Рішення

від 05.03.2015 по справі 910/1721/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2015Справа №910/1721/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БСК»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробуд трейд»

Про стягнення 14 558,54 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Дуденко Ю.Є. - представник за довіреністю № б/н від 12.01.15.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БСК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробуд трейд» про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором оренди нежилого приміщення № 80/14-Д від 25.02.14. в розмірі 14 558,54 грн. (11 911,03 грн. - сума основного боргу; 1 244,94 грн. - пеня; 140,00 грн. - 3% річних; 1 262,57 грн. - збитки від інфляції).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агробуд трейд» не виконало свої зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю «БСК» за Договором оренди нежилого приміщення № 80/14-Д від 25.02.14. по сплаті обов'язкових платежів, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість, що змусило останнього звернутися за захистом свого порушено права до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.15. порушено провадження у справі № 910/1721/15-г; розгляд справи призначено на 17.02.15. о 12-30.

16.02.15. представник позивача через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подав частково документи, які були витребувані судом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.15. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 05.03.15. о 11-50.

Представник позивача в судовому засіданні 05.03.15. подав додаткові письмові пояснення по справі та документи. Крім того, позивач підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача повторно в судове засідання 05.03.15. не з'явився, вимоги попередніх ухвал Господарського суду міста Києва у справі № 910/1721/15-г не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 20081331 від 11.02.15.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/1721/15-г.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

25.02.14. між Товариством з обмеженою відповідальністю «БСК» (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агробуд трейд» (далі - Орендар) укладено Договір оренди нежилого приміщення № 80/14-Д (далі - Договір), відповідно до умов якого (п.1.1. Договору) Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування приміщення: загальною площею 90 кв.м, на першому поверсі, каб. № 25, яке розташоване за адресою: 03036, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 90.

Відповідно до ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Пунктами 2.1. та 2.2. Договору визначено, що Орендар вступає в строкове платне користування приміщенням у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами даного Договору та акту приймання-передачі приміщення. Передача приміщення в оренду Орендарю здійснюється протягом трьох днів з дати підписання Договору.

Далі, 25.02.14. на підставі акту приймання-передачі позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування нежиле приміщення загальною площею 90 кв.м, на першому поверсі, каб. № 25, яке розташоване за адресою: 03036, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 90.

Суд відзначає, що даний акт приймання-передачі приміщення підписаний повноважними представниками сторін, та скріплений печатками підприємств.

Згідно ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Приписами Договору, а саме п. 10.1., визначено, що спірний довір укладено з 25.02.14. по 31.05.14. включно.

Зміни, доповнення та подовження до Договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни, доповнення, подовження, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною (п. 10.3 Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

30.05.15. між позивачем та відповідачем укладено Додаток № 3 до вищевказаного Договору, відповідно до п. 1. даного додатку сторони погодили, що строк дії Договору продовжено до 31.05.15.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що всупереч умовам зазначеного вище Договору та законодавства України, Товариством з обмеженою відповідальністю «Агробуд трейд» не було в повному обсязі проведено розрахунки перед Товариством з обмеженою відповідальністю «БСК» по сплаті орендних платежів за період з серпня 2014 року по вересень 2014 року, та інших обов'язкових платежів, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 14 558,54 грн. (9 764,70 грн. - заборгованість по сплаті орендних платежів, 2 146,33 грн. - заборгованість по сплаті експлуатаційних витрат та комунальних послуг; 1 244,94 грн. - пеня; 140,00грн. - 3% річних; 1 262,57 грн. - збитки від інфляції)

Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву та контррозрахунку ціни позову не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно п. 3.1. Договору, Орендна плата одного кв.м приміщення становить 60 грн. без ПДВ за місяць. Орендна плата приміщення на місяць становить 5 400,00 грн. без ПДВ.

Договором, а саме п. 3.2., сторони визначили, що орендна плата сплачується Орендарем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі.

Орендар самостійно сплачує орендну плату як передплату до десятого числа поточного місяця за поточний місяць на розрахунковий рахунок Орендаря (п. 3.4 Договору).

