Постанова

від 12.03.2015 по справі 802/195/15-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 березня 2015 р. Справа № 802/195/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Віятик Н.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Жупанової Дар'ї Олександрівни

позивача: Любарська К.Ю.

відповідача: Щолокова Ю.В., Климчук Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяінвестбуд"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області

про: визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

30.01.2015 до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальності «Вінницяінвестбуд» (далі - позивач, ТОВ «Вінницяінвестбуд») із адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач, Вінницька ОДПІ) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення від 17.01.2015 №0000282202.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач не погоджується з висновками податкового органу, викладеними у акті перевірки від 30.12.2014 №420/2202/34454889, а відповідно, і з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 17.01.2015 №0000282202, вважає його протиправним та просить скасувати.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви та просив адміністративний позов задовольнити в повному обсязі, оскільки, на думку позивача, оспорюване податкове повідомлення - рішення суперечить вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову та пояснив, що встановлені перевіркою порушення діючого законодавства в дійсності мали місце. Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому, на його думку, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

В ході судового розгляду виникла необхідність для допиту свідка, а саме заступника директора ТОВ «Вінницяінвестбуд» по господарській частині, який безпосередньо приймав від замовника роботи по переміщенню контейнерів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 22.12.2014 №344/22 виданого Вінницькою ОДПІ, керуючись ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та відповідно до наказу Вінницької ОДПІ за №399 від 19.12.2014, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Вінницяінвестбуд» з питання своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з контрагентом ТОВ «Форсаж-Н» за серпень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 30.12.2014 року №420/2202/34454889, в якому зафіксовано порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, ст.200 ПК України та встановлено завищення суми податку на додану вартість за серпень 2014 року на загальну суму 44000,00 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки Вінницькою ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 17.01.2015 №0000282202, згідно якого визначено суму грошового зобов'язання 44000,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 11000,00 грн.

Перевіркою встановлено, що між TOB «Вінницяінвестбуд» та ТОB «Форсаж-Н» (код ЄДРПОУ 38904212) укладено договір про надання послуг №Ф-010214 від 01.02.2014, предметом якого є надання послуг з використання техніки і автотранспорту за замовленням.

За наслідками наданих послуг були складені акти здачі - приймання робіт та надані податкові накладні.

Перевіряючий дійшов висновку, що вищезазначені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) як первинні документи не відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999р. (із змінами та доповненнями), а саме: акти здачі-прийняття робіт (падання послуг) складені з порушенням норм п.2.4. Положення №88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затв. Мінфіном України від 24.05.1995р. №88 (далі - Положення), оскільки не містять інформації про фактично понесені витрати на надання послуг, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а тому, на думку відповідача, у позивача не було підстав відносити до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені в складі ціни послуг.

Разом з тим, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні місять записи: послуги по оренді підйомного крану, послуги по оренді дизеля генератора, послуги по оренді кари та загальну вартість робіт (послуг). Вказане, на думку перевіряючого, не дає змоги встановити, яким чином отримані послуги були використані в господарській діяльності TOB «Вінницяінвестбуд». З даних актів не вбачається, в якому обсязі були виконані названі роботи.

У зв'язку з тим, що не можливо ідентифікувати проведені роботи податковий орган дійшов висновку про відсутність реальності вчинення господарських операцій між TOB «Вінницяінвестбуд» та ТОB «Форсаж-Н» за проведені послуги в серпні 2014 року.

Крім того, під час перевірки Вінницькою ОДПІ використано акт Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 09.12.2014 №4180/7/20-36-22-03-09 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Форсаж-Н», код за ЄДРПОУ 38904212 з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями за період з 01.07.2014 по 04.12.2014.

Суд, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, виходив з наступного.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Частина 2 ст. 9 Закону визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4. Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, акти здачі-прийняття робіт про надання послуг по оренді підйомного крану, послуг по оренді дизеля генератора, послуг по оренді кари, мають всі обов'язкові реквізити, що встановлюються для первинних документів згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким, чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійсненні і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 ст. 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку на додану вартість за наявності формально складених, але не достовірних документів або сплати грошових коштів.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи викладені норми ПК України суд зазначає, що для формування податкового кредиту існує декілька підстав, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит та в межах господарської діяльності.

Вказане підтверджується рахунками виконавця послуг, заявками, проміжними актами надання послуг, документами про фіксацію часу роботи техніки, податковими накладними, акти здачі-прийняття робіт про надання послуг, датованих 31.08.2014 по кожному виду послуги окремо. Розрахунки за послуги позивач проводив в безготівковій формі по факту отримання послуг, що підтверджується виписками клієнт-банку. Крім того, між сторонами завчасно узгоджувались заявки щодо дня та часу роботи техніки на ринку, фіксувався час її роботи з боку працівників позивача.

Разом з тим, у судовому засіданні 12.03.2015 судом допитано свідка - заступника директора ТОВ «Вінницяінвестбуд» ОСОБА_4, який зазначив, що на земельній ділянці що належить ТОВ "Вінницяінвестбуд" за адресою м. Вінниця, вул. Фрунзе, 4б розміщений муніципальний ринок непродовольчих товарів з контейнерів. В серпні 2014 року здійснювалась реконструкція ринку та розміщення контейнерів по групі товарів. Для даних робіт була задіяна техніка ТОВ "Форсаж-Н", яка в цей час знаходилась у м. Вінниці. Свідок пояснив, що особисто складав заявки на переміщення контейнерів та після фактичного надання послуг підписував документи (акти) по завершенню робіт (переміщення контейнерів) по кожній із заявок.

Крім того, позивачем додатково, в обґрунтування позовних вимог надані письмові підтвердження фізичних осіб - підприємців, що здійснюють підприємницьку діяльність на території ринку про те, що дійсно, за домовленістю між сторонами належні їм контейнери в серпні 2014 року були переміщені за допомогою спецтехніки та за рахунок ТОВ "Вінницяінвестбуд" в інший торговий ряд в межах ринку у зв'язку із зміною планування розміщення торгових місць.

Як свідчать матеріали справи, відповідач в акті перевірки посилається на акт Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 09.12.2014 №4180/7/20-36-22-03-09 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Форсаж-Н», код за ЄДРПОУ 38904212 з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями за період з 01.07.2014 по 04.12.2014.

Однак, суд вважає, що дані підстави, якими відповідач обґрунтовує правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, не є належним, оскільки обмеження права платника податку на податковий кредит з посиланням на невиконання контрагентом своїх податкових зобов'язань, як платника податків, є неправомірним.

Зокрема в даному акті відсутні посилання на законні підстави завищення позивачем податку на додану вартість на підставі виписаних TOB «Форсаж-Н» актів здачі-прийняття робіт про надання послуг.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника податків, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, які містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника податків, - достовірними.

Подання платником податків до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо контролюючий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, які містяться у таких документах.

Неможливість проведення зустрічної звірки контрагента платника податків не є імперативною ознакою протиправності діяльності такого суб'єкта господарювання та не може розцінюватись як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних таким суб'єктом.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо формування відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Крім того, суд зазначає, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець (замовник) не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

В ході судового засідання судом встановлено те, що TOB «Форсаж-Н» було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на момент вчинення спірних правовідносин.

Судом також встановлено, що укладений позивачем з TOB «Форсаж-Н» договір відповідає вимогам чинного законодавства України, діловій меті, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується належним чином складеними первинними та податковими документами та встановленими обставинами.

Отже, суд вважає безпідставним нарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість згідно прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 17.01.2015 №0000282202.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з наведеного вище, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню. При цьому суд виходив з того, що вимоги про визнання акту владного органу незаконним та протиправним є різними словесними формами вираження одного й того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат у справі, суд виходить з такого.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З аналізу вказаної статті можна дійти висновку, що в спірних правовідносинах суб'єктом владних повноважень є відповідач, а тому суд присуджує всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Пунктом 21 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" визначено, що від сплати судового збору звільняються органи доходів і зборів, - у справах, пов'язаних з питаннями, що стосуються повноважень цих органів. Тобто відповідач звільнений від сплати судового збору.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

З матеріалів справи суд вбачає, що за звернення до суду з адміністративним позовом позивач сплатив судовий збір на загальну суму 182,70 грн., що становить 10% розміру ставки судового збору за позовну вимогу майнового характеру. Дана сума сплачена відповідно до платіжного доручення №31 від 29.01.2015.

Таким чином, за правилами розподілу судових витрат відшкодуванню підлягають саме понесені судові витрати, а не повна сума, яка б підлягала сплаті.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Вінницький окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області №0000282202 від 17.01.2015р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяінвестбуд" (код ЄДРПОУ 34454889) понесені судові витрати у розмірі 182,70 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна