Рішення

від 06.02.2015 по справі 357/16278/14-ц

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/16278/14-ц

2/357/311/15

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2015 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Ярмола О. Я. ,

при секретарі - Антко О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Трушківської сільської ради Білоцерківського району Київської області, 3-тя особа ОСОБА_2 про визнання права на спадщину, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба ОСОБА_3, після смерті якої залишилось спадкове майно у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1, та земельних ділянок площею 0,1141га для обслуговування житлового будинку, земельна ділянка площею 0,2778га для ведення особистого селянського господарства та земельна ділянка площею 3,117 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яку фактично успадкувала ОСОБА_3 після смерті своєї дочки ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2. Спадкоємцями ОСОБА_3 є позивач та його сестра ОСОБА_2. Спадкоємці звернулися до нотаріальної контори та частково оформили свої спадкові права, але нотаріус відмовила позивачу в оформленні спадкового права на земельні ділянки відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку, серія ЯД № 704190 та серія ЯД № 704191 видані ОСОБА_3, оскільки не здійснено державної реєстрації права власності на ці земельні ділянки за спадкодавцем, а державна реєстрація права власності на земельну ділянку ОСОБА_4, що посвідчено державним актом серії ЯБ№779919, проведена після її смерті . Позивач просить суд визнати за ним право власності в порядку спадкування після померлої ОСОБА_3 на земельні ділянки площею 0,2778 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1141 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, площею 3,117 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, по справі встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 (а.с.6).

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_2 (а.с.4).

Судом встановлено, що померла ОСОБА_4 приходиться донькою померлої ОСОБА_3 та матір'ю позивача ОСОБА_1, що підтверджується зібраними матеріалами справи.

В судовому засіданні встановлено, що на день смерті ОСОБА_4 з нею проживала та була зареєстрована за однією адресою її матір ОСОБА_3, яка фактично прийняла спадщину після своєї дочки, але не оформила свої спадкові права. Наведене підтверджується довідками виконавчого комітету Трушківської сільської ради (а.с.28,29, 31).

Встановленим є те, що ОСОБА_3 02.03.2007 року склала заповіт, відповідно до якого все своє майно заповіла внукам ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в рівних частинах кожному. Наведене підтверджується копією заповіту (а.с.30) та матеріалами спадкової справи.

Встановленим є те, що відповідно до розпорядження Білоцерківської райдержадміністрації від 15.09.2005 року за № 296 ОСОБА_4 було передано у власність земельну ділянку площею 3,117 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку, Серія ЯБ № 779919. Однак, як було встановлено, даний державний акт було зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорі оренди землі, лише, 12.04.2007 року, тобто реєстрація права власності відбулася через місяць після смерті власника земельної ділянки.

Встановленим є те, що ОСОБА_5 була власником житлового будинку з господарськими будівлями за адресою : АДРЕСА_1 (а.с.11). Та як було вже зазначено, в даному будинку були зареєстровані і постійно проживали ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Також, судом встановлено, що 31.10.2014 року постановою державного нотаріуса Білоцерківської районної державної нотаріальної контори було відмовлено позивачу в оформленні спадкових прав на три земельні ділянки та видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3, оскільки, спадкодавцем не здійснено державної реєстрації права власності на земельні ділянки, що були передані їй, та належно не було оформлено спадкодавцем за життя своїх спадкових прав на земельну ділянку, посвідчену, державним актом на право власності на земельну ділянку, серія ЯБ № 779919, виданий на ім'я ОСОБА_4, спадщину якої фактично прийняла ОСОБА_3, так як проживала із спадкодавцем на день смерті. (а.с.5). Дане вбачається з матеріалів спадкової справи, копію якої було витребувано судом та приєднано до матеріалів даної справи.

Відповідно до довідки виконкому Трушківської сільської ради, померла ОСОБА_4 , як член господарства станом на 01.07.1996 року була включена в списки на розпаювання земель бувшого КСП «Раставиця», отримала сертифікат серії РН 368731, який в подальшому був замінений на державний акт серії ЯБ № 779919 на земельну ділянку площею 3,117 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

При вирішенні даного спору суд виходив з наступного.

Згідно ч.2 ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що

перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Відповідно до Земельного кодексу України (ред.2007р.), Указу Президента "Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", в 1996 році ОСОБА_4 отримала право на земельну частку (пай), що підтверджувалося Сертифікатом РН 368731 і який був дійсний до видачі Державного акту на право власності на земельну ділянку.

Як роз"яснено в п.п.23,24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004р. " Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" судам потрібно мати на увазі, що згідно зі ст. 25 ЗК при приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, а також пенсіонерам з числа працівників з визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості). Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Як роз'яснено в п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року за № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування /зі збереженням її цільового призначення/ при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкодавець ОСОБА_3 за життя не здійснила державної реєстрації права на спадщину після смерті своєї доньки ОСОБА_4, як то передбачено нормами ст. 1299 ЦК України. Хоча, ОСОБА_3 фактично прийняла спадщину після смерті своєї дочки ОСОБА_4, оскільки проживала разом з нею, але не встигла оформити свої спадкові права, так як, через два місяці після смерті дочки, сама померла.

Відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч.3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Так, статтею 1297 ЦК України встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно та здійснити державну реєстрацію права на спадщину (ст. 1299 ЦК України). Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у виді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не здійснив державної реєстрації свідоцтва про право на спадщину (ст. 1299 ЦК України).

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Так, право власності на земельну ділянку виникає з моменту реєстрації цього права ( ст. 125 ЗК України). Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у виді втрати права на спадщину.

Дійсно, спадкодавець ОСОБА_3 не здійснила за життя державну реєстрацію свого права власності на вказані земельні частки, але дане не може бути підставою для втрати її спадкоємцями права на спадщину.

За ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як встановлено судом і вказано вище в рішенні, позивач подав до нотаріальної контори в шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини, частково оформив спадщину, але оформити свої спадкові права на 1\2 частину спадщини, що складається: земельна ділянка площею 0,2778 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, земельна ділянка площею 0,1141 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку та земельна ділянка площею 3,117 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, він не має можливості, отримав відмову нотаріуса. Однак, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання .

Як роз'яснено в п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Отже, ОСОБА_4 мала право власності на земельну ділянку, отримала Державний акт про право власності на земельну ділянку, реєстрацію якого було проведено після її смерті, але, на підставі наведеного вище, суд вважає, що право на земельну ділянку площею 3,117 га (кадастровий номер 3220487400:05:005:0009) на території Трушківської сільської ради з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва фактично перейшло до її матері ОСОБА_3 Крім того, ОСОБА_3 мала право на земельні ділянки площею 0,2778 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 3220487401:01:011:0014) в АДРЕСА_1, та мала право на земельну ділянку площею 0,1141 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку (кадастровий номер 3220487401:01:011:0013) в АДРЕСА_1, а тому це право може перейти і до її спадкоємця за заповітом ОСОБА_1, а отже, вимоги позивача про визнання за ним права власності в порядку спадкування за заповітом на 1\2 частину спадкового майна, яке складається з вказаних трьох земельних ділянок, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст..ст. 1216,1217, 1268,1296,1297,1299 ЦК України, ст.125 ЗК України, Постановою КМ України "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних Часток (паїв)", Указом Президента "Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08.08.1995р., постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004р. " Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", Постановою Пленуму ВСУ від 30.05.2008 року за № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", ст.ст.10,60,79,88, 209, 212-215 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину спадкового майна після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом а саме:

- на земельну ділянку площею 0,2778 га (кадастровий номер 3220487401:01:011:0014), розташованої за адресою : АДРЕСА_1, цільове призначення - земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства;

- на земельну ділянку площею 0,1141 га (кадастровий номер 3220487401:01:011:0013), розташованої за адресою : АДРЕСА_1, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку;

- на земельну ділянку площею 3,117га (кадастровий номер 3220487400:05:005:0009), розташованої на території Трушківської сільської ради Білоцерківського району Київської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення .

Повний текст рішення виготовлено 16.02.2015 року.

Суддя О. Я. Ярмола