Рішення

від 03.03.2015 по справі 910/1865/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2015Справа №910/1865/15-г Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом першого заступника прокурора Дніпровського району м. Києва в інтересах держави в особі Дніпровської районної в місті Києві адміністрації, Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації

до товариства з обмеженою відповідальністю "Наіра"

про стягнення 246 955,22 грн.

Представники сторін:

від прокуратури: Дашкевич К.В. - службове посвідчення № 027421 від 22.07.2014 року;

від позивача-1: не з'явився;

від позивача-2: Шуман С.І. - представник за довіреністю № 01/21-45/27 від 14.01.2015 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги першого заступника прокурора Дніпровського району м. Києва в інтересах держави в особі Дніпровської районної в місті Києві адміністрації, Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації до товариства з обмеженою відповідальністю "Наіра" стягнення 246 955,22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прокуратурою Дніпровського району м. Києва проведено перевірку додержання вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна» при передачі в орендне користування приміщень закладів освіти.

14.09.2009 року КП "ФРЦ "Дніпровський" (орендодавець) і ТОВ "Наіра" (орендар) укладено Договір, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець на підставі рішення від 25.06.2007 року № 129 та виданого у встановленому порядку розпорядження Дніпровської районної у м. Києві ради від 04.09.2009 року № 625-р передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення (будівлю) - об'єкт оренди, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Серафімовича, 3-А, (ДЗ ДЮСШ-10).

Відповідно до п. 7.1 договору договір діє з 14.09.2009 до 11.09.2012 включно.

Згідно з п. 7.4 договору договір автоматично припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі об'єкта оренди; банкрутства орендаря; розірвання у випадку, передбаченому договором; дострокового припинення у випадках, передбачених договором; приватизації об'єкта оренди орендарем; ліквідації орендаря - юридичної особи; у разі смерті орендаря (якщо орендар є фізична особа).

Рішенням господарського суду м. Києва від 01.09.2014 року по справі № 910/11567/14 задоволено первісний позов прокурора Дніпровського району м. Києва, в інтересах держави в особі Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації виселено товариство з обмеженою відповідальністю «Наіра» з нежитлового приміщення за адресою: місто Київ, вул. Серафимовича, буд. 3-А (ДЮСШ № 10). Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 року вказане рішення суду залишено без змін.

Рішенням господарського суду м. Києва від 01.09.2014 року по справі № 910/11567/14 встановлено, що враховуючи п. 7.4 договору сторони не досягли згоди щодо зміни істотних умов договору, строк Договору не було продовжено, а відтак відповідач зобов'язаний повернути Управлінню орендоване приміщення розташованого за адресою м. Київ, вул. Серафимовича, 3-А (ДЮСШ-10).

Не зважаючи на рішення суду орендар до цього часу користується вказаним приміщенням.

Зважаючи на викладене вище позивач нарахував відповідачеві неустойку за період порушення зобов'язань з повернення приміщення з жовтня 2012 року по грудень 2014 року у сумі 246 955,22 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.02.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.02.2015 року.

16.02.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва прокурор подав клопотання про забезпечення позову.

Прокурор та представник відповідача в судове засідання 17.02.2015 року не з'явилися, вимоги ухвали суду від 02.02.2015 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 31270484, 01030 31270573 відповідно, але 17.02.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи., прокурор - документи на виконання вимог ухвали суду від 02.02.2015 року та клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 17.02.2015 року з'явилися представники позивачів 1, 2.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.02.2015 року розгляд справи відкладено на 03.03.2015 року.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 03.03.2015 року не з'явилися, вимоги ухвали суду від 02.02.2015 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 31271928 та протоколом судового засідання від 17.02.2015 року.

В судовому засіданні 03.03.2015 року прокурор підтримав клопотання про забезпечення позову від 16.02.2015 року.

Представник позивача 2 підтримав клопотання прокурора про забезпечення позову.

Суд відмовив у задоволенні клопотання про забезпечення позову у зв'язку з необґрунтованістю.

Прокурор позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник позивача 2 подав додаткові письмові пояснення по справі, позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача 2 та прокуратури, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

14.09.2009 року КП "ФРЦ "Дніпровський" (орендодавець) і ТОВ "Наіра" (орендар) укладено Договір, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець на підставі рішення від 25.06.2007 року № 129 та виданого у встановленому порядку розпорядження Дніпровської районної у м. Києві ради від 04.09.2009 року № 625-р передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення (будівлю) - об'єкт оренди, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Серафімовича, 3-А, (ДЗ ДЮСШ-10).

Відповідно до ч.1 статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 7.1 договору договір діє з 14.09.2009 до 11.09.2012 включно.

Згідно з п. 7.4 договору договір автоматично припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі об'єкта оренди; банкрутства орендаря; розірвання у випадку, передбаченому договором; дострокового припинення у випадках, передбачених договором; приватизації об'єкта оренди орендарем; ліквідації орендаря - юридичної особи; у разі смерті орендаря (якщо орендар є фізична особа).

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду м. Києва від 01.09.2014 року по справі № 910/11567/14 задоволено первісний позов прокурора Дніпровського району м. Києва, в інтересах держави в особі Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації виселено товариство з обмеженою відповідальністю «Наіра» з нежитлового приміщення за адресою: місто Київ, вул. Серафимовича, буд. 3-А (ДЮСШ № 10). Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 року вказане рішення суду залишено без змін.

Рішенням господарського суду м. Києва від 01.09.2014 року по справі № 910/11567/14 встановлено, що враховуючи п. 7.4 договору сторони не досягли згоди щодо зміни істотних умов договору, строк Договору не було продовжено, а відтак відповідач зобов'язаний повернути Управлінню орендоване приміщення розташованого за адресою м. Київ, вул. Серафимовича, 3-А (ДЮСШ-10).

10.12.2010 року розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) № 1112 «Про питання організації управління районами в місті Києві» (далі - Розпорядження № 1112) затверджено переліки підприємств, організацій та установ, майно яких передається до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій згідно з додатками 1-10 до Розпорядження № 1112. У додатку № 4 до Розпорядження № 1112 перелік підприємств, організацій та установ, майно який віднесено до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, містяться відомості про приміщення ДЮСШ № 10 за адресою: м. Київ, вул. Серафимовича, буд. 3-А.

На підставі розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 27.10.2011 року № 449 «Про закріплення майна, переданого до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації» приміщення ДЮСШ № 10 за адресою: м. Київ, вул. Серафимовича, буд. 3-А закріплено за Управлінням на праві повного господарського відання.

Сторонами 01.06.2010 укладено додатковий договір про внесення змін та доповнень до Договору, пунктом 19 якого внесено зміни, а саме: «до пункту 5.2 розділу п'ятого договору оренди додати другий абзац і викласти в наступній редакції: «Орендар зобов'язаний сплатити орендну плату та інші платежі, передбачені Договором, заборгованість з орендної плати та іншим платежам, пені та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна орендодавцю та балансоутримувачу на підставі акта приймання-передачі та повернути об'єкт оренди у триденний строк з дня припинення (в тому числі достроковому) або розірвання Договору».

Спір виник у зв'язку з тим, що відповідач без достатніх правових підстав (договору оренди) фактично користується приміщенням, яке віднесене до сфери управління Дніпровської районної у місті Києві адміністрації та закріплено на праві господарського відання за позивачем - Управлінням освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації.

Стаття 133 ГК України встановлено, що основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання.

Відповідно до п. 1 статті 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з п. 3 статті 136 ГК України щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Відповідно до статті 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. 1 статті 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частина 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Згідно ч. 3 статті 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Приписами ч. 2 статі 291 ГК України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Не зважаючи на рішення суду орендар до цього часу користується вказаним приміщенням.

Зважаючи на викладене вище позивач нарахував відповідачеві неустойку за період порушення зобов'язань з повернення приміщення з жовтня 2012 року по грудень 2014 року у сумі 246 955,22 грн.

Позивачем 2 на підтвердження знаходження відповідача в орендованому приміщенні фіскальний чек від 16.01.2015 року ТОВ «Наїра» в м. Київ по вул. Серафимовича. 3-А.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

П. 5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» зазначено, що застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення,

Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Оскільки, позивачем доведено, що відповідач не маючи договору оренди та інших правових підстав використовує приміщення за адресою: м. Київ по вул. Серафимовича. 3-А тому вимоги стягнення з відповідача неустойки у сумі 246 955,22 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1 розміру мінімальної заробітної.

Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014, № 719-VII, який опублікований 21.01.2014 року, з 1 січня 2014 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно з п.4.46 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013 року, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору.

За таких обставин, з відповідача стягується судовий збір в доход Державного бюджету України в сумі 4939, 10 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст.33, ст.ст. 34, 44, п.2 ч.2 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Наіра" (02192, м. Київ, вул. Юності, будинок 6-А, ідентифікаційний код 35181656) на користь Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (02105, м. Київ, просп. Миру, будинок 6-А, ідентифікаційний код 37397216) неустойку у розмірі 246 955 (двісті сорок шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 22 коп.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Наіра" (02192, м. Київ, вул. Юності, будинок 6-А, ідентифікаційний код 35181656) в доход Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 4939 (чотири тисячі дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. 10 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 17.03.2015 року.

Суддя С.М. Мудрий