Рішення

від 12.03.2015 по справі 916/504/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2015 р.Справа № 916/504/15-г

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерсіс"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Пауер Про"

про стягнення 711 443,25 грн.

Суддя Степанова Л.В.

Представники:

Від позивача: Лукінчук Р.А. за довіреністю

Від відповідача: Олексін В.В. за довіреністю

Суть спору: про стягнення 711 443,25 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерсіс" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Пауер Про" про стягнення 711 443,25 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.02.2015 року порушено провадження по справі № 916/504/15-г.

24.02.2015р. до матеріалів справи надійшов супровідний лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерсіс" разом з додатками до нього (вх. № 4981/15 від 24.02.2015р.).

24.02.2015р. до матеріалів справи надійшов відзив на позовну заяву № 1 від 20.02.2015р. (вх. № 4982/15 від 24.02.2015р.) відповідно до якого відповідач позовні вимоги позивача визнає частково та просить суд стягнути основний борг у розмірі 581 175,06 грн., інфляційні витрати у розмірі 90 798,01 грн., 3 % річних у розмірі 12 034,40 грн. та пеню, з урахуванням зменшення на 99 % на підставі ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, у розмірі 306,58 грн.

06.03.2015р. до матеріалів справи надійшла заява позивача № 06/15 від 04.03.2015р. (вх. № 2-1244/15 від 06.03.2015р.) про збільшення розміру позовних вимог згідно з якою позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 721 801,94 грн., що складається з основного боргу у розмірі 581 175,06 грн., пені у розмірі 30 658,51 грн., інфляційних витрат у розмірі 97 932,96 грн., а також 3 % річних у розмірі 12 034,40 грн.

Розглянув матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

01 жовтня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерсіс" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пауер Про" (Покупець) укладено договір поставки № 002-12 (надалі - договір № 002-12 від 01.10.2012р.) відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором поставляти Покупцю визначені цим договором акумуляторні батареї, зарядні пристрої, запчастини та експлуатаційні матеріали (далі - Товар), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати Товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Відповідно до п. 1.2 договору № 002-12 від 01.10.2012р. номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження Товару, загальна кількість, ціна за одиницю Товару, що підлягає поставці за цим Договором, термін та умови поставки визначаються у специфікаціях, рахунках-фактурах, накладних або інших передбачених чинним законодавством документах на Товар, та остаточно узгоджуються сторонами на кожну окрему партію Товару.

Згідно з пп. 1.4, 1.5 договору № 002-12 від 01.10.2012р. загальна орієнтовна сума договору на момент його укладання, без урахування ПДВ 20%, становить 20 000 000 грн. Покупець залишає за собою право купити Товар на суму менше, ніж загальна орієнтовна сума договору, вказана у п. 1.4.

Пунктом 3.2 договору № 002-12 від 01.10.2012р. передбачено, що Покупець оплачує відвантажений товар: - 100% вартості Товару, що поставляється протягом 30 календарних днів з дати передачі товару Постачальником та прийняття його Покупцем, при умові, що разом з товаром Покупцю надані всі відвантажувальні документи; - Покупець має право получить товар згідно рахункам на суму, яка не перевищує еквівалент 50 тисяч Євро по Міжбанківському курсу валют без попередньої оплати.

Відповідно до пп. 7.1, 7.2 договору № 002-12 від 01.10.2012р. за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України. У випадку несвоєчасної оплати вартості товару Покупець сплачує Постачальнику пеню за кожний протермінований день від простроченої суми у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2014р.

Як зазначає позивач у своєму позові, на виконання вищезазначених умов договору останнім було поставлено відповідачу товар на загальну суму 3 803 567,78 грн., відповідачем в свою чергу було частково оплачено вартість товар на суму 3 221 170,81 грн., а отже заборгованість відповідач за отриманий товар складає 582 396,97 грн.

Крім того, за твердженням позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю "Пауер Про" у відповідь на повторну претензію, було надано гарантійний лист, відповідно до якого останній гарантував належне виконання своїх грошових зобов'язань за договором у сумі 528 396,97 грн. та зобов'язався її погасити.

Проте, відповідачем грошові зобов'язання перед позивачем не були виконані у повному обсязі в зв'язку з чим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерсіс" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Пауер Про" про стягнення заборгованості у розмірі 711 443,25 грн., що складається з суми основного боргу у розмірі 528 396,97 грн., пені у розмірі 25 937,77 грн., інфляційних витрат у розмірі 91 045,68 грн., а також 3 % річних у розмірі 12 062,83 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем прийнятих на себе за договором поставки № 002-12 від 01.10.2012р. зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар, а також положенням Господарського та Цивільного кодексів України.

В подальшому, під час розгляду справи, позивачем було надано заяву про збільшення розміру позовних вимог № 06/15 від 04.03.2015р. (вх. № 2-1244/15 від 06.03.2015р.) згідно з якою позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 721 801,94 грн., що складається з основного боргу у розмірі 581 175,06 грн., пені у розмірі 30 658,51 грн., інфляційних витрат у розмірі 97 932,96 грн., а також 3 % річних у розмірі 12 034,40 грн. згідно наданого розрахунку.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Пауер Про" позовні вимоги позивача визнає частково з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву № 1 від 20.02.2015р. (вх. № 4982/15 від 24.02.2015р.). Так, відповідач просить суд позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерсіс" задовольнити частково шляхом присудження до стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 581 175,06 грн., інфляційних витрат у розмірі 90 798,01 грн., 3 % річних у розмірі 12 034,40 грн. та пені, з урахуванням зменшення на 99 % на підставі ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, у розмірі 306,58 грн.

Водночас, щодо стягнення з відповідача пені, останнім було заявлене клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій № 1 від 20.02.2015р. згідно з яким відповідач просить суд зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на 99%, а саме до 305,98 грн. на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України з огляду на ступінь виконання зобов'язання боржником , що становить 85% від суми поставленого товару, майновий стан відповідача та недоведеність позивачем того факту, що порушення зобов'язання завдало йому суттєвих збитків.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного між сторонами по справі договору поставки № 002-12 від 01.10.2012р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерсіс" було поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Пауер Про" отримано товар на загальну суму у розмірі 3 803 567,78 грн., а відповідачем, в свою чергу, було частково оплачено вартість товару на суму 3 222 392,72 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних, рахунків, платіжних доручень, а також банківських виписок, що містяться у справі.

Пунктом 3.2 договору № 002-12 від 01.10.2012р. передбачено, що Покупець оплачує відвантажений товар: - 100% вартості Товару, що поставляється протягом 30 календарних днів з дати передачі товару Постачальником та прийняття його Покупцем, при умові, що разом з товаром Покупцю надані всі відвантажувальні документи; - Покупець має право получить товар згідно рахункам на суму, яка не перевищує еквівалент 50 тисяч Євро по Міжбанківському курсу валют без попередньої оплати.

Водночас, гарантійним листом від 28.11.2014р. відповідач гарантував належне виконання своїх грошових зобов'язань перед постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерсіс" за договором поставки № 002-12 від 01.10.2012р. у розмірі 582 396,97 грн. починаючи з грудня 2014 року з урахуванням наявних у відповідача коштів.

Таким чином, з урахуванням наявних в матеріалах доказів, а також часткового погашення відповідачем боргу за отриманий товар, суд доходить висновку про правомірність заявленої до стягнення позивачем основної заборгованості за договором № 002-12 від 01.10.2012р. у розмірі 581 175,06 грн., яка в свою чергу, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати у розмірі 97 932,96 грн. та 3 % річних у розмірі 12 034,40 грн. згідно наданого розрахунку.

Відповідно до п. 7.1 договору № 002-12 від 01.10.2012р. за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, розглянувши позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 97 932,96 грн., суд доходить висновку про здійснення позивачем помилки при їх розрахунку. Таким чином, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині шляхом присудження до стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних витрат у розмірі 97 898,80 грн.

Щодо нарахованих позивачем 3 % річних у розмірі 12 034,40 грн., проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок, суд вважає його обґрунтованим та таким, що нарахований відповідно до вимог чинного законодавства, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 30 658,51 грн. згідно наданого розрахунку.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 10 січня 2002 року N 2921-III) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 7.2 договору № 002-12 від 01.10.2012р. у випадку несвоєчасної оплати вартості товару Покупець сплачує Постачальнику пеню за кожний протермінований день від простроченої суми у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 30 658,51 грн., проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок, суд вважає його обґрунтованим та таким, що нарахований відповідно до вимог чинного законодавства, проте вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, приписами п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Можливість зменшення судом розміру неустойки передбачена також ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Пауер Про" під час розгляду справи було заявлене клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій № 1 від 20.02.2015р. згідно з яким відповідач просить суд зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на 99%, а саме до 305,98 грн. на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України з огляду на ступінь виконання зобов'язання боржником , що становить 85% від суми поставленого товару, майновий стан відповідача та недоведеність позивачем того факту, що порушення зобов'язання завдало йому суттєвих збитків. Також відповідач посилається на те, що в зв'язку з нинішньою ситуацією на ринку України, проведенням Антитерористичної операції та загальним спадом промислового виробництва, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пауер Про" є збитковим і це пов'язане насамперед з тим, що частина клієнтів які розташовані в зоні проведення АТО не змогли розрахуватися за поставлений відповідачем товар. А нарахування штрафних санкцій з боку позивач суттєво шкодить інтересам відповідача, оскільки підприємство не може розрахуватися за отриманий товар не з власної вини, а з вини контрагентів, які заборгували підприємству значну суму коштів.

Враховуючи вищенаведені обставини, а також з огляду на той факт, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Пауер Про" визнає позовні вимоги та майже у повному обсязі сплатило заборгованість за отриманий товар, суд доходить висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та зменшення розміру пені до суми у розмірі 15 329,26 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 15 329,26 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерсіс" підлягають задоволенню частково шляхом присудження до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пауер Про" суми основного боргу у розмірі 581 175,06 грн., інфляційних витрат у розмірі 97 898,80 грн., 3 % річних у розмірі 12 034,40 грн. та пені у розмірі 15 329,26 грн.

При цьому, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень п. 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013р. - у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій відповідачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пауер Про" (65011, м. Одеса, вул. Пушкінська, 57, код ЄДРПОУ 37176559) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерсіс" (04080, м. Київ, вул. В. Хвойки, 18/14, оф. 226, код ЄДРПОУ 38322885) основний борг у розмірі 581 175 (п'ятсот вісімдесят одна тисяча сто сімдесят п'ять) грн. 06 коп., інфляційні витрати у розмірі 97 898 (дев'яносто сім тисяч вісімсот дев'яносто вісім) грн. 80 коп., 3 % річних у розмірі 12 034 (дванадцять тисяч тридцять чотири) грн. 40 коп., пеню у розмірі 15 329 (п'ятнадцять тисяч триста двадцять дев'ять) 26 коп. та судовий збір у розмірі 14 435 (чотирнадцять тисяч чотириста тридцять п'ять) грн. 34 коп.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повне рішення складено 17.03.2015 року.

Суддя Степанова Л.В.