Рішення

від 16.03.2015 по справі 179/210/15-ц

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 179/210/15-ц

провадження № 2/179/177/15

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2015 р. Магдалинівський районний суд

Дніпропетровської області

у складі: головуючого - судді Новік Д.І.

за участю: секретаря судового засідання - Кривошлик І.Ю.

представника позивача - ОСОБА_1

представників відповідача - Сипало М.А., Кайнога Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Віта 2000» про розірвання договору оренди земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Віта 2000» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі, посилаючись на те, що 10 березня 2012 року між нею, як власником земельної ділянки площею 4,9373 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1222384000:01:002:0543, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 149684, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 010712300309 від 10 травня 2007 року та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Віта 2000», укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, з терміном дії на сім років, який належним чином зареєстрований відділом Держкомзему в Магдалинівському районі Дніпропетровської області 21 червня 2012 року за № 12223000400196. Невід'ємними частинами даного договору оренди земельної ділянки є акт встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та її приймання-передачі, кадастровий план земельної ділянки з експлікацією угідь. Відповідно до п. 5 договору оренди відповідач зобов'язаний щорічно сплачувати їй орендну плату в сумі 6 562 гривні щорічно до 31 грудня поточного року, однак в 2014 році відповідач в установлений договором строк не розрахувався з нею за оренду її земельної ділянки не виплативши їй орендну плату за 2014 рік в сумі 6 562 гривні, в зв'язку з чим 20 січня 2015 року вона звернулась до відповідача з письмовою заявою про виплату їй орендної плати за 2014 рік, однак безрезультатно. В зв'язку з викладеним, враховуючи вимоги ст.ст. 24, 32 Закону України «Про оренду землі» вона вимушена звернутись до суду з даним позовом та просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки укладений 10 березня 2012 рок між нею та відповідачем - ТОВ «Агро-Віта 2000», а також стягнути на її користь з відповідача заборгованість за невиплату орендної плати за 2014 рік в сумі 6562 гривні.

Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2015 року за клопотанням представника позивачки ОСОБА_1 позовні вимоги ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Віта 2000» про стягнення заборгованості з виплати орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки в частині позовної вимоги про стягнення заборгованості з виплати орендної плати залишені без розгляду.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат ОСОБА_1, яка діє на підставі угоди про представництво клієнта адвокатом від 02 лютого 2014 року (а.с. 5, 6), підтримала позовні вимоги в частині розірвання договору оренди земельної ділянки, просила суд задовольнити їх, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, при цьому також пояснила, що позивачка згідно договору оренди земельної ділянки отримувала орендну плату за 2012-2013 роки в грошовій формі на протязі року в повному обсязі як передбачено в договорі оренди від 12 березня 2012 року та не заперечувала і визнала той факт, що дійсно 11 лютого 2015 року позивачка отримала від відповідача в рахунок сплати орендної плати за 2014 рік суму в розмірі 6560 гривень, тому в частині стягнення заборгованості з виплати орендної плати просили позовні вимоги залишити без розгляду. Також пояснила, що договором не передбачено виплату орендної плати в грошовій формі чи то одноразово за рік чи частинами на протязі року. Просила розірвати договір оренди, оскільки відповідачем порушено його зобов'язання щодо своєчасної сплати орендної плати за 2014 рік.

Представники відповідача - Кайнога Є.В., Сипало М.А., які діють на підставі довіреностей від 12.09.2014 року та 20.10.2014 року відповідно (а.с. 19, 20) у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити в задоволені позову, надавши письмові заперечення відповідача проти позову (а.с. 23-25), посилаючись на те, що відповідачем не було систематичного порушення виплати орендної плати позивачці та 11 лютого 2015 року із незначною затримкою позивачці було виплачено в повному обсязі орендну плату за 2014 рік в розмірі 6560 гривен. Тому підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки через невиконання відповідачем взятих за договором оренди на себе зобов'язань по сплаті орендної плати відсутні.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

На підставі ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, при цьому кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про оренду землі» зі змінами станом на моменту укладення договору, який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні щодо даних правовідносин, а також нормами Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України.

Так, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 149684, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 010712300309 від 10 травня 2007 року (а.с. 8) позивач ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України (а.с. 7) є власником земельної ділянки площею 4,9373 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1222384000:01:002:0543.

