Ухвала

від 10.03.2015 по справі 372/5165/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/5165/14 Головуючий у І інстанції Кравченко М. В. Провадження № 22-ц/780/1215/15 Доповідач у 2 інстанції Олійник Категорія 46 10.03.2015

УХВАЛА

Іменем України

10 березня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - судді Олійника В.І.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Іванової І.В.,

при секретарі Химинець Н.М.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Приватної фірми "Арго" на рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 грудня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Приватної фірми "Арго", третя особа: ОСОБА_3, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2014 року позивачі звернулись до суду з вказаним позовом до Приватної фірми "Арго" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, посилаючись на те, що між сторонами були укладені договори про спільну діяльність, який позивачі не підписували, але згідно яких відповідач отримав у користування належні позивачам земельні ділянки.

Оскільки відповідач ухилявся від укладення та державної реєстрації договорів оренди цих ділянок, тому вони вирішили передати ділянки в оренду іншій особі. Врахувуючи уточнення до позовних вимог, просили зобов'язати ПП «Арго» звільнити та привести до стану, придатного для використання за цільовим призначенням належні їм земельні ділянки.

Ухвалами суду однорідні позови різних позивачів до одного і того ж відповідача були об'єднані в одне провадження. До участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог було залучено фізичну особу-підприємця ОСОБА_3

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 24 грудня 2014 року зобов'язано приватне підприємство «Арго» усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками шляхом їх звільнення та приведення до стану, придатного за цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили, а саме: земельну ділянку площею 3,6288 га (кадастровий номер 3223182500:07:001:0003), належну ОСОБА_1, земельну ділянку площею 3,9999 га (кадастровий номер 3223182500:07:003:0012), належну ОСОБА_2, земельну ділянку площею 4,6001 га (кадастровий номер 3223182500:07:003:0011), належну ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення і ухвалення нового, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначалося, що вказані договори оренди землі та договір про спільну діяльність є чинними, а за користування цією землею позивачі отримували кошти.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачі є власниками земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Дерев'янської сільської ради Обухівського району Київської області, а саме: ОСОБА_1 має у власності земельну ділянку площею 3,6288 га (кадастровий номер 3223182500:07:001:0003), ОСОБА_2 успадкував після смерті ОСОБА_4 і ОСОБА_5 право власності на земельні ділянки площею 3,9999 га (кадастровий номер 3223182500:07:003:0012) та площею 4,6001 га (кадастровий номер 3223182500:07:003:0011), що підтверджується державними актами, свідоцтвом, витягами з технічної документації, витягами з державних реєстрів, схемами розміщення земельних ділянок та іншими матеріалами справи.

23 вересня 2003 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ПП «Арго» було укладено договір оренди земельної ділянки терміном на 5 років, що підтверджується договором.

25 липня 2003 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та відповідачем ПП «Арго» було укладено договори оренди земельної ділянки терміном на 5 років, що підтверджується договорами. Між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ПП «Арго» будь-яких договорів оренди земельних ділянок не укладалось, що визнається сторонами.

У листопаді 2013 року між позивачами та приватною фірмою «Арго» було укладено договори про спільну діяльність, які в органах ДПІ не були зареєстровані, зокрема договір №5 від 06 листопада 2013 року з ОСОБА_1 і договір від 16 листопада 2013 року з ОСОБА_2, що підтверджується договором, актом, листами, а також визнається сторонами.

В лютому та травні 2014 року позивачі звертались до відповідача із письмовими заявами про припинення договірних відносин щодо користування землею, що підтверджується зверненнями та конвертами з відмітками пошти.

20 січня 2014 року позивачі уклали договори оренди землі з ФОП ОСОБА_3, що підтверджується договорами, актами прийому-передачі, витягами з Державного реєстру речових прав.

Позивач ОСОБА_2 успадкував спірні земельні ділянки від ОСОБА_4 і ОСОБА_5, що підтверджується відмітками про перехід права власності у державних актах.

Між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ПП «Арго» будь-яких договорів оренди земельних ділянок не укладалось, а укладені з попередніми власниками цих ділянок договори від 25 липня 2003 року не породжують прав та обов'язків для нового власника - спадкоємця ОСОБА_2

Пунктом 2.5 договорів від 25 липня 2003 року, укладеного між спадкодацями та ПП «Арго» передбачено, що перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - Орендаря є підставою для розірвання Договору оренди.

Таким чином, право користування відповідачем земельних ділянок площею 3,9999 га (кадастровий номер 3223182500:07:003:0012) та площею 4,6001 га (кадастровий номер 3223182500:07:003:0011) було припинено внаслідок смерті власників ділянок - ОСОБА_4 і ОСОБА_5, а дійсний на цей час власник - позивач ОСОБА_2 у передбаченому законом порядку не передавав відповідачу таке право і цивільно-правових угод щодо оренди земельної ділянки не укладав.

Обгрунтовуючи заперечення на позов представник відповідача посилався на те, що за згодою сторін було продовжено чинність договорів оренди землі, укладених в 2003 році, оскільки після закінчення їх дії продовжувалось виконання умов договору. Суд вірно не прийняв до уваги вказані доводи, оскільки вони суперечать матеріалам справи та не відповідають закону.

Згідно п.2.1 укладених з ПП «Арго» договорів оренди землі їх чинність може бути автоматично продовжена на наступний термін 5 років за умови, якщо сторони не виявили бажання припинити дію цього Договору.

Пункт 4.1 укладених з ПП «Арго» договорів оренди землі передбачає обов'язок орендодавця попередити письмово Орендаря про свої наміри щодо продовження чи припинення дії Договору оренди земельної ділянки за один рік до закінчення терміну його дії.

Згідно ст.33 Закону України «Про оренду землі» додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Судом також вірно встановлено, що будь-якої додаткової угоди, в тому числі щодо поновлення дії договору оренди землі, між сторонами не укладалось, пропозицій про укладення такої угоди жодна із сторін не висловлювала, відмов чи зволікання в укладенні додаткових угод не було , і при цьому позивачка ОСОБА_1 письмово повідомила ПП «Арго» про відсутність згоди на продовження дії будь-яких правовідносин з ПП «Арго» щодо користування належною їй на праві власності земельною ділянкою в лютому 2014 року.

Також суд вірно прийняв до уваги, що вказані договори не відповідають змісту Типового договору оренди землі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №220 від 03 березня 2004 року.

Згідно ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За ч.2 ст.20 Закону України «Про оренду землі» в редакції Закону №1878-VI від 11 лютого 2010 року, чинної на час дії спірних правовідносин, право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.25 Закону України «Про оренду землі» приступати до використання земельної ділянки слід в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Пунктом 2 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року №2073, чинного на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

З огляду на викладені вище норми законодавства, державна реєстрація договорів оренди землі була і є обов'язковою умовою виникнення права оренди земельних ділянок як на час виникнення і діїспірних правовідносин, так і на час вирішення спору судом.

Сторонами визнається і матеріалами справи підтверджується, що договори оренди землі між ПП «Арго» та позивачем ОСОБА_1, померлими ОСОБА_4 і ОСОБА_5 реєструвались лише один раз в 2003 році Дерев'янською сільською радою, і при цьому строк їх дії обмежувався п'ятьма роками, а надалі по закінченню їх дії в 2008 році договори оренди не перереєстровувались у сільській раді чи інших уповноважених державою органах не проходили державну реєстрацію.

Згідно ч.7 ст.3 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" зареєстровані речові права та їх обмеження мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна.

Право оренди спірних земельних ділянок третьою особою ОСОБА_3 станом на цей час пройшло державну реєстрацію і є чинним, в той же час аналогічне право ПП «Арго» на час вирішення спору судом не має державної реєстрації, що підтверджується судовими рішеннями, матеріалами переписки, рішенням сільської ради.

Таким чином, право оренди земельної ділянки у ПП «Арго» станом на час вирішення спору судом відсутнє, а тому суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідач користується спірними земельними ділянками без достатніх правових підстав всупереч волі власників, тобто неправомірно.

Посилання на наявність договорів про спільну діяльність суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги, оскільки ці договори за своїм правовим значенням не є підставою для виникнення права оренди, права користування або іншого права на землю. Крім того, вони не пройшли державну реєстрацію, не зареєстровані у органах податкової інспекції, а договір з ОСОБА_2 було розірвано за спільною згодою сторін, викладеній у письмовій формі, що підтверджується матеріалами переписки сторін.

Користування відповідачем належними позивачам земельними ділянками є самовільним їх зайняттям, що підтверджуєтьсяколективними зверненнями, актами обстеження та перевірки.

Згідно ч.ч.1,4 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.2 ст.95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно ч.ч.1,2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав.

Відповідно до ст.ст.1, 13 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст.31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ст.34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

За таких обставин суд вірно вважав можливим захистити права позивачів щодо повернення їм земельних ділянок у зв'язку із закінченням строку оренди.

Доводи представника відповідача про наявність у ПФ «Арго» права користування ділянками з огляду на укладані у листопаді 2013 році між ПФ «Арго» і позивачами угод про спільну діяльність, суд вірно вважав необґрунтованими, оскільки такі доводи суперечать змісту угод про спільну діяльність, з яких вбачається, що сторони зобов'язуються об'єднати зусилля для обробітку землі і вирощування сільськогосподарської продукції. ПФ «Арго» надає сільгосптехніку і гроші, а позивачі - ділянки. При цьому згідно п.2.1.1 договорів земельні ділянки належать позивачам на праві власності і залишаються у їх користуванні. Отже, твердження відповідача про наявність у нього права користування ділянкою не грунтуються на матеріалах справи і вимогах Закону України «Про оренду землі» та Земельного Кодексу України, які встановлюють таке право у випадку укладання відповідного договору оренди.

Посилання представника ПФ «Арго» на те, що угоди про спільну діяльність фактично доповнюють договори оренди земельних ділянок і ніяким чином не скасовують їх дії є безпідставними. Як вище зазначалося, договори оренди земельних ділянок, укладені між сторонами у 2003 році, припинили сою дію у зв'язку із закінченням строку, на який їх було укладено. Доповнень чи змін до договору сторонами у встановленому законом порядку не укладалося.

Враховуючи вищенаведене суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що оскільки відповідач без належних правових підстав користується чужими земельними ділянками, чинить перешкоди власникам у користуванні земельнимим ділянками, то такі порушення прав позивачів слід усунути в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідач всупереч вимогам ст.ст.10, 11, 60 ЦПК України не довів своїх заперечень на позов.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, задовольнивши позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, оскільки відповідач користується цими ділянками без належних для того правових підстав, що порушує права та інтереси землевласників ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Приватної фірми "Арго" відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 грудня 2014 рокузалишити без змін.

Ухвала апеляційного суду Київської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Олійник В.І.

Судді: Матвієнко Ю.О.

Іванова І.В.