Постанова

від 11.03.2015 по справі 926/1367/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2015 р. Справа № 926/1367/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

Головуючий суддя Желік М.Б.

Суддів Марко Р.І.

Мирутенко О.Л.

розглянувши апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області, м. Чернівці, вул. Л.Кобилиці, 21-а (вих. № 10-08-0447 від 06.02.2015 року)

на рішення Господарського суду Чернівецької області

від 22.01.2015 року у справі № 926/1367/14

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області, м. Чернівці

до відповідача Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", в особі його відокремленого підрозділу - Чернівецької регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру", м. Чернівці

про розірвання договору про виконання робіт із землеустрою № 3/00-73-14-1317 від 06.09.2011 року зі змінами та стягнення пені на суму 3253,89 грн.

За участю представників сторін:

від позивача (скаржника): Парамонов О.С. - представник за довіреністю;

від відповідача - не з'явився.

Стороні роз'яснено її права та обов'язки, передбачені ст. ст. 22, 27 ГПК України. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід складу суду не надходило.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

22.01.2015 року Господарським судом Чернівецької області винесено рішення у справі № 926/1367/14 (суддя С.О.Миронюк) за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області, м. Чернівці до відповідача Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в особі його відокремленого підрозділу - Чернівецької регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру", м. Чернівці про розірвання договору про виконання робіт із землеустрою № 3/00-73-14-1317 від 06.09.2011 року зі змінами та стягнення пені на суму 3253,89 грн., відповідно до якого позовні вимоги задоволено частково, розірвано договір № 3/00-73-16-1317 від 06.09.2011 року про виконання робіт із землеустрою зі змінами від 02.11.2012 року та від 25.12.2012 року, стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 394,07 грн., розприділено судові витрати, в решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням господарського суду Регіональне відділення Фонду державного майна по Чернівецькій області звернулася до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу до свого провадження, скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 22.01.2015 року у даній справі в частині, що стосується відмови у задоволенні позову щодо стягнення пені в розмірі 2859,82 грн. на користь позивача, прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 3253,89 грн. пені, в решті рішення залишити без змін, стягнути з відповідача витрати пов'язані із сплатою судового збору. Окрім того, скаржником подано клопотання про відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення із справи по суті, яке обґрунтоване тим, що на рахунках скаржника відсутні кошти, що унеможливлює його сплату. На підтвердження чого скаржником додано довідку Головного управління державної казначейської служби України у Чернівецькій області від 21.01.2015 року з а№ 04-20/29-532.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не враховано те, що нарахування пені у розмірі 0,1 % наданих послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України; сторонами в оскаржуваному договорі передбачено, що за порушення кінцевого строку виконання робіт з вини виконавця, він сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 % суми договору за кожен день прострочення. Відтак, суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені.

Згідно автоматизованого розподілу справ КП "Документообіг господарських судів", 13.02.2015 року справу за № 926/1367/14 розподілено до розгляду судді - доповідачу Желіку М.Б., суддям Костів Т.С., Марку Р.І. Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 11.03.2015 року у склад колегії для розгляду справи № 926/1367/14, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Костів Т.С., введено суддю Мирутенка О.Л.

Зазначеному складу колегії суддів відводів не заявляли.

16.02.2015 року ухвалою Львівського апеляційного господарського суду подані скаржником матеріали апеляційної скарги визнано достатніми для прийняття їх до провадження, розгляд справи призначено на 04.03.2015 року; відстрочено скаржнику сплату судового збору до 04.03.2015 року.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 року розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав зазначених у ній та повторно зобов'язано скаржника надати суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

У судовому засіданні 11.03.2015 року скаржник участь уповноваженого представника забезпечив, який надав пояснення по суті спору та просив врахувати їх при винесенні постанови. Відповідач участі уповноваженого представника не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомленим про час та місце слухання справи. Відтак, з врахуванням вимог ст. 77 ГПК України колегія суддів зважаючи на достатність доказів, що містяться в матеріалах справи для розгляду справи по суті вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла до висновку, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, у зв'язку з чим рішення Господарського суду Чернівецької області у справі № 926/1367/14 від 22.01.2015 року слід скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 394,07 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 972,43 грн., в решті рішення господарського суду залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Як вбачається із матеріалів справи, 06.09.2011 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернівецькій області (Замовник) та Державним підприємством "Центр державного земельного кадастру", в особі начальника Чернівецької регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (Виконавець) укладено договір № 3/00-73-16-1317 про виконання робіт із землеустрою.

Відповідно до п. 1.1. договору виконавець зобов'язується виконати за завданням замовника з дотриманням вимог законодавства та нормативно-правових актів з питань здійснення землеустрою роботи з розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, на якій розташовано об'єкт малої приватизації - державне підприємство "Особливе конструкторське бюро "Рута" за адресою м. Чернівці, вул. Руська, 248-Л, закріплення меж земельної ділянки межовими знаками, передачi землевпорядної документації на державну експертизу та отримання позитивного висновку; складання документації, необхідної для отримання технічного паспорту земельної ділянки та отримання виготовленого паспорту (далі відповідно - роботи, документація), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Сторони погодили, що загальна вартість робіт за цим договором становить 5643,01 грн., в тому числі ПДВ. При цьому, згідно п. 3.2. Договору розрахунок між сторонами здійснюється в наступній послідовності: протягом десяти банківських днів від дати підписання акта приймання-передачі робіт замовник перераховує на рахунок виконавця суму в розмірі 100% загальної вартості робіт.

02.11.2012 між сторонами підписано додатковий договір до договору № 3/00-73-16-1317 від 06.09.2011 року про виконання робіт із землеустрою, відповідно до умов якого сторони погодили викласти п. 5.1. договору в наступній редакції "початок робіт - дата укладення цього договору, їх закінчення - через 485 (чотириста вісімдесят п'ять) календарних днів з моменту підписання договору".

25.12.2012 року між сторонами укладено додатковий договір до договору № 3/00-73-16-1317 від 06.09.2011 року про виконання робіт із землеустрою, відповідно до умов якого сторони вирішили викласти п. 1.1. договору в наступній редакції "Виконавець зобов'язується виконати за завданням замовника, з дотриманням вимог законодавства та нормативно-правових актів з питань здійснення землеустрою роботи з розроблення проекту відведення земельної ділянки під об'єктом малої приватизації - державним підприємством "Особливе конструкторське бюро "Рута" розташованим за адресою м. Чернівці, вул. Руська, 248-Л, закріплення меж земельної ділянки межовими знаками, передача землевпорядної документації на державну експертизу та отримання позитивного висновку, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи"; викладено п. 3.1. договору в наступній редакції "загальна вартість робіт за цим договором становить 5343,01 грн., в тому числі ПДВ"; та абз. 1 п. 3.2. договору у редакції "протягом десяти банківських днів від дати підписання поетапних актів приймання-передачі робіт замовник перераховує на рахунок виконавця суми в розмірах вартості цих робіт згідно з наступним календарним планом виконання робіт".

Так, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем робіт по вказаному договорі, а саме неповне виконання робіт у строк встановлений ним, позивач звернувся до суду з вимогами про розірвання договору про виконання робіт із землеустрою від 06.09.2011 року з наступними змінами і доповненнями та стягнення пені за порушення кінцевого строку виконання робіт у сумі 3253,89 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу України.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ст. 11 Цивільного кодексу України). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Положення аналогічного змісту містяться у ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Однак, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи із власних інтересів, його використовує.

Згідно із ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Водночас, згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно п. 1 додаткового договору від 02.11.2012 року до договору № 3/00-73-16-1317 від 06.09.2011 року встановлено, що початком виконання робіт за договором є дата укладення цього договору, а їх закінчення - через 485 календарних днів з моменту підписання договору, тобто кінцевим строком виконання робіт слід вважати 02.01.2013 року.

Відповідно до п. 4.2. Договору виконавець не пізніше 10 робочих днів після настання кінцевого строку виконання робіт, визначеного п. 5.1. Договору, передає Замовнику документацію оформлену відповідно до завдання на виконання робіт (Додаток №1) разом з підписаним зі своєї сторони актом приймання-передачі робіт.

Як вірно встановлено судом першої інстанції відповідачем роботи згідно Договору виконані частково, а саме на суму 2780,84 грн., про що свідчить акт здачі-приймання виконаних робіт № 1/3 від 13.12.2011 року та платіжне доручення № 21 від 13.12.2011 року.

Однак, в порушення п. 4.2. договору відповідачем документацію оформлену відповідно до завдання на виконання робіт разом з підписаним зі своєї сторони актом приймання-передачі робіт не надано, оскільки не підписаний протокол погодження зовнішніх меж землекористування в натурі.

У зв'язку з чим, позивач надіслав відповідачу лист про розірвання договору про виконання робіт із землеустрою від 06.09.2011 року та обов'язковість сплати у зв'язку з простроченням кінцевого строку виконання робіт пені, при цьому позивачем додано до листа три примірники договору про розірвання договору. Вказаний лист отримано відповідачем 04.08.2014 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. справи 17). Однак, станом на час звернення позивача до суду відповіді від відповідача не надходило.

Із врахуванням зазначених норм права та обставин справи, а саме порушення відповідачем кінцевого строку виконання робіт за договором, колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо розірвання договору № 3/00-73-16-1317 про виконання робіт із землеустрою від 06.09.2011 року із змінами внесеними згідно додаткових договорів від 02.11.2012 року та 25.12.2012 року є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

При цьому, судом в спростування доводів відповідача щодо відсутності його вини в невиконанні умов договору у зв'язку з небажанням суміжних землекористувачів підписувати протокол погодження зовнішніх меж землекористування в натурі зазначається наступне.

Відповідно до п.3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, що затверджена наказом Держкомзему від 18.05.2010 № 376, закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур'єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

З огляду на викладене обов'язок здійснити погодження меж земельної ділянки з суміжними землекористувачами покладено на виконавця робіт (відповідача), який неналежним чином виконав свій обов'язок щодо закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яке може здійснюватися і за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що звернення відповідача до позивача з пропозиціями щодо продовження строку виконання робіт за договором не приймається судом, як належний доказ на підтвердження продовження встановленого договором строку, оскільки у відповідності до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Щодо стягнення пені за порушення кінцевого строку виконання робіт колегія суддів зазначає наступне.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України ).

Статтею ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, п. 6.2. Договору сторони погодили, що за порушення кінцевого строку виконання робіт з вини виконавця, визначеного п. 5.1. договору виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 % суми договору за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо за сукупності таких умов: - якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; - якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; - якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Слід зазначити, що положення п. 6.2. оскаржуваного Договору щодо сплати пені узгоджується із приписами ч. 2 ст. 231 ГК України, при цьому виконання зобов'язання за договором здійснюється позивачем за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відтак, встановивши факт порушення відповідачем кінцевого строку виконання робіт, колегія суддів приходить до висновку про підставність задоволення позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 0,1 % від суми договору за кожен день прострочення.

Однак зазначає, що згідно вимог ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на вимоги частини першої статті 4 - 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Здійснивши перерахунок суми пені, яка підлягає до стягнення з відповідача, колегія суддів враховуючи розмір пені встановлений договором та піврічний строк її нарахування, вважає, що позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 972,43 грн. (дев'ятсот сімдесят дві гривні 43 копійок).

Окрім того, на думку суду апеляційної інстанції помилковим є застосування господарським судом до даних правовідносин Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Із врахуванням зазначеного, діючи в межах повноважень передбачених ст. 103, 104 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, а відтак рішення Господарського суду Чернівецької області у справі № 926/1367/14 від 22.01.2015 року слід скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача 394,07 грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 972,43 грн., в решті рішення слід залишити без змін.

У зв'язку з частковим скасуванням рішення господарського суду колегія суддів приходить до висновку про необхідність здійснення розподілу господарських витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 49 ГПК України. При цьому, зазначає, що у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв із спорів немайнового характеру.

Так, позивач звернувся до суду з вимогами щодо розірвання договору та стягнення пені, тобто з вимогами як майнового так і немайнового характеру, що не було враховано судом першої інстанції при винесенні рішення. Колегія суддів також зазначає, що законом передбачено сплату судового збору з апеляційної скарги на рішення суду виходячи саме з оспорюваної суми, відтак слід враховувати, що скаржник оскаржує рішення господарського суду в апеляційному порядку лише в частині стягнення пені, тобто спору, що носить майновий характер.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105, ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Вимоги апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області, м. Чернівці, вул. Л.Кобилиці, 21-а (вих. № 10-08-0447 від 06.02.2015 року) задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 22.01.2015 року у справі № 926/1367/14 скасувати в частині стягнення з Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в особі його відокремленого підрозділу - Чернівецької регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області пені в розмірі 394,07 грн.

3. Прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в особі його відокремленого підрозділу - Чернівецької регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" (м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 194-А, код ЄДРПОУ 26398218) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області (м. Чернівці, вул. Л.Кобилиці, 21-а) пеню в розмірі 972,43 грн. (дев'ятсот сімдесят дві гривні 43 копійок).

4. Стягнути з Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в особі його відокремленого підрозділу - Чернівецької регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" (м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 194-А, код ЄДРПОУ 26398218) 1 218,00 грн. судового збору в дохід державного бюджету за розгляд справи в частині розгляду немайнових вимог в суді першої інстанції (отримувач коштів УДКСУ у м.Чернівці, код отримувача 37978173, банк отримувача ГУДКСУ у Чернівецькій області, код банку 856135, рахунок отримувача 31210206783002, код класифікації доходів бюджету 22030001).

5. Стягнути з Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в особі його відокремленого підрозділу - Чернівецької регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" (м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 194-А, код ЄДРПОУ 26398218) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області (м. Чернівці, вул. Л.Кобилиці, 21-а) 545,91 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в частині розгляду майнових вимог.

6. Стягнути з Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в особі його відокремленого підрозділу - Чернівецької регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" (м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 194-А, код ЄДРПОУ 26398218) 272,95 грн. судового збору в дохід спеціального фонду Державного бюджету України за перегляд судового рішення в апеляційному порядку (Банк ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014 отримувач УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, код ЄДРПОУ 38007620, рахунок 31216206782006).

7. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області (м. Чернівці, вул. Л.Кобилиці, 21-а) 640,54 грн. судового збору в дохід спеціального фонду Державного бюджету України за перегляд судового рішення в апеляційному порядку (Банк ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014 отримувач УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, код ЄДРПОУ 38007620, рахунок 31216206782006).

8. В іншій частині рішення господарського суду залишити без змін.

9. На виконання даної постанови Господарському суду Чернівецької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 16.03.2015 року

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Марко Р.І.

суддя Мирутенко О.Л.