Рішення

від 10.03.2015 по справі 922/159/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2015 р.Справа № 922/159/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Прокурора Золочівського району Харківської області смт. Золочів в інтересах держави в особі 1. Золочівської районної державної адміністрації смт. Золочів; 2. Харківської обласної державної адміністрації, м. Храків прокурор який бере участь у справі прокуратура м. Харкова, м. Харків до відповідача 1: Великорогозянської сільської ради, с. Велика Рогоза , відповідача 2: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ про про скасування рішення, визнання недійсними договору, зобов'язання припинити незаконне використовув за участю представників сторін:

від позивача 1: не з'явився;

від позивача 2: Машталір В.М. (дов. № 01-53/8829 від 24.12.2014 року);

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився;

Прокурор: Хряк О.О. (посвідчення № 028856 від 15.08.2014 року).

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Золочівського району Харківської області в інтересах держави в особі 1. Золочівської районної державної адміністрації, 2. Харківської обласної державної адміністрації, прокурор який бере участь у справі прокуратура м. Харкова (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовом до Великорогозянської сільської ради(відповідача 1) та до Приватного підприємця ОСОБА_1 (відповідача 2) про скасування рішення, визнання недійсними договору, зобов'язання припинити незаконне використовування та звільнити земельну ділянку.

02.02.2015 року відповідач 1 у судовому засіданні надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

02.02.2015 року позивач 2 у судовому засіданні надав пояснення у яких просить суд позовну заяву Прокурора Золочівського району Харківської області про скасування рішення № 27 Великорогозянської сільської ради ХХVІІ сесії VІ скликання від 23.12.2013 року, витребовування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, повернення у державну власність задовольнити у повному обсязі.

02.02.2015 року прокурор у судовому засіданні надав клопотання про долучення копії посвідчення до матеріалів справи.

Судом в межах строків, передбачених ст.. 69 ГПК України розгляд справи відкладався з 02.02.2015 року на 03.03.2015 року, а з 03.03.2015 року на 10.03.2015 року.

Прокурор у судове засідання 10.03.2015 року з`явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник позивача 1 в судове засідання 10.03.2015 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача 2 у судове засідання 10.03.2015 року з`явився 10.03.2015 року та надав до суду пояснення у справі.

Представник відповідача 1 в судове засідання 10.03.2015 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача 2 в судове засідання 10.03.2015 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши прокурора та представника позивача 2, суд встановив наступне.

На підставі XXVIІІ сесії VI скликання було прийнято рішення Великорогозянської сільської ради Золочівського району Харківської області № 27 від 23.12.2013 року "Про укладення тимчасових договорів оренди земельних ділянок"(далі - рішення № 27). Відповідно до пунку 1.2, якого було доручено сільському голові Єлисеєву А.І. укласти договір оренди земельної ділянки водного фонду площею 19,54га в тому числі водного дзеркала 9,59га, площа прибережної смуги 9,95га з п.п. ОСОБА_1 ,яка знаходиться на території Великорогозянської сільської ради за межами населеного пункту для риборозведення, промислової та любительської риболовлі (а.с. 21).

01.06.2014 року між відповідачами по справі був укладений договір строкового платного користування земельною ділянкою площею 19,54 га, в тому числі водне зеркало 9,59 га, прибережна смуга 9,95 га, яка знаходиться на території Великорогозянської сільської ради.

П. 8 договору встановлено, що договір укладається на термін один рік. По закінченню терміну договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін.

Згідно п. 9 договору, орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі та розмірі 30 гривень за гектар земель водного фонду та 300 гривень за 1 га прибережної смуги за один повний рік користування.

Вказана земельна ділянка була передана Великорогозянською сільською радою приватному підприємцю ОСОБА_1 за актом прийому-передачі земельної ділянки.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України та ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Приватний підприємець ОСОБА_1 (2-ий відповідач) використовує земельну ділянку земель водного фонду загальною площею 19,54 га, у тому числі водного дзеркала 9,59 га, прибережної смуги 9,95 га, без правовстановлюючих документів.

Як зазначає прокурор, в ході вивчення законності надання земельних ділянок у тимчасове користування органами місцевого самоврядування Золочівського району Харківської області, що селищним головою Золочівської селищної ради укладено договори короткострокового користування земельними ділянками на праві оренди за межами населених пунктів, а саме щодо договору з ПП ОСОБА_1 та здійснено відповідний запит (а.с. 27-28).

Відповідно до інформації, наданої відділом Держземагенства в Золочівському районі, технічна документація на вищезазначену земельну ділянку, проекти відведення не розроблялися.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши присутніх представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Прокурора підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 121 Конституції України, на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до статті 123 Конституції України організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", підставою для представництва прокурором у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок противоправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються між ними або з державою.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, яке знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України.

Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній та комунальній власності, спричиняють шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду в інтересах держави щодо визнання недійсними угод укладених в порушення чинного законодавства.

Відповідно до положень ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Згідно Постанови Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України, статті 148 Господарського кодексу України земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 Цивільного кодексу України статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 Господарського кодексу України, статей 80, 84, 123, 124,127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини.

У таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підвідомчі господарським судам.

Відповідно до п. 15 Роз'яснень Вищого господарського суду України від 27.06.2007 р. № 04-5/120 визначено земельні спори, що підвідомчі господарським судам. До них належать справи, пов'язані із захистом права власності або користування землею, щодо стягнення заборгованості по орендній платі про користування земельною ділянкою, укладеною суб'єктом господарювання та органом місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 95 Земельного кодексу України, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі, власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі, на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Зміст договору короткострокового користування земельною ділянкою від 01.06.2014 року суперечить ст.ст. 75, 203 Господарського кодексу України, розпорядженню Кабінету Міністрів України від 07.05.2008 р. №703-р "Питання укладення деяких договорів", вимогам Закону України "Про управління об'єктами державної власності" № 185-16 від 21.09.2006 р.

Відповідно до вимог ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Статтею 124 Земельного кодексу визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 Земельного кодексу України, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст. 125 Земельного кодексу України, якою визначено виникнення права на земельну ділянку встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України, якою визначені документи, що посвідчують право на земельну ділянку, серед іншого встановлено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно ст. 314 Цивільного кодексу, право володіння, користування та розпорядження майном належить власнику майна.

Матеріалами справи доведено, що між відповідачами був укладений договір оренди землі від 01.06.2014 року, відносно якого є рішення № 27 XXVIII сесії VI скликання Великорогозянської сільської ради Золочівського району від 23.12.2013 р., проте правовстановлюючих документів за ст. 126 ЗК України 2-им Відповідачем не отримано.

Крім того про те, що предметом договору короткострокового користування земельною ділянкою від 20.12.13 р., є саме земельна ділянка визначена у рішення № 27 XXVIII сесії VI скликання Великорогозянської сільської ради Золочівського району від 23.12.2013 р., відносно якої у 2-го Відповідача відсутні будь-які права, що також підтверджується матеріалами перевірки Державної інспекції сільськогосподарського господарства в Харківській області.

03.03.2015 року відповідачем 2 через канцелярію суду надано рішення № 19 XXXVII сесії VІ скликання "про скасування рішення № 27 XXVIII сесії VI скликання Великорогозянської сільської ради Золочівського райнону "Про укладення тимчасових договорів оренди земельних ділянок" від 20.12.2013 р." від 27.12.15 року.

Відповідно до п. 2.2 даного рішення договір оренди земельної ділянки водного фонду площею 19.54 га в тому числі водного дзеркала 9,59 га, площа прибережної смуги 9,95 га з ПП ОСОБА_1 вважати недійсним.

Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) №7-рп/2009, Справа N 1-9/2009 органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення, тому ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а відтак вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Тобто Великорогозянська сільська рада Золочівського району Харківської області не могла скасовувати своє рішення.

Розпорядження землями державної власності може здійснювати уповноважений орган державної влади.

Користування земельною ділянкою не відповідає вимогам закону, завдає істотну шкоду державним інтересам, необхідність їх захисту покладає на прокуратуру обов'язок представництва інтересів держави відповідно до ч. 2 ст. 121 Конституції України.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; відшкодування заподіяних збитків.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги прокурора щодо скасування рішення № 27 XXVIII сесії VI скликання Великорогозянської сільської ради Золочівського району від 23.12.2013 року обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовною вимоги прокурора щодо визнання недійсним договору короткострокового користування земельною ділянкою земель водного фонду загальною площею 19,54 га, у тому числі водного дзеркала 9,59 га, прибережної смуги 9,95 га., суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи та не спростовано сторонами під час розгляду справи, земельну ділянку водного фонду відповідачем 1 (Великорогозінська сільська рада) було передано в користування відповідачу 2 ( ПП ОСОБА_1) для риборозведення, всупереч Водного та Земельного кодексів України, з перевищенням повноваження у сфері земельних відносин.

Таким чином, вказаним рішенням Великорогозінської сільської ради XXVIII сесії VI скликання від 23.12.2013 року № 27 "Про укладення тимчасових договорів оренди земельних ділянок", голова Великорогозінської сільської ради порушив вимоги Земельного кодексу України, Водного кодексу України, Господарського кодексу України та, укладаючи спірний договір оренди земельної ділянки водного фонду, вийшов за межі своїх повноважень.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ст. 93 Земельного кодексу України).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").

Право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства. Умови, строки і збір за оренду водних об'єктів (їх частин) визначаються в договорі оренди за згодою сторін.

Пленум Верховного Суду України в п.7 Постанови від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин з якими закон пов'язує настання певних юридичних наслідків.

У відповідності ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно з ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Матеріали справи свідчать про те, що орендодавець - Великорогозянська сільська рада (відповідач 1) передала, а орендар - Приватний підприємець ОСОБА_1 (відповідач 2) прийняв в строкове платне користування, згідно договору оренди земельної ділянки водного фонду від 01.06.2014р., земельну ділянку загально площею 9,54 га, яка знаходиться на території Великорогозянської сільської ради за межами населеного пункту для риборозведення, промислової та любительської риболовлі.

У п. 2.25 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. зазначено, у спорах про визнання недійсними договорів оренди землі, судам належить з`ясувати наявність відповідних повноважень у осіб, якими підписуються договір.

Як було встановлено судом, враховуючи скасування рішення Великорогозянської сільської ради XXVIII сесії VI скликання від 23.12.2013 року № 27, суд приходить до висновку, що Великорогозянська сільська рада, надаючи в оренду другому відповідачеві земельну ділянку разом з водоймою, що має статус місцевого значення, діяла за межами своїх повноважень.

В зв'язку із тим, що в момент вчинення правочину, сторонами не було дотримано вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, вимога прокурора про визнання недійсним спірного договору оренди земельної ділянки із земель водного фонду від 01.06.2014 року, яка розташована на території Великорогозянської сільської ради, в зв'язку з відсутністю технічної документації на земельну ділянку, є підставою для визнання спірного договору оренди земельної ділянки недійсним.

Прокурором заявлена вимога про зобов'язання Приватного підприємця ОСОБА_1 припинити незаконне використання та звільнити займану земельну ділянку площею 9,59 га, яка використовується на підставі № 27 XXVIII сесії VI скликання Великорогозянської сільської ради Золочівського району від 23.12.2013 року .

Як вбачається з матеріалів справи, в ході розгляду справи, а саме 28.02.2015 року між Великорогозянською сільською радою та Приватним підприємцем ОСОБА_1 було складено акт приймання - передачі земельної ділянки (а.с. 85), відповідно до якого Великорогозянська сільська рада прийняла для повернення до державної власності, а Приватний підприємець ОСОБА_1 передав земельну ділянку загальною площею 19.,54 га а тому числі площа водного дзеркала - 9,59 га, площа прибережної смуги - 9,95га, для риборозведення, яка знаходиться на території Великорогозянської сільської ради Золочівського району Харківської області за межами населеного пункту.

Відповідно до п.1.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припинити провадження у справі № 922/159/15 в частині вимоги про зобов'язання Приватного підприємця ОСОБА_1 припинити незаконне використання та звільнити займану земельну ділянку площею 9,59 га, яка використовується на підставі № 27 XXVIII сесії VI скликання Великорогозянської сільської ради Золочівського району від 23.12.2013 року, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються пропорційно на відповідачів, з вини яких спір доведено до суду.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України, статтями 11, 22, 626, 627, 629, 1166 Цивільного кодексу України, статтями 12, 80, 83, 116, 122, 123, 125, 126, 152, 156, 157, 187, 188, 189 Земельного кодексу України, Господарського кодексу України, статтями 33, 34, 44, 49, 75, п. 1.1 ст. 80, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Скасувати рішення № 27 XXVIII сесії VI скликання Великорогозянської сільської ради від 23.12.2013 року про укладення короткострокового договору користування земельною ділянкою водного фонду загальною площею 19,54га, в тому числі водного дзеркала 9,59га, прибережної смуги 9,95га, яка знаходиться на території Великорогозянської сільської ради.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 01.06.2014 року, площею 3,1354 га, яка розташована на території Шелестівської сільської ради площею 19,54га, в тому числі водного дзеркала 9,59га, прибережної смуги 9,95га, яка знаходиться на території Великорогозянської сільської ради, укладений між Великорогозянською сільською радою Золочівського району Харківської області (62240, Харківська область, Золочівський район, с. Велика Рогозянська, вул.. Центральна, 63) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (49007, АДРЕСА_1).

Стягнути з Великорогозянської сільської ради Золочівського району Харківської області (62240, Харківська область, Золочівський район, с. Велика Рогозянська, вул. Центральна, 63, код 04399306 на користь Державного бюджету України (одержувач - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова, № рахунку 31215206783003, код одержувача 37999654, банк одержувача - ГУДКСУ у Харківській обл., МФО 851011) - 1827,00 грн. судового збору.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (49007, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (одержувач - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова, № рахунку 31215206783003, код одержувача 37999654, банк одержувача - ГУДКСУ у Харківській обл., МФО 851011) - 1827,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про зобов'язання Приватного підприємця ОСОБА_1 припинити незаконне використання та звільнити займану земельну ділянку водного фонду загальною площею 19,54га, в тому числі водного дзеркала 9,59га, прибережної смуги 9,95га, яка знаходиться на території Великорогозянської сільської ради та використовується на підставі вищевказаного рішення - провадження у справі припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено 16.03.2015 р.

Суддя О.О. Ємельянова