10 березня 2012 року позивач, реалізуючи свої права як власника земельної ділянки, уклала з відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Віта 2000» (а.с. 32, 33-40, 41-42) договір оренди належної їй вказаної земельної ділянки (а.с. 9-12), згідно якого позивач надала у оренду відповідачу належну їй вказану земельну ділянку, при цьому державна реєстрація цього договору у відділі Держкомзему в Магдалинівському районі Дніпропетровської області відбулась 21 червня 2012 року про що зроблено запис за № 12223000400196 з терміном його дії в сім років з моменту підписання сторонами та його державної реєстрації.

Невід'ємними частинами даного договору оренди земельної ділянки є акт встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та її приймання-передачі, кадастровий план земельної ділянки з експлікацією угідь (а.с. 13, 14).

Відповідно до п. 5 оспорюваного договору оренди відповідач зобов'язаний щорічно сплачувати позивачу орендну плату в грошовій формі в розмірі 6 562 гривні щорічно до 31 грудня поточного року, а також проводить безкоштовну поставку 1 тонни соломи до садиби, оранку та культивацію присадибної ділянки до 0,40 га, при цьому договором не встановлено про те чи ця виплата орендної плати в грошовій формі є одноразовою за рік чи частинами на протязі року.

20 січня 2014 року у зв'язку з несплатою відповідачем орендної плати за 2014 рік позивачка звернулась до відповідача із заявою про виплату їй орендної плати за 2014 рік (а.с. 21).

11 лютого 2015 року, згідно відомостей ТОВ «Агро-Віта 2000» реєстрації талонів із книги пайовика по Личково за 11.02.2015 року (а.с. 26) та самого талону (а.с. 27) позивачка ОСОБА_4 отримала орендну плату за 2014 рік від відповідача на суму 6560 гривень.

Приведені вище та встановлені судом обставини представниками сторін визнані та ними не оспорюються, тому відповідно до ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Позивачка в позові та її представник в судовому засіданні посилаються на неналежне виконання відповідачем взятих на себе за договором оренди земельної ділянки від 10 березня 2012 року обов'язків щодо належної та своєчасної сплати позивачці орендної плати за 2014 рік, що на їх думку є підставами, відповідно до ст. 24, 32 Закону України «Про оренду землі» для розірвання договору оренди земельної ділянки укладеного між нею та відповідачем 10 березня 2012 року (а.с. 1, 2, 3-4).

Суд не погоджується з такими твердженнями позивачки та її представника виходячи з наступного.

Так, представника позивача підтвердила в судовому засіданні факт отримання у відповідача позивачкою орендної плати у грошовій формі в повному обсязі за 2012-2013 роки та претензій щодо невиплати за ці роки орендної плати у позивача не має.

Орендна плата згідно Договору, передбачена у грошовій формі та за додатковими погодженнями сторін може вноситись відповідачем у натуральній або у відробітковій формі. По згоді сторін, відповідно до укладеного договору, орендар - відповідач по справі виконував своє зобов'язання з виплати орендної плати у грошовій формі.

При цьому згідно п. 5 Договору оренди розмір орендної плати вказаний в договорі визначений у відповідності до вимог чинного законодавства.

Позивач та її представник вважають, що орендарем - відповідачем по справі ТОВ «Агро-Віта 2000» порушені істотні умови договору оренди, оскільки оплату орендної плати у грошовій формі в сумі 6562 гривні за 2014 рік, позивач вчасно до кінця 2014 року не о тримала, а отримала її лише 11 лютого 2015 року, після звернення з позовом до суду, в зв'язку з чим, враховуючи викладене, а також те, що відповідачем порушено вимоги даного договору оренди земельної ділянки, а саме п. 5, де орендар зобов'язаний своєчасно сплачувати орендну плату за використання паю, позивач дійшов до висновку про те, що орендарем порушено істотні умови договору оренди земельної ділянки стосовно своєчасної виплати орендної плати в повному обсязі, тому у позивача виникло бажання достроково розірвати договір.

Згідно до ст. 90 Земельного Кодексу України, яка регламентує права власників земельних ділянок власники земельних ділянок мають право: а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Стаття 93 того ж Кодексу дає поняття «Права оренди земельної ділянки», згідно якої право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. При цьому земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам, за короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років.

Відмічено, що Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи і відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню, а також обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказуванню.

У відповідності до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, при цьому волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 407 ЦК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач).

Згідно до ст. 408 ЦК України строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором і для земельних ділянок державної або комунальної власності не може перевищувати 50 років.

Відповідно до ст. 412 ЦК України право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб припиняється також у разі спливу строку, на який було надано право користування, а також може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

У відповідності до 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що уразі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Стаття 141 Земельного кодексу України передбачає, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати .

Так, відповідно до тлумачень ст. 651 ЦК України однією із підстав зміни або розірвання договору є істотне порушення договору другою стороною. Істотним вважається таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору, при цьому сторона, яка ставить питання про розірвання чи зміну договору, має довести наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною.

Позивачка у своєму позові так і її представник в судовому засіданні вказує на істотне та систематичне порушення умов договору оренди земельної ділянки стосовно своєчасної повної виплати орендної плати, однак, відповідно до ст. 60 ЦПК України належних та допустимих доказів суду на підтвердження вказаних обставин істотних та систематичних порушень умов договору відповідачем не надано позивачкою чи її представником, в той час як в судовому засіданні встановлено, що не вбачається обставин істотних та систематичних невиконання умов договору оренди земельної ділянки відповідачем стосовно своєчасності виплати орендної плати.

При цьому суд також враховує і те, що пункт оспорюваного Договору стосовно порядку розірвання договору оренди записаний згідно вимог ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, де вказано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі невиконання договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні щодо даних спірних правовідносин, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень в судовому засіданні, позивач, заявляючи позов, посилається на несвоєчасне виконання відповідачем обов'язків орендаря, які передбачені ст. 24 Закону України «Про оренду землі», а саме своєчасності виплати орендної плати, що є істотним на її думку порушенням умов договору оренди, при цьому позивачка не наводить яка їй завдана шкода і чого вона позбавлена внаслідок істотного порушення відповідачем умов договору, в той час як судом встановлено, що позивач за 2012-2013 роки вчасно та в повному обсязі отримувала орендну плату, а також отримала орендну плату і за 2014 рік в сумі 6560 гривень 11 лютого 2015 року і тому суд вважає, що недоотримання орендної плати в розмірі 6560 гривень за 2014 рік на час звернення з позовом до суду, не є істотним та систематичним порушенням умов договору оренди земельної ділянки відповідачем, так як в попередні роки орендна плата за весь час дії договору отримана в повному обсязі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суду не надано об'єктивних, належних та допустимих доказів, що відповідачем істотно та систематично порушується договір в частині своєчасності сплати розміру орендної плати, що має особливо суттєве значення, це одна із головних частин умов договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Розмір та умови оплати, вказані в договорі, не суперечать діючому на час укладення договору законодавству.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Частиною 1 ст. 626, ст. 629, 651, 654 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Як вбачається з тексту договору оренди укладеного між сторонами 10 березня 2012 року його умовами визначено всі істотні умови, передбачені ч.1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Звертаючись 06 лютого 2015 року до суду з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки, ОСОБА_4 посилалась на систематичну несплату орендної плати ТОВ «Агро-Віта 2000» орендодавцю та просила стягнути орендну плату за 2014 рік і в цій частині судом позовні вимоги залишені без розгляду.

У висновках Верховного Суду України викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України - неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах від 01.03.2013 року зазначено, що згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. За змістом ст. 21 Закону України «Про оренду землі» розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди законодавству.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Пунктом "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України передбачено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата, зокрема, орендної плати.

За змістом зазначених норм договір оренди землі можливо розірвати лише в разі систематичної несплати орендної плати, разове порушення умов договору у цій частині не є підставою для його розірвання (Постанова Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12).

Відповідно до ч.1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Судом в судовому засіданні не встановлено істотних та систематичних порушень відповідачем умов договору оренди земельної ділянки. Умови в договорі оренди відповідають обставинам справи, вимогам закону і тому суд приходить до висновку про необхідність відмови позивачу в задоволені позову з обставин вказаних вище та на підставі наведених норм законодавства, що регулюють вирішення спірних правовідносин, враховуючи правову позицію Верховного Суду України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 203, 407, 408, 412, 610, 611, 626-629, 638, 651, 654, 759 ЦК України, Законом України «Про оренду землі», Земельним кодексом України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16 квітня 2004 року, ст.ст. 3, 5-8, 10, 11, 57-66, 88, 208-210, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_4 про розірвання договору оренди земельної ділянки - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а у разі проголошення рішення у відсутності особи, яка брала участь у справі, але не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий суддя Новік Д.І.