Постанова

від 04.03.2009 по справі 2а-6409/08/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа

№2а-6409/08/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

 04 березня 2009 року                                 

Львівський окружний адміністративний

суд у складі:

головуючого-судді                                                             

Мартинюка В.Я.

при секретарі судового

засідання                                   

Колтун Ю.М.

з участю представників:

від позивача - ОСОБА_1 -

адвокат;

від відповідача -  ОСОБА_2 - головний державний податковий

інспектор (довіреність за №3069/10/10-016 від 01.09.2008 рік),

ОСОБА_3 - заступник начальника

відділу (довіреність за №201/10/10-016 від 20.01.2009 року),

розглянувши у відкритому судовому

засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом товариства

з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Інвестпак» до державної податкової

інспекції у Яворівському районі Львівської області про визнання протиправними

та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Інвестпак» звернулося в

суд з адміністративним позовом до державної податкової

інспекції у Яворівському районі Львівської області про визнання протиправними

та скасування податкових повідомлень-рішень за №0000942320/0 від 26.09.2007

року, за №0000942320/1 від 29.11.2007 року, за №0000942320/1 від 11.03.2008

року, за №0000942320/3 від 06.05.2008 року .

Підставами

позову є  те, що органом державної

податкової служби під час застосування норм п.1.20 ст.1 Закону України «Про

оподаткування прибутку підприємств» порушено порядок визначення звичайної ціни.

Також позивач вважає, що об'єкти передавались в оренду за цінами вищими ніж

амортизаційні відрахування. Щодо формування валових витрат, то позивач

вважає,  що такі сформовані ним

правильно, оскільки ним надано органу державної податкової служби достатньо

первинних документів в підтвердження пов'язаності витрат саме із господарською

діяльністю товариства.

В судовому

засіданні представник позивача підтримав зазначені пояснення та просить позов

задоволити.

Відповідач у

запереченні на позовну заяву за №19610/10-004 від 20.01.2009 року вважає, що

ним у відповідності до норм п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку

підприємств» з врахуванням витрат позивача на амортизаційні відрахування, які

виявились меншими ніж дохід отриманий від оренди. Також, на думку органу

державної податкової служби, позивач відшкодовував пов'язаній особі суму затрат

по одному з договорів оренди з отриманих послуг електропостачання. Окрім того,

орган державної податкової служби вважає, що позивачем було оплачено ряд

послуг, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, зокрема,

консультації, щодо можливості використання земельної ділянки як об'єкту оренди,

та виконання робіт по переобладнанню пресформи.

Представники

відповідача заперечення підтримали, просять в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши

присутніх представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані

докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За

результатами виїзної позапланової перевірки ДП «Інвестпак» ТзОВ «Магнат» з

питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за

період з 01.04.2005 року по 30.06.2007 року ДПІ у Яворівському районі

Львівської області складено акт від 13.09.2007 року за №742/23-1/30953697 та

прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000942320/0 від 26.09.2007 року,

яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану

вартість в розмірі 122444 грн. 00 коп., в тому числі 81629 грн. 00 коп. -

основний платіж та 40815 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

За

результатами апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання згадане

податкове повідомлення-рішення залишалось без змін, а позивачу ДПІ у

Яворівському районі Львівської області було надіслано податкові

повідомлення-рішення за №0000942320/1 від 29.11.2007 року, за №0000942320/2 від

11.03.2008 року, за №0000942320/3 від 06.05.2008 року.

В акті

перевірки зазначено, що позивачем порушено підп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1, п.4.2

ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого

занижено базу оподаткування податку на додану вартість за рахунок заниження

вартості наданих послуг оренди пов'язаній особі в сумі 59429 грн. 53 коп. та

підп.7.4.1, підп.7.4.4 п.7.4 ст.7 цього ж Закону, що потягнуло за собою

завищення податкового кредиту за березень 2006 року в сумі 12200 грн. 00 коп.

та за квітень 2006 року - 10000 грн. 00 коп.

Даючи

правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи

та норми чинного законодавства.

ТзОВ

«Інвестпак» згідно п.1.1 статуту ТзОВ «Інвестпак» є правонаступником ДП

«Інвестпак» ТзОВ «Магнат».

В акті

перевірки зазначено, що ДП «Інвестпак» ТзОВ «Магнат» за перевірений період

занизило податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 59429 грн.

53 коп. за рахунок заниження бази оподаткування з податку на додану вартість із

вартості послуг наданих пов'язаній особі ТзОВ «Магнат ПЕТ».

