Рішення

від 11.03.2015 по справі 22-ц/796/1085/2015

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2015 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Антоненко Н.О., Шкоріної О.І.

при секретарі: Басюк Ю.В.

за участю: прокурора Рашевського М.О.

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Святошинського району м. Києва на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 червня 2014 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний світ» до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно та стягнення коштів та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний світ» про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати його право власності на об'єкт нерухомого майна, а саме, на нежитлову будівлю загальною площею 81,0 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він 16 липня 2008 року уклав з Святошинською районною у м. Києві радою, два договори оренди земельних ділянок, державна реєстрація яких проведена Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16 липня 2008 року за № 106 та № 107, відповідно.

Згідно із зазначених договорів, позивач отримав у тимчасове використання дві земельні ділянки що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 у Святошинському районі, м. Києва.

Справа №759/8491/2014 № апеляційного провадження:22-ц-796/1085/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Борденюк В.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М. На підставі вищезазначених договорів оренди земельних ділянок та ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України, відповідно де якої встановлено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог встановлених законом до використання земель цієї категорії, Позивач за первісним позовом уклав з Відповідачем за первісним позовом Інвестиційний договір від 02 березня 2010 року, відповідно до якого Відповідач за первісним позовом зобов'язався організувати будівельні роботи із спорудження нежитлової будівлі невиробничого призначення за адресою, АДРЕСА_1 та передати позивачу за первісним позовом створений Об'єкт інвестування на умовах визначених у Договорі, а Позивач за первісним позовом, за Договором, зобов'язався передати належні йому на праві тимчасового користування земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та здійснити фінансування Об'єкта інвестування у порядку передбаченому Договором.

Об'єкт інвестування за Інвестиційним договором від 02 березня 2010 року - нежитлова будівля невиробничого призначення за адресою: місто Київ, Святошинський район, АДРЕСА_1, з такими техніко-економічними показниками:

Загальна проектна площа - 80,0 кв.м.;

Поверховість будівлі - 1 поверх.

Відповідно до п. 4.4. Інвестиційного договору Позивач зобов'язався здійснити фінансування Об'єкта інвестування в повному обсязі, в сумі 40 000 гривень протягом 39 календарних днів з моменту отримання повідомлення від Відповідача за первісним позовом про завершення виконання будівельних робіт із створення Об'єкта будівництва, але в будь-якому разі не пізніше 01 травня 2011 року.

21 квітня 2011 року Відповідач за первісним позовом повідомив Позивача за первісним позовом про закінчення будівельних робіт із створення Об'єкта будівництва загальною площею 81,0 кв.м., а також визначив ціну Об'єкта інвестування з розмірі 121 500 гривень.

Позивач листом від 28 квітня 2011 року № 17/Б повідомив Відповідача про непогодження з вимогою щодо сплати за Інвестиційним договором 02 березня 2010 року 121500 гривень, а лише про готовність сплатити 40500 гривень згідно з умовами Інвестиційного договору від 02 березня 2010 року.

Позивачем зазначено, що ним добросовісно виконуються всі умови Інвестиційного договору від 02 березня 7010 року, а сааме передані вчасно земельні ділянки, готовність в повному обсязі виконати взяті на себе фінансові зобов'язання згідно з розділом 4 Інвестиційного договору від 02 березня 2010 року. Проте, Відповідач за первісним позовом оспорює право власності Позивача, умови вищезазначеного договору не виконує, свої дії обґрунтовує тим, що має право в односторонньому порядку змінювати умови договору, а сааме ціну договору.

Позивач вважає, що є всі підстави для захисту його права власності на підставі ст. 392 Цивільного кодексу України.

Відповідач не погодився із позовними вимогами та подав зустрічну позовну заяву.

В обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог зазначив наступне.

Спірні правові відносини, а також цивільні права та обов'язки, які є предметом розгляду зазначеної справи, виникли на підставі Інвестиційного договору від 02 березня 2010 року, згідно з якого Позивач за зустрічним позовом зобов'язався організувати будівельні роботи із спорудження нежитлової будівлі невиробничого призначення за адресою: АДРЕСА_1 та передати Відповідачу за зустрічним позовом створений Об'єкт інвестування на умовах визначених у Договорі, а Відповідач за зустрічним позовом, зобов'язався передати належні йому на праві тимчасового користування земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та здійснити фінансування Об'єкта інвестування у порядку передбаченому Договором.

Відповідно до п. 4.4. Інвестиційного договору Відповідач за зустрічним позовом зобов'язався здійснити фінансування Об'єкта інвестування в повному обсязі, в сумі 40000 гривень протягом 30 календарних днів з моменту отримання повідомлення від Позивача за зустрічним позовом про завершення виконання будівельних робіт і із створення Об'єкта будівництва, але в будь-якому разі не пізніше 01 травня 2011 року.

Свої зобов'язання із організації виконання будівельних робіт Позивач за зустрічним позовом виконав в повному обсязі, про що у відповідності до п.п. 3.1.1. п. 3.1. Інвестиційного договору 21 квітня 2011 року було повідомлено Відповідача за зустрічним позовом про закінчення будівельних робіт із створення Об'єкта будівництва загальною площею 81,0 кв.м.

Позивач за зустрічним позовом використовуючи своє право передбачене п. 4.5. Інвестиційного договору узгодив ціну Договору в розмірі 121500 гривень.

Ціна договору була визначена з урахуванням того, що з моменту укладення між Сторонами Інвестиційного договору ціни на нерухоме майно в місті Києві збільшилися, підвищилась вартість будівельних матеріалів і як наслідок собівартість Об'єкта інвестування підвищилася приблизно в три рази.

Відповідно до абз.3 п. 4.5. Договору, встановлено, що у кожному випадку, Інвестор зобов'язаний попередньо вчиненню дій, які вказані у цьому пункті Договору звернутися до Забудовника про спільне узгодження розміру ціни договору.

Відповідачем за зустрічним позовом безпідставно не було прийнято вимоги Позивача за зустрічним позовом щодо забезпечення фінансування Об'єкта інвестування у визначеному розмірі - 121500 гривень, у зв'язку з чим Позивач за зустрічним позовом вправі вимагати примусове стягнення зазначеної суми.

Збудоване, на земельних ділянках, що перебувають у тимчасовому користуванні відповідача, нерухоме майно, а саме, нежитлову будівлю загальною площею 81,0 кв.м. за адресою: місто Київ, Святошинський район, (АДРЕСА_1, передавати Позивач у власність Відповідачу відмовляється до сплати останнім 121500 гривень згідно з підпунктом 3.1.1. п. 3.1. Інвестиційного договору.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 05 червня 2014 року первісний позов задоволено.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Медичний світ» (ідентифікаційний код юридичної особи - 30931469) право власності на нежитлову будівлю загальною площею 81,0 квадратний метр, що розташована м адресою: місто Київ, Святошинський район, АДРЕСА_1.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний світ» (ідентифікаційний код юридично особи - 30931469) сплатити на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код платника податків НОМЕР_2) борг в розмірі 40500 гривень (сорок тисяч п'ятсот гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код платника податків НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний світ» (ідентифікаційний код юридичної особи - 30931469) судовий збір в сумі 405,00 гривень (чотириста п'ять гривен 00 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний світ» (ідентифікаційний код юридичної особи - 30931469) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код платника податків НОМЕР_1) судовий збір в сумі 405 гривень (чотириста п'ять гривень 00 копійок).

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, прокурор Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині задоволення первісного позову ТОВ «Медичний світ» та постановити нове рішення про відмову у його задоволенні.

При цьому посилався на те, що задовольняючи позов, суд не врахував, що факт набуття права власності на новостворене нерухоме майно, яке згідно ст.331 ЦК України виникає з моменту державної реєстрації, не доведений. Крім того, матеріали справи взагалі не містять жодного дозвільного документа, необхідність яких визначена земельним та містобудівним законодавством, а також доказів того, що новозбудоване нерухоме майно було прийнято в експлуатацію та пройшло державну реєстрацію. Ухвалюючи рішення, судом не надано оцінку тому факту, що будівництво спірного об'єкту здійснювалось в порушення вимог чинного містобудівного законодавства, без належних дозвільних документів, а отже є самочинним будівництвом.

Крім того, на думку апелянта, суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст.33,35,36 ЦПК України фактично прийняв рішення, яке стосується інтересів Київської міської ради, як власника земельної ділянки, та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, як органу, на який покладено обов'язок приймати в експлуатацію закінчені будівництвом об'єкти, не залучивши їх до участі у розгляді справи.

В судовому засіданні прокурор Рашевський М.О. підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач ТОВ «Медичний Світ» та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином (а.с.176,177), а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за їх відсутності у відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення, суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Зазначеним вимогам в повній мірі судове рішення не відповідає.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, на підставі договорів оренди земельної ділянки від 16 липня 2008 року, що були укладені Позивачем за первісним позовом із Святошинською районною у м. Києві радою, державна реєстрація яких проведена Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16 липня 2008 року за № 106 та № 107, відповідно, Позивач отримав в тимчасове користування дві земельні ділянки місце розташування яких АДРЕСА_1 у Святошинському районі, м. Києва, кадастровий номер 75:288.

Об'єкт інвестування за Інвестиційним договором від 02 березня 2010 року - нежитлова будівля невиробничого призначення за адресою: місто Київ, Святошинський район, АДРЕСА_1 з такими техніко - економічними показниками:

Загальна проектна площа - 80,0 кв.м;

Поверховість будівлі - 1 поверх.

Позивач за первісним позовом уклав з Відповідачем за первісним позовом Інвестиційний договір від 02 березня 2010 року, відповідно до якого Відповідач за первісним позовом зобов'язався організувати будівельні роботи із спорудження нежитлової будівлі невиробничого призначення за адресою: місто Київ, Святошинський район, АДРЕСА_1 та передати Позивачу за первісним позовом створений Об'єкт інвестування на умовах визначених у Договорі, а Позивач за первісним позовом, за Договором, зобов'язався передати належні йому на праві тимчасового користування земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та здійснити фінансування Об'єкта інвестування у порядку передбаченому Договором.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що є всі правові підстави для визнання за позивачем ТОВ «Медичний Світ» права власності на нежитлову будівлю загальною площею 81 м 2 , що розташована за адресою: м. Київ Святошинський район, АДРЕСА_1.

Однак з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про визнання за ТОВ «Медичний Світ» права власності на нежитлову будівлю загальною площею 81 м 2 , що розташована за адресою :м. Київ Святошинський район, АДРЕСА_1 колегія суддів не погоджується, вважає їх такими, що не відповідають обставинам справи, а обставини справи, які суд вважав встановлені, не доведені належними та допустимими доказами, висновки суду зроблені з порушенням норм матеріального права.

За змістом ст.ст.328,331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно набувається у встановленому законом порядку, а не визнається судом.

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 5 лютого 2014 року по справі № 6-131 цс 13, застосування якої є обов'язковим в силу ст.360-7 ЦПК України , порядок та умови набуття права власності на новостворене майно врегульовані положеннями статті 331 ЦК України. Зазначена стаття не передбачає можливості виникнення права власності на новостворене нерухоме майно за рішенням суду.

Також Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.15 Постанови № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року роз'яснив, що до моменту державної реєстрації права власності на новостворене нерухомо є майно не виникає ( ст.331 ЦК України). Законом не передбачено можливість визнання права власності на новостворене майно в судовому порядку, якщо право власності на таке майно не було зареєстроване раніше у встановленому законодавством порядку.

Крім того, матеріали справи не містять жодного дозвільного документа, необхідність отримання яких визначена містобудівним законодавством ( зокрема, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності»), а також доказів того, що новозбудоване нерухоме майно на час розгляду справи було прийняте в експлуатацію та пройшло державну реєстрацію. Також в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві з заявою про прийняття об'єкта в експлуатацію.

Відповідно до ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Отже, за відсутності доказів про те, на якій земельній ділянці розташований житловий будинок, кому саме належить дана земельна ділянка, наявності у позивача необхідної містобудівельної документації, а також доказів про прийняття в експлуатацію вказаного нерухомого майна та його державної реєстрації, судом першої інстанції зроблено необґрунтовані висновки про набуття ТОВ «Медичний Світ» права власності на нежитлову будівлю загальною площею 81 м 2 , що розташована за адресою :м. Київ Святошинський район, АДРЕСА_1.

За таких обставин, рішення Святошинського районного суду м. Києва в частині задоволення позовних вимог ТОВ «Медичний Світ» про визнання права власності на нежитлову будівлю загальною площею 81 м 2 , що розташована за адресою :м. Київ Святошинський район, АДРЕСА_1, підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову в цій частині.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та апеляційним судом не переглядалось.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313-315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Святошинського району м. Києва -задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 червня 2014 року в частині задоволення первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний світ» скасувати та ухвалити нове.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний світ» до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно та стягнення коштів - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Суддя- доповідач:

Судді: