Рішення

від 10.03.2015 по справі 917/266/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

10.03.2015р. Справа № 917/266/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрцентр", вул.Макаренка, б.5, м.Кременчук, Полтавська область, 39621

до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", вул. Івана Приходька, 141, м.Кременчук, Полтавська область, 39607

про стягнення 48 091,67 грн.

суддя Іваницький Олексій Тихонович

секретар судового засідання Жадан Т.С.

представники сторін:

від позивача: Пусан Є . В. дов. в матеріалах справи.

від відповідача: не з"явився

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 43 208,50 грн. інфляційних втрат від знецінення валюти та 4 883,17 грн. - 3% річних за користування грошовими коштами за Договором поставки товару №0552 -СН від 19.11.2013 року.

Відповідач повноважного представника в судові засідання не направив, вимог ухвал суду не виконав.

10.03.2015р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву вх. канцелярії суду №3222, в якому ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" позовні вимоги не визнає та просить суд залишити позов без розгляду. Суд поданий відзив прийняв та залучив до матеріалів справи.

02.03.2015р. за вх. канцелярії суду №2753 на виконання вимог ухвали суду позивач надав суду додаткові докази по суті предмету спору. Суд подані докази прийняв та залучив до матеріалів справи.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказані обставини як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд задовольняє позовні вимоги виходячи з наступного:

19.11.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрцентр" та Публічним акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод" було укладено договір поставки товару №0552-СН (далі Договір) .

Відповідно до умов Договору №0552-СН Постачальник (Позивач) зобов'язався поставити і передати у власність Покупця визначений договором товар, а Покупець (Відповідач) прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату. Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) вказана в Специфікаціях, у вигляді Додатків до даного Договору, які є невід'ємною їх частиною (п.1.1 та п.1.2 Договору №0552-СН).

Проте в передбачений вимогами п.6.1 Договору №№0552-СН 30-ти денний строк, покупець ПАТ «КСЗ», оплати за отриманий товар не здійснив.

Позивач змушений був звернутися до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з заборгованості за Договором №0552-СН.

Рішенням господарського суду Полтавської області по справі 917/1582/14 позовні вимоги ТОВ "Укрцентр" позовні вимоги до ПАТ «КСЗ» задоволено частково та стягнуто з Відповідача (ПАТ «КСЗ») 1 800 354,00 грн. основного боргу, 171 356,68 грн. пені, 218 784,93 грн. інфляційних втрат та 31 869,17 грн. 3% річних, 44 447,29 грн. судового збору.

За результатами розгляду апеляційної скарги ПАТ «КСЗ» Харківським апеляційним господарським судом винесено постанову про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 09.10.2014 року по справі №917/1582/14 без змін.

27.11.2014 року між ПАТ «КСЗ» та ТОВ "Укрцентр" укладено Договір поставки №С-102 та специфікацію №1 від 27.11.2014 року. Відповідно до наданих позивачем накладних №КСЗ-0017274 від 03.12.2014р. та №КСЗ-0017275 від 03.12.2014 року, а також податковою накладною №1 від 03.12.2014р., товаротранспортними накладними від 03.12.2014 року та від 03.12.2014 року ПАТ «КСЗ» поставило ТОВ "Укрцентр" товар на суму 1 800 052,80 грн. (в т.ч. ПДВ 155 136,00 грн.)

03 грудня 2014 року між ТОВ "Укрцентр" та ПАТ «КСЗ» укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог №40-03/166. За умовами даної Угоди, ТОВ "Укрцентр" являється боржником за Договором №С-102 від 27.11.2014 року на суму 1 800 052,80 грн., а ПАТ «КСЗ» являється боржником за Договором №0552-СН від 19.11.2013р. Відповідно до п. 3 Угоди, сторони на підставі ст. 601 ЦК України, дійшли до згоди про зарахування однорідних вимог на суму 1 800 052,80 грн.

Приписами ст. 601 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Згідно із ч. 3 ст. 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування

Позивач просить суд стягнути з ПАТ «КСЗ» 43 208,50 грн. інфляційних втрат від знецінення валюти та 4 883,17 грн. - 3% річних за користування грошовими коштами за невиконання зобов"язань за Договором поставки товару №0552 -СН від 19.11.2013 року.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст.692 Цивільного кодексу України не оплатив отриманий товар у встановлені у Договорі строки.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2014 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова) вимоги про сплату передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, й відтак ці вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку статті 601 ЦК України.

Пунктом 1.8. Постанови визначено, що попереднє, до подання позову до господарського суду, звернення кредитора до боржника з вимогою про сплату сум пені, інфляційних нарахувань та процентів річних не передбачено законом і тому не є обов'язковим. Отже, неподання позивачем (кредитором) доказів такого звернення не тягне за собою відмови в задоволенні відповідних позовних вимог.

Відповідно до п. 3.1 Постанови, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 Постанови).

До вимог про стягнення сум процентів та суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 ЦК України)(п. 3.4, п. 4.3 Постанови).

Позивачем наданий детальний розрахунок стягуваної суми штрафних санкцій за поставки товару №0552 -СН від 19.11.2013 року. Так, нарахування штрафних санкцій проводиться за період з 01.10.2014 року по 03.11.2014р. по кожній накладній поставки товару.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 4883,17 грн. 3% річних трьох процентів річних та інфляційних втрат в розмірі 43 208,50 грн. грн., суд визнає його вірним та приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом / статті 43 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач відповідно до статей 32-34,36,38 ГПК України надав належні докази, довів обставини на які він посилався як підставу своїх вимог та обґрунтував які дають підставу суду позов задовольнити повністю.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позовні вимоги задоволено повністю.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 4 7 , 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 47 1 , 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", (код за ЄДРПОУ 05756783, вул. Івана Приходька, буд. 141, м. Кременчук, Полтавська область, 39621, (р/р 26007057004679 у ПАТ КБ "Приватбанк" м. Дніпропетровськ, МФО 305299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрцентр" (код за ЄДРПОУ 36503969, вул. Макаренко, 5, м.Кременчук, Полтавська область, 39600, р/р26004175058 у АТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 380805, ІПН 365039616033) штрафні санкції за Договором №0552 -СН від 19.11.2013 року в розмірі 48 091,67 грн., а саме: 43 208,50 грн. інфляційних втрат від знецінення валюти та 4883,17 грн. - 3% річних за користування грошовими коштами, а також витрати на сплату судового збору в розмірі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ Іваницький О.Т.

Повне рішення складено 17.03.2015р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.