Ухвала

від 04.03.2015 по справі 6-44488св14

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

04 березня 2015 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є., суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М.,Маляренка А.В.,Юровської Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання спільної сумісної власності подружжя та поділ майна, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Київської області від 28 жовтня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, у якому з урахуванням уточнень просила встановити факт проживання однією сім'єю, визнати земельну ділянку площею 0,217 га та автомобіль SsangYong Rexton, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, спільною сумісною власністю, визнати за нею право власності на Ѕ частини земельної ділянки, залишити автомобіль в особистій приватній власності відповідача та в рахунок компенсації виплатити їй 58 285 грн.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що з серпня 2003 року по 11 серпня 2006 року вона проживала з відповідачем однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, що підтверджується свідоцтвом «про шлюб» (вінчання), виданим Церквою Святого Покрова Пресвятої Богородиці від 03 серпня 2003 року. У 2005 році у них з відповідачем народився син ОСОБА_8

Під час спільного проживання з відповідачем вони вели спільне господарство, придбали земельну ділянку загальною площею 0,217 га, яка розташована по вул. Ватутіна в с. Здорівка, та автомобіль марки SsangYong Rexton, 2005 року випуску.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 серпня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 28 жовтня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з 01 січня 2004 року по 11 серпня 2006 року.

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_7: земельну ділянку загальною площею 0,217 га, кадастровий номер 3221483001:01:029:0008, що розташована по АДРЕСА_1; автомобіль SsangYong Rexton, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Визнано за ОСОБА_6 право власності на Ѕ частини земельної ділянки площею 0,217 га, кадастровий номер 3221483001:01:029:0008, що розташована по АДРЕСА_1, залишивши у власності ОСОБА_7 іншу Ѕ частини вказаної земельної ділянки. Залишено в особистій приватній власності ОСОБА_7 автомобіль SsangYong Rexton, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 грошову компенсацію вартості Ѕ частини автомобіля SsangYong Rexton, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, у розмірі 58 285 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить суд касаційної інстанції скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, курувався тим, що свідоцтво про вінчання та свідоцтво про народження дитини, на які посилається позивач, не є підтвердженням спільного проживання, ведення спільного побуту, господарства та спільного бюджету сторін, оскільки не містить відповідної інформації щодо предмета доказування, а тому не є належними доказами проживання однією сім'єю. Під час укладення ОСОБА_7 договору купівлі-продажу земельної ділянки, який нотаріально посвідчений, згода ОСОБА_6 як дружини, відповідно до ч. 3 ст. 65 СК України, не надавалася, а отже, остання на той час не перебувала з ним у шлюбних стосунках.

Отже, оскільки спірні земельна ділянка та автомобіль були придбані відповідачем до реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 в органах державної реєстрації актів цивільного стану, тобто до спілого проживання однією сім'єю, а тому спірне майно є особистою приватною власністю ОСОБА_7

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, виходив з того, що в судовому засіданні доведено, що сторони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а відтак придбане ними майно є їх спільною сумісною власністю.

Такий висновок суду апеляційної інстанції є правильним, відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, які правильно застосовані з огляду на наступне.

Судами встановлено, що відповідно до свідоцтва «про шлюб» (вінчання), виданого Церквою Святого Покрова Пресвятої Богородиці, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 03 серпня 2003 року здійснили обряд вінчання (а. с. 46, т. 1).

Згідно зі свідоцтвом про народження батьками ОСОБА_8 є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Опитані судом свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 підтвердили факт сумісного проживання сторін однією сім'єю.

Згідно зі свідоцтвом про шлюб від 11 серпня 2006 року між позивачкою та відповідачем зареєстровано шлюб (а. с. 48, т. 1).

Рішенням Подільського районного суд м. Києва від 11 березня 2013 року шлюб між позивачкою та відповідачем розірвано (а. с. 49, т. 1).

Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 28 липня 2004 року ОСОБА_7 придбав у власність земельну ділянку площею 0,217 га, що розташована по АДРЕСА_1 (а. с. 50в€' 52, т. 1).

ОСОБА_7 є власником автомобіля марки SsangYong Rexton, 2005 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2.

Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюється положення глави 8 цього Кодексу.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що ст. 74 СК України поширюється на правовідносини між чоловіком та жінкою, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, і для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції, посилаючись на покази свідків, факт народження сина та обряд вінчання, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту спільного проживання сторін однією сім'єю на дату придбання спірного майна.

Відповідач належних доказів, які б спростовували доводи позивачки суду не надав.

З урахуванням наведеного колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги та вважає, що рішення апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 28 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.Є. Червинська Судді: А.О. Леванчук Л.М. Мазур А.В. Маляренко Г.В. Юровська