Рішення

від 12.03.2015 по справі 914/232/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2015 р.                                                             Справа № 914/232/15

За позовом:Приватного підприємства «Мідас-Трейд», м. Луцьк;

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-Тепло», Львівська обл., Городоцький р-н, с. Милятин;

про:стягнення 16000,00 грн.

Суддя – Крупник Р.В.Секретар – Яслик Н.М.

Представники сторін:

від позивача:не з'явився;

від відповідача:не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

26.01.2015р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Приватного підприємства «Мідас-Трейд» (надалі – Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-Тепло» (надалі – Відповідач) про стягнення 16000,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 27.01.2015р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 12.02.2015р. Ухвалою від 12.02.2015р. розгляд справи було відкладено на 12.03.2015р.

Представник позивача в судове засідання 12.03.2014р. не з'явився, на виконання вимог ухвали від 12.02.2015р. на електронну адресу суду направив довідку про розмір боргу відповідача та договір купівлі-продажу, який вимагався судом.

Як вбачається з позовної заяви та письмових поясненнях до неї позивач заявлені вимоги мотивує тим, що 24.04.2012р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №240212, на виконання якого постачальник (позивач) поставив покупцю (відповідачу) товар на загальну суму 20400,00 грн. У зв'язку з тим, що одержаний товар відповідач оплатив лише частково, позивач просить суд стягнути з відповідача 16000,00 грн. боргу.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 12.03.2015р. не забезпечив, вимог ухвал суду від 23.01.2015р. та від 12.02.2015р. не виконав.

Поштова кореспонденція з ухвалою про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи повернулися на адресу суду з відміткою «за зазначеною адресою не проживає», що підтверджується відмітками відділення зв'язку на поштових конвертах, які знаходиться в матеріалах справи. Вказані ухвали суду надсилалися на юридичну адресу відповідача, яка вказана у позовні заяві та спеціальному витязі з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 81531, Львівська обл., Городоцький р-н, с. Милятин, вул. Лісова, 32.

Пунктом 3.9.1. Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений судом про час і місце розгляду справи.

Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що неявка належним чином повідомлених сторін в силу положень п. 3.9.2. вказаної Постанови не перешкоджає вирішенню спору, оскільки, дослідивши наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для того, щоб розглянути спір за цими матеріалами.

Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.04.2012р. між позивачем та відповідачем укладено Договір поставки №240212 (надалі – Договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник (позивач) зобов'язувався поставити та передати у власність покупця (відповідача) м'які контейнери, типу Big-Bag (надалі – Товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно умов даного договору.

У п. 2.4. Договору сторони домовилися, що моментом переходу права власності на товар вважати дату видаткової накладної.

На виконання зобов'язань за Договором, позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар, а саме – м'які контейнери, типу Big-Bag на загальну суму 18400,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №РН-0000018 від 04.02.2013р., №РН-0000024 від 08.02.2013р., №РН-0000031 від 15.02.2013р., №РН-0000036 від 25.02.2013р. Вказані накладні підписані повноважними представниками сторін Договору та скріплені їх печатками.

Згідно п. 3.3., 3.4. Договору розрахунки за придбаний товар здійснюються на умовах попередньої оплати. Оплата проводиться в національній валюті України згідно рахунків, шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок постачальника.

Як вбачається з Оборотно-сальдової відомості по рахунку: 361, Замовлення; Контрагенти: ТОВ «Гарант-Тепло», поставлений товар відповідачем оплачений лише частково, в розмірі 2400,00 грн., відповідно до сплати підлягає 16000,00 грн.

Згідно Довідки ПП «Мідас-Трейд» №4 від 11.03.2015р., заборгованість відповідача перед позивачем, станом на 11.03.2015р. не змінилася та складає 16000,00 грн.

Таким чином, з матеріалів справи судом встановлено, що переданий товар відповідачем оплачений у повному обсязі не був.

Станом на день розгляду справи судом, докази сплати відповідачем боргу – в матеріалах справи відсутні.

Встановивши наведені обставини справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Зі змісту Договору вбачається, що такий за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В п. 1.7. Постанови від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» Пленум ВГС України зазначив, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

Оскільки в укладеному Договорі відсутні положення про порядок та чіткі строки оплати товару, ТОВ «Гарант-тепло» зобов'язане було оплатити товар не пізніше 04.02.2013р. за видатковою накладною №РН-0000018, не пізніше 08.02.2013р. за видатковою накладною №РН-0000024, не пізніше 15.02.2013р. за видатковою накладною №РН-0000031 та не пізніше 25.02.2013р. за видатковою накладною №РН-0000036.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідачем у встановлений законом строк, кошти за одержаний товар сплачені у повному обсязі не були, ці кошти підлягають до стягнення з нього в судовому порядку в розмірі 16000,00 грн.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в розмірі 1827,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-Тепло» (81531, Львівська обл., Городоцький р-н, с. Милятин, вул. Лісова, 32; код ЄДРПОУ 36768899) на користь Приватного підприємства «Мідас-Трейд» (43024, Волинська обл., м. Луцьк, пр. Молоді, 4/57; код ЄДРПОУ 36606249) 16000,00 грн. боргу та 1827,00 судового збору.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

4.          Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 17.03.2015 р.

Суддя                                                                                 Крупник Р.В.