Рішення

від 13.02.2015 по справі 910/26897/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2015Справа №910/26897/14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло-Він"

до Приватного акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка"

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача від позивача: не з'явились;

від відповідача: Маслюк В. (представник за довіреністю).

В судовому засіданні 13 лютого 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

02 грудня 2014 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло-Він" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 109 від 28.11.2014р. в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" (відповідач) заборгованості за договором поставки № 2005/22-14 від 20 травня 2014 року основного боргу - 40 000,00 грн., пені - 12 092,78 грн. /п. 5.3./, штрафу - 1 000,00 грн. /п. 5.3./, втрат від інфляції - 6 753,97 грн. та 3% річних - 1 614,21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Покупець, допустив неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 2005/22-14 від 20 травня 2014 року, зокрема, у визначені відповідним договором строки не здійснив в повному обсязі оплату /п. 3.3./ вартості поставленого йому позивачем, як Постачальником, товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

В п. 3.11. постанови від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Пленум Вищого господарського суду України надав господарським судам України роз'яснення про те, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Так, під час перебування справи на розгляді в суді позивач, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, 30.01.2015р. через канцелярію подав до суду заяву вих. № 009 від 28.01.2015р. «Про зменшення позовних вимог», в якому позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання в розмірі 12 092,78 грн., інфляційних втрат - 6 753,97 грн., 3% річних - 1 614,21 грн., штраф - 1 000,00 грн. що, по суті, виходячи зі змісту відповідних уточнень, а також положень раніше поданої позовної заяви вих. № 109 від 28.11.2014 року та конкретних обставин справи № 910/26897/14, розцінюється судом як зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки судом встановлено, що вищенаведені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Як вбачається зі змісту п. 3.10 постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011, № 18, під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у відповідній заяві, прийнятій господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 21 460,96 грн.: пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання - 12 092,78 грн., інфляційні втрати - 6 753,97 грн., 3% річних - 1 614,21 грн., штраф - 1 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2014р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 910/26897/14. Розгляд справи призначено на 14.01.2015р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2015р. відкладено розгляд справи на 02.02.2015р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2015 року судом, за клопотанням представника відповідача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів, розгляд справи відкладено до 13.02.2014р.

Відповідач надав до суду клопотання б/н від 13.02.2015 року про припинення провадження у справі № 910/26897/14, у зв'язку із повною сплатою боргу.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2014 року між позивачем (надалі - Постачальник) та відповідачем (далі - Покупець) (разом - сторони) було укладено договір № 2005/22-14 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах встановлених у договорі поставити (передати у власність) Покупця рідкий діоксин вуглецю (в подальшому - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити їх в порядку, в строк та на умовах, передбачених Договором.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму - 250 553,04 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець за товар розрахувався лише частково, зокрема на суму 210 553,04 грн., а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за Договором в розмірі - 40 000,00 грн., з розрахунку 250 553,04 грн. - 210 553,04 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що провадження у даній справі щодо стягнення основного боргу підлягає припиненню, а в іншій частині позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 20 травня 2014 року між сторонами укладено договір № 2005/22-14, за п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах встановлених у договорі поставити (передати у власність) Покупця рідкий діоксин вуглецю, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити їх в порядку, в строк та на умовах, передбачених Договором.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору в травні-червні 2014 року позивач передав товар на суму 250 553,04 грн., що підтверджується видатковими накладними № 235 від 22.05.2014р., № 261 від 27.05.2014р., № 283 від 29.05.2014р., № 353 від 06.06.2014р, № 420 від 16.06.2014р. та № 421 від 20.06.2014р. (належним чином засвідчені копії накладних містяться в матеріалах справи) , а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом та відбитком печатки відповідача на відповідних накладних.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 3.3. Договору поставки № 2005/22-14 від 20 травня 2014 року (з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою № 1) встановлено, що оплата за поставлений товар здійснюється у безготівковій формі, за погодженими цінами, зазначеними у накладних, в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на підставі рахунків та/або накладних, виданих Постачальником з відстрочкою платежу 21 календарний день. Днем оплати товару вважається день зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

З матеріалів справи слідує, що Покупець перерахував на користь Продавця 210 553,04 грн. за товар по Договору, що підтверджується випискою по рахунку, а також в грудні 2014 року перерахував 40 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями за грудень в кількості (8 шт.) та актом звірки взаєморозрахунків підписаним обома сторонами та скріплений печатками (оригінали платіжних доручень та копія акту містяться в матеріалах справи).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене, провадження у справі щодо стягнення основного боргу в розмірі 40 000,00 грн., підлягає припиненню з підстав відсутності предмету спору у вказаній частині.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

З пункту 5.3. Договору випливає, що за порушення строків (термінів) оплати фактично поставленої партії товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день протермінування оплати і додатково оплачує штраф в розмірі 1000,00 грн., а також Постачальник має право розірвати Договір в односторонньому порядку або тимчасово припинити поставки товару.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням факту прострочення відповідачем по оплаті вартості наданого йому позивачем товару за Договором поставки, стягненню з відповідача, в межах шестимісячного строку прострочення нарахування, на користь позивача підлягає 12 092,78 грн. пені та 1000,00 грн. штрафу відповідно до п. 5.3 Договору.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по Договору поставки товару, в межах заявленого періоду нарахування стягненню із відповідача, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, на користь Постачальника підлягає 1 614,21 грн. 3% річних та 6 753,97 грн. втрат від інфляції.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги, з урахуванням поданої заяви вих. № 009 від 28.01.2015р. «Про зменшення позовних вимог», підлягають задоволенню про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання в розмірі 12 092,78 грн., інфляційних втрат - 6 753,97 грн., 3% річних - 1 614,21 грн., та штрафу - 1 000,00 грн.

В частині розподілу господарських витрат у справі № 910/26897/14, суд вказує наступне.

В інформаційному листі від 20.10.2006р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" Вищий господарський суд України з приводу запитання: "Якими є правові наслідки зменшення розміру позовних вимог?" довів до відома Господарським судам України наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Загальна сума ціни позову, з урахування поданої представником позивача заяви про зменшення позовних вимог, становить - 21 460,96 грн.

Таким чином, судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1 827,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. В частині позову № 109 від 28.11.2014 року про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" (ідентифікаційний код 00382496, адреса: 03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, буд. 6) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло-Він" (ідентифікаційний код 36547660, адреса: 21001, м. Вінниця, вул. Островського, буд. 59) основного боргу - 40 000,00 грн. (сорок тисяч гривень) провадження у справі № 910/26897/14 - припинити.

2. В іншій частині позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло-Він" - задовольнити повністю.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" (ідентифікаційний код 00382496, адреса: 03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, буд. 6, р/р 26005013016838 в АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло-Він" (ідентифікаційний код 36547660, адреса: 21001, м. Вінниця, вул. Островського, буд. 59, р/р 26007000014161 в ПАТ «Креді Агріколь банк» м. Київ, МФО 300614), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: пені за несвоєчасне виконання зобов'язання в розмірі 12 092,78 грн. (дванадцять тисяч дев'яносто дві гривні 78 копійок), інфляційних втрат - 6 753,97 грн. (шість тисяч сімсот п'ятдесят три гривні 97 копійок), 3% річних - 1 614,21 грн. (одна тисяча шістсот чотирнадцять гривень 21 копійка), штрафу - 1 000,00 грн. (одна тисяча гривень) та судові витрати - 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень). Видати наказ.

4. Копію даного рішення направити позивачу по справі № 910/26897/14.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 13.03.2015р.

Суддя Ю.В. Цюкало