Рішення

від 17.03.2015 по справі 909/1265/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2015 р. Справа № 909/1265/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В.І., при секретарі судового засідання Бабенецькій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина",

вул. Петропавловська, 121, м. Суми, 40021,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю

"Торгівельний альянс "Максимум",

вул. Фрунзе, буд.160А/каб.11, м. Київ, 04073,

в особі Івано-Франківської філії товариства з обмеженою відповідальністю

"Торгівельний альянс "Максимум",

вул. Чорновола, 157, м. Івано-Франківськ, 76000,

про стягнення заборгованості в сумі 76 262,68 грн., з яких: 73 787,29 грн. - основного боргу із урахуванням індексу інфляції, 2 210,17 грн. - пені, 265,22 грн. - 3% річних,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Горобина" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний альянс "Максимум" в особі Івано-Франківської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний альянс "Максимум" про стягнення 76 262,68 грн., з яких: 73 787,29 грн. основного боргу із урахуванням індексу інфляції, 2210,17 грн. пені, 265,22 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 23.12.14 продовжено строк вирішення спору по 27.01.15 та відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 21.01.15.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Івано-Франківської області № 4 від 20.01.15р. призначено повторний автоматичний розподіл справи № 909/1265/14, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Соботник В.В.

Згідно повторного автоматичного розподілу справи, справа № 909/1265/14 передана судді Булці В.І.

Представники сторін в засідання суду не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Про час, дату та місце проведення засідання суду представники сторін повідомлені належним чином, що підтверджується ухвалою суду від 19.02.15 (вих. №1872-1874 від 20.02.15).

В судовому засіданні 22.12.14 представник позивача надав суду клопотання №1-06/936 від 19.12.14 (вх.№20379/14 від 22.12.14) про припинення провадження у справі щодо стягнення з відповідача 71 707,76грн. основного боргу. Клопотання мотивоване тим, що за період з моменту подання позовної заяви і до 19.12.14 відповідач погасив суму основного боргу в розмірі 71 707,76грн.

12.02.15 представник позивача надав суду клопотання про долучення доказів №1-06 від 10.02.15 (вх.№2144/15 від 12.02.15).

Представник відповідача в судовому засіданні 19.02.15 надав суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи б/н б/д (вх.№2518/15 від 19.02.15).

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 (із змінами і доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача та відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду позивача та відповідача або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд прийшов до висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Горобина" та Івано-Франківською філією товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний альянс "Максимум" укладено договір №ПА1689 постачання алкогольної продукції від 16.10.13.

Відповідно до п.1.1 вказаного вище договору, позивач (постачальник) зобов'язався поставити відповідачу (покупцю) алкогольну продукцію виробництва ТОВ "Горобина", а відповідач (покупець) - прийняти і оплатити товар на умовах договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов'язання по договору виконав в повному обсязі: з 16.10.13 по 29.07.14 поставив відповідачу товару на загальну суму 286 883,01грн.

Сторони п.4.2 договору погодили, що відповідач (покупець) здійснює оплату за замовлений товар протягом 45 календарних днів з дати поставки. Позивач (постачальник) залишає за собою право здійснювати поставку кожної партії товару тільки після повної оплати покупцем попередньої партії товару.

Позивач в позовній заяві вказує, що відповідач повинен здійснити оплату за товар до 12.09.14 та наголошує, що за період з 27.12.13 по 11.09.14 відповідач оплатив 213 180,85грн.

Через бій продукції 30.10.13 та 21.11.13 відповідач не прийняв товар на суму 53,40грн. Крім того, 24.02.14 та 21.07.14 відповідач повернув позивачу продукцію на суму 1 941,00грн.

Таким чином, станом на день звернення позивача до господарського суду Івано-Франківської області основний борг відповідача становив 71 707,76грн.

Пунктом 6.2 договору встановлено, що у разі прострочення покупцем оплати одержаної партії товару, він сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.

Позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 2 210,17грн. (за період з 13.09.14 по 27.10.14).

За порушення грошового зобов'язання позивач, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, нарахував відповідачу 265,22 грн. - 3% річних та 2 079,53грн. (за період з 13.09.14 по 27.10.14).

Таким чином, станом на день звернення позивача до господарського суду Івано-Франківської області борг відповідача становив 76 262,68 грн., з яких: 73 787,29 грн. основного боргу із урахуванням індексу інфляції, 2210,17 грн. пені, 265,22 грн. 3% річних.

Беручи до уваги викладене вище суд вважає за правильне позов задоволити частково та виходить з наступних підстав.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору.

Договір поставки №13/11/14 від 13.11.14, укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 Цивільного кодексу України).

В силу ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Більше того, як вказує ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що станом на 13.11.14 (на час порушення провадження у справі) відповідач не виконав свої зобов'язання, які випливають з договору та закону, борг відповідача становив 71 707,76грн.

Однак, при дослідженні судом матеріалів справи встановлено, що з 10.11.14 до 19.12.14 відповідач погасив позивачу основний борг, що становить 71 707,76грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Більше того, факт сплати основного боргу підтверджується і позивачем, про що свідчить подана ним суду заява про припинення провадження у справі (вх.№20379/14 від 22.12.14).

Як передбачено п.п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, заяву позивача про припинення провадження у справі слід задоволити, а провадження у справі, в частині стягнення з відповідача основного боргу, що становить 71 707,76грн., підлягає припиненню.

У відповідності до вимог ч. 2 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, суд роз'яснює сторонам наслідки припинення провадження у справі - повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Згідно з ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як вбачається з договору, відповідно до п.6.2, за прострочення оплати одержаних партій товару, позивач нарахував відповідачу пеню, що становить 2 210,17грн.

Господарським судом здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку пені (за період з 13.09.14 по 27.10.14). Згідно з арифметичним розрахунком, проведеним судом за допомогою ІПС «Законодавство», з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 2 161,06грн. З огляду на викладене вище, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 49,11грн. задоволенню не підлягають.

          Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Причому, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та три проценти річних є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися.

          Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем та здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат. Згідно з арифметичним розрахунком, проведеним судом за допомогою ІПС «Законодавство», з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в розмірі 259,33грн. (за період з 13.09.14 по 27.10.14). В стягненні 5,89грн. - 3% річних - слід відмовити.

          Щодо стягнення з відповідача 2 079,53грн. інфляційних втрат суд зазначає наступне. Судом перевірено правильність нарахування позивачем інфляційних втрат за період визначений позивачем. Згідно з вірним арифметичним розрахунком проведеним судом в системі ІПС "Законодавство" з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційні втрати в сумі 5 901,98грн., яка перевищує заявлену до стягнення позивачем. Таким чином, суд вважає за правильне стягнути з відповідача 2 079,53грн. інфляційних втрат (в межах заявлених позивачем позовних вимог).           

          Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання в термін встановлений договором не виконав, порушив зобов'язання що стосуються оплати за замовлений товар. Відповідачем позовні вимоги доказами не спростовано. Станом на сьогоднішній день борг відповідача перед позивачем становить 4 499,92грн., із них: 2 161,06грн. пені, 3% річних в розмірі 259,33грн. та 2 079,53грн. інфляційних втрат.

          З огляду на фактичні обставини справи суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову: стягнути з відповідача 2 161,06грн. пені, 3% річних в розмірі 259,33грн. та 2 079,53грн. інфляційних втрат. В стягненні з відповідача 49,11грн. пені та 5,89грн. - 3% річних - відмовити. Провадження в частині стягнення з відповідача 71 707,76грн. основного боргу - припинити.

          Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Керуючись ст.124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст.ст.11,204,509,525,530,629,610,611,612,625,655 Цивільного кодексу України, ст.ст.173,193,216,230 Господарського кодексу України, ст.ст.33,49, п.1-1 ч.1 ст.80, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний альянс "Максимум" в особі Івано-Франківської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний альянс "Максимум" про стягнення 76 262,68 грн., з яких: 73 787,29 грн. основного боргу із урахуванням індексу інфляції, 2210,17 грн. пені, 265,22 грн. 3% річних - задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний альянс "Максимум" (04073, м. Київ, вул. Фрунзе, буд.160, каб.11, код ЄДРПОУ 38323103) в особі Івано-Франківської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний альянс "Максимум" (76941, м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, буд.157, код ЄДРПОУ 38358948) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина" (40021, м.Суми, вул.Петропавловська,121, код ЄДРПОУ 31162928, МФО 320478, п/р №26008205251 в АБ "Укргазбанк" ) 2 161,06грн. (дві тисячі сто шістдесят одну грн. 06коп.) пені, 3% річних в розмірі 259,33грн. (двісті п'ятдесят дев'ять грн. 33коп.), 2 079,53грн. (дві тисячі сімдесят дев'ять грн. 53коп.) інфляційних втрат, 1 825,72грн. (одну тисячу вісімсот двадцять п'ять грн. 72коп.) судового збору.

          Видати наказ.

          В стягненні з відповідача 49,11грн. пені та 5,89грн. - 3% річних - відмовити.

          Провадження в частині стягнення з відповідача 71 707,76грн. основного боргу - припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

          Повне рішення складено 18.03.15.

Суддя Булка В.І.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

Помічник судді Гандера М.В. 18.03.15