Рішення

від 11.03.2015 по справі 910/359/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2015Справа №910/359/15-г

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ексар» доПублічного акціонерного товариства «Терра Банк» простягнення 166 645,97 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Кривошей Ю.І. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексар» (надалі - «Товариство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» (надалі - «Банк») про стягнення 166 645,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору оренди нерухомого майна №25/06/2013 від 25.06.2013 р. позивач передав відповідачу у строкове платне користування приміщення, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 112, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по внесенню орендної плати та інших платежів не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 154 507,04 грн. грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 10 896,85 грн. та 3% річних у розмірі 1 242,08 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.01.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 11.02.2015 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.02.2015 р. розгляд справи відкладено на 11.03.2015 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

Представник позивача в судове засідання з'явився, на виконання вимог ухвали суду надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №33358290.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.06.2013 р. між Товариством (орендодавець) та Банком (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна №25/06/2013 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 2.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) об'єкт оренди - нежитлове приміщення загальною площею 209,8 кв.м, розташоване на 1 поверсі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 112, та складається з приміщень, визначених у додатку №1 (п. 1.1.2 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору термін оренди починає свій перебіг з дня підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта оренди, зазначеного в п.п. 5.1.1 цього договору та закінчується у момент, визначений у п. 8.1 договору.

За змістом п. 4.1.1 Договору за користування об'єктом оренди за 1 повний календарний місяць орендар сплачує орендодавцю орендну плату. Сторони домовилися встановити розмір орендної плати в грошовому еквіваленті в іноземній валюті. В якості еквівалента сторони приймають 11 500,00 доларів США за курсом НБУ на дату підписання цього договору становить 91 919,50 грн. Орендна плата сплачується орендарем з урахуванням її індексації в національній валюті України - гривнях.

Відповідно до п. 4.2.4 Договору сплата орендної плати та компенсація вартості комунальних послуг здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок орендодавця, що вказаний у ст. 13 цього договору, в наступному порядку:

- внесення орендних платежів проводиться щомісячно на підставі рахунку-фактури, наданого орендодавцем орендарю (п. 4.2.4.1);

- внесення компенсаційних платежів за комунальні послуги проводиться щомісячно на підставі рахунку-фактури, наданого орендодавцем орендарю (п. 4.2.4.2);

- орендодавець зобов'язаний до 10 числа кожного місяця надавати орендарю окремі рахунки-фактури для оплати орендної плати за попередній місяць та компенсації комунальних платежів (п. 4.2.4.3);

- орендар зобов'язаний протягом 5 банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку-фактури від орендодавця здійснити оплату (п. 4.2.4.4);

- затримання надання рахунку-фактури орендодавцем для здійснення платежів за цим договором продовжує строки розрахунків по договору на термін такого затримання (п. 4.2.4.5).

05.07.2013 р. позивач передав, а відповідач прийняв в користування на умовах оренди об'єкт оренди, що підтверджується актом приймання-передачі об'єкта оренди.

31.10.2014 р. між сторонами було укладено договір про розірвання Договору, згідно умов якого сторони дійшли взаємної згоди розірвати Договір з 31.10.2014 р.

Пунктом 4 вказаного договору визначено, що Банк підтверджує, що має наявну заборгованість перед Товариством в сумі 154 507,04 грн. згідно умов Договору.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості з орендної плати та комунальних платежів у розмірі 154 507,04 грн.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (актом прийому-передачі об'єкта в оренду від 05.07.2013 р.) підтверджується факт передачі позивачем в оренду, прийняття відповідачем та користування ним спірними приміщеннями за Договором у період з 05.07.2014 р. по 31.10.2014 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 4.2.4.4 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату протягом 5 банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку-фактури від орендодавця.

31.10.2014 р. між сторонами було укладено договір про розірвання Договору, згідно умов якого сторони дійшли взаємної згоди розірвати Договір з 31.10.2014 р.

Укладаючи вказаний договір, Банк підтвердив, що має наявну заборгованість перед Товариством в сумі 154 507,04 грн. згідно умов Договору.

Відтак, заборгованість відповідача з орендної плати та інших платежів за період з 05.07.2014 р. по 31.10.2014 р. становить 154 507,04 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 154 507,04 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Банком обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Із матеріалів справи вбачається, що постановою Правління Національного банку України №518 від 21.08.2014 р. було віднесено Банк до категорії неплатоспроможних, у зв'язку з чим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №72 від 21.08.2014 р. було розпочато процедуру виведення Банку з ринку та здійснення в ньому з 22.08.2014 р. тимчасової адміністрації.

Наказом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.08.2014 № 148 призначено Ірклієнка Ю.П. уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Банку.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №122 від 20.11.2014 р. здійснення тимчасової адміністрації Банку було продовжено до 22.12.2014 р.

Положеннями статті 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Статтею 1 вказаного Закону унормовано, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банків.

Відповідно до статті 2 вказаного Закону кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

В той же час, за змістом ч. 4 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» початок тимчасової адміністрації не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів про надання послуг (виконання робіт), які забезпечують господарську діяльність банку, зокрема договорів про оренду нерухомого майна , надання комунальних послуг, послуг зв'язку, охорони. У разі припинення, розірвання або порушення умов таких договорів з боку контрагентів банку Фонд має право вимагати відшкодування збитків у порядку, встановленому законодавством України.

Пунктом 1 частини 5 статті ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Частиною 6 вказаної статті Закону вказано, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку в тому числі, щодо витрат, пов'язаних із забезпеченням його господарської діяльності відповідно до частини четвертої цієї статті.

З огляду на викладене, введення в серпні 2014 року тимчасової адміністрації в Банку не могло бути підставою для припинення виконання зобов'язань зі сплати орендних платежів за Договором.

Таким чином, позовні вимоги Товариства про стягнення з Банку заборгованості з орендної плати у розмірі 154 507,04 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 10 896,85 грн. та 3% річних у розмірі 1 242,08 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 11.09.2014 р. по 25.12.2014 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

В той же час, відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Оскільки з 22.08.2014 р. було розпочато процедуру виведення Банку з ринку та здійснення в ньому з тимчасової адміністрації, відтак з даного моменту не здійснюється нарахування неустойки, інших фінансових санкцій, та нарахування відсотків за зобов'язаннями Банку.

З огляду на викладене, позовні вимоги Товариства про стягнення з Банку пені у розмірі 10 896,85 грн. та 3% річних у розмірі 1 242,08 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 11.09.2014 р. по 25.12.2014 р. (тобто, після введення тимчасової адміністрації), задоволенню не підлягають.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Банку на користь Товариства заборгованості у розмірі 154 507,04 грн.

В іншій частині (пеня у розмірі 10 896,85 грн. та 3% річних у розмірі 1 242,08 грн.) в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексар» задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» (01103, м. Київ, бул. Дружби Народів, 28-В; ідентифікаційний код 24425738) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексар» (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 112; ідентифікаційний код 22901844) заборгованість у розмірі 154 507 (сто п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот сім) грн. 04 коп. та судовий збір у розмірі 3 090 грн. (три тисячі дев'яносто) грн. 14 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволені позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.03.2015 р.

Суддя В.П. Босий