01.11.2006

року між ДП «Інвестпак» ТзОВ «Магнат» (орендодавець) та ТзОВ «Магнат ПЕТ»

(орендар) укладено договір оренди об'єктів нерухомості, згідно якого

орендодавець зобов'язувався передати орендареві за актом прийому-передачі

нежитлові приміщення (споруди, будівлі) іменовані в подальшому об'єкт оренди, а

орендар зобов'язувався сплачувати орендну плату.

03.01.2006

року між ДП «Інвестпак» ТзОВ «Магнат» (орендодавець) та ТзОВ «Магнат ПЕТ»

(орендар) укладено договір оренди об'єктів нерухомості, згідно якого

орендодавець зобов'язувався передати орендареві за актом прийому-передачі

нежитлові приміщення (споруди, будівлі) іменовані в подальшому об'єкт оренди, а

орендар зобов'язувався сплачувати орендну плату.

18.05.2006

року між ДП «Інвестпак» ТзОВ «Магнат» (орендодавець) та ТзОВ «Магнат ПЕТ»

(орендар) укладено договір оренди обладнання, згідно якого орендодавець

зобов'язувався передати орендареві майно відповідно до переліку зазначеному в

акті прийому-передачі іменовані в подальшому об'єкт оренди, а орендар

зобов'язувався сплачувати орендну плату.

Виконання

зазначених договорів підтверджується наявними в матеріалах справи актами

прийому - передачі об'єктів оренди, актами здачі - приймання робіт (надання

послуг) протоколами погодження, орендної плати, банківськими виписками з

рахунку позивача, рахунками за активну енергію та податковими накладними.

У

відповідності до вимог  підп.7.4.1 п.7.4

ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року

№168/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями,  податковий кредит звітного періоду

визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг),

але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари

(послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі

товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених)

платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81

цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням

або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх

подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської

діяльності платника податку;

придбанням

(будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі

інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в

необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого

використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних

операцій у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому

орган, державної податкової служби вважає, що ціни господарських операцій є

нижчими ніж звичайні ціни, оскільки згадані договори укладені між пов'язаними

особами, а орендна плата є нижчою  за амортизаційні

відрахування основних фондів.

Згідно з

вимогами ч.1 п.1.26 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку

підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР, з наступними змінами та

доповненнями, пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених

нижче ознак:

юридична

особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким

платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником

податку;

фізична

особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником

податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі

родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а

також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка

(дружини);

посадова

особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку

юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових

відносин, а також члени її сім'ї.

Враховуючи

те, що ОСОБА_4 є одночасно ІНФОРМАЦІЯ_1 як орендаря так і орендодавця (дані

обставини визнані сторонами спору) у органу державної податкової служби були

правові підстави застосувати до спірних правовідносин положення норми п.1.20

ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Абзацом 1 п.

1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено,

що звичайна ціна - ціна продажу товарів (робіт, послуг) продавцем, включаючи

суму нарахованих (сплачених) процентів, вартість іноземної валюти, яка може

бути отримана у разі їх продажу особам, які не пов'язані з продавцем при

звичайних умовах ведення господарської діяльності.

Згідно із

підп.1.20.8 цього пункту обов'язок доведення того, що ціна договору не

відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом,

покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При

проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит,

а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися

на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

В матеріалах

справи наявний запит органу державної податкової служби датований 12.09.2007

року, який надсилався позивачу, однак, такий з врахуванням перебігу поштової

кореспонденції та дати акту перевірки - 13.09.2007 року, не може бути належним

доказом в підтвердження обставин дотримання відповідачем положень наведеної

норми. Слід також зазначити, що позивачем представлено конверт, який містить

відмітку про надіслання згаданого запиту 15.09.2007 року - після проведення перевірки.

Таким чином,

орган державної податкової служби в порушення вимог наведеного підпункту без

дотримання визначеного законодавством порядку визначив ціну договорів оренди.

Визначення

ціни згаданих договорів теж судом не може братись до уваги, з врахуванням

наступного.

 Згідно підп.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України

«Про оподаткування прибутку підприємств», для визначення звичайної ціни товару

(робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу

такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами

(роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови

договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії),

строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а

також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови

договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів

(робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами

суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому

враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи

знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з

сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги),

втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати

закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або

низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні

товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів

з метою ознайомлення з ними споживачів.

Отже,

органом державної податкової служби, з врахуванням положень підп.1.20.8 п.1.20

ст.1  Закону України «Про оподаткування

прибутку підприємств» та ч.2 ст.71 КАС України, не наведено жодних доказів та

обставин в підтвердження правомірності визначення ним звичайної ціни, з

врахуванням положень підп.1.20.2 п.1.20 ст.1 цього Закону.

У

відповідності до підп.1.20.10 згаданого пункту, донарахування податкових

зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних

цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових

зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними

монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання

цін, встановлених таким законом.

Як

передбачено положеннями підп.4.3.3 п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок

погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-III, з наступними змінами та

доповненнями, методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими

методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків. Порядок

застосування непрямих методів визначення суми доходів фізичної особи

визначається з урахуванням норм закону з питань оподаткування доходів фізичних

осіб.

Однак, на

сьогоднішній день зазначений закон відсутній.

Не можна

залишити поза увагою той факт, що згідно з наявними в матеріалах справи

протоколів погодження споживання електричної енергії та протоколів погодження

орендної плати, спростовується висновок відповідача про відповідність орендної

плати сумам затрат   понесених ДП

«Інвестпак» по отриманих послугах електропостачання.

Посилання

відповідача на те, що при визначенні звичайної ціни договору орган державної

податкової служби керувався положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку,

то суд такі до уваги не бере, оскільки, умовою застосування цих положень, у

відповідності до підп.1.20.5-1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування

прибутку підприємств», є неможливість визначення звичайної ціни з використанням

норм попередніх підпунктів цього пункту. Однак, як вже зазначалось вище, ДПІ у Яворівському

районі Львівської області не доведено, що звичайна ціна визначалась в порядку

передбаченою попередніми підпунктами пункту 1.20 ст.1 згаданого Закону.

З огляду на

викладене, у суду відсутні підстави вважати висновки органу державної

податкової служби з визначення звичайної ціни згаданих договорів оренди такими,

що відповідають вимогам чинного законодавства.

Таким чином,

органом державної податкової служби, з врахуванням наведеного в порушення

наведених норм визначено податкові зобов'язання з податку на додану

вартість  в сумі 59429 грн. 53 коп.

Також, в

акті перевірки зазначено, що ДП «Інвестпак» за перевірений період до складу

податкового кредиту віднесено податок на додану вартість в сумі 22200 грн. 00

коп. відповідно до податкових накладних від 30.03.2006 року в сумі 12200 грн.

00 коп. та від 30.04.2006 року в сумі 10000 грн. 00 коп. по послугах наданих

ТзОВ «Магнат» в сумі 111000 грн. 00 коп., вартість яких в порушення вимог ст.5

Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» віднесена до складу

валових витрат.

14.03.2006

року між ТзОВ «Магнат» (виконавець) та ДП «Інвестпак» (замовник) укладено

договір за №1403/Л01, згідно якого замовник доручає, а виконавець бере на себе

зобов'язання надати консультаційні та маркетингові послуги, щодо можливості

використання частини земельної ділянки, яка знаходиться у Львівській області

смт. Івано-Франково, вул.Залізнична,1, як об'єкту оренди та розміщення

обладнання, зокрема для розміщення установок базових станцій систем мобільного

зв'язку «Київстар», «УМЗ».

20.02.2006

року між ТзОВ «Магнат» (виконавець) та ДП «Інвестпак» (замовник) укладено

договір за №2002/Л01, згідно якого замовник доручає, а виконавець бере на себе

зобов'язання щодо розробки прилаштування пресформи «Husky» для використання натермопластавтоматі

марки «JW-400PET» та виконання робіт по переобладнанню пресформи «Husky».

Згідно п.5.1

ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати

виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника

податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як

компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються

(виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у

власній господарській діяльності.  

Як раніше

зазначалось у відповідності до вимог підп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про

податок на додану вартість» віднесення сум до податкового кредиту ставиться в

залежність від використання послуг в оподатковуваних операціях у межах

господарської діяльності платника податку.

В матеріалах

справи наявні докази в підтвердження виконання згаданих договорів, а саме -

акти здачі-приймання виконаних робіт, податкова накладна, звіт про проведений

аналіз та акт комісії з прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом

об'єкта у сфері телекомунікацій.

Докази, в

підтвердження обставин використання в господарській діяльності наданих послуг

підтверджується укладеними в подальшому договором від 01.10.2006 року про

надання послуг з утримання обладнання, укладеного між  ДП «Інвестпак» та ЗАТ «УМЗ», згідно якого

розміщується обладнання останнього на території позивача за адресою Львівська

область смт. Івано-Франково, вул.Залізнична,1, (сторонами виконаний).

Таким чином,

орган державної податкової служби прийшов до помилкового висновку, про

непов'язаність витрат з надання послуг з використанням їх у господарській

діяльності ДП «Інвестпак», а відтак і невірно вказав у акті перевірки про

протиправне включення до податкового кредиту податку на додану вартість в сумі

10000 грн. 00 коп. відповідно до податкової накладної від 30.04.2006 року по

послугах наданих ТзОВ «Магнат» вартістю 50000 грн. 00 коп. без податку на

додану вартість.

Що

стосується договору про оренду обладнання від 18.05.2006 року між ДП

«Інвестпак» ТзОВ «Магнат» (орендодавець) та ТзОВ «Магнат ПЕТ» (орендар), то в

матеріалах справи наявні  два додатки до

цього договору, які відрізняються за змістом.

При цьому,

за одним із вказаних додатків передається компресор, лінія по виробництву

преформ, напівавтомат для видуву ПЕТ пляшки, півавтомат для виготовлення ПЕТ,

пресформа для виготовлення преформ, сепаратор LB 13145, за іншим - напівавтомат

для видуву  ПЕТ пляшки, частина лінії для

виробництва преформ: форма «Husky» для преформ ПЕТ, пальці до пресформи для виготовлення

преформ ПЕТ.

З

врахуванням положень ч.1 ст.70 КАС України, судом береться до уваги додаток до

договору, за яким передається компресор, лінія по виробництву преформ,

напівавтомат для видуву ПЕТ пляшки, півавтомат для виготовлення ПЕТ, пресформа

для виготовлення преформ, сепаратор LB 13145, оскільки зміст даного додатку до

договору висвітлений в акті перевірки, що свідчить про надання його до

перевірки.

В свою

чергу, походження додатку до договору з іншим змістом судом не встановлено.

Таким чином,

суд вважає, що орган державної податкової служби прийшов до правильного

висновку про протиправне включення до податкового кредиту податку на додану

вартість в сумі 12200 грн. 00 коп. відповідно до податкової накладної від

31.03.2006 року по послугах наданих ТзОВ «Магнат» вартістю  61000 грн. 00 коп. без податку на додану

вартість, оскільки такі послуги не використовувались в оподатковуваних

операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи

те, що матеріалами справи не знайшло свого підтвердження правомірності

визначення основного платежу податкового зобов'язання з податку на додану

вартість в сумі 69429 грн. 00 коп., суд вважає, що безпідставним є нарахуванням

органом державної податкової служби штрафних (фінансових) санкцій в цій частині.

В іншій частині, органом державної податкової служби штрафні (фінансові)

санкції нараховані у відповідності до вимог підп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону

України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами

та державними цільовими фондами».

За таких

обставин, адміністративний суд вважає, що позовні вимоги є підставні та

обґрунтовані в частині визнання протиправними та скасування податкових

повідомлень-рішень щодо визначення податкового зобов'язання з податку на додану

вартість в сумі 104144 грн. 00 коп., а тому позов в цій частині слід

задовольнити. В іншій частині в задоволенні позовних вимог належить відмовити

Щодо судових

витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі слід присудити на

користь позивача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись

ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд  -

П

О С Т А Н О В И В :

1.  

1.     Позов задоволити частково.

2.  

2.     Визнати протиправними та

скасувати прийняті ДПІ у Яворівському районі Львівської області податкові

повідомлення-рішення за №0000942320/0 від 26.09.2007 року, за №0000942320/1 від

29.11.2007 року, за №0000942320/1 від 11.03.2008 року, за №0000942320/3 від

06.05.2008 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на

додану вартість в сумі 104144 грн. 00 коп., в тому числі основний платіж -

69429 грн. 00 коп. та штрафні (фінансові) санкції - 34715 грн. 00 коп.

3.  

3.     В іншій частині в

задоволення позову відмовити.

4.  

4.     Стягнути з Державного

бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестпак»,

що знаходиться за адресою Львівська область, смт.Івано-Франково,

вул.Залізнична,1, (код ЄДРПОУ 30953697) 2 грн. 89 коп. сплаченого судового

збору.

5.  

5.     Постанова набирає законної

сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,

встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано

заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк,

встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення

цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не

скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова

суду не набрала законної сили.

6.  

6.     Заява про апеляційне

оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної

інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду

апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої

інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна

скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів

після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути

подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга

подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                  В.Я.Мартинюк