Постанова

від 20.01.2015 по справі 804/18668/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2015 р. справа № 804/18668/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудника С.В.

при секретарі судового засідання Крюкової О.В.

представник позивача не прибув

представник відповідача не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Техноімпорт" про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

12 листопада 2014 року Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська, позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Техноімпорт» (далі - ТОВ з ІІ «Техноімпорт», відповідач), в якому, з урахуванням заяви про доповнення до позовних вимог від 17.12.2014 р., просить:

- зупинити видаткові операції на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Техноімпорт» (код ЄДРПОУ 24431443) шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків, погашення податкового боргу);

- заборонити відчуження Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Техноімпорт» рухомого та нерухомого майна;

- зобов'язати Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Техноімпорт» виконати законні вимоги податкового керуючого, а саме допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу та подати документи, необхідні для опису активів у податкову заставу.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач має податковий борг по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 8673,32 грн. Позивачем направлено відповідачу податкову вимогу про сплату боргу. У зв'язку з не сплатою податкового боргу, податковим ороаном було прийнято рішення про опис майна у податкову заставу. Також ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська направлено запити на адресу відповідача щодо надання активів для реєстрації податкової застави та документів, необхідних для такого опису, проте станом на час звернення до суду відповідачем податковий борг не погашено, документи, необхідні для опису майна у податкову заставу не надані, про що складено Акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу. Тому позивач змушений звернутись до суду в рамках ст. 89 Податкового кодексу України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.11.2014 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не прибули.

Представником позивача 03.12.2014 р. надано клопотання про здійснення розгляду справи за відсутності представника в порядку письмового провадження.

На адресу відповідача судом направлені повістки про виклик в судові засідання, призначені на 04.12.2014 року, 23.12.2014 року та 20.01.2014 року, проте конверти повернулися до суду з відміткою поштового відділення про причини повернення. Згідно до ч. 11 ст. 35 КАС України відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.

За викладених обставин, враховуючи приписи ст. ст. 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративну справу розглянуто без участі сторін, у відкритому судовому засіданні, за наявними доказами в матеріалах адміністративної справи.

Дослідивши письмові докази по справі, проаналізувавши чинне законодавство, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Техноімпорт» (код ЄДРПОУ 24431443) зареєстровано як юридична особа та перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області як платник податків та інших обов'язкових платежів.

Відповідач станом на 31.07.2014 року має податковий борг по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 8673,32 грн., що підтверджується звоторнім боком облікової картки.

Відповідно до норм ст. 59 ПК України, у зв'язку із наявністю узгодженого грошового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська було направлено на адресу ТОВ «Техноімпорт» податкову вимогу форми «Ю» № 440-15 від 12.11.2013 року на загальну суму податкового боргу станом на 11.11.2013 р. у розмірі 2054,80 грн.

Згідно ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.1).

Згідно п.59.5 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Доказів оскарження зазначеної податкової вимоги відповідачем не надано.

Згідно п.89.1 та п.89.2 ст. 89 ПК України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

13.11.2013 року заступником начальника Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області прийнято рішення про опис майна Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Техноімпорт» у податкову заставу.

Також, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська 13.11.2013 року на адресу ТОВ з ІІ «Техноімпорт» було направлено лист № 16206/10/1503 з вимогою погашення податкового боргу або надання інформації про власне майно та документи, необхідні для його опису у податкову заставу.

У відповідності до п.89.3 ст. 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

31.10.2014 року податковим керуючим Будьонним Г.В. складено акт № 315/25-01 відмови платника податків від опису майна у податкову заставу, у якому вказано про те, що платник податків ТОВ з ІІ «Техноімпорт» не надав документи, необхідні для такого опису.

Згідно п.89.4 ст. 89 ПК України у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

Контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та заборона відчуження таким платником податків майна діють до дня складення акта опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі. Податковий керуючий не пізніше робочого дня, що настає за днем складення цих актів, зобов'язаний надіслати банкам, іншим фінансовим установам, а також платнику податків рішення про складення актів, яке є підставою для поновлення видаткових операцій та скасування заборони на відчуження майна.

У відповідності до п.п.20.1.32 п.20.1 ст. 20 ПК України контролюючи органи мають право звертатися до суду, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків, погашення податкового боргу), та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом.

У листі Вищого адміністративного суду України від 29.04.2013 № 642/12/13-13 «Щодо застосування адміністративного арешту коштів» зазначено про те, що Податковим кодексом України вживаються два поняття, які позначають арешт коштів на рахунках платника податків - власне арешт коштів, а також зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків.

Аналіз норм Податкового кодексу України , а також чинного законодавства, що регулює банківську діяльність і порядок здійснення безготівкових розрахунків, дає підстави для висновку про тотожність зазначених понять для цілей регулювання податкових правовідносин.

Так, відповідно до частини другої статті 59 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму».

Отже, накладення арешту на кошти на рахунках платника податків є необхідною передумовою для зупинення видаткових операцій на таких рахунках в усіх випадках, крім тих, які випливають з норм Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму». Таким чином, з урахуванням змісту статті 59 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» зупинити видаткові операції з підстав, передбачених Податковим кодексом України , можна не інакше, як шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках платника податків.

За таких обставин повноваження податкових органів щодо звернення до суду з вимогами як про накладення арешту на кошти платника податків (підпункт 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України), так і про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна (зокрема, передбачені нормами підпунктів 20.1.15, 20.1.16 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України , пунктом 89.4 Податкового кодексу України), варто розуміти як право на звернення з вимогою про накладення адміністративного арешту на кошти платника податків, що перебувають на його рахунках у банку.

При цьому в усіх випадках суд постановляє рішення про зупинення видаткових операцій платника податків шляхом накладення арешту на кошти платника податків у відповідній сумі, або про накладення арешту на кошти платника податків у відповідній сумі. Зазначені варіанти змісту резолютивної частини судового рішення є еквівалентними за своїми правовими наслідками. Ці наслідки полягають у виникненні арешту коштів і зупиненні через цю обставину видаткових операцій. При цьому суди не повинні обмежуватися констатацією в резолютивній частині судового рішення лише факту зупинення видаткових операцій, оскільки такий наслідок на вимогу органу державної податкової служби може виникати тільки в разі накладення арешту на кошти платника податків.

У вказаному вище листі Вищого адміністративного суду України наголошено на тому, що сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Наведене пояснюється похідним характером адміністративного арешту майна (у тому числі коштів) як засобу забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань. Отже, арешт може стосуватися лише того майна (коштів), яке є необхідним для виконання певних зобов'язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Таким чином, позивач вправі просити суд зупинити видаткові операції на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Техноімпорт» (код ЄДРПОУ 24431443) шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків, погашення податкового боргу), заборонити відчуження Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Техноімпорт» рухомого та нерухомого майна та зобов'язати Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Техноімпорт» виконати законні вимоги податкового керуючого, а саме допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу та подати документи, необхідні для опису активів у податкову заставу.

Отже, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 69 - 71, 94, 158 - 163, 167, 186, 254, 257, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Техноімпорт" про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Зупинити видаткові операції на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Техноімпорт» (код ЄДРПОУ 24431443) шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків, погашення податкового боргу).

Заборонити відчуження Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Техноімпорт» рухомого та нерухомого майна.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Техноімпорт» виконати законні вимоги податкового керуючого, а саме допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу та подати документи, необхідні для опису активів у податкову заставу.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник