Рішення
від 16.12.2014 по справі 910/23299/14
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2014Справа №910/23299/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестгранд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова будівельна компанія"

про стягнення грошових коштів у розмірі 2 576 382,48 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Мамаєва В.В. (дов.№б/н від 31.10.2014)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестгранд" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова будівельна компанія" про стягнення грошових коштів у розмірі 2 576 382,48 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2014 порушено провадження у справі №910/23299/14 та призначено її до розгляду на 25.11.2014 року.

До початку судового засідання 25.11.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

За наслідками судового засідання 25.11.2014 судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 16.12.2014 у зв'язку із неявкою відповідача.

09.12.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог.

Під час судового засідання 16.12.2014 представник позивача надав пояснення по суті спору із посиланням на подані письмові уточнення.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дійшов висновку, що подана заява про уточнення позовних вимог за своєю суттю є заявою про зменшення позовних вимог.

Так, за приписами пункту 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» статтею 22 цього Господарського процесуального кодексу України, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Так, суд ознайомившись із поданою заявою від 09.12.2014, прийняв її до розгляду та роз'яснив, що подальший розгляд буде здійснено із врахуванням поданої заяви.

Щодо наявного у матеріалах справи клопотання від 12.11.2014, відповідно до якого позивач просив вжити заходи забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Нормами статті 66 ГПК України передбачено право господарського суду за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї власної ініціативи вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України визначені заходи забезпечення позову, якими безпосередньо є: накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороно відповідачеві вчиняти певні дії; забороно іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З огляду на вищезазначене, враховуючи, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставини, наведені у заяві про забезпечення позову, суд не вбачає підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому заява позивача є такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідач повторно не з'явився на виклик суду, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про поважність причин неявки суду не повідомив.

Приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач на виклик суду не з'явився, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

06.02.13 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестгранд» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова будівельна Компанія» (генпідрядник) укладено договір генерального підряду № ШЛ 06-02/13, згідно якого відповідач взяв на себе зобов'язання на свій ризик виконати та здати в установлений договором строк закінчені роботі (об'єкт будівництва) - п. 1.1. договору.

Виконання має відбуватися з використанням власних ресурсів (п.4.1.1. договору), із забезпеченням належної якості використаних матеріалів, конструкцій та обладнання, відповідністю їх проектній специфікації, державним стандартам і технічним умовам, із забезпеченням їх відповідними сертифікатами, технічними паспортами, надання необхідних висновків акредитованих лабораторій та інших документів, що засвідчують їх якість (п.4.1.8.).

Пунктом 1.3. договору визначено, що Об'єктом будівництва є два будинки котеджного типу та штучного озера на ділянці, що розміщена за адресою вул.Лісова, с.Романків, Обухівського району, Київської області.

Згідно п. 1.2.2. датою закінчення виконання робіт є введення Об'єкту будівництва в експлуатацію, отримання та реєстрація декларації про готовність об'єкту до експлуатації.

Положеннями пункту 5.1. договору передбачено, що генпідрядник щомісячно до 1 числа місяця,наступного за звітним передає Замовнику етапи виконаних робіт, шляхом подання актів виконаних робіт та довідок вартості (КБ-3).

Згідно умов договору (п.2.2.) орієнтовна вартість робіт складає 7 819 510, 16 грн.

Умовами пункту 2.3. договору сторони погодили, що вартість окремих видів робіт та порядок розрахунків зазначаються у додаткових угодах та/чи додатках.

Додатковими угодами до договору доповнювався, уточнювався перелік робіт та вартість за договором, без зміни інших основних умов договору.

Так, додатковою угодою №1 від 24.05.13 доручено додаткове виконання робіт по улаштуванню буронабивних паль, вартістю 1 709 478, 31 грн. та датою закінчення виконання робіт до 25.07.2013 року.

Додатковою угодою №2 від 10.06.2013 доручено додаткове виконання комплексу земляних робіт, улаштування тимчасової дороги, вартістю 484 984, 80 грн. та датою закінчення виконання робіт 15.07.2013 року.

Додатковою угодою №3 від 19.06.2013 доручено додаткове виконання улаштування фундаменту господарської будівлі, вартістю 182 669,76 грн. (п.6 д/у №3) та датою закінчення виконання робіт - 22.07.13 року.

У подальшому було укладено ряд додаткових договорів на виконання додаткових робіт, та безпосередньо, додатковою угодою № 7 від 09.10.2013 встановлено , що приблизна загальна вартість робіт за договором становить 107 715 500,00 грн.

Замовником, відповідно до п.3.1. договору щодо перерахування авансових платежів сплачено відповідачу 22 553 675,55 грн., з них прийнято виконанням на суму 19 977 293,07 грн., а 2 576 382,48 грн. (у тому числі вартість поставленого обладнання) залишилися невикористаними Генпідрядником.

