Рішення

від 12.03.2015 по справі 918/24/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 березня 2015 р. Справа № 918/24/15

Суддя Горплюк А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом Фермерського господарства "ГІТАС"

до відповідача Курозванської сільської ради

про визнання договору купівлі - продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно

В засіданні приймали участь:

Від позивача : Павлюк С.В. (довіреність б/н від 25.11.2014р.).

Від відповідача: не з'явився.

Суть спору: Фермерське господарство "ГІТАС" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Курозванської сільської ради, в якому просить визнати дійсним договір купівлі - продажу від 27.02.2009р, за яким Курозванівська сільська рада продала, а Фермерське господарство «Гітас» купило адміністративне приміщення, загальною площею 251,3 м 2 , вартістю 20 700 грн. 00 коп., що розташоване за адресою Рівненська область, Гощанський район, село Курозвани, вулиця Радянська, будинок 8Б, а також визнати право власності за Фермерським господарством "ГІТАС" на адміністративне приміщення, загальною площею 251,3 м 2 , вартістю 20 700 грн. 00 коп., що розташоване за адресою Рівненська область, Гощанський район, село Курозвани, вулиця Радянська, будинок 8Б.

Ухвалою суду від 19.01.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження, справу призначено до слухання на 03.02.2015р..

Ухвалою суду від 03.02.2015р. розгляд справи відкладено на 19.02.2015р..

В судовому засіданні 19.02.2015р. оголошувалась перерва до 12.03.2015р..

12.03.2015р. представник позивача, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав додаткові письмові пояснення до позову в обґрунтування своєї правової позиції.

В судовому засіданні 12.03.2015р. представник позивача заявлені вимоги підтримав з підстав, що вказані в позовній заяві та з урахуванням додаткових письмових пояснень.

Представник відповідача Курозванівської сільської ради в судове засідання 12.03.2015р. не з'явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Крім того, відповідач Курозванівська сільська рада, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подала заяву, в якій вказав, що проти позовних вимог не заперечує та позов визнає (а.с. 62-63).

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви без участі відповідача відповідно до статті 75 ГПК України.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

23 лютого 2009 року торгуючою організацією РМУТМБ «ПРАЙС» на цільовому аукціоні були проведені торги Адміністративного приміщення, загальною площею 251,3 м 2 , що належить територіальній громаді Курозваніської сільської ради та знаходиться за адресою: с. Курозвани Гощанського району Рівненської області, вул. Радянська, буд 8А.

Згідно протоколу аукціону право на укладення договору куплі-продажу об'єкта отримав учасник аукціону № 17 - Фермерське господарство «Гітас».

27 лютого 2009 року між Фермерським господарством «Гітас» та Курозванівською сільською радою укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна на аукціоні (далі - Договір; а.с. 21-22).

Відповідно до п. 1.2. Договору, предметом договору є передача продавцем у власність покупцеві придбаного на аукціоні майна у порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно з п. 1.3. Договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю наступне майно (далі - Об'єкт аукціону), визначене як лот №1: «Адміністративне приміщення, загальною площею 251,3 м 2».

Місцезнаходження майна: 35451, Рівненська область, Гощанський район, с. Курозвани, вул. Радянська, 8А.

Майно є власністю продавця на підставі акту приймання-передачі співвласників майнових паїв реорганізованого КСП ім. Суворова с. Курозвани, Гощанського району Рівненської області.

У відповідності до п. 1.7. Договору, згідно з протоколом проведення торгів на цільовому аукціоні від 23 лютого 2009р. №010-н, остаточна ціна продажу об'єкта аукціону, лот №1, становить 20 700 грн. 00 коп. без ПДВ.

Пунктами 2.1. та 2.2. Договору сторони погодили, що гарантійний внесок у сумі 2 070 грн. 00 коп. без ПДВ, сплачений покупцем, зараховується до ціни продажу об'єкта аукціону. За цим договором оплаті підлягають грошові кошти у сумі 18 630 грн. 00 коп..

На виконання умов договору, відповідач за актом приймання-передачі передав позивачу предмет договору(а.с.24).

Позивачем, в свою чергу, на виконання умов договору, були перераховані на рахунок торгуючої організації РМУТМБ «Прайс» грошові кошти в сумі 20 700 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №7 від 23.02.2009р. на суму 2 070 грн. 00 коп. та №10 від 26.02.2009р. на суму 18 630 грн. 00 коп. (а.с.25-26).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановивши обставини справи і давши їм правову оцінку, господарський суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 209 Цивільного кодексу України, зокрема, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або за домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Згідно ст. 220 Цивільного кодексу України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Господарським судом встановлено , що договір купівлі-продажу нерухомого майна на аукціоні від 27.02.2009р. нотаріально посвідчений не був, державну реєстрацію не пройшов.

З пояснень представників сторін, судом в судовому засіданні було встановлено, що сторони не ухилялись від нотаріалного посвідчення договору, однак з невідомих причин проігнорували вимоги закону щодо обов'язкового нотаріального посвідчення вищезазначеного договору.

Статтею 657 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час підписання спірного договору) передбачено, що договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

За приписами частини 3 статті 640 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час підписання спірного договору) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до частини 1 статті 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Отже, правила статті 220 Цивільного кодексу України не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210, 640 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час підписання спірного договору) пов'язується з державною реєстрацією, тому вони є неукладеними і такими, що не породжують для сторін права та обов'язки.

Судом встановлено, що після підписання договору від 27.02.2009р. нотаріального посвідчення та державної реєстрації не здійснено, що свідчить про те, що він є неукладеним і таким, що не породжує для сторін права та обов'язки. Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави для визнання дійсним вищезгаданого договору купівлі-продажу нерухомого майна на аукціоні від 27.02.2009р..

При прийнятті рішення в частині визнання права власності на нерухоме майно суд бере до уваги наступне.

Основні підстави набуття права власності визначені статтею 328 Цивільного кодексу України.

Так, згідно ч.1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Крім того, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.2 ст.328 Цивільного кодексу України).

Частиною 1, 3, 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Згідно зі ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності згідно з вказаною нормою є оспорення існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

Відповідно до частини 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому в статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи наведені норми, для звернення з позовом про визнання права власності, таке право позивача мало оспорюватись відповідачем, тобто Курозванівською сільською радою.

Між тим, матеріалами справи не підтверджується оспорення права власності Фермерського господарства «Гітас» на нерухоме майно відповідачем у справі - Курозванівською сільською радою.

Відсутність з боку відповідача оспорення чи невизнання права власності Фермерського господарства «Гітас» на майно вказує на відсутність законних підстав для задоволення позову про визнання права власності.

Фактично в обґрунтування підстав пред'явлення позову позивач вказує на неможливість оформлення речових прав на відповідне майно. Однак, за змістом статі 1 Господарського процесуального кодексу України господарський суд здійснює захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а не виконує функції відповідних органів з метою оформлення певних прав.

Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи те, що у тексті договору купівлі-продажу від 27.02.2009р. відсутня відмітка про те, що даний правочин нотаріально посвідчено та проведено його державну реєстрацію, а в матеріалах справи відсутні інші докази, які підтверджували б нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію означеного договору, суд вважає, що позивачем не доведено факту виникнення у нього права власності на об'єкти, зазначені Фермерським господарством «Гітас» у позовній заяві. Водночас судом відзначається, що визнання позову відповідачем, враховуючи при цьому зміст позову у даній справі, суперечить законодавству, а тому не може слугувати підставою для задоволення позову в частині визнання права власності на нерухоме майно.

Крім того, судом неодноразово витребовувались, як у відповідача так і у позивача, документи щодо виникнення, переходу або припинення права власності на нерухоме майно, однак на дану вимогу суду жодних правовстановлюючих та інших документів не надано.

На підставі викладеного, господарський суд не встановив правових підстав для задоволення позову, поданого Фермерським господарством «Гітас» до Курозванівської сільської ради, а тому відмовляє у його задоволенні повністю.

Судовий збір у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення підписане суддею "16" березня 2015 р..

Суддя Горплюк А.М.