10.06.14. відповідач листом № 1/6 звернувся до позивача з проханням призупинити нарахування орендної плати та інших обов'язкових платежів, які визначені Договором оренди нежилого приміщення № 80/14-Д від 25.02.14., за кімнату загальною площею 19 кв.м.

З поданих позивачем письмових пояснень вбачається, що позивач погодився прийняти з орендного користування кімнату загальною площею 19 кв.м, та починаючи з червня 2014 р. нараховував орендну плату на приміщення загальною площею 71 кв.м.

Таким чином, з червня 2014 р. загальна орендна плата за користування приміщенням, враховуючи п. 3.1. Договору, становить 4 260,00 грн. без ПДВ.

У відповідності до приписів ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того, п. 3.4. Договору визначено, що Орендар компенсує Орендодавцю вартість фактично спожитих комунальних послуг та експлуатаційних витрат (водопостачання, каналізація, електрична та теплова енергія і т.п.) за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території, а також сплачує вартість послуг з технічного обслуговування інженерного обладнання. Вартість таких послуг не входить до складу орендної плати і сплачується самостійно згідно Додатку № 1 до цього договору, як передплату до 10 числа поточного місяця за поточний місяць.

В кінці кожного місяця Орендодавець надає Орендарю акт виконаних робіт, податкову накладну.

В матеріалах справи містяться акти виконаних робіт від 29.08.14. та від 30.09.14., які складені на виконання п. 3.4. Договору. Дані акти підписані повноважними представниками сторін, скріплені печатками підприємств, та не містять будь-яких зауважень щодо якості наданих комунальних послух, експлуатаційних витрат.

14.10.14. відповідач надіслав на адресу позивача лист вих. № 1, в якому зобов'язувався сплатити наявну в нього заборгованість в розмірі 11 911,03 грн. до 08.11.14.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідачем була сплачена наявна у нього заборгованість до 08.11.14.

В свою чергу, 04.12.14. позивач звернувся до відповідача з претензією № 31, в якій просив сплатити наявну в останнього заборгованість по сплаті орендних платежів та інших обов'язкових платежів за Договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Проте, відповідач свого обов'язку по сплаті передбачених Договором орендних платежів, експлуатаційних послуг, комунальних послуг в терміни, визначені Договором, в повному обсязі не виконав, при цьому, доказів повної оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві, до матеріалів справи не надав.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Агробуд трейд» в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті передбачених Договором орендних платежів за період з серпня 2014 р. по вересень 2014 р. не виконало, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 9 764,70 грн., Крім того, відповідач не виконав свого обов'язку по сплаті експлуатаційних витрат та комунальних послуг, зв'язку з чим заборгованість по даним послугам складає 2 146,30 грн. Відповідачем станом на час прийняття судового рішення вищевказана заборгованість не погашена, внаслідок чого позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежам, позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі п. 3.7. Договору пеню у розмірі 1 244,94 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Приписами ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Суд відзначає наступне, що згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Здійснивши перерахунок пені, судом встановлено, що його розмір не вірно вирахувано позивачем, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмір 751,54 грн., в іншій частині слід відмовити.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежам, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь на підставі ст. 625 ЦК України 140,00 грн. - 3% річних, та 1 262,57 грн. - збитків від інфляції.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Здійснивши перерахунок 3% річних, збитків від інфляції, судом встановлено, що їх розмір не вірно вирахувано позивачем, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 87,13 грн. - 3% річних та 878,04 грн. - збитки від інфляції, а в іншій частині слід відмовити.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БСК» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробуд трейд» (03150, м. Київ, пр-кт. Повітрофлотський, буд. 92-Б; код ЄДРПОУ 33150343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БСК» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12; код ЄДРПОУ 24573858) 9 764,70 (дев'ять тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 70 коп. - заборгованості зі сплати орендної плати, 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 30 коп. - заборгованості зі сплати комунальних послуг та експлуатаційних витрат, 751 (сімсот п'ятдесят одна) грн. 54 коп. - пені, 87 (вісімдесят сім) грн. 13 коп. - 3% річних , 878 (вісімсот сімдесят вісім) грн. 04 коп. - збитків від інфляції, 1 710 (одна тисяча сімсот десять) грн. 19 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3.В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано.

Повне рішення складено 10.03.15.

Суддя Т.М. Ващенко