Рішення

від 13.03.2015 по справі 922/604/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2015 р.Справа № 922/604/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеф-Коєн", м. Харків до Приватного підприємства "Фуд Маркет Груп", м. Харків про стягнення 68667,94 грн. за участю представників:

позивача - Волочаєва О.В., довіреність № 1-2015 від 30.01.2015 року; Гончаренко В.І. (директор);

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алеф-Коєн", м. Харків (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного підприємства "Фуд Маркет Груп", м. Харків про стягнення 68667,94 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за дилерським договором поставки б/н від 24 квітня 2014 року. В обґрунтування своєї правової позиції, позивач посилається на норми приписів ч. 1 ст. 193, ст.ст. 230, 231, 232 ГК України, ст.ст. 525, 526, 549, 610, 611, 629 ЦК України. З урахуванням вищенаведених обставин та норм закону, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 60000,00 грн., пеню в розмірі 6867,94 грн., 3 % штрафу в розмірі 1800,00 грн. та розірвати вищенаведений Дилерський Договір поставки б/н від 24 квітня 2014 року. Також до стягнення заявлені понесені позивачем судові витрати по веденню даної справи.

Окрім того, разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд задовольнити вказану заяву та заборонити Реєстраційній службі Харківського міського управління юстиції вносити до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення відповідача - ПП "Фуд Маркет Груп" (код ЄДРПОУ 39112015).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31 січня 2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/604/15 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 09 лютого 2015 року об 11:40. Також, вказаною ухвалою зазначено, що заява позивача про забезпечення позову буде розглянута в призначеному судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 лютого 2015 року зазначено, що заяву позивача про забезпечення позову шляхом заборони Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції вносити до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення ПП "Фуд Маркет Груп" буде розглянута в наступному судовому засіданні та розгляд справи відкладено на 10 березня 2015 р. об 11:00год., відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

Позивач в призначене судове засідання з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, 11.02.2015 року та 27.02.2015 року на адресу суду повернулись ухвали про порушення провадження у даній справі від 31.01.2015р. та про відкладення розгляду справи № 922/604/15 від 09.02.2015р., які були направлені на повідомлену позивачем адресу відповідача, яка підтверджена наявним в матеріалах справи Витягом з ЄДРПОУ стосовно відповідача (а.с. 23-24, т.с. 1), з довідками поштового відділення: "повернуто за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до підпункту 3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені приписами п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень учасникам судового процесу були створені належні умови з метою надання можливості скористатись правами, наданими сторонам господарським процесуальним законодавством України.

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову шляхом заборони Реєстраційній службі Харківського міського управління юстиції вносити до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення відповідача - ПП "Фуд Маркет Груп" вважає за необхідне, відмовити в задоволенні вказаної заяви, оскільки позивачем не зазначено, чому саме невжиття відповідних заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду про стягнення коштів, а отже, у суду відсутні підстави вважати, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, а тому дана заява позивача задоволенню не підлягає.

З огляду на вищенаведене, за висновками суду, в матеріалах справи № 922/604/15 достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення.

Таким чином, дослідивши матеріали господарської справи № 922/604/15, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, судом встановлено наступне.

24.04.2014 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (дилером) укладено дилерський договір (далі-договір), відповідно до умов якого сторони погодили та встановили низку цивільних прав та обов'язків.

Так, у відповідності до п. 1.1 вищенаведеного Договору, постачальник надає дилеру виняткові права на продаж та просування товару постачальника (далі-товар) на території Харківської обл., Луганської обл., Донецької обл., Одеської обл., Полтавської обл., Дніпропетровської обл., та на території м. Львів.

Постачальник надає право відповідачу (дилеру) іменувати себе "офіційний дилер ТОВ "Алеф-Коєн" (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 1.3 Договору, товаром постачальника є олія Амаранту.

З огляду на умови пункту 1.4 вищенаведеного Договору, позивач (постачальник) зобов'язаний поставити та передати у власність дилеру товар згідно з заявками дилера в асортименті та по цінам, вказаним в видаткових накладних, а дилер (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим Договором.

Поставка товару проводиться у відповідності до заявок, які подаються дилером. Заявка обов'язково повинна містити дані щодо асортименту та кількості товару (п. 1.5 Договору).

Партія товару вважається його кількість, вказана в видатковій накладній (п. 1.8 Договору).

Пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що ціна на товар встановлюється в гривнях та базується на підставі Специфікації № 1 за Додатком № 1 постачальника (позивача), які є невід'ємною частиною цього Договору.

Загальна сума даного Договору обумовлюється сумами, зазначеними у накладних на кожну партію товару (п. 2.5 Договору).

Згідно з умовами пункту 3.2 Договору, датою поставки вважається дата передачі постачальником (позивачем) партії товару дилеру (відповідачу). Вантажно - розвантажувальні роботи здійснюються силами та засобами постачальника (позивача). Право власності на партію товару переходить до дилера в момент отримання останнім товару. Моментом отримання товару вважається відмітка дилера (відповідача) про отримання товару на видатковій накладній постачальника.

Пунктом 4.1 Договору сторони встановили умови оплати товару, а саме, дилер (відповідач) здійснює оплату протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту поставки товару.

Протягом перших 3 (трьох) місяців з моменту першої поставки товару, дилер (відповідач) оплачує лише вартість реалізованого товару. Об'єм реалізованого товару визначається відповідно до звітів, наданих дилером згідно з п. 1.7 даного Договору (п. .4.2 Договору).

Оплата залишку нереалізованого товару за перші 3 (три) місяці поставки товару здійснюється дилером протягом 40 (сорока) робочих днів (п. 4.3 Договору).

Відповідно до п. 4.4 Договору, оплата проводиться на поточний рахунок постачальника (позивача).

Згідно з умовами пункту11.1. Договору, цей Договір є безстроковим, діє на весь період взаємовідносин і набуває чинності з моменту підписання його сторонами.

У відповідності до пункту 11.3. Договору, Договір може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін шляхом підписання відповідної додаткової угоди.

Як свідчить наявна в матеріалах справи Видаткової накладної № 18 від 29.04.14р. (а.с. 16, т.с. 1), на виконання прийнятих на себе зобов'язань за вищевказаним Договором від 24.04.2014 року, позивач (постачальник) 29 квітня 2014 року поставив відповідачу товар - олію амаранта в кількості 300 штук на загальну суму 60000,00 грн., відповідач товар отримав, про що свідчить підпис та печатка підприємства, проте оплату в строки, встановлені умовами даного Договору позивачу не здійснив, на підставі чого, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 60000,00 грн.

У зв'язку з існуючою заборгованістю позивач, 11.12.2014 року направив на адресу відповідача Претензію № 1, в якій повідомив останнього про наявну заборгованість за Договором від 24.04.2014 року в розмірі 60000,00 грн., яку просив сплатити в добровільному порядку (а.с. 17-20, т.с. 1), проте відповідач відповіді на претензію не надав та суму боргу не сплатив, що й стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Таким чином, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму основного боргу в розмірі 60000,00 грн., пеню в розмірі 6867,94 грн., штраф у розмірі 3 % від несплаченої частини товару в розмірі 1800,00 грн.

Розглядаючи позовні вимоги в цій частині бере до уваги приписи ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, відповідно до яких зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм закону, а також враховуючи, що відповідач, в установленому ст.ст. 32, 33 ГПК України порядку обставини, які повідомлені суду позивачем не спростував, не надав суду відзив на позов або доказів належного виконання умов Договору, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги в частині заявленої до стягнення заборгованості в розмірі 60000,00 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи № 922/604/15 доказами, такі, що не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню повністю.

Розглядаючи позовні вимоги в частині заявленої до стягнення пені в розмірі 6867,94 грн. за несвоєчасну оплату отриманого товару та 1800,00 грн. 3 % штрафу, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 та ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з вимогами ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 9.7 Договору, сторони погодили, що у випадку порушення умов п. 3.3 даного Договору, дилер (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) штраф в розмірі 3 % від неоплаченої частини товару.

Також, пунктом 9.5 Договору сторони передбачили, що у випадку порушення дилером (відповідачем) строків оплати за товар передбачених п. 4.1 цього Договору, дилер (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день такої прострочки.

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок пені за період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання та 3 % штрафу, відповідно до якого належною до сплати сумою є 6867,94 грн. пені та 1800,00 грн. 3 % штрафу (а.с. 6).

Перевіривши правомірність нарахування позивачем суми пені у розмірі 6867,94 грн. та штрафу в розмірі 1800,00 грн. суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам Договору, пеня нарахована вірно та в межах шестимісячного терміну, з урахуванням чого суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Також, позивач просить суд розірвати дилерський договір поставки від 24.04.2014 року.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з вимогами частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Як вбачається зі змісту вищезазначеного договору, останній за своєю правовою природою є договором поставки, і на підставі ст. 712 ЦК України до нього застосовуються загальні положення про купівлю - продаж.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За твердженнями ТОВ "Алеф-Коєн", відповідач - ПП "Фуд Маркет Груп" всупереч приписам ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України не здійснив оплату за поставлений товар, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з даним позовом, при цьому, окрім суми боргу, за прострочення виконання основного зобов'язання ним заявлено до стягнення з відповідача пеню та 3 % штрафу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги в частині розірвання дилерського договору поставки від 24.04.2014 року підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджено, що в межах Договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на суму 60000,00 грн., який з боку відповідача залишився несплаченим, чим останнім грубо порушені вимоги пункту 4.1 Договору.

Відповідно до п. 1.7 Договору сторони встановили, що дилер (відповідач) надає постачальнику (позивачу) звіт про реалізований товар до 15-го та 30-го числа кожного місяця.

Проте відповідачем порушені вимоги вищевказаного п. 1.7 Договору, останнім позивачу жодного разу не надано відповідного звіту про реалізований товару, всупереч умовам вказаного пункту Договору.

Згідно приписів ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких заявлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Здійснивши аналіз вищезазначених норм чинного законодавства України, дослідивши та оцінивши подані сторонами матеріали, суд приходить до висновку про істотне порушення відповідачем умов дилерського договору поставки від 24.04.2014 року, що є підставою для задоволення позовних вимог про розірвання вказаного договору.

Вищенаведені обставини є підставою для повного задоволення позовних вимог.

При розподілі господарських витрат, суд керується приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, витрати зі сплати судового збору за майновий характер спору в розмірі 1827,00 грн. та 1218,00 грн. за немайновий характер спору в даному разі покладаються на відповідача, з вини якого виник даний спір, який доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Фуд Маркет Груп", 61202, м. Харків, проспект Людвіга Свободи, буд. 35, кв. 462 (26003498003400 в ПАТ "Укрсиббанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 39112015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеф-Коєн", 61168, м. Харків, вул. Героїв Праці, 4-Б, кв. 123 (26008060818383 у ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 351533, код ЄДРПОУ 38384737) - 60000,00 грн. заборгованості;6867,94 грн. пені; 1800,00 грн. штрафу;3045,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Розірвати дилерський договір від 24.04.2014 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ""Алеф-Коєн" (код ЄДРПОУ 38384737) та Приватним підприємством "Фуд Маркет Груп" (код ЄДРПОУ 39112015).

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 16.03.2015 р.

Суддя Є.М. Жиляєв