Постанова

від 11.03.2015 по справі 820/339/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 березня 2015 р. № 820/339/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Ділбарян А.О.,

за участю: представника позивача - Малахової Н.В.,

представника відповідача - Іхненко Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "СКБ Електрощит"

до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "СКБ Електрощит", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000752220 від 22.12.2014 р. згідно якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 752738,0 грн., з яких за основним платежем - 501825,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 250913,0 грн.

Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що спірне податкове повідомлення - рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті №3078/20-36-22-02-07/31642009 від 30.10.2014 р., а відтак, суперечить ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд прийняти рішення про задоволення позову. Посилався на безпідставність висновків Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про відсутність факту здійснення господарських операцій з контрагентами - ТОВ «Форта-Ком» та ТОВ «Велар-Д», які ґрунтуються лише на акті позапланової невиїзної перевірки постачальника контрагентів ТОВ «Віста-2014» з іншими платниками податків.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити. Згідно наданих до суду заперечень пояснив, що за висновками складеного Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Полтавській області акту документальної позапланової невиїзної перевірки постачальника контрагентів позивача - ТОВ «Віста-2014» було встановлено факт неможливості підтвердження реальності здійснення господарських операцій.Даного висновку згідно з законом є достатньо для судження про порушення ПРАТ "СКБ Електрощит» вимог Податкового кодексу України. До того ж місцезнаходження ТОВ «Форта-Ком» та ТОВ «Велар-Д» не було встановлено податковими органами. Оскільки, платник податків відніс складені ТОВ ««Форта-Ком» та ТОВ «Велар-Д» податкові накладні на збільшення податкового кредиту з ПДВ.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Індустріальною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведена позапланова документальна виїзна перевірка ПРАТ «СКБ Електрощит» (код ЄДРПОУ 31642009) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Форта-Ком» (код ЄДРПОУ 37748412) та ТОВ «Велар-Д» (код ЄДРПОУ 37748407) за період липень 2014 року за результатами якої складено акт №3078/20-36-22-02-07/31642009 від 30.10.2014 р.

У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення ПРАТ «СКБ Електрощит» п.198.1, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість в сумі 501825 грн. в т.ч. за липень 2014 року.

За результатами висновку акту перевірки, Індустріальною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області винесено податкове повідомлення - рішення №0000752220 від 22.12.2014 р. згідно якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 752738,0 грн., з яких за основним платежем - 501825 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 250913,0 грн.

В ході розгляду справи судом встановлено, що Індустріальна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області у акті перевірки посилається на висновки акту Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області про неможливість підтвердження реальності здійснення господарських операцій, вчинених ТОВ «Віста-2014», котрі відображені в акті документальної позапланової невиїзної перевірки №2180/16-03-22-02-12/33906550 від 09.09.2014 р.

Перевіряючи вказані в акті перевірки висновки відповідача і винесені на їх підставі спірні правові акти індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд приходить до наступних висновків.

Між ПРАТ «СКБ Електрощит» (замовник) та ТОВ «Велар-Д» (виконавець) укладено договір від 10.07.2014 року №14/10-1 за умовами якого виконавець зобов'язується поставити комплектуючі вироби і електрообладнання, найменування в подальшому «продукція», а замовник зобов'язується прийняти і оплатити продукцію.

Позивачем до суду на підтвердження реальності здійснення господарських операцій надано специфікації №4,№2, видаткові накладні від 31.07.2014 року №352,353,податкові накладні від 31.07.2014 року №352, №353, товарно-транспорті накладні від 31.07.2014 року №352,№353, платіжне доручення від 15.08.2014 року №645, копія журналу довіреностей за липень 2014 року, додаток №5 до декларації по ПДВ за липень 2014 року.(а.с.83-99).

Відповідно до п. 1.2 договору, найменування, кількість, асортимент, вартість продукції зазначається в специфікаціях, які є невід'ємними додатками до договору.

Згідно п. 3.1 договору поставка продукції замовнику здійснюється на умовах самовивозу.

На виконання умов договорів підприємство ТОВ «Велар-Д» протягом липня 2014 року поставило комплектуючі вироби та електрообладнання (блок контролю струму підзаряду, охолоджувач, реле, вимикач автоматичний та інше), які ПРАТ «СКБ Електрощит» прийняло відповідно до видаткових накладних: №352 від 31.07.2014 р. та №353 від 31.07.2014 р.

При здійснені вказаних операцій підприємство також отримало від ТОВ «Велар-Д» податкові накладні: №352 від 31.07.2014 р. на суму 623010 грн. (у т.ч. ПДВ 103835,0 грн.) та №353 від 31.07.2014 р. на суму 578700,0 грн. (у т.ч. ПДВ 96450,0 грн.).

Відповідно до видаткових накладних товар отримувала ОСОБА_3 (начальник відділу постачання) уповноважена згідно довіреності та копії наказу на відрядження.

Товар був відвантажений за адресою: Дніпропетровська область, смт. Губініха, вул. Берегового, 34В. приміщення за даною адресою орендоване згідно договору оренди №01/02/14 від 01.02.2014 року (а.с.187-189).

Транспортування продукції здійснювалося власним транспортом ПРАТ «СКБ Електрощит», про що свідчить свідоцтво по реєстрацію транспортного засобу на ГАЗ бортовий (масою до 3500) № НОМЕР_1 від 11.10.2012 р. Водій - ОСОБА_4 прийнятий на роботу на ПРАТ «СКБ Електрощит» 04.02.2014 року, відповідно до наказу №113-ОК. (а.с.194-195).

Також, між ПРАТ «СКБ Електрощит» (замовник) та підприємством ТОВ «Форта-Ком» (виконавець) укладений договір від 02.07.2014року №0207-1 який є тотожний за умовами, предметом і змістом з договором від 10.07.2014 року №14/10-1 укладений між позивачем та ТОВ «Велар-Д».

Відповідно до п. 1.2 договору, найменування, кількість, асортимент, вартість продукції зазначається в специфікаціях, які є невід'ємними додатками до договору.

Згідно п. 3.1 договору поставка продукції Замовнику здійснюється на умовах самовивозу.

На виконання умов договорів підприємство ТОВ «Форта-Ком» протягом липня 2014 року поставило комплектуючи вироби та електрообладнання (блоки, вимикачі, реле та інше) відповідно до специфікацій №1, №2 та №3(а.с.57-59).

Продукцію ПРАТ «СКБ Електрощит» прийняло відповідно до видаткових накладних: №355 від 31.07.2014 р., №356 від 31.07.2014 р. та №357 від 31.07.2014 р., копії яких містяться в матеріалах справи.

При здійснені вказаних операції підприємство також отримало від ТОВ «Форта-Ком» податкові накладні: №355 від 31.07.2014 р. на суму 604800,0 грн. (у т.ч. ПДВ 100800,0 грн.), №356 від 31.07.2014 р. на суму 575460,0 грн. (у т.ч. ПДВ 95910,0 грн.) та №357 від 31.07.2014 р. на суму 628980,0 грн. (в т.ч. ПДВ 104830,0 грн.) (а.с.63-65).

Всі отримані податкові накладні були відображені у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідають даним декларації по ПДВ за липень 2014року.

Товар був отриманий за адресою: Дніпропетровська область, смт. Губініха, вул. Берегового, 34В, складське приміщення було орендоване згідно договору суборенди ТОВ «Форта-Ком», копія міститься в матеріалах справи.

Транспортування продукції здійснювалося власним транспортом ПРАТ «СКБ Електрощит», про що свідчить свідоцтво по реєстрацію транспортного засобу на ГАЗ бортовий (масою до 3500) № НОМЕР_1 від 11.10.2012 р. Водій - ОСОБА_4 прийнятий на роботу на ПРАТ «СКБ Електрощит» 04.02.2014 року, відповідно до наказу №113-ОК.

Відповідно до пояснень представника позивача, розвантажувальні роботи здійснювалися власними силами, у штаті ПРАТ «СКБ Електрощит» нараховується 71 особа, з них є посади комплектовщика, вантажника, копія штатного розкладу міститься в матеріалах справи.

Придбаний товар був оформлений на складі ПРАТ «СКБ Електрощит» шляхом виписки прибуткових накладних, списання зі складу комплектуючих частин здійснювалось актами калькуляції вартості виробництва певної продукції.

У подальшому придбані комплектуючи вироби були використані в господарській діяльності ПРАТ «СКБ Електрощит», шляхом їх використання при виготовленні готових виробів.

Основним видом діяльності позивача згідно довідки ЄДРПОУ є виробництво електророзподільної та контрольної апаратури, установлення та монтаж машин та устаткування.

ПРАТ «СКБ Електрощит» має Дозвіл №243.13.63-31.20.2 на виконання робіт підвищеної небезпеки під час ремонту, технічного обслуговування електророзподільної та контрольної апаратури; монтажу електророзподільної та контрольної апаратури.(а.с.44).

З наданих пояснень представником позивача вбачається, що спочатку між позивачем та основними замовниками укладаються договори поставки обладнання (певних готових виробів), потім ПРАТ «СКБ Електрощит» здійснює закупівлю певних комплектуючих та запчастин у контрагентів, збирає певну конструкцію та реалізує її основним замовникам.

З придбаних комплектуючих у ТОВ «Форта-Ком» та ТОВ «Велар-Д» та комплектуючих придбаних у інших контрагентів, були виготовлені: щит постійного струму, електричні ящики, шафи, блоки управління БОЄ, пульти.

При виготовленні кінцевої продукції списання комплектуючих частин здійснюється актами калькуляції вартості виробництва певної продукції, копії яких наявні в матеріалах справи.

Вищезазначена продукція була реалізована замовникам - ПАО «Уніс-Центр» відповідно до договору поставки №СК-054 від 20.04.2012 р., специфікації №6/1, видаткової накладної №СК-00025 від 29.09.2014 р.; ПАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» на підставі рахунку-фактури №СК-00022 від 11.06.2014 р., видаткової накладної №СК-00027 від 10.10.2014 р., довіреності на отримання ТМЦ; рахунку-фактури №СК-00041 від 22.10.2014 р., видаткових накладних №СК-00042 від 29.10.2014 р., №СК-00032 від 25.12.2014 р., №СК-00033 від 25.12.2014 р., довіреності на отримання ТМЦ; ПАТ «Газенергокомплект» на підставі договору поставки №СК-015 від 19.06.2014 р., специфікації №1, видаткової накладної №СК-00024 від 11.08.2014 р., довіреності на отримання ТМЦ; ТОВ «НВП «Ексіммаш» відповідно договору поставки №СК-018 від 10.11.2014 р., специфікації №1, видаткової накладної №СК-00031 від 18.12.2014 р., довіреності на отримання ТМЦ; рахунку-фактури №СК-00037 від 06.10.2014 р., видаткової накладної №СК-00028 від 03.11.2014 р., довіреності на отримання ТМЦ.

З огляду на вищевикладене, з придбаних у ТОВ «Форта-Ком», ТОВ «Велар-Д» комплектуючих була виготовлена кінцева продукція, яка в наступному реалізована замовникам.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Первинні бухгалтерські документи, які дають право на віднесення сум до складу податкового кредиту були надані перевіряючим в повному обсязі та відображені в акті перевірки.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Суд зазначає, що оскільки висновки Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог ст.198 Податкового кодексу України ґрунтуються на складеному Кременчуцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавської області акті документальної позапланової невиїзної перевірки №2180/16-03-22-02-12/33906550 від 09.09.2014 р. ТОВ «Віста-2014» контрагента контрагентів позивача, то слід зробити висновок про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Відповідно до приписів ст.ст. 6, 627 Цивільного Кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд зазначає, що згідно ст. 42 Господарського Кодексу - підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Необхідність здійснення тих або інших витрат, а так само їх зв'язок з власною господарською діяльністю визначає сам платник податку, оскільки суб'єкт підприємництва має право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Крім того, слід зазначити, що чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Доказів фіктивності здійснення господарської діяльності ТОВ «Форта-Ком», ТОВ «Велар-Д» та неможливості поставки товару, відповідачем не надано.

З пояснень представника відповідача судом встановлено, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку не оспорювались таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання договорів недійсним не має.

Таким чином, висновки перевіряючих осіб, що викладені в акті перевірки, не підкріплені належними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010 р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нереальність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Суд звертає увагу, що згідно витягів з Єдиного державного реєстру підприємства ТОВ «Форта-Ком», ТОВ «Велар-Д» та ТОВ «Віста-2014» знаходяться за юридичною адресою. ТОВ «Форта-Ком»: м. Запоріжжя, вул. Тролейбусна, б.34., ТОВ «Велар-Д»: м. Запоріжжя, вул. Діагональна, б. 8 та ТОВ «Віста-2014»: м. Херсон, вул. Робоча, б. 52. Відомості про юридичних осіб - підтверджені.

Відповідно ч.1, ч.2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

До того ж, факт знаходження підприємств за їх юридичною адресою, підтверджується договорами оренди приміщень, укладених між ними та орендодавцями.

Розглянувши матеріали справи, суд з дослідженого акту перевірки №3078/20-36-22-02-07/31642009 від 30.10.2014 р., встановив, що фактичною підставою для відображення в акті порушення позивачем норм податкового законодавства слугували висновки акту №2180/16-03-22-02-12/33906550 від 09.09.2014 р.

Жодних інших мотивів Індустріальною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області в основу спірних рішень не покладено.

В силу приписів ПК України акт перевірки, складений органом державної податкової служби України відносно платника податків не є беззаперечним та безумовним доказом вчинення порушень контрагентами такого платника, за умови доведеності платником реальності вчинення господарської операції. При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. З урахуванням викладеного, суд наголошує, що з огляду на реальний характер операції, за наслідком виконання якої позивачем був сформований оспорюваний податковий кредит, порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності (як-от відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника.

Суд також зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовною практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що згідно з п. 44.1. ст.41 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Також слід врахувати, що ТОВ «Віста-2014» оскаржило дії податкової інспекції щодо проведення перевірки та коригування показників податкової звітності в АІС «Податковий блок» внесених на підставі акту перевірки №2180/16-03-22-02-12/33906550 від 09.09.2014 р. та просило зобов'язати податкову інспекцію відновити показники податкової звітності.

Полтавським окружним адміністративним судом 16 грудня 2014 року винесено постанову по справі, якою позовно вимоги ТОВ «Віста-2014» до Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області задоволені частково. Дії Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області щодо корегування показників податкової звітності підприємства в АІС «Податковий блок» визнано протиправними, та зобов'язано податковий орган відновити в електронної базі даних показники податкової звітності.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015 року, позов ТОВ «Віста-2014» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області задоволений в повному обсязі, визнано протиправними дії Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області щодо проведення перевірки, результати якої оформлені актом №2180/16-03-22-02-12/33906550 від 09.09.2014 р.

Відносно встановлених порушень вимог податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно п.198.2. ст. 198 Податкового Кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п.201.8. ст. 201 Податкового Кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п.201.10. ст. 201 Податкового Кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається. що постачальники товарів - ТОВ «Форта-Ком» та ТОВ «Велар-Д» були виписані та видані податкові накладні, зміст яких відповідає вимогам п. 201.1. ст. 201 Податкового Кодексу України та сума вартості товару сплачена ПРАТ «СКБ Електрощит» по безрахунковому рахунку, що підтверджується платіжними дорученнями, тобто в наявності усі первинні документи, які надають право на віднесення сум зазначених у податкових накладних до складу податкового кредиту.

До того ж, контрагенти позивача ТОВ «Форта-Ком» та ТОВ «Велар-Д» задекларували суми ПДВ відображені у виданих ними на адресу ПРАТ «СКБ Електрощит» податкових накладних у складі податкових зобов'язань, про що свідчать їх додатки №5 до податкових декларацій по ПДВ за липень 2014року та не спростоване податковим органом.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення №0000752220 від 22.12.2014 р., прийняте Індустріальною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "СКБ Електрощит" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000752220 від 22.12.2014 р. згідно якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 752738,0 грн. (сімсот п'ятдесят дві тисячі сімсот тридцять вісім гривень 00 копійок) з яких за основним платежем - 501825,0 грн. (п'ятсот одна тисяча вісімсот двадцять п'ять гривень 00 копійок) за штрафними (фінансовими) санкціями 250913,0 грн. ( двісті п'ятдесят тисяч дев'ятсот тринадцять гривень 00 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "СКБ Електрощит" (код ЄДРПОУ 31642009) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 500.0 грн. (п'ятсот гривень 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 16 березня 2015 року.

Суддя Д.В. Бездітко