Рішення

від 10.03.2015 по справі 922/174/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2015 р.Справа № 922/174/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровой К.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "ОТП Факторінг Україна", м. Київ до 1. ФОП ОСОБА_2, м. Харків , 2. ТОВ "Італ'яна Кафе", м. Харків про про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Вельковскій С.В., дов. б/н від 11.09.14 р.;

1-го відповідача - не з'явився;

2-го відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторінг Україна", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 10.03.15 р., яка була прийнята судом) просить солідарно стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (1-й відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Італ'яна Кафе" (2-й відповідач) заборгованість за тілом кредиту в розмірі 141384,25 грн., заборгованість за відсотками в сумі 62522,35 грн., пеню в сумі 22172,75 грн. та судові витрати по справі, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням 1-м відповідачем своїх грошових зобов'язань за кредитним договором № Crl-SME 707/027/2008 від 06.02.08 р. та укладеним між позивачем та 2-м відповідачем договором поруки № SR-SME 707/027/2008-1 від 06.02.08 р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник 1-го відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги суду не виконав, письмовий відзив не надав.

Представник 2-го відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги суду не виконав, письмовий відзив не надав.

На адресу суду повернулись копії всіх ухвал господарського суду Харківської області по даній справі, які були направлені на адреси відповідачів, з відмітками "за закінчення терміну зберігання".

Вищезазначені ухвали були направлені на адреси відповідачів: 61057, м. Харків, вул. Сумська, 25 (ТОВ "Італ'яна Кафе") та АДРЕСА_1 (ФОП ОСОБА_2), відповідно до відомостей, зазначених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У пункті 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладене, суд вважає відповідачів такими, що були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

06 лютого 2008 року між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (Банк, позикодавець) та ФОП ОСОБА_2 (1-й відповідач, позичальник) було укладено кредитний договір № CrL- SME 707/027/2008 (далі - Кредитний договір)(а.с. 11-16), згідно з умовами якого, 1-й відповідач отримав кредит в розмірі 150000,00 грн. зі сплатою процентів у порядку та розмірах, встановлених у Кредитному договорі.

В забезпечення виконання зобов'язань 1-го відповідача перед Банком за Кредитним договором, між Банком та TOB "Італ'яна Кафе" (2-й відповідач, поручитель) було укладено договір поруки № SR-SME 707/027/2008-1 (далі - Договір поруки)(а.с. 17-18).

Згідно з п. 1.1 ч. 2 Кредитного договору, 1-й відповідач зобов'язався своєчасно погашати суму кредиту та сплачувати відсотки за користувач кредитом в порядку і строки, визначені на умовах Кредитного договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 Кредитного договору, для розрахунку відсотків за користування кредитом використовується фіксована процентна ставка, у розмірі, який визначений сторонами договору як 16,9%.

Строк дії ліміту кредитної лінії - 06.02.2010 року (п. 2 ч. 1 Кредитного договору).

Свої зобов'язання за договором Банк виконав в повному обсязі, надавши 1-му відповідачу кредит в розмірі 150000,00 грн., що підтверджується відповідним розрахунком (а.с. 19) та додатком до договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 12.11.10 р. (а.с. 27).

За користування кредитною лінією позичальник зобов'язався сплатити Банку відповідну плату в порядку та на умовах визначених нижче, а саме:

Проценти за користування кредитом розраховуються Банком на основі фіксованої процентної ставки, з розрахунку річної бази нарахування процентів (п. 1.4.1.1 ч.2 Кредитного договору).

Проценти нараховуються у день сплати процентів, кожного календарного місяця на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, включаючи день видачі та виключаючи день повернення, відповідно до умов ст. 1.5 цього договору (п. 1.4.1.2 ч.2 Кредитного договору).

Проценти (крім процентів за прострочений кредит) сплачуються позичальником у день сплати процентів кожного календарного місяця, на транзитний або поточний рахунки у банку в розмірі, визначеному п.п. 1.4.1.1.- 1.4.1.2. цього договору. Якщо день сплати процентів припадає на не банківський день - платежі здійснюються позичальником у банківський день, наступний за таким не банківським днем, але не пізніше передостаннього дня поточного місяця (п. 1.4.1.3 ч.2 Кредитного договору).

У будь-якому випадку, при повному поверненні суми кредиту, нараховані проценти повинні сплачуватись одночасно з поверненням кредиту. При простроченні повернення кредиту проценти за користування простроченими до повернення сумами нараховуються в порядку передбаченому в п.п. 1.4.1.1., 1.4.1.2. цього договору та повинні сплачуватись одночасно з поверненням кредиту.

Відповідно до п. 1.5.1 ч. 2 Кредитного договору, сума кредиту наданого протягом дії цього договору може погашатись Банку починаючи з 5 (п'ятого) банківського дня користування кредитом, не враховуючи дату видачі кредиту, та впродовж строку дії цього договору. Платежі, що здійснюються позичальником для виконання зобов'язань за цим договором, вважаються належно виконаними в момент зарахування грошових коштів на рахунок Банку, Банк не приймає платежі в останній банківський день місяця. Платіжні зобов'язання позичальника за цим договором повинні виконуватись таким чином, щоб відповідні платежі повністю та належним чином виконувались в терміни, визначені цим договором.

