Рішення

від 10.03.2015 по справі 904/451/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.03.15 Справа № 904/451/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТЕХНОХАУС", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОР Д", с. Нива Трудова, Апостолівський район, Дніпропетровська область

про стягнення 34174, 09 грн.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Желанова О.Б. - представник за дов. б/н від 23.02.15

Набойченко М.В. - представник за дов. б/н від 23.02.14

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтехнохаус" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Д" про стягнення 14080 грн. основного боргу, 1356, 21 грн. трьох відсотків річних, 295, 68 грн. інфляційних втрат, 18441, 80 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 121 від 13.06.2012 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 09.02.2015.

Ухвалою суду від 09.02.2015 розгляд справи відкладено на 10.03.2015.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення цінного листа з ухвалою суду (арк. с. 28).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 10.03.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.06.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецтехнохаус" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор Д" (далі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 121 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар "запасні частини до комбайну", згідно рахунку та накладної, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 2.1 договору найменування товару, постачання якого буде здійснюватись згідно договору, його кількість та найменування вказується в рахунках та накладних. які з моменту підписання сторонами складають невід'ємну частину договору.

Днем виконання постачальником зобов'язання по поставці товару вважається дата відвантаження товару зі складу постачальника покупцю. Постачальник забезпечує надання з товаром наступних документів: рахунок-фактуру; накладну на відпуск товарно-матеріальних цінностей; сертифікат якості або його завірена копія (п. 3.2, 3.4 договору).

Оплата здійснюється у розмірі 100 % передплати за товар. Строк поставки товару 5 календарних днів після здійснення переплати. У разі поставки товару раніше ніж здійснення передплати за товар, оплата за товар здійснюється не пізніше 10 календарних днів від дати отримання покупцем товару (п. 4.1 договору).

На виконання умов договору, позивач 22.06.2012 поставив, а відповідач прийняв на підставі довіреності від 22.06.2012 № 210 ( копія якої містяться у матеріалах справи), товар на загальну суму 34080 грн., що підтверджується видатковою накладною, підписаною обома сторонами (арк. с. 11-12).

Відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару у розмірі 20000 грн., відповідно до банківських виписок від 23.10.2012 та від 20.03.2013 (арк. с. 13-14).

Таким чином, несплаченою залишається вартість поставленого товару у розмірі 14080 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 34080 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 14080 грн.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 18441, 80 грн. за період з 06.07.2012 по 14.01.2015.

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною першою ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до положень ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Отже, ЦК України передбачено обов'язкове встановлення правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання у письмовій формі.

Сторонами у спірному договорі розмір неустойки, зокрема пені, що підлягає стягненню у разі порушення грошового зобов'язання покупцем, не визначено.

За викладених обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 18441, 80 грн. не підлягають задоволенню.

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано три відсотки річних за період з 06.07.2012 по 14.01.2015 у розмірі 1356, 21 грн. та інфляційні втрати за період 06.07.2012 по 14.01.2015 у сумі 295, 68 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат, задовольняє дані вимоги повністю, а саме три відсотки річних у сумі 1356, 21 грн. та інфляційні втрати у розмірі 295, 68 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 841, 06 грн.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Д" (53810, Дніпропетровська область, Апостолівський район, село Нива Трудова, вул. Леніна, буд. 11; ідентифікаційний код 36532151) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехнохаус" (61120, м. Харків, проспект Тракторобудівників, буд. 67А, кв. 29; ідентифікаційний код 33609184) основний борг у сумі 14080 грн., три відсотки річних у розмірі 1356, 21 грн., інфляційні втрати у сумі 295, 68 грн. та 841, 06 грн. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 11.03.2015

Суддя В.І. Ярошенко