Постанова

від 23.02.2015 по справі 804/1754/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2015 р. Справа № 804/1754/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗахарчук-Борисенко Н. В. при секретаріЗоідзе Т.А. за участю: представника позивача Нагайцева Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспецпереробка" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

23 січня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроспецпереробка» (далі - позивач, ТОВ «Агроспецпереробка») звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Лівобережна ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 12.01.2015року №0000082203, направлене на адресу ТОВ «Агроспецпереробка» (код ЄДРПОУ 33473523) за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на суму 18 840, 00 грн., з яких 12 560, 00 грн. - сума грошового зобов'язання за основним платежем, а 6 280 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив наступне.

На підставі наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Агроспецпереробка» від 15.12.2014 року за № 1318 згідно з п.п. 78.1.1. пункту 78.2 ст. 78 та відповідно до пункту 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України посадовими особами Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «Агроспецпереробка» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «АНРІОН» за період серпень 2014 року, за результатами якої посадовими особами Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було складено Акт № 4817/2203/33473523 від 16 грудня 2014 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «Агроспецпереробка» під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «АНРІОН» за серпень 2014 року».

Відповідно до висновків вищевказаного акту, відповідачем встановлено наступні порушення: нереальність здійснення господарських відносин ТОВ «Агроспецпереробка», а саме: встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «Агроспецпереробка» операцій по ланцюгу з ТОВ «АНРІОН» за серпень 2014року на суму ПДВ 35 440 грн.; нереальність здійснення господарських відносин ТОВ «Агроспецпереробка», а саме: встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «Агроспецпереробка» операцій по ланцюгу постачання: ТОВ «АНРІОН», ТОВ «Агроспецпереробка» - контрагенти/покупці на суму 22 880 грн., а саме: ПП «Мінераліз» (код ЄДРПОУ 37105205), ТОВ «ГЛОБАЛ-ИНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 33 725695), ТОВ «ВОСТОКАГРО» (код ЄДРПОУ 37966985), ПП «Науково - виробнича фірма СВК»; порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 cт. 198, п. 201.1 cт. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість у серпні 2014 року на суму 12 560 грн.

12 січня 2015 року Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000082203, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 18 840,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 12 560,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 6 280,00 грн.

ТОВ «Агроспецпереробка» вважає, що відповідачем порушено його законні права та інтереси під час складання Акту № 4817/2203/33473523 від 16.12.2014 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «Агроспецпереробка» під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «АНРІОН» (код ЄДРПОУ 39123818) за серпень 2014 року», та винесенням Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області податкового повідомлення-рішення від 12.01.2015 року №0000082203, у зв'язку із тим що висновки, які зроблені цим Актом перевірки не відповідають дійсності і є перевищенням Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська своїх повноважень.

Представник позивача у судове засідання з'явився, адміністративний позов підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, з клопотаннями про відкладення розгляду справи та запереченнями проти адміністративного позову до суду не звертався.

Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд даної адміністративної

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Агроспецпереробка» від 15.12.2014 року за № 1318 згідно з п.п. 78.1.1. пункту 78.2 ст. 78 та відповідно до пункту 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України Замковою Євгенією Петрівною - головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «Агроспецпереробка» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «АНРІОН» за період серпень 2014року.

Вищезазначена перевірка проводилась у період з 15.12.2014 р. по 16.12.2014 р. за результатами якої головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області Замковою Є.П. було складено Акт №4817/2203/33473523 від 16 грудня 2014 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «Агроспецпереробка» під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «АНРІОН» за серпень 2014 року». Згідно висновків вказаного Акту відповідачем встановлено наступні порушення: нереальність здійснення господарських відносин ТОВ «Агроспецпереробка», а саме: встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «Агроспецпереробка» операцій по ланцюгу з ТОВ «АНРІОН» за серпень 2014року на суму ПДВ 35 440 грн.; нереальність здійснення господарських відносин ТОВ «Агроспецпереробка», а саме: встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «Агроспецпереробка» операцій по ланцюгу постачання: ТОВ «АНРІОН», ТОВ «Агроспецпереробка» - контрагенти/покупці на суму 22 880 грн., а саме: ПП «Мінераліз» (код ЄДРПОУ 37105205), ТОВ «ГЛОБАЛ-ИНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 33 725695), ТОВ «ВОСТОКАГРО» (код ЄДРПОУ 37966985), ПП «Науково - виробнича фірма СВК»; порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 cт. 198, п. 201.1 cт. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість у серпні 2014 року на суму 12 560 грн.

Не погодившись з вищевказаними висновками, відповідно до п. 86.7 ст. 86 ПК України Позивач подав до Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області письмові заперечення до вказаного Акта перевірки.

12 січня 2015 року Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000082203, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 18 840,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 12 560,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 6 280,00 грн.

Відповідно до матеріалів справи, Лівобережна ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області в Акті перевірки зазначає, що у періоді, що перевіряється, ТОВ «Агроспецпереробка» - Покупець укладено договір поставки з ТОВ «АНРІОН» - Продавець від 01.07.2014року №010701, згідно якого Постачальник зобов'язаний передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язаний прийняти товар і сплатити його після ціни вказаної у відповідних накладних, рахунків - фактур Постачальника. Товар борошно м'ясо-кісткове, кісткове, жир технічний, брикет паливний, даасал драй, ТМЦ. Покупець зобов'язаний своєчасно приймати і вивозити товар, наданий йому в місці поставки; своєчасно сплатити поставлений товар згідно товарно-транспортної документації, рахунків-фактур. Датою відвантаження є дата вказана у відповідних документах на отримання товару. Пункт постачання товару за цим Договором із складу Постачальника. Доставка товару до місця призначення здійснюється за угодою сторін. Товар вважається сплаченим покупцем з моменту зарахування повної оплати на розрахунковий рахунок Постачальника. Договір набуває чинності у момент його підписання і діє до 31 грудня 2014 року, а у разі взаємозаліків до повного виконання.

У судовому засіданні представник позивача пояснив суду, що суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ у серпні 2014 року.

Суд зазначає, що в Акті перевірки встановлено, що розрахунки між ТОВ «Агроспецпереробка» та ТОВ «АНРІОН» проводились у безготівковій формі згідно із платіжними дорученнями: № 162 від 16.09.2014 року на суму 90 000,00 грн.; № 198 від 25.09.2014 року на суму 20 000,00 грн.; №321 від 13.10.2014 року на суму 100000,00 грн.

Однак суд звертає увагу на той факт, що в матеріалах справи наявне платіжне доручення № 673 від 25.09.2014 року на перерахування безготівкових грошових коштів ТОВ «Агроспецпереробка» на розрахунковий рахунок ТОВ «АНРІОН» на суму 50 000,00 грн.

Отже, враховуючи зазначене, суд зазначає, що платіжне доручення про оплату товару було виконано у розмірі 260 000,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 1 статті 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Таким чином, до ТОВ «Агроспецпереробк» не може бути застосовано порушення норм чинного законодавства з боку його контрагентів, в тому числі, недостовірність відомостей про них у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, у розумінні ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначені первинні документи фіксують факт здійснення господарських операцій між ТОВ «Агроспецпереробка» та ТОВ «АНРІОН» та є доказом того, що діяльність ТОВ «Агроспецпереробка» з ТОВ «АНРІОН» спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Вищезазначені норми законодавства, які регулюють порядок формування податкового кредиту, не передбачають позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту в разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства по ланцюгу постачання.

Крім того, суд зазначає, що господарська мета повинна бути встановлена відносно самого позивача, тобто його добросовісне виконання умов договорів з його контрагентами, оскільки Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р. («Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю»у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Відповідно до матеріалів справи, у вищевказаному Акті перевірки Лівобережна ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області при встановленні порушень діючого законодавства ТОВ «Агросецпереробка» посилається на те, що ТОВ «АНРІОН» знаходиться на обліку в ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві. Основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля. Свідоцтво платника ПДВ з 01.05.2014. Першу декларацію з ПДВ з показниками подано до ДПІ за травень 2014 року. Кількість працюючих згідно з податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Форма № 1 ДФ) -11 осіб. Стан платника на 28.10.2014 року «9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. А згідно з вищепереліченими податковими накладними оформленими ТОВ «АНРІОН» з зазначенням адреси: вул. Вікентія Хвойки, буд. 10, м. Київ, 04080.

Суд вважає, що посилання Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська на акт ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві як на беззаперечні докази нікчемності правочинів, не відповідають вимогам чинного законодавства та не можуть використовуватися відповідачем як підстави для висновку про неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій.

Суд також зазначає, що невиконання контрагентом позивача свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього платника. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Факт порушення вищезазначеними контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Вказаних обставин не було доведено відповідачем в Акті перевірки, позивач не знав та не міг взнати, що також не доведено відповідними доказами, про те що його контрагент здійснює будь-які порушення податкового законодавства.

У даному випадку відповідачем не доказано ні факту здійснення вищезазначеними контрагентами позивача та/чи їхніми постачальниками діяльності, пов'язаної з незаконним втриманням бюджетного відшкодування ПДВ, ні факту залучення позивача до такої діяльності.

Таким чином, будь-які дії третіх юридичних осіб, які не є безпосередніми постачальниками товарів (робіт, послуг) позивача (тобто не є контрагентами позивача), не впливають на правомірність формування позивача податкового кредиту. Можлива несплата контрагентами контрагентів до бюджету ПДВ по проведеним оподатковуваним господарським операціям не може впливати на результати фінансово-господарської діяльності Позивача і не може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності, оскільки статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

ЦК України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220 ЦК України); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 221 ЦК України); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч. 1 ст. 224 ЦК України); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч. 1 ст. 226 ЦК України); а також в інших випадках передбачених ч. 1 ст. 27, ч. З ст. 121, ч. 6 ст. 126, ч. 3 ст. 247, ч. 1 ст. 249, ч. 2 ст. 547, ч. 3 ст. 586, ч. 3 ст. 614, ч. 6 ст. 633, ч. 2 ст. 661, ч. 4 ст. 698, ч. 3 ст. 719, ч. 4 ст. 720, ч. 1 ст. 739 та іншими статтями ЦК України.

З аналізу вище викладених норм ЦК України вбачається, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі. Проте, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Також нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Посилання на статті 203 та 215 ЦКУ можуть бути використані лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Укладені між сторонами договори не визнавалися недійсними в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цих правочинів не приймається до уваги судом, оскільки не є безспірним. Позивач вважає такі договори укладеними у відповідності до вимог чинного законодавства та такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкції, воно лише передбачає обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналізуючи наведені норми, можна зробити висновок, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх не недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Суд вважає, що Акт перевірки №4817/2203/33473523 від 16 грудня 2014 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «Агроспецпереробка» під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «АНРІОН» за серпень 2014 року» не тільки не містить посилань на вину саме позивача, яка виразилася в намірі порушити публічний порядок, а й не доводить умислу на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Таким чином, суд, враховуючи те, що викладені в акті перевірки №4817/2203/33473523 від 16 грудня 2014 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «Агроспецпереробка» під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «АНРІОН» за серпень 2014 року» факти та висновки відповідача є безпідставними, оскільки ґрунтуються на припущеннях і не містять достатніх фактичних даних на підтвердження умовиводів про нікчемність правочинів суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 12.01.2015року №0000082203, направлене на адресу ТОВ «Агроспецпереробка» (код ЄДРПОУ 33473523) за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на суму 18 840, 00 грн., з яких 12 560, 00 грн. - сума грошового зобов'язання за основним платежем, а 6 280 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій протиправне та підлягає скасуванню.

Отже, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що висновки Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області зроблені без належного дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача, а факти, викладені в зазначеному Акті не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України відносно того, що угоди з контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними та є підставою для невизнання таких угод недійсними.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує судові витрати позивачу згідно задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроспецпереробка» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 12.01.2015року №0000082203, направлене на адресу ТОВ «Агроспецпереробка» (код ЄДРПОУ 33473523) за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на суму 18 840, 00 грн., з яких 12 560, 00 грн. - сума грошового зобов'язання за основним платежем, а 6 280 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроспецпереробка» судові витрати в розмірі 182, 70 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 02 березня 2015 року

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко