Рішення

від 11.03.2015 по справі 925/2422/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2015 року Справа № 925/2422/14

Господарський суд Черкаської області в особі судді Гури І.І., при секретарі судового засідання Мирошниченко Б.В., за участю представника позивача - Сподар А.В. адвокат, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Черкаської області справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЕНЕРГО", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСУНЬ ОІЛ", м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області про стягнення 704 026,98 грн. ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛЕНЕРГО" (далі за текстом - позивач) звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСУНЬ ОІЛ" (далі за текстом - відповідач), у якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 704026,98 грн., з яких : 648174,14 грн. - основна заборгованість, 2084,64 грн. - 3% річних, 32408,70 грн. - штрафу, 21359,50 грн. - інфляційних. Окремо просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 5000,00 грн. понесених судових витрат - витрат на правову допомогу відповідно до договору від 11.11.2014.

Ухвалою суду від 30 грудня 2014 року порушено провадження по справі, призначено судове засідання на 21 січня 2015 року, явку обох сторін визнано обов'язковою та витребувано від сторін необхідні докази по справі.

Ухвалами суду від 21.01.2015, 06.02.2015, 19.02.2015, 03.03.2015 розгляд справи відкладався.

Ухвалою суду від 19 лютого 2015 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів, по 15 березня 2015 року.

Відповідач представника у судові засідання не з'явився, письмовий відзив та інші витребувані судом документи не подав, хоча був належним чином повідомлений про судові засідання, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвал суду.

Згідно ст. 75 ГПК справу розглянуто судом за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги повністю.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлені наступні обставини.

18 квітня 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛЕНЕРГО" (позивач у справі, постачальник за договором) та товариство з обмеженою відповідальністю "КОРСУНЬ ОІЛ" (відповідач у справі, покупець за договором) уклали договір поставки нафтопродуктів № 4183 (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язується передати у власність нафтопродукти (іменовані далі - товар), а відповідач прийняти та оплатити нафтопродукти на умовах, викладених у Договорі, найменування, кількість та ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару (п.1.1. Договору).

Договір містить, зокрема, такі умови:

- номенклатура товару, його кількість та ціна встановлюються Сторонами за обопільною згодою на базі письмової заявки покупця й зазначаються в додатках до договору, розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/чи в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, які складають невід'ємну частину договору. (п. 1.2.);

- товар поставляється погодженими партіями відповідно до письмової заявки, яку надає покупець постачальнику, та у відповідності із рахунком-фактурою на поставку тої чи іншої партії товару. Поставка товару підтверджується видатковими накладними на товар, підписаними представниками обох сторін. (п.2.2.);

- загальна ціна цього договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії Договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та накладних документах (п.4.1.);

- покупець зобов'язується оплатити повну вартість партії в розмірі 100% (в тому числі ПДВ) за товар в сумі, відображеній в рахунках-фактурах наданих постачальником, до дати бажаного відвантаження товару (п. 4.2.);

- строки та порядок оплати товару покупцем, вказані в п.4.2., за домовленістю сторін можуть бути переглянуті, і відображені письмово в додатку до договору, підписаному та скріпленому печатками обох сторін, який буде невід'ємною частиною цього договору (п. 4.2.1);

- право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару (з урахуванням обраного базису поставки товару), що вказана в накладних документах на товар (видаткових накладних та/або акти приймання-передачі) (п. 4.3.);

- датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою на банківський рахунок постачальника.

Покупець зобов'язаний повідомити постачальника про здійснення платежу в день платежу, після перерахування грошових коштів покупцем, з додатком копії платіжного доручення та / або інших документів.

При цьому передбачені в цьому пункті договору платіжні документи повинні містити посилання на призначення платежу, номер рахунку постачальника на оплату, найменування товару, номер та дату договору, номер і дату додатку до договору (п. 4.4.);

- у випадку оплати неповної суми за товар, зазначеної в рахунку, штраф стягується в розмірі 5 % від суми, недоплаченої за рахунком (п.5.7.);

- цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 31.12.2014, а в частині розрахунків до їх повного проведення (п.7.1.).

На виконання умов якого позивач поставив відповідачу товар на загальну суму8 273 674,34 грн., що підтверджується видатковими накладними.

Відповідач в порушення умов Договору за отриманий товар розрахувався частково в сумі 7 625 500,20 грн., тому сума боргу становить 648 174,14 грн.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом спору є стягнення грошової суми боргу з оплати за товар. Позивач і відповідач є суб'єктами господарювання у розумінні положень Господарського кодексу України (далі - ГК України), зокрема, ст.ст.2, 55.

Зобов'язання, що виникли між сторонами, суд вважає господарськими договірними у сфері господарсько-торговельної діяльності.

Сторони спірних правовідносин є суб'єктами господарювання, зобов'язання, що виникли між ними, суд вважає господарськими договірними у сфері господарсько-торговельної діяльності. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, купівлі-продажу, міни (бартеру) та іншими.

Господарські договори між суб'єктами господарювання укладаються за правилами встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ст.ст.173, 179, 263 ГК України).

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки.

Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства, господарський суд прийшов до таких висновків.

Відповідач не виконав зобов'язання за Договором щодо оплати вартості отриманого товару на суму 648 174,14 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України "Відповідальність за порушення грошового зобов'язання" - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулює Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України) законом щодо окремих видів зобов'язання може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається..

У ч. 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача інфляційних на суму 21 359,05 грн. Судом перевірений розрахунок інфляційний, він є невірним, згідно розрахунку суду інфляційні становлять 21307,15 грн., які і підлягають до стягнення з відповідача. Суд відмовляє в частині стягнення 51,90 грн. інфляційних.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інший розмір процентів річних сторонами у договорі не встановлений.

Позивача нарахував 3% річних в сумі 2084,64 грн. Даний розрахунок судом перевірений , він є вірним. Отже, вимога про стягнення 2084,64 грн. три проценти річних підлягає до задоволення.

Позивачем нараховано 5 % штрафу в сумі 32408,70 грн. Судом перевірено розрахунок, він є вірним. Вимога про стягнення штрафу в розмірі 32408,70 грн. підлягає до задоволення.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 5000,00 грн. витрат на правову допомогу, відповідно до договору від 11.11.2014. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 79 ГПК України до судових витрат належать, зокрема, витрати на правову допомогу. Частиною 1 ст. 56 ГПК України передбачено, що, правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Суд вважає можливим задовольнити дану вимогу частково, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин позивач має право на стягнення з відповідача 648174,14 грн. основного боргу, 2 084,64 грн. 3% річних, 32408,70 грн. штрафу , 21307,15 інфляційних та 14079,50 грн. судового збору та 4999,63 грн. витрат на правову допомогу.

Виходячи з вищевикладеного, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 14079,50 грн. судового збору.

Керуючись ст. 49, ст. 82-85 ГПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСУНЬ ОІЛ" (08200, Київська область, м. Ірпінь, Гостомельське шосе, буд. 39, код ЄДРПОУ 34223815) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЕНЕРГО" (01133, м. Київ, Щорса, 32 Б, оф. 1002, код ЄДРПОУ 38749914) - 648174,14 грн. основного боргу, 2 084,64 грн. 3% річних, 32408,70 грн. штрафу , 21307,15 інфляційних та 14079,50 грн. судового збору та 4999,63 грн. витрат на правову допомогу.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 16 березня 2015 року.

Суддя І.І. Гура