Рішення

від 10.03.2015 по справі 910/2588/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2015Справа №910/2588/15-г За позовом Приватного акціонерного товариства «САТП 2302»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-ЛОГІСТІК»

про стягнення 46 226, 99 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

від позивача: представник Довбій Ю.Ю. - по дов. № 22 від 06.03.2015.

від відповідача: не з'явився

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного акціонерного товариства «САТП 2302» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-ЛОГІСТІК» 46 226, 99 грн., з яких: 44 164, 00 грн. - основного боргу, 1 863, 35 грн. - пеня, 199, 64 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення умов договору №21/11 від 21.11.2014 у повному обсязі не сплатив грошові кошти за надані транспортні послуги, у зв'язку з чим виникла заборгованість, що зумовило нарахування пені та 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2015 порушено провадження у справі № 910/2588/15-г та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.03.2015 за участю представників сторін.

06.03.2015 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи на вимогу ухвали суду.

В судовому засіданні 10.03.2015 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалою суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, оскільки ухвала суду направлялась на адресу відповідача, що зазначена у позовній заяві та Витягу з ЄДРПОУ.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.03.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

21.11.2014 між Приватним акціонерним товариством «САТП 2302» (перевізник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АС-ЛОГІСТІК» (замовник, відповідач) укладено договір на надання транспортних послуг № 21/11, предметом якого є порядок взаємовідносин, що виникають між перевізником та замовником при перевезенні вантажів по Україні, Європі, країнах СНД та Балтії і розрахунках за вищезгадані перевезення.

За умовами п. 3.1. договору передбачена відправка вантажів по маршрутах, що вказані замовником у заявці. Вартість послуги, яку доручається виконати перевізнику, узгоджується сторонами письмово у вигляді доповнення (заявки), що є невід`ємною частиною договору (п. 4.1).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України та статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся до позивача з заявкою № 296 від 21.11.2014 про надання транспортних послуг, а саме: про перевезення вантажу вагою 20 тонн за маршрутом: Мурсія-м. Київ.

Відповідно до п. 5.3 договору після фактичного виконання транспортних послуг сторони у п'ятиденний термін підписують акт виконаних робіт.

Позивач, в підтвердження виконання умов договору № 21/11 від 21.11.2014 надав суду СМR № 345020 та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-309 від 11.12.2014 на суму 91 420, 00 грн., підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем були надані послуги на виконання договору № 21/11 від 21.11.2014 загальною вартістю 91 420, 00 грн.

За умовами п. 5.1 договору повний розрахунок за транспортні послуги проводиться відповідачем по передоплаті на підставі рахунку позивача, якщо інше не обумовлено у письмовій (факсові) заявці на перевезення.

У заявці № 296 від 21.11.2014 вартість перевезення сторони узгодили у розмірі 91 420, 00 грн. з умовою передоплати 50 %.

Оскільки остаточний строк виконання відповідачем зобов'язання по сплаті грошових коштів за надані послуги не встановлений, позивач, 16.12.2014 надіслав відповідачу вимогу про сплату заборгованості та рахунок-фактуру № СФ-309 від 28.11.2014, що підтверджується фіскальним чеком № 6688 від 16.12.2014 та описом вкладення у цінний лист від 16.12.2014.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України у випадку, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Враховуючи зазначене, суд встановив, що відповідач повинен протягом 7 днів, тобто - не пізніше 23.12.2014, виконати вимоги частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України та сплатити грошові кошти на користь позивача.

Втім, відповідач, за надані транспортні послуги розрахувався не в повному обсязі, сплативши грошові кошти у розмірі 47 256, 00 грн., що підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями № 305 від 03.12.2014 на суму 8256, 00 грн., № 316 від 09.12.2014 на суму 8 000, 00 грн., № 341 від 19.12.2014 на суму 6 000, 00 грн., № 358 від 29.12.2014 на суму 25 000, 00 грн., заборгованість складає 44 164,00 грн.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем відповідачу узгоджених транспортних послуг та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та у повному обсязі оплати отриманих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 44 164, 00 грн.

Отже, позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 44 164, 00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що три відсотки річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, суд вважає, що зазначені позовні вимоги є правомірними.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних у розмірі 199, 64 грн., суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, оскільки факт прострочення сплати платежів підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Позивачем заявлено також вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1863, 35 грн.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 5.2 договору в разі несвоєчасної оплати замовник виплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

З огляду на вищезазначене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем правомірно нараховано пеню у розмірі 1863, 35 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги в зазначеній частині підлягають задоволенню.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Уклавши договір, незалежно від його правової природи, сторони зв'язані умовами його виконання, а право сторони на отримання виконання згідно договору підлягає захисту судом відповідної юрисдикції.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд. -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-ЛОГІСТІК» (03191, м. Київ, вул. Ломоносова, буд. 52-А, квартира 124, код ЄДРПОУ 37559719) на користь Приватного акціонерного товариства «САТП 2302» (18036, Черкаська область, м. Черкаси, Соснівський район, вул. Автомобілістів, буд. 7, код ЄДРПОУ 24357540) 44164 (сорок чотири тисячі сто шістдесят чотири) грн. 00 коп. - основного боргу, 1863 (одна тисяча вісімсот шістдесят три) грн. 35 коп. - пені, 199 (сто дев'яносто дев'ять) грн. 64 коп. - 3 % річних та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повне рішення складено 13.03.2015р.

Суддя Трофименко Т.Ю.