Рішення

від 10.03.2015 по справі 910/23242/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2015Справа №910/23242/14

За позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" доКиївського молодіжного центру праці простягнення 19832,98 грн.

Судді Васильченко Т.В. (головуючий)

Грєхова О.А.

Нечай О.В.

в присутності представників сторін

від позивача Хлівнюк М.М., довіреність №155/1/03-28/8 від 06.01.2015; Стукаленко В.С., довіреність № 155/1/03-28/7 від 06.01.2015; від відповідачане з'явилися.

Суть спору: Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Київського молодіжного центру праці про стягнення 19832,98 грн., з яких: 17726,33 грн. - основний борг, 1797,67 грн. - пеня та 308,98 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду №10/3507 від 18.01.2010 позивач передав відповідачу в оренду майно, проте відповідач в порушення умов договору зобов'язання по cплаті орендних платежів належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем в сумі 17726,33 грн., що зумовило нарахування пені та 3% річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.10.2014 порушено провадження у справі №910/23242/14 та призначено до розгляду.

17.11.2014 відповідач, через відділ діловодства суду, подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив з підстав того, що фінансування його видатків на погашення вартості послуг з оренди майна територіальної громади міста Києва проводиться за рахунок бюджетних коштів, у зв'язку з цим Київський молодіжний центр праці звернувся до Департаменту фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо терміну погашення заборгованості, однак відповіді наразі не надійшло.

08.12.2014 позивач, через відділ діловодства суду, подав заяву про уточнення позовних вимог, яка за своєю правовою природою, є заявою про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 15181,52 грн. заборгованості, з якої: 13074,87 грн. - основний борг, 1797,67 грн. - пеня та 308,98 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.12.2014 продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи.

В судовому засіданні 12.01.2015, суд дійшов висновку про призначення колегіального розгляду даної справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 12.01.2015 призначено колегіальний розгляд справи №910/23242/14 в наступному складі суду: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Грєхова О.А., Ломака В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.01.2015 справу №910/23242/14 прийнято до провадження колегією суддів в складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Грєхова О.А., Ломака В.С., та призначено до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 10.03.2015 справу №910/23242/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Грєхова О.А., Нечай О.В., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.03.2015 справу №910/23242/14 прийнято до провадження колегією суддів в складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Грєхова О.А., Нечай О.В.

Розглянувши в судовому засіданні 10.03.2015 заяву позивача про уточнення позовних вимог, яка за своїм змістом є заявою про зменшення розміру позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.

Частина 4 статті 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки зменшення розміру позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є: стягнення 15181,52 грн., з яких: 13074,87 грн. - основний борг, 1797,67 грн. - пеня та 308,98 грн. - 3% річних.

В судовому засіданні 10.03.2015 представники позивача підтримали позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просили задовольнити.

Відповідач своїх представників в судове засідання не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.03.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників позивача, які приймали участь під час розгляду справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.01.2010 між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (орендодавець) та Київським молодіжним центром праці (орендар) укладено договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду №10/3507, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 23 квітня 2009 року №366/1392 додаток 1 пункт 4 та листа Постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 07 грудня 2007 №29/283-1013 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), за адресою: вулиця Хмельницького Богдана, будинок №51 літ. Б для розміщення органів самоврядування м. Києва та районів м. Києва, їх виконавчих органів (п.1.1 договору).

За умовами п.п. 2.1, 2.2 договору об'єктом оренди є: нежитлові приміщення, загальною площею 416,90 кв.м, в т.ч. на 1 поверсі - 76,00 кв.м, на 2 поверсі - 76,00 кв.м, на 3 поверсі 145,30 кв.м, на 5 поверсі - 119,60 кв.м, вартістю 2876280,00 грн.

Опис технічного стану об'єкта оренди на дату передачі його орендареві, його склад зазначаються в акті приймання-передачі об'єкта оренди, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.3 договору).

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28 вересня 2006 року №34/91, та за січень 2010 становить: 3,88 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 1618,94 грн., місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору, за січень 2010 року становить 3,88 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 1618,94 грн.

При цьому, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць та додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначеному законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (п.п. 3.2, 3.4 договору).

Відповідно до пунктів 3.5, 3.6 договору орендна плата сплачується орендарем, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі, щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

18.01.2010 сторони підписали акт приймання-передачі (додаток №2 до договору оренди від 18.01.2010 №10/3507), відповідно до якого орендодавець здав, а орендар прийняв об'єкт оренди за адресою: вул. Б.Хмельницького, 51 літера Б. Технічний стан об'єкту оренди на момент прийняття (здачі) задовільний.

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтею 283 Господарського кодексу України та статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення господарської діяльності.

Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі ( ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

За умовами договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду №10/3507 від 18.01.2010, відповідач зобов'язався сплачувати орендну плату, починаючи з дати підписання акту приймання передачі, щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Втім, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оренди №10/3507 від 18.01.2010 орендні платежі належним чином не здійснив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 13074,87 грн., яка заявлена до стягнення.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної сплати орендної плати не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 13074,87 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 6.2 договору сторони встановили, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем по договору оренди йому на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 6.2 договору позивачем нараховано за період з 22.03.2014 по 22.09.2014 та заявлено до стягнення пеню в сумі 1797,67 грн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що вимоги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" в цій частині підлягають задоволенню частково, в сумі 664,12 грн. оскільки виходячи зі змісту пункту 3.6 договору орендна плата сплачується орендарем не пізніше 10 числа поточного місяця, в той час як позивачем пеня нарахована з 1 числа поточного місяця та без урахування положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Таким чином, загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 664,12 грн., а в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 1133,55 грн. позивачу належить відмовити.

Окрім того, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 308,98 грн. за період з 31.01.2014 по 22.09.2014.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010).

За результатами перевірки наданого позивачем розрахунку 3% річних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню частково в сумі 291,87 грн., оскільки, як зазначалося вище, позивачем невірно визначено періоди заборгованості.

Таким чином, загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 291,87 грн., а в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в розмірі 17,11 грн. позивачу належить відмовити.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, а посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування суд вважає безпідставним, оскільки відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність орендаря і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (постанова Вищого господарського суду України від 23.08.2012 №15/5027/715/2011).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 №11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005".

Обов'язок відповідача сплатити суму боргу, додатково обґрунтовується і тим, що згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі Головного управління державного казначейства у м. Києві чи Департаменту фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

За ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком, внаслідок якого боржник може бути звільнений від відповідальності. Тому відсутність коштів у відповідача не може бути підставою для звільнення його від відповідальності. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Київського молодіжного центру праці (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 51-Б, ідентифікаційний код 21468836) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А; ідентифікаційний код 03366500) 13074 (тринадцять тисяч сімдесят чотири) грн. 87 коп. - основного боргу, 664 (шістсот шістдесят чотири) грн. 12 коп. - пені, 291 (двісті дев'яносто одну) грн. 87 коп. - 3 % річних та 1688 (одну тисячу шістсот вісімдесят вісім) грн. 52 коп. - судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.03.2015.

Головуючий суддя Т.В.Васильченко

Судді О.А.Грєхова

О.В.Нечай