В п. 1.6.1 ч. 2 Кредитного договору закріплено, що позичальник зобов'язаний повернути банку суму всіх траншів, виданих в рамках кредитної лінії, у повному обсязі не пізніше останнього банківського дня строку дії ліміту кредитної лінії, а у випадку використання поточної ринкової процентної ставки, позичальник зобов'язаний повернути Банку суму кожного окремого траншу, виданого в рамках кредитної лінії, у повному обсязі не пізніше останнього банківського дня строку дії траншу, але в будь-якому разі не пізніше останнього банківського дня строку дії ліміту кредитної лінії.

Проте, 1-й відповідач порушив взяті на себе грошові зобов'язання за спірним договором щодо повернення кредиту та сплати процентів, у зв'язку із чим у нього перед Банком виникла заборгованість.

Загальна заборгованість 1-го відповідача за Кредитним договором, станом на 07.11.2014р., склала 226079,35 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 141384,25 грн., заборгованість за відсотками в сумі 62522,35 грн. та пеня в сумі 22172,75 грн.

12.11.2010 р. між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" (Банк, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторінг Україна" (позивач, покупець) було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю (а.с. 20-27), відповідно до умов якого, Банк відступив, а позивач прийняв, зокрема, право вимоги до 1-го відповідача за Кредитним договором.

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Отже, у зв'язку з викладеним, з 12.11.2010 року всі права вимоги Банку до 1-го відповідача за Кредитним договором належать позивачу, який і звернувся з даним позовом до господарського суду Харківської області.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 Кредитного договору, для розрахунку відсотків за користування кредитом використовується фіксована процентна ставка, у розмірі, який визначений сторонами договору як 16,9%.

Пунктом 1 ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, 1-й відповідач в порушення домовленості сторін, зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, не сплатив необхідні кошти для погашення заборгованості та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, 1-й відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за Кредитним договором.

Як вже було зазначено, в забезпечення виконання зобов'язань 1-го відповідача перед Банком за Кредитним договором, між Банком та TOB "Італ'яна Кафе" (2-й відповідач, поручитель) було укладено договір поруки № SR-SME 707/027/2008-1 (далі - Договір поруки)(а.с. 17-18).

Відповідно до умов Договору поруки, для забезпечення повного і своєчасного виконання 1-м відповідачем зобов'язань перед Банком за Кредитним договором 2-й відповідач прийняв на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання позичальником (1-м відповідачем) його зобов'язань перед Банком за Кредитним договором в повному обсязі таких зобов'язань (п.1.1 Договору поруки).

Згідно з п. 1.2 Договору поруки, 2-й відповідач позичальник (1-й відповідач) відповідають як солідарні боржники і Банк має право звернутися з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника (1-го відповідача), так і до Поручителя (2-го відповідача), чи до двох одночасно.

Згідно із ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України).

Статтею 541 Цивільного кодексу України передбачено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України).

Відтак, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання 1-м відповідачем грошових зобов'язань за Кредитним договором, суд, виходячи з юридичної оцінки наявних у справі доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку про те, що відповідачі несуть солідарний обов'язок щодо сплати заборгованості за кредитним договором № Crl-SME 707/027/2008 від 06.02.08 р.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимоги позивача щодо солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за тілом кредиту в розмірі 141384,25 грн. та заборгованості за відсотками в сумі 62522,35 грн., належно обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить солідарно стягнути з відповідачів 22172,75 грн. пені.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до приписів статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В частині 1 ст. 548 ЦК України закріплено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Так, п. 4.1.1 ч. 2 Кредитного договору застережено, що за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами позичальник (1-й відповідач) зобов'язаний сплатити Банку пеню у розмірі 1% (одного відсотка) від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно з Кредитним договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частина 6 ст. 232 ГК України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, беручи до уваги умови договору поруки, зокрема п. 2.1, в якому зазначено, що порукою забезпечується також сплата 1-м відповідачем пені за прострочення повернення кредиту, перевіривши нарахування пені позивачем, суд визнає вимогу про солідарне стягнення з відповідачів 22172,75 грн. пені законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, судовий збір відшкодовується за рахунок 1-го відповідача, оскільки саме з його вини виник спір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Італ'яна Кафе" (61057, м. Харків, вул. Сумська, 25, код ЄДРПОУ 34468907) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (03680, м. Київ, вул. Фізкультури, 28-Д, код ЄДРПОУ 36789421) заборгованість за тілом кредиту в розмірі 141384,25 грн., заборгованість за відсотками в сумі 62522,35 грн. та пеню в сумі 22172,75 грн.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (03680, м. Київ, вул. Фізкультури, 28-Д, код ЄДРПОУ 36789421) 4521,80 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 12.03.2015 р.

Суддя Т.В. Інте