Тобто, відповідачем, виконано лише частину робіт, що підтверджується останньою довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми №КБ-3 за лютий 2014 року, складеною та підписаною обома сторонами 15.07.2014 року.

Судом встановлено, що роботи Генпідрядником, у порушення прийнятих на себе зобов'язань, в передбаченому обсязі, терміни (з введенням Об'єкту будівництва в експлуатацію, відповідно до п. 1.2.2. договору) та належної якості (з наданням необхідної документації, як передбачено п.4.1.8. договору) та діючому законодавству виконані не були.

За невиконання чи неналежне виконання Сторонами прийнятих на себе зобов'язань п.6.1. договору передбачена відповідальність відповідно до діючого законодавства України.

Так, позивачем, у порядку досудового врегулювання спору, направлялись відповідачу претензії (№11/04-14 від 11.04.14, №22/04 від 22.04.14), зауваження до невчасно поданих актів виконаних робіт (№25/04-Л від 25.04.14), листи-нагадування (№23/05 від 23.05.14, №26/05-п/л від 26.05.14) з вимогами поверненя коштів, однак, до теперішнього часу за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 1 921 588,58 грн. (із врахуванням зменшення позовних вимог) - грошових коштів невикористаного авансу у вигляді витрат позивача, понесених на придбання матеріалів, обладнання, які так і не були поставлені та передані відповідачем.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Пункт 1 статті 837 Цивільного кодексу України визначає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Умовами договору №ШЛ 06-02/13 від 06.02.2013 передбачено авансові платежі, які здійснені замовником (позивачем) у відповідні строки та у відповідних розмірах, докази чого наявні у матеріалах справи.

Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Спираючись на вищевикладені норми чинного законодавства, детально та повно дослідивши наявні у матеріалах справи документи, у суду достатньо підстав стверджувати, що роботи, передбачені договором підряду не виконані, актів виконаних робіт до суду не надано.

За приписами частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

У межах даного господарського спору, оскільки замовником здійснено попередню оплату, а роботи, передбачені договором, не виконані, тому у відповідача, як підрядника, який порушив строки виконання договірних зобов'язань, наявний обов'язок повернення суми грошових коштів розміром 1 921 588,58 грн., з огляду на що вимога про стягнення грошових коштів, які є авансовими платежами, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення грошових коштів підлягають задоволенню, а саме у розмірі1 921 588,58 грн.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Наразі, положеннями п.2.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» визначено, що у разі ж зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню (пункт 1 частини 1 статті 7 Закону).

Крім того, , суд вважає за необхідне зауважити, що звертаючись із заявою про забезпечення позову ТОВ «Інвестгранд» не сплатило судовий збір до бюджету у відповідному розмірі, а саме у розмірі 1 827,00 грн.

За приписами п.2.22. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.023.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», ГПК не передбачено можливості повернення господарським судом заяви у зв'язку з неподанням доказів сплати суми судового збору (наприклад, заяви про забезпечення позову), тому суд повинен розглянути зазначену заяву й за відсутності таких доказів, а розподіл відповідних сум судового збору здійснити між сторонами згідно із статтею 49 названого Кодексу у залежності від результатів розгляду відповідної заяви; про такий розподіл може бути зазначено і в рішенні (постанові) господарського суду, прийнятому(-ій) за результатами розгляду справи, або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Як вище зазначено судом, заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню, а тому витрати зі сплати судового збору у цій частині, за приписами ст..49 ГПК України покладаються на позивача.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку що судовий збір у розмірі 11 268,88 грн. (13 095,88 грн. - 1827,00 грн.) підлягає поверненню з Державного бюджету України, як надмірно сплачений. Судовий збір у розмірі 38 431,77 грн. підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестгранд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова будівельна компанія" про стягнення грошових коштів у розмірі 1 921 588,58 грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова будівельна компанія» (04073, місто Київ, вулиця Фрунзе, 160-Б; ідентифікаційний код 32912762) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестгранд» (65009, місто Одеса, вулиця Варламова, 8; ідентифікаційний код 37811274) 1 921 588 (один мільйон дев'ятсот двадцять одну тисячу п'ятсот вісімдесят вісім) гривень 58 копійок грошових коштів, що є авансовими платежами, та 38 431 (тридцять вісім тисяч чотириста тридцять одну) гривню 77 копійок витрат зі сплати судового збору.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестгранд» (65009, місто Одеса, вулиця Варламова, 8; ідентифікаційний код 37811274) судовий збір у розмірі 11 268 (одинадцять тисяч двісті шістдесят вісім) гривень 88 копійок.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 16.12.2014 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено та підписано 22.12.2014 року.

Суддя К.В. Полякова

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення16.12.2014
Оприлюднено20.03.2015
Номер документу43118435
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/23299/14

Рішення від 16.12.2014

Господарське

Господарський суд міста Києва

Полякова К.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні