Рішення

від 16.03.2015 по справі 927/279/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

?16? березня 2015 року справа № 927/279/15

Позивач: Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо - зернова корпорація України", 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1

Відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Світанок», 15461, Чернігівська область, Семеніський район, с. Жадове

Предмет спору: про стягнення 815630,14 грн.

Суддя І.Г.Мурашко

Представники сторін:

від позивача: Вечірко С.І. довіреність № 765 від 25.12.2014 р., представник

від відповідача: Баклицький М.М. - директор, наказ № 1 від 17.03.2000 р.

В судовому засіданні 16.03.2015 р., на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо - зернова корпорація України" подано позов до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Світанок» про стягнення коштів в сумі 815630,14 грн., з якої 500000,00 грн. сума попередньої оплати, 91000,00 грн. пені за період з 01.11.2014 р. по 30.01.2015 р., включно, 150000,00 грн. штрафу, 74630,14 грн. відсотків за користування грошовими коштами за період з 18.06.2014 р. по 30.01.2015 р., включно. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору від 27.05.2014 р. поставки зерна майбутнього врожаю № 126-К.

Відповідач відзив на позов не надав, у судовому засіданні 16.03.2015 р. зазначив про повернення позивачу суми попередньої оплати в повному обсязі в розмірі 500000,00 грн., що підтвердив платіжними дорученнями № 186 від 17.12.2014 р. на суму 50000,00 грн., № 187 від 18.12.2014 р. на суму 225000,00 грн., № 195 від 19.12.2014 р. на суму 100000,00 грн., № 197 від 22.12.2014 р. на суму 50000,00 грн., № 205 від 26.12.2014 р. на суму 11000,00 грн., № 204 від 26.12.2014 р. на суму 64000,00 грн. (а.с. 88-93). Відповідач зазначив, що визнає позовні вимоги частково, а саме в частині відсотків за користування грошовими коштами в сумі 60821,92 грн. та неустойки в сумі 39000,00 грн., з урахуванням умов додаткової угоди № 1 від 18.12.2014 р. до договору поставки зерна майбутнього врожаю № 126-К від 27.05.2014 р. (а.с. 21).

Позивач у судовому засіданні 16.03.2015 р. позовні вимоги підтримав.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд , -

В С Т А Н О В И В :

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

27 травня 2014 р. Публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо - зернова корпорація України» (покупець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Світанок» (постачальник) укладено договір № 126-К поставки зерна майбутнього врожаю (а.с. 11-20), за умовами якого в порядку та на умовах договору постачальник у визначений сторонами строк (термін) поставляє покупцю наступну сільськогосподарську продукцію українського походження (надалі - товар): найменування товару - зерно кукурудзи 3 класу; одиниця виміру товару - метрична тонна; кількість товару - 500,00. Покупець зобов'язується прийняти товар (поставлений насипом) та оплатити його (п. 1.1 договору).

Пунктом 1.2 сторони погодили термін поставки: по 01 листопада 2014 р., включно.

Поставка відповідної партії товару вважається здійсненою в момент підписання між покупцем та постачальником акту приймання - передачі відповідної партії товару на умовах поставки передбачених цим договором. Умови поставки: EXW - Семенівське ХПП, ПрАТ, 15400, вул. Привокзальна, буд. 14, м. Семенівна, Чернігівська обл. (згідно ІНКОТЕРМС 2010), якщо інший сертифікований зерновий склад (зерносховище) не вказаний у листі покупця, що направлений на адресу для листування постачальника, який є невід'ємною частиною даного договору (п.п. 1.2.1-1.3 договору).

Розділом 3 "Ціна договору" сторони визначили, що попередня оплата товару здійснюється із розрахунку ціни одиниці виміру товару (станом на момент укладення договору), яка складає 1000,00 грн. за одиницю виміру товару, в тому числі ПДВ - 166,67 грн. Сума попередньої оплати за товар становить 500000,00 грн., в тому числі ПДВ.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що покупець протягом 15 календарних днів з моменту набрання чинності цим договором (тобто з моменту його укладення п. 8.2 договору), зобов'язується перерахувати кошти (попередня оплата товару), передбачені п. 3.1.1 договору (500000,00 грн.) на поточний рахунок постачальника (на підставі рахунку - фактури останнього), за вирахуванням грошової суми передбаченої у п. 4.1.1 цього договору.

За приписами п. 4.1.1 договору постачальник доручає покупцю сплатити грошову суму, яку покупець утримує із коштів, які належні до виплати постачальнику у відповідності до п. 4.1 цього договору, у розмірі зазначеному в договорі комплексного (мультиризикового) страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур, що є невід'ємною частиною цього договору, як страховий платіж. Грошові кошти, визначені п. 4.1.1 договору, вважаються сплаченими покупцем на користь постачальника з моменту сплати покупцем за постачальника страхового платежу за договором комплексного страхування (у порядку, що передбачений договором комплексного страхування).

На виконання умов п. 5.5 договору № 126-К поставки зерна майбутнього врожаю 27.05.2014 р. відповідачем та Приватним акціонерним товариством Страхова компанія «ПЗУ Україна» (страховик) укладено договір № 220.994015203.0086 комплексного страхування посівів майбутнього врожаю сільськогосподарських культур (а.с. 23-34).

Згідно п.п. 4.1, 4.1.1 договору № 126-К поставки зерна майбутнього врожаю та п. 6.3 договору №220.994015203.0086 комплексного страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур, позивачем здійснено попередню оплату за товар на суму 481198,00 грн. згідно платіжного доручення № 263 від 18.06.2014 р. та плату за страхування майбутнього врожаю в сумі 18802,00 грн. згідно платіжного доручення № 267 від 18.06.2014 р. (а.с. 40-41).

В порушення умов договору від 27.05.2014 р. № 126-К в термін до 01 листопада 2014 р. відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, 500,00 метричних тонн зерна кукурудзи 3 класу позивачу не поставив.

Пунктом 5.4 договору від 27.05.2014 р. № 126-К сторони зокрема визначили, у разі невиконання постачальником своїх зобов'язань, або за наявності очевидних підстав вважати, що останній не виконає своїх зобов'язань у встановлений термін (строк), покупець має право зупинити виконання своїх обов'язків, відмовитись від їх виконання частково або в повному обсязі, при цьому постачальник зобов'язаний повернути покупцю (на підставі письмової вимоги) всі кошти перераховані на користь постачальника на виконання умов цього договору, у т.ч. суму грошових коштів, що визначена згідно п. 4.1.1 договору (попередня плата), та проценти у розмірі 24% за період від дня одержання попередньої оплати від покупця до дня її повернення останньому. Сторони погодили, що достатнім доказом наявності обставин, що визначені попереднім реченням, є лист-вимога покупця.

Сторони визначили, що згідно п. 6.3 договору, у разі невиконання/неналежного виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю неустойку у розмірі 0,2% від суми, що визначена п. 3.1.1 цього договору, за кожний день прострочення зобов'язання, а за прострочення зобов'язання щодо поставки товару понад 15 днів, постачальник, окрім неустойки, сплачує також штраф у розмірі 30% від суми, що визначена п. 3.1.1 цього договору.

18.12.2014 р. сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору від 27.05.2014 р. поставки зерна майбутнього врожаю № 126-К (а.с.21-22). Згідно п. 1 додаткової угоди № 1 сторони дійшли згоди у відповідності до п. 5.4 договору № 126-К розірвати договір № 126-К та врегулювати відносини згідно умов цієї додаткової угоди. Укладенням цієї додаткової угоди сторони підтверджують, що на виконання п.п. 3.1., 3.1.1, 4.1, 4.1.1 договору № 126-К позивачем було перераховано кошти на користь відповідача у розмірі 500000,00 грн. (п. 2 додаткової угоди). З моменту набрання чинності даної додаткової угоди (п. 4 додаткової угоди - 18.12.2014 р.) відповідач зобов'язаний до 19 грудня 2014 р. повернути позивачу (перерахувати на поточний рахунок, що вказаний у додатковій угоді) кошти у розмірі 500000,00 грн. та відповідно до п. 5.4 договору № 126-К сплатити (перерахувати на поточний рахунок, що вказаний у цій додатковій угоді) проценти у розмірі 24 % річних за період з дня одержання попередньої оплати від позивача до повернення останньому включно, що складає 60821,92 грн. , та згідно п. 6.3 договору відповідач має сплатити неустойку у розмірі 0,2 % від суми, що визначена п. 3.1.1 цього договору, за кожний день прострочення зобов'язання, що станом на 19 грудня 2014 р. складає 39000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України). Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 598 ЦК України встановлено, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Частина 2 ст. 604 ЦК України встановлює, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором (ч. 4 вказаної статті).

Виходячи з приписів ст. 604 ЦКУ новацією, є угода тих самих сторін про те, що первісне зобов'язання припиняється, а між його учасниками виникає нове зобов'язальне правовідношення, якому властиві такі ознаки: наявність взаємної згоди сторін щодо припинення дії попереднього зобов'язання та щодо умов нового зобов'язання; наявність умови про припинення попереднього зобов'язання; припинення всіх додаткових зобов'язань; виникнення між тими ж сторонами нового зобов'язання, яке, як правило містить нову умову про інший предмет або спосіб виконання.

Судом встановлено, що уклавши додаткову угоду № 1 від 18.12.2014 р., сторони припинили первісне зобов'язання щодо поставки відповідачем зерна кукурудзи, розірвавши договір № 126 - К від 27.05.2014 р. Проаналізувавши умови додаткової угоди № 1 від 18.12.2014 р. (а.с.21-22), суд дійшов висновку, що сторони замінили первісне зобов'язання відповідача щодо поставки зерна кукурудзи 3 класу позивачу у строк до 01.11.2014 р., на безумовне зобов'язання відповідача в строк до 19.12.2014 р. повернути позивачу попередню оплату у розмірі 500000,00 грн. та відповідно до п. 5.4 договору сплатити проценти у розмірі 24 % річних за період з дня одержання попередньої оплати від позивача до дня повернення останньому включно, що складає 60821,92 грн., та згідно п. 6.3 договору сплатити неустойку у розмірі 0,2% від суми, що визначена п. 3.1.1 договору, за кожний день прострочення зобов'язання, що станом на 19 грудня 2014 р. складає 39000,00 грн.

За таких обставин, права та обов'язки сторін щодо повернення відповідачем позивачу 500000,00 грн. передоплати та сплати неустойки (пені, штрафу) та відсотків за користування чужими грошовими коштами слід розглядати як зобов'язання, що виникли з умов додаткової угоди сторін, оскільки уклавши додаткову угоду № 1 від 18.12.2014 р. до договору, сторони здійснили новацію зобов'язання. Відповідно, спір сторін у цій справі слід вирішувати як такий, що виник з умов додаткової угоди № 1 від 18.12.2014 р., а не основного договору № 126- К від 27.05.2014 р., що був розірваний сторонами.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З урахування п. 3 додаткової угоди № 1 від 18.12.2014 р. кінцевий строк повернення попередньої оплати в сумі 500000,00 грн. та сплати неустойки (пені) в сумі 39000,00 грн., відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 60821,92 грн. настав 19.12.2014 р.

Відповідач порушив умови додаткової угоди №1 від 18.12.2014 р.

У судовому засіданні 16.03.2015 р. відповідач позовні вимоги визнав частково в частині стягнення неустойки в сумі 39000,00 грн. та відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 60821,92 грн. з урахуванням умов додаткової угоди № 1 від 18.12.2014 р., зазначивши про повернення позивачу суми попередньої оплати в повному обсязі в розмірі 500000,00 грн., що підтвердив платіжними дорученнями № 186 від 17.12.2014 р. на суму 50000,00 грн., № 187 від 18.12.2014 р. на суму 225000,00 грн., № 195 від 19.12.2014 р. на суму 100000,00 грн., № 197 від 22.12.2014 р. на суму 50000,00 грн., № 205 від 26.12.2014 р. на суму 11000,00 грн. та № 204 від 26.12.2014 р. на суму 64000,00 грн. (а.с. 88-93).

Судом встановлено, що сума попередньої оплати в розмірі 500000,00 грн. повернута відповідачем позивачу в повному обсязі до подання позову до суду та порушення провадження по справі (25.02.2015 р.).

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Тобто, порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.

За приписами п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК можливе лише у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив своє існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження по справі.

Таким чином, суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши повноважних представників сторін, дійшов висновку, що права позивача в частині стягнення попередньої оплати в сумі 500000,00 грн. на момент порушення провадження по справі не були порушеними, що має наслідком відмову у позові в цій частині вимог.

Виходячи з умов додаткової угоди № 1 від 18.12.2014 р., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення відсотків у розмірі 24% за користування чужими грошовими коштами та неустойки підлягають задоволенню частково в частині стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 60821,92 грн. та неустойки в сумі 39000,00 грн. станом на 19 грудня 2014 р., як погоджено сторонами п. 3 додаткової угоди № 1 від 18.12.2014 р. Враховуючи те, що згідно ч.4 ст. 604 ЦК України новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором , позовні вимоги в частині стягнення штрафу за недопоставку товару задоволенню не підлягають, оскільки додатковою угодою № 1 від 18.12.2014 р., сторони не визначили стягнення з відповідача штрафу за недопоставку товару.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам з урахуванням приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1996,66 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Світанок» (15461, Чернігівська область, Семенівський район, с. Жадове, р/р 26004435323 ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 30875640) на користь Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо - зернова корпорація України» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1, р/р 26005040053310 в АТ «Укрексімбанк»», МФО 322313, код ЄДРПОУ 37243279) - 60821,92 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 39000,00 грн. неустойки, 1996,66 грн. судового збору.

3. Врешті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 18.03.2014р.

Суддя І.Г.Мурашко.