Ухвала

від 12.03.2015 по справі 22-ц/796/4058/2015

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/16994/14 Головуючий у 1 - й інстанції: Москаленко К.О.

№ апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/796/4058/2015

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2015 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду місті Києва в складі:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Гаращенка Д.Р.

при секретарі - Шалапуда Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача Фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю ДжиоєвоїДіани Валеріївни на рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 січня 2015 року в цивільній справі за позовом Фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання недійсним договору дарування, застосування наслідків недійсності правочину та скасування державної реєстрації, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21 січня 2015 року Фірмі «Т.М.М.» - товариству з обмеженою відповідальністю відмовлено в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання недійсним договору дарування, застосування наслідків недійсності правочину та скасування державної реєстрації.

Не погоджуючись з таким рішенням суду 1-ї інстанції, представник позивача Фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю Джиоєва Діана Валеріївна звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 січня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи в задоволенні позову, суд 1-ї інстанції не взяв до уваги ряд обставин, які мають істотне значення для розгляду справи. Зокрема, поза увагою суду залишилася та обставина, що на час укладення між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 договору дарування квартири АДРЕСА_1, вказана квартира перебувала під арештом, накладеним Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві. Також, зазначає, що в силу вимог закону для укладення договору дарування необхідною умовою є те, щоб майно яке передається за договором дарування належало на праві власності дарувальнику. Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що квартири АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_5. Також зазначає, що суд 1-ї інстанції безпідставно в оскаржуваному рішенні посилається на рішення Печерського районного суду міста Києві від 10.12.2013 року, яким здійснено поділ майна подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_5 і визнано за останньою право власності на квартиру АДРЕСА_1, оскільки дане рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального права. Також, судом 1-ї інстанції безпідставно не задоволено клопотання позивача про витребування у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 оспорюваного договору дарування квартири від 28.12.2013 року та копій документів на підставі яких було посвідчено даний правочин, оскільки позивач не має змоги надати вказані документи, в матеріалах справи вони відсутні і відповідачем суду не надаються. Зазначені обставини свідчать про те, що судом 1-ї інстанції не досліджено в повному обсязі всіх обставин, які мають значення для розгляду справи та ухвалено необґрунтоване рішення.

В судовому засіданні представник позивача Фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю Полєжаєва Катерина Олегівна повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник ОСОБА_5 ОСОБА_9 проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилалась на те, що вони є безпідставними, а рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилась, про день та час слухання справи судом повідомлялась у встановленому законом порядку, а тому, колегія судів вважає можливим слухати справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

Судом встановлено, що рішенням Печерського районного суду міст Києва від 10.10.2013 року позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про поділ майна подружжя задоволено.

Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_7.

Визнано право приватної власності за ОСОБА_5 на: садовий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, загальною вартістю 1 507 320 грн.; квартиру АДРЕСА_1, загальною вартістю 3 590 735 грн.; квартиру АДРЕСА_2, загальною вартістю 1 397 534 грн.; земельну ділянку площею 1.5447 га, яка розташована на території Блиставицької с/р Бородянського району Київської області, право власності посвідчено Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД №783496, зареєстроване в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010732400676, кадастровий номер земельної ділянки: 3221080500:04:003:0107, вартістю 166 673,00 грн.; земельну ділянку площею 1.5445 га, яка розташована на території Блиставицької с/р Бородянського району Київської області, право власності посвідчено Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД №783491, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010732400677, кадастровий номер земельної ділянки 3221080500:04:003:0103, вартістю 166 652,00 грн.; земельну ділянку площею 1.5446 га, яка розташована на території Блиставицької с/р Бородянського району Київської області, право власності посвідчено Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД №929233, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010732400535, кадастровий номер земельної ділянки: 3221080500:04:003:0105, вартістю 166 662,00 грн.; земельну ділянку площею 1.5446 га, яка розташована на території Блиставицької с/р Бородянського району Київської області, право власності посвідчено Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД №783492, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010732400678, кадастровий номер земельної ділянки: 3221080500:04:003:0099, вартістю 166 662,00 грн.; земельну ділянку площею 0.1200 га, яка розташована в СТ "Полісся-2006" на території Блиставицької с/р Бородянського району Київської області, право власності посвідчено Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД №225961, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010832400142, кадастровий номер земельної ділянки: 3221080500:03:003:0099, вартістю 12948,00 грн.; земельну ділянку площею 1.5445 га, яка розташована на території Блиставицької с/р Бородянського району Київської області, право власності посвідчено Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД №783493, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010732400679, кадастровий номер земельної ділянки: 3221080500:04:003:0100, вартістю 166 652,00 грн.; земельну ділянку площею 1.5446 га, яка розташована на території Блиставицької с/р Бородянського району Київської області, право власності посвідчено Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД №783494, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010732400680, кадастровий номер земельної ділянки: 3221080500:04:003:0098; вартістю 166 662,00 грн.; земельну ділянку площею 0.1200 га, яка розташована в СТ "Полісся-2006" на території Блиставицької с/р Бородянського району Київської області, право власності посвідчено Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД №225962, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010832400143, кадастровий номер земельної ділянки: 3221080500:03:003:0098; вартістю 12 948,00 грн.; земельну ділянку площею 0.1200 га, яка розташована в СТ "Полісся-2006" на території Блиставицької с/р Бородянського району Київської області, право власності посвідчено Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД №790563, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010532400659, кадастровий номер земельної ділянки: 3221080500:03:003:0007, вартістю 12 948,00 грн.; земельну ділянку площею 0.7200 га, яка розташована в СТ "Полісся-2006" на території Блиставицької с/р Бородянського району Київської області, право власності посвідчено Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД №253627, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010632400312, кадастровий номер земельної ділянки: 3221080500:03:003:0068, вартістю 77 688,00 грн.; земельну ділянку площею 1.2621 га, яка розташована Київська область, Бородянський район, Блиставицька сільська рада, право власності посвідчено Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД №283987, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322108051000251, кадастровий номер земельної ділянки: 3221080500:04:003:0136, вартістю 136 181,00 грн.; земельну ділянку площею 0.1061 га, яка розташована в СТ «Полісся-2006» на території Блиставицької с/р Бородянського району Київської області та зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010990501608, кадастровий номер земельної ділянки: 3221080500:03:003:0165.

Залишено за ОСОБА_7 на праві приватної власності 231 простих бездокументарних іменних акцій Приватного акціонерного товариства "АС", загальною вартістю 346500 грн.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 грошову компенсацію за майно, придбане в шлюбі, у розмірі 421 790,67 грн.

28 грудня 2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований за №2396. Відповідно до умов даного договору ОСОБА_5 передала безоплатно у власність ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1.

На підставі вказаного договору дарування 28.12.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про реєстрацію права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_6.

Вважаючи, що договір дарування квартири АДРЕСА_1 був укладений з порушенням вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України, так як спірна квартира на момент укладення оспорюваного правочину належала на праві власності чоловіку ОСОБА_5 ОСОБА_7 та з 01.08.2013 року перебувала під арештом в складі майна боржника ОСОБА_7 в ході виконавчого провадження №39145366, а тому відповідач не мала права відчужувати спірну квартиру, Фірма «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання недійсним договору дарування, застосування наслідків недійсності правочину та скасування державної реєстрації.

Відмовляючи Фірмі «Т.М.М.» - товариству з обмеженою відповідальністю в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання недійсним договору дарування, застосування наслідків недійсності правочину та скасування державної реєстрації, суд 1-ї інстанції виходив з того, що оспорюваний правочин повністю відповідає вимогам закону, а тому правових підстав для задоволення позовних вимог немає.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду 1-ї інстанції зроблений на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів та в повній мірі відповідає вимогам закону.

Так, згідно зі ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до ст.718 ЦК України дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.

Статтею 719 ЦК України встановлено, що договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільству, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зі змісту оспорюваного договору дарування від 28 грудня 2013 року вбачається, що він складений у письмовій формі та посвідчений нотаріально, як того вимагають норми ст.719 ЦК України, зміст даного правочину не суперечить вимогам чинного на той час законодавства. Належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_5 та/або ОСОБА_6 в момент підписання оспорюваного договору було недодержано вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, матеріали справи не містять та позивачами суду не надано. Як і не надано доказів вчинення ОСОБА_6 відносно ОСОБА_5 будь-яких протиправних дій, спрямованих на примушування до укладення договору дарування від 28 грудня 2013 року.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого та законного висновку про те, що, передбачених ст.ст.203, 215 ЦК України, підстав для визнання недійсним договору дарування від 28 грудня 2013 року немає.

Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що квартири АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_5, а тому вона не мала правових підстав для укладення договору дарування від 28 грудня 2013 року, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на таке.

З матеріалів справи чітко вбачається, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 10.10.2013 року за ОСОБА_5 визнано право приватної власності, зокрема, на: квартиру АДРЕСА_1, загальною вартістю 3 590 735 грн. Дане рішення суду є чинним, ні в апеляційному, ні в касаційному порядку не скасованим.

У зв'язку з чим, правових підстав вважати, що на час укладення договору дарування від 28 грудня 2013 року квартира АДРЕСА_1 не належала на праві власності ОСОБА_5, немає.

Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що на момент укладення оспорюваного правочину квартира АДРЕСА_1 перебувала під арештом в складі майна боржника ОСОБА_7 в ході здійснення виконавчих дій по виконавчому провадженню №39145366, з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 01.08.2013 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції в місті Києві було винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_7 та заборону відчуження майна, яке належить боржнику.

На підставі даної постанови 07.08.2013 року до Державного реєстру обтяжень було внесено запис про арешт всього нерухомого майна ОСОБА_7.

В силу ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, а частинами 1, 4 статті 60 ЦПК встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, заперечень, крім випадків, установлених ст.61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ні в суді першої інстанції, ні до суду апеляційній інстанції позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що на квартиру АДРЕСА_1 було накладено арешт, оскільки з наявного в матеріалах справи реєстру речових прав на нерухоме майно не вбачається, що спірна квартира перебувала чи перебуває під арештом на підставі постанови державного виконавця.

Доводи апеляційної скарги про те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухвалене судом з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставини, що мають значення для справи, а викладені в рішенні висновки не відповідають обставинам справи, колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки суд повно та об'єктивно встановив дійсні обставини справи, дослідив надані сторонами докази, дав їм вірну правову оцінку та ухвалив рішення у відповідності з вимогами матеріального права.

Інші доводи апеляційної скарги правильність висновків суду 1-ї інстанції також не спростовують.

Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника позивача Фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю ДжиоєвоїДіани Валеріївни відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника позивача Фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю Джиоєвої Діани Валеріївни відхилити.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: