Постанова

від 17.12.2008 по справі 2а-6439/08

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа

№2а-6439/08

  ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  17 грудня 2008 року                                                                         

Львівський

окружний адміністративний суд в складі

головуючого-судді                                                               

Мартинюка В.Я.

при

секретарі судового засідання                                      Кріль

Х.С.

з

участю

представників

сторін:

від

позивача -  ОСОБА_1 - представник

(довіреність за №12 від 23.10.2008 року),

від

відповідача ДПІ у Сихівському районі м.Львова - ОСОБА_2 - головний державний

податковий інспектор (довіреність за №1/10-0 від 26.05.2008 року),

від

ВДК у Сихівському районі м.Львова - не з'явились,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні у м.Львові матеріали адміністративної справи за

позовом Спільного українсько-іспанського підприємства у формі товариства з

обмеженою відповідальністю (надалі СУІП у формі ТзОВ) «Аліканте» до Державної

податкової інспекції (надалі ДПІ) у Сихівському районі м.Львова та до

Відділення державного казначейства у Сихівському районі м.Львова про визнання

нечинними податкових повідомлень-рішень , -

ВСТАНОВИВ:

СУІП у формі ТзОВ «Аліканте»

звернулося до адміністративного суду до ДПІ у Сихівському районі м.Львова та до

Відділення державного казначейства України у Сихівському районі м.Львова про

визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 14.04.2008 року за

№0000232341/0, від 16.07.2008 року за №0000352341/0, від 30.09.2008 року за

№0000392341/0, від 19.05.2008 року за №0000302341/0, від 17.06.2008 року за

№0000332341/0 та стягнення бюджетної заборгованості по податку на додану

вартість в сумі 294485,96 грн.

Заявою про збільшення позовних вимог позивач окрім зазначених вимог

просить стягнути проценти за несвоєчасне відшкодування податку на додану

вартість за грудень 2004 року - квітень 2005 року.

Позивач в

позовній заяві зазначає, що оскільки ні ним, ні його контрагентами не порушено

вимог діючого законодавства в частині формування податкового кредиту, а також

те, що виписані податкові накладні відповідають встановленим вимогам, зауважень

до них з боку органу державної податкової служби немає, вважає, що оскаржувані

податкові повідомлення-рішення є безпідставними та необґрунтованими. У зв'язку

з чим просить стягнути бюджетну заборгованість з податку на додану вартість.

Також, позивач просить стягнути відсотки за несвоєчасно відшкодований податок

на додану вартість.

В судовому

засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з викладених підстав,

просить останні задоволити.

У відзиві на

позовну заяву відповідач - орган державної податкової служби, вважає, що

оскільки частина сум податку на додану вартість, включені позивачем до складу податкового

кредиту, не відповідають фактичним податковим зобов'язанням платників податку -

постачальників контрагентів позивача, надані позивачем на підтвердження

позовних вимог податкові накладні не можуть бути свідченням права на податковий

кредит.

Представники

відповідача надали аналогічні пояснення, просять в задоволенні позову

відмовити.

Відповідач -

орган державного казначейства у відзиві на позовну зяву зазначає, що у

відповідності до Порядку відшкодування податку на додану вартість, органи

Державного казначейства України здійснюють відшкодування податку на додану

вартість з бюджету (в тому числі і відсотків) за висновками податкових органів

або за рішенням суду.

Відповідач - орган державного

казначейства, явку повноважних представників в судове засідання не забезпечив,

хоча належним чином повідомлялися про час та місце розгляду спору, а тому

справа розглядається у відповідності до вимог ч.6 ст.71 КАС України, на основі

наявних в ній доказів.

Заслухавши

пояснення присутніх представників сторін, розглянувши матеріали справи,

дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам

виходив з наступного.

За січень

2007 року в рядку 25 Податкової декларації з податку на додану вартість від

16.02.2007 року позивачем заявлено до відшкодування 30706 грн. 00 коп.

За червень

2007 року в рядку 25 Податкової декларації з податку на додану вартість від

17.07.2007 року позивачем заявлено до відшкодування 93396 грн. 00 коп.

За

результатами виїзної позапланової перевірки СУІП у формі ТзОВ «Аліканте» з

питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на

додану вартість за січень 2007 року та червень 2007 року ДПІ у Сихівському

районі м.Львова складено акт за №931/23-409/22376065 від 11.04.2008 року та

прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000232341/0 від 14.04.2008 року,

яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за

січень 2007 року на 28995 грн. 12 коп. та за червень 2007 року на 29167 грн. 84

коп.

В акті

перевірки зазначено, що в порушення п.1.3, п.1.8 ст.1, підп.7.2.3, п.7.2,

підп.7.7.1, 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”

від 03.04.1997 року за №168/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями,  СУІП у формі ТзОВ «Аліканте» завищено суму

бюджетного відшкодування за січень 2007 року на 28995 грн. 12 коп. та за

червень 2007 року на 29167 грн. 84 коп.

Органом

державної податкової служби встановлено, що СУІП у формі ТзОВ «Аліканте»

включено до складу податкового кредиту січня 2007 року податок на додану вартість

на суму 28995 грн. 12 коп. по податкових накладних, виписаних приватним

підприємцем ОСОБА_3, постачальниками якого є ТзОВ «Агроспецселект ХХІ».

З

врахуванням того, що ТзОВ «Агроспецселект ХХІ» не знаходиться за юридичною

адресою, визнано недійсними його статутні документи та скасовано свідоцтво

платника податку на додану вартість, орган державної податкової служби не має

змоги підтвердити сплату до бюджету податку на додану вартість по приватному

підприємцю ОСОБА_3, а тому приходить до висновку про безпідставність включення

до складу податкового кредиту податку на додану вартість за січень 2007 року на

суму 28995 грн. 12 коп.

Перевіркою

встановлено, що СУІП у формі ТзОВ «Аліканте» включено до складу податкового

кредиту червня 2007 року податок на додану вартість на суму 29167 грн. 84 коп.

по податкових накладних, виписаних приватним підприємцем ОСОБА_3,

постачальниками якого є ТзОВ «Бізнес Престиж».

З

врахуванням того, що ТзОВ «Бізнес престиж» не знаходиться за юридичною адресою,

у зв'язку з чим немає можливості провести зустрічну перевірку та підтвердити

включення вищевказаних сум податку на додану вартість до складу податкових

зобов'язань, орган державної податкової служби не має змоги підтвердити сплату

до бюджету податку на додану вартість по приватному підприємцю ОСОБА_3, а тому

приходить до висновку про безпідставність включення до складу податкового

кредиту податку на додану вартість за червень 2007 року на суму 29167 грн. 84

коп.

За листопад

2006 року в рядку 25 Податкової декларації з податку на додану вартість від

19.12.2006 року позивачем заявлено до відшкодування 50961 грн. 00 коп.

За

результатами виїзної позапланової перевірки СУІП у формі ТзОВ «Аліканте» з

питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на

додану вартість за листопад 2006 року ДПІ у Сихівському районі м.Львова

складено акт за №217/23-409/22376065 від 16.07.2008 року та прийнято податкове

повідомлення-рішення за №0000352341/0 від 16.07.2008 року, яким зменшено суму

бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2006 року на

19624 грн. 00 коп.

В акті

перевірки зазначено, що в порушення п.1.3, п.1.8 ст.1, підп.7.7.1, 7.7.5 п.7.7

ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року за

№168/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями,  СУІП у формі ТзОВ «Аліканте» завищено суму

бюджетного відшкодування за листопад 2006 року на 19624 грн. 00 коп.

Органом

державної податкової служби встановлено, що СУІП у формі ТзОВ «Аліканте»

включено до складу податкового кредиту листопада 2006 року податок на додану

вартість по податкових накладних, виписаних ПП «Віом», постачальниками якого є

ПП «Агрослуч».

З

врахуванням того, що ПП «Агрослуч» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну

процедуру, орган державної податкової служби приходить до висновку про

безпідставність включення до складу податкового кредиту податку на додану

вартість за листопад 2006 року на суму 19624 грн. 00 коп.

За вересень

2007 року в рядку 25 Податкової декларації з податку на додану вартість від

18.10.2007 року позивачем заявлено до відшкодування 68007 грн. 00 коп.

За

результатами виїзної позапланової перевірки СУІП у формі ТзОВ «Аліканте» з

питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на

додану вартість за вересень 2007 року ДПІ у Сихівському районі м.Львова

складено акт за №612/23-409/22376065 від 30.09.2008 року та прийнято податкове

повідомлення-рішення за №0000392341/0 від 30.09.2008 року, яким зменшено суму

бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2007 року на

33381 грн. 76 коп.

В акті

перевірки зазначено, що в порушення п.1.3, п.1.8 ст.1, підп.7.7.1, 7.7.5 п.7.7

ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року за

№168/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями,  СУІП у формі ТзОВ «Аліканте» завищено суму

бюджетного відшкодування за вересень 2007 року на 33381 грн. 76 коп.

Органом

державної податкової служби встановлено, що СУІП у формі ТзОВ «Аліканте»

включено до складу податкового кредиту вересня 2007 року податок на додану

вартість по податкових накладних, виписаних ПП ОСОБА_4, постачальником якого є

ТзОВ «Універсалторгінвест».

З

врахуванням того, що не встановлено місцезнаходження ТзОВ

«Універсалторгінвест», у зв'язку з чим немає можливості провести зустрічну

перевірку та підтвердити включення сум податку на додану вартість до складу

податкових зобов'язань, орган державної податкової служби не має змоги

підтвердити сплату до бюджету податку на додану вартість по ТзОВ

«Універсалторгінвест», а тому приходить до висновку про безпідставність

включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість за вересень

2007 року на суму 33381 грн. 76 коп.

За вересень

2007 року в рядку 25 Податкової декларації з податку на додану вартість від

18.10.2007 року позивачем заявлено до відшкодування 68007 грн. 00 коп.

За листопад

2007 року в рядку 25 Податкової декларації з податку на додану вартість від

19.12.2007 року позивачем заявлено до відшкодування 27726 грн. 00 коп.

За

результатами виїзної позапланової перевірки СУІП у формі ТзОВ «Аліканте» з

питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на

додану вартість за вересень 2007 року та листопад 2007 року ДПІ у Сихівському

районі м.Львова складено акт за №1918/23-409/22376065 від 19.05.2008 року та

прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000302341/0 від 19.05.2008 року,

яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за

вересень 2007 року на 13303 грн. 24 коп. та за листопад 2007 року на 27726 грн.

00 коп.

В акті

перевірки зазначено, що в порушення п.1.3, п.1.8 ст.1, підп. 7.2.3. п.7.2.,

підп.7.7.1, п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від

03.04.1997 року за №168/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями,  СУІП у формі ТзОВ «Аліканте» завищено суму

бюджетного відшкодування за вересень 2007 року на 13303 грн. 24 коп. та за

листопад 2007 року на 27726 грн. 00 коп.

Органом

державної податкової служби встановлено, що СУІП у формі ТзОВ «Аліканте»

включено до складу податкового кредиту вересня 2007 року податок на додану

вартість по податкових накладних, виписаних приватним підприємцем ОСОБА_3

Перевіркою

встановлено, що СУІП у формі ТзОВ «Аліканте» включено до складу податкового

кредиту листопада 2007 року податок на додану вартість по податкових накладних,

виписаних приватними підприємцями 

ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ЗАТ «УМЗ».

З

врахуванням того, що на думку, органу державної податкової служби не

встановлено легітимного джерела відшкодування податку на додану вартість, у

зв'язку з чим немає можливості підтвердити включення сум податку на додану

вартість до складу податкових зобов'язань, 

останній приходить до висновку про безпідставність включення до складу

податкового кредиту податку на додану вартість за вересень 2007 року на 13303

грн. 24 коп. та за листопад 2007 року на 27726 грн. 00 коп.

За березень

2008 року в рядку 25 Податкової декларації з податку на додану вартість від

18.04.2008 року позивачем заявлено до відшкодування 142355 грн. 00 коп.

За

результатами виїзної позапланової перевірки СУІП у формі ТзОВ «Аліканте» з

питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на

додану вартість за березень 2008 року ДПІ у Сихівському районі м.Львова

складено акт за №38/23-409/22376065 від 03.06.2008 року та прийнято податкове

повідомлення-рішення за №0000332341/0 від 17.06.2008 року, яким зменшено суму

бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2008 року на

142228 грн. 00 коп.

В акті

перевірки зазначено, що в порушення підп.7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України „Про

податок на додану вартість” від 03.04.1997 року за №168/97-ВР, з наступними

змінами та доповненнями,  СУІП у формі

ТзОВ «Аліканте» завищено суму бюджетного відшкодування за березень 2008 року на

142288 грн. 00 коп.

Органом

державної податкової служби встановлено, що СУІП у формі ТзОВ «Аліканте»

включено до складу податкового кредиту березня 2008 року податок на додану

вартість по податкових накладних, виписаних ВАТ «Світанок», ПП Попельовська

А.П., СПД-ФО ОСОБА_5, СПД-ФО ОСОБА_4

З

врахуванням того, що позивачем було заявлено до бюджетного відшкодування суми

податку на додану вартість фактично сплачених у податкових періодах до

01.01.2008 року (до набрання чинності нової редакції підп.7.7.2, п.7.7 ст.7

Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року за

№168/97-ВР), орган державної податкової служби приходить до висновку про

безпідставність включення до складу податкового кредиту податку на додану

вартість за березень 2008 року на суму 142288 грн. 00 коп.

Як

вбачається з викладеного органом державної податкової служби не надано позивачу

висновку щодо відшкодування суми податку на додану вартість, у зв'язку з тим,

що  в результаті проведених зустрічних

перевірок не знайшов свого підтвердження факт поступлення податку на додану

вартість до бюджету.

Відповідно

підп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону „Про податок на додану вартість” (в редакції

Закону від 25 березня 2005 року) п одатковий кредит звітного періоду

складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за

ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 6 цього Закону, протягом

такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням

товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого

використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності

платника податку.

Згідно з

підп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону в редакції після 25.03.2005 року,

передбачено, що н е підлягають включенню до складу податкового кредиту суми

сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не

підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними

документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом

встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу

податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірені періоди були

надані податкові накладні, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких,

відповідав встановленому чинним законодавством.

Окрім того,

в ідповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону „Про податок на додану вартість” платник

податку - особа, яка згідно з дим Законом зобов'язана здійснювати утримання та

внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує

товари на митну територію України.

Платники

податку, визначені у підп. „а”, „в”, „г”, „д”  

п.10.1   ст.10 вищезазначеного

Закону, відповідають за дотримання достовірності  та своєчасності визначення сум податку, а

також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до

закону   (п. 10.2 ст. 10 Закону).

Таким чином,

як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому

числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської

операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного

відшкодування.

Стаття 19

Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого

самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах

повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже,

податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість, зменшувати

бюджетне відшкодування з податку на додану вартість та накладати штрафні

санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне

законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення

штрафних санкцій.

Окрім того,

посилання органу державної податкової служби на те, що при розрахунку суми  бюджетного відшкодування слід відносити

податкові періоди, починаючи з 01.01.2008 року (до набрання чинності нової

редакції підп.7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”

від 03.04.1997 року за №168/97-ВР), судом до уваги не беруться, оскільки даною

нормою не змінено порядку визначення суми бюджетного відшкодування з податку на

додану вартість, саме з яким позивач пов'язує визначення суми бюджетного

відшкодування, а лише поставлено в залежність суму бюджетного відшкодування від

суми податку, фактично сплаченої отримувачем товарів (послуг) у попередніх

податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином,

позивач не маючи права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість

за відсутності сплати такого контрагентам у попередньому податковому періоді,

набув таке з моменту набрання чинності нової редакції  підп.7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України „Про

податок на додану вартість” від 03.04.1997 року за №168/97-ВР.

З

врахуванням викладеного, оспорювані податкові повідомлення-рішення , не

відповідають вимогам чинного законодавства з огляду на мотиви їх прийняття.

Слід також

зазначити, що відповідно до п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану

вартість», бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику

податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у визначених законом

випадках.

Відповідно

до підп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума

податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному

відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання

звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного

податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з

підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми

податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у

тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його

відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного

податкового періоду. Згідно з підп.7.7.2 п.7.7 ст.7 зазначеного Закону, чинної

на момент складання актів, якщо у наступному податковому періоді сума,

розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка

дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у

попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б)

залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до

складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно

пункту 6.2. «Порядку відшкодування податку на додану вартість», затвердженого

наказом ДПА України та Головного управління Державного казначейства України від

02.07.1997 року № 209/72 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України

18.07.1997 року за № 263/2067), із наступними змінами та доповненнями, платник податку

має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості

звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету.

З огляду на

викладене, позивач правомірно сформував собі податковий кредит та заявив до

бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість 294485 грн. 96 коп. за

податкові періоди січень, червень, вересень, листопад 2007 року, листопад 2008

року та березень 2008 року, оскільки вони були фактично ним оплачені у

попередніх податкових періодах постачальникам товарів (послуг) (факт оплати

постачальникам не заперечується органом державної податкової служби).

У

відповідності до вимог підп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на

додану вартість» в редакції, чинній до 01.06.2005 року, абзацом п'ятим якого

передбачено, що суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного

у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної

заборгованості, продовжується у цій нормі, нараховуються проценти на рівні 120

відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на

момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Постановою

Господарського суду Львівської області у справі за №5/3306-18/187А, яка набрала

законної сили, вимоги позивача про скасування, прийнятих ДПІ у Галицькому

районі м.Львова, податкових повідомлень-рішень від 06.09.2006 року №

0003132321/0, від 16.08.2006 року № 0002832321/0, від 06.09.2006 року №

0003122321/0, від 21.08.2006 року № 0002912321/0, від 21.08.2006 року №

0002902321/0 задоволено. Також, згаданою постановою задоволено вимогу позивача

про відшкодувати з Державного бюджету України 491713 грн. 54 коп. бюджетного

відшкодування з податку на додану вартість

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені

судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що

набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть

участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зазначена заборгованість була відшкодована.

Як

вбачається з розрахунку суми процентів по бюджетній заборгованості визначеної

постановою Господарського суду Львівської області у справі за №5/3306-18/187А

станом на 1 червня 2005 року позивачем правомірно розраховано суму процентів по

бюджетні заборгованості за грудень 2004 року в розмірі 3541 грн. 21 коп., за

січень 2005 року в розмірі 2817 грн. 03 коп., за лютий 2005 року в розмірі 521

грн. 15 коп., за березень 2005 року в розмірі 1484 грн. 99 коп., за квітень

2005 року в розмірі 203 грн. 67 коп.

При цьому, суд вважає, що позивачем правильно визначено кількість днів,

врахувавши зазначене судове рішення, момент відшкодування, який, в даному

випадку, співпадає з моментом набрання чинності нової редакції підп.7.7.3 п.7.7

ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За таких

обставин, суд вважає, що позовні вимоги підставні і обґрунтовані, а тому

адміністративний позов належить задовольнити.

Окрім того,

у відповідності до вимог п.1 ч.2 ст.162 КАС України, суд може прийняти

постанову, зокрема, про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих

його положень.

Зі змісту

ч.11 ст.171 КАС України, термін „нечинності” стосується нормативно-правових

актів.

Враховуючи

те, що позивачем оспорюється ненормативно-правий акт (акт індивідуальної дії),

який він просить визнати нечинним, та положення абзацу 1 та 2 ч.2 ст.162 КАС

України, суд, встановивши протиправність спірних податкових повідомлень-рішень,

вважає за необхідне скасувати їх.

Щодо судових

витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити

на користь позивача.

Керуючись

ст.ст. 69-71, 122-124, 127, 130, 135, 143, 151-154, 160-163, 167 КАС України,

суд  -

П

О С Т А Н О В И В :

1.  

1.     Позов задовольнити

повністю.

2.  

2.     Скасувати, прийняті ДПІ у

Сихівському районі м.Львова, податкові повідомлення-рішення за №0000232341/0

від 14.04.2008 року, за №0000352341/0 від 16.07.2008 року, за №0000392341/0 від

30.09.2008 року, за №0000302341/0 від 19.05.2008 року, за №0000332341/0 від 17.06.2008

року.

3.  

3.     Зобов'язати Відділення

державного казначейства у Сихівському районі м.Львова, що знаходиться за

адресою м.Львів, вул.Зубрівська,9, 

відшкодувати Спільному

українсько-іспанському підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю

«Аліканте»

, що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Антонича,24а (код ЄДРПОУ 22376065)

бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 294485 грн. 96 коп.

та 8568 грн. 05 коп. - процентів за несвоєчасне відшкодування податку на додану

вартість за грудень 2004 року - квітень 2005 року.

4.  

4.     Стягнути з Державного

бюджету України на користь Спільного українсько-іспанського підприємства у

формі товариства з обмеженою відповідальністю «Аліканте» , що

знаходиться за адресою м.Львів, вул.Антонича,24а (код ЄДРПОУ 22376065) 1700

грн. 00 коп. судового збору.

5.  

5.     Постанова набирає законної

сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,

встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано

заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк,

встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення

цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не

скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова

суду не набрала законної сили.

6.  

6.     Заява про апеляційне

оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної

інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду

апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої

інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна

скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів

після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути

подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга

подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                     В.Я.Мартинюк