Рішення

від 28.01.2015 по справі 910/27466/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2015Справа №910/27466/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер-Корт» (вул. Кіровоградська, 38/58, літ. Б, офіс 14, м. Київ, 03069)

до Лепатіло Менеджмент ЛТД (Lepatilo Management LTD) (вул. Архієпископа Макаріоса ІІІ, 155, Протеас Хаус, 5-й поверх, 3026, Лімасол, Кіпр (Arch.Makariou III, 155, PROTEAS HOUSE, 5th floor, 3026, Limassol, Cyprus)

про стягнення 23 515 200 дол. США

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Литвиненко В.В. - представник, дов. б/н від 28.10.14 р.

Від відповідача: Рацун О.В. - представник, дов. б/н від 20.01.15 р.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Майстер - Корт» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Лепатіло Менеджмент ЛТД (Lepatilo Management LTD) про стягнення 23 515 200 дол. США, що еквівалентно 352 005 354,00 грн., а також судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 73 080,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на невиконання відповідачем належним чином умов укладеного між сторонами Контракту № 014-2801 від 28.01.14 р. в частині поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.14 р. порушено провадження у справі № 910/27466/14 та призначено до розгляду на 28.01.15 р..

В судове засідання 28.01.15 р. з'явились уповноважені представники позивача та відповідача.

До початку судового засідання 29.12.14 р. через канцелярію суду представником позивача подано клопотання б/н від 29.12.14 р. про долучення до матеріалів справи. Клопотання судом задоволено, документи до матеріалів справи долучені.

Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судового засідання 28.01.15 р. до суду не надходило.

Документи, витребувані ухвалою суду від 11.12.14 р. відповідачем суду не надані.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем суду не надано.

Відповідно до 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи відсутність на час проведення судового засідання клопотань представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи в судовому засіданні представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники позивача та відповідача в судовому засіданні повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.

Відводу судді представниками сторін не заявлено.

В судовому засіданні 28.01.15 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.01.15 р. проти позовних вимог не заперечував.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

28 січня 2014 року між компанією Лепатіло Менеджмент ЛТД (Lepatilo Management LTD) (продавець за контрактом, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАЙСТЕР-КОРТ" (покупець за контрактом, позивач у справі) укладено Контракт № 014-2801 (далі-Контракт).

Відповідно до п.п. 1.1. Контракту продавець продає, в покупець купує на умовах даного контракту товари (обладнання). Загальна кількість товару 57005 штук.

Згідно пункту 2.1. Контракту ціна товару встановлюється в доларах США.

У відповідності до п.2.4 Контракту (в редакції змін та доповнень № 1 від 05.03.14 р.) загальна сума цього Контракту становить 23515200 дол. США

Пунктом 2.5. Контракту сторони погодили, що покупець повинен оплатити повну вартість покупки товару в якості передплати в розмірі 23515200 дол. США на банківський рахунок продавця не пізніше 10 березня 2014 р., а продавець повинен виготовити та поставити товар (обладнання) на умовах поставки на термінал Одеського Морського Торгівельного Порту на умовах DAT, Інкотермс 2010 не пізніше 25 листопада 2014 р..

Відповідно до п.13.3. Контракту цей Контракт набуває чинності з дати підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань відповідно до цього Контракту.

Найменування, коротка характеристика, кількість та ціна товару (загальна та за одиницю) визначена сторонами в специфікації № 1 до Контракту від 28.01.14 р., і загалом становить 23515200,00 дол. США.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов Контракту, позивач перерахував на рахунок відповідача 23515200,00 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням від 05 березня 2014 р. та випискою банку за 05 березня 2014 р. на вказану суму, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Судом встановлено відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача відносно повного та належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Майстер-Корт» умов Контракту щодо повного розрахунку за визначений специфікацією № 1 від 28.01.14р. товар.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем виконані зобов'язання щодо здійснення 100% передплати за товар в розмірі, обумовленому сторонами на підставі укладеного між ними Контракту та узгодженої сторонами специфікації від 28.01.14 р., факт перерахування позивачем грошових коштів за Контракту належним чином підтверджено матеріалами справи.

Згідно ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Як зазначалось вище, згідно п. 2.5 Контракту (в редакції змін та доповнень № 1 від 05.03.14 р.) продавець зобов'язаний поставити покупцю товар (обладнання) не пізніше 25 листопада 2014 року.

Докази того, що сторони узгодили інший термін поставки товару за Договором, в матеріалах справи відсутні.

Як свідчать матеріали справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, в порушення зазначених умов Контракту відповідачем поставка товару в обсязі та на суму, передбачені Контрактом, зокрема, специфікацією та відповідно до здійсненої передплати, не здійснена.

Доказів поставки товару у встановлені в Контракті строки відповідач під час розгляду справи не надав.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов'язання за Контрактом № 014-2801 від 28.01.14 р. в частині поставки товару належним чином не виконав.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, є зобов'язанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 670 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення умови договору щодо кількості товару, а саме встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Постановою Верховного Суду України від 28.11.11 р. у справі № 43/308-10 зазначено, що умовою застосування норми ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи обов'язку щодо поставки товару, визначеного специфікацією № 1 від 28.01.14 р. загальною вартістю 23515200,00 дол. США на суму здійсненої позивачем передплати, всупереч умовам Контракту, вимогам цивільного та господарського законодавства відповідач не виконав, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі вартості непоставленого товару, яку позивач просив стягнути в судовому порядку.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Саме змагальність сторін, яка реалізується в господарському процесі через ст. 33 ГПК України дає змогу суду всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи та внаслідок чого ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення у справі.

Тобто, вказана норма Господарського процесуального кодексу України зобов'язує доводити свою правову позицію саме ту сторону, яка на неї посилається.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження належного виконання зобов'язань за Контрактом, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Контракту № 014-2801 від 28.01.14 р. або окремих його положень суду не надано.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Контрактом у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів поставки товару або повернення суми попередньої оплати відповідач суду не представив, як і належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 23515200,00 дол. США, що за офіційним курсом долара США до гривні станом на 08.12.14 р., встановленим Національним банком України, еквівалентно 365090175,79 грн., перерахованих коштів (передплати) за непоставлений за вказаним Контрактом товар підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 202, 205, 509, 525, 526, 599, 610, 612, 626, 629, 655, 662, 670, 693, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Лепатіло Менеджмент ЛТД (Lepatilo Management LTD) (вул. Архієпископа Макаріоса ІІІ, 155, Протеас Хаус, 5-й поверх, 3026, Лімасол, Кіпр (Arch.Makariou III, 155, PROTEAS HOUSE, 5th floor, 3026, Limassol, Cyprus) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙСТЕР-КОРТ" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 62, ідентифікаційний код 37032944) заборгованість у розмірі 23515200 (двадцять три мільйони п'ятсот п'ятнадцять тисяч двісті) доларів США 00 центів, що за офіційним курсом долара США до гривні станом на 08.12.14 року, встановленим Національним банком України, еквівалентно 365090175 (триста шістдесят п'ять мільйонів дев'яносто тисяч сто сімдесят п'ять) грн. 79 коп. та судовий збір у розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 16 березня 2015 року.

Суддя А.М.Селівон .