Рішення

від 16.03.2015 по справі 910/29642/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2015Справа №910/29642/14

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Мельник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав"

до Приватного підприємства "Фуд Груп"

про стягнення 20 832,45 грн.

за участю представників:

від позивача:Молчанов П.В. - представник за довіреністю б/н від 31.12.2014 р. від відповідача:Рожко Є.В. - представник за довіреністю № 13 від 03.02.2015 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулась Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" (далі - ПО "УЛАСП") з позовом до Приватного підприємства "Фуд Груп" (далі - ПП "Фуд Груп") про стягнення 20 832,45 грн. винагороди за публічне виконання оприлюднених музичних творів.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладений між сторонами договір № КБР-22/02/03/11 від 22.02.2011 р., за яким відповідач не виконав зобов'язання по сплаті винагороди (роялті) позивачу.

У позові просить стягнути з ПП "Фуд Груп" авторську винагороду у сумі 17 000, 00 грн., пеню - на суму 1 301, 43 грн., інфляційну складову боргу - 2 155, 26 грн., 3% річних - 375, 76 грн., а всього - 20 832,45 грн.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, вказуючи на те, що вищезазначеним договором сторони не погодили істотної умови договору - переліку музичних творів, фонограм та зафіксованих у них виконань, на які позивач надав право користуватись відповідачу, що свідчить про неукладеність договору № КБР-22/02/03/11 від 22.02.2011 р. Також вказав, що позивач не довів належне виконання договору зі свого боку, у зв'язку чим вимоги ПО "УЛАСП" є безпідставними, просив відмовити у їх задоволенні. Крім того, заявив клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду господарської справи № 910/3193/15-г про визнання договору № КБР-22/02/03/11 від 22.02.2011 р. недійсним.

Вирішуючи клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, суд відхилив його, як необґрунтоване, оскільки суд не позбавлений можливості самостійно встановити фактичні обставини у даній справі та результати розгляду цієї справи не залежать від висновків, зроблених у справі № 910/3193/15-г про визнання договору № КБР-22/02/03/11 від 22.02.2011 р. недійсним, до розгляду якої відповідач просив зупинити провадження.

З цих же підстав було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про об'єднання вищезазначених господарських справ в одне провадження.

Отже, розглянувши справу по суті, заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши докази у справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 22.02.2011 року між Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" (далі - ПО "УЛАСП"), що здійснює колективне управління майновими правами суб'єктів авторського права, та Приватним підприємством "Фуд Груп" (далі - ТОВ "Фуд Груп", користувач) був укладений договір № КБР-22/02/03/11, відповідно до якого ПО "УЛАСП" надає користувачу право (невиключну ліцензію) на публічне виконання оприлюднених музичних творів, публічне виконання фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань (далі - творів), а користувач зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) УЛАСП, на умовах визначених цих договором.

Відповідно до п. 2.3 договору користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до договору, не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який здійснюється платіж.

Користувач зобов'язується надати УЛАСП звіт про публічно виконані твори не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом (п. 2.4 договору).

У разі затримки платежів, користувач зобов'язаний виплатити УЛАСП пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (пункт 2.6).

Згідно з п. 4.1 договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 22.12.2012 р., а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань - до їх повного виконання. У випадку якщо жодна з сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору впродовж місяця до настання зазначеної в пункті 4.1 договору дати, він вважається пролонгованим ще на один календарний рік і так кожного разу (пункт 4.2).

Відповідно до додатку № 1 до договору у перелік закладів, в яких відповідач здійснює публічне виконання творів, увійшла заклад - «Пивная № 1» (м. Київ, вул. Басейна, 15).

Як вбачається з додатку № 2 до договору від 22.02.2011 р., сторони визначили, що загальна сума щомісячної винагороди з дня набрання ним чинності становить 1 000 грн., вказана сума щомісячно повинна перераховуватися користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов договору.

Позивач вважає, що відповідач, не сплативши у період з серпня 2013 р. по листопад 2014 р. встановлену договором винагороду (роялті) за публічне виконання творів, порушив його права, у зв'язку із чим УЛАСП звернулось до суду за захистом своїх прав.

Згідно зі статтями 435, 440, 441, 443 Цивільного кодексу України, а також ст. ст. 15, 17, 39 Закону України «Про авторське право і суміжні права» до майнових прав творців (авторів і виконавців) належить право на отримання встановленої законодавством винагороди (роялті) за будь-яке використання об'єктів авторського права і суміжних прав, крім спеціально передбачених законодавством випадків.

Відповідно до частини 3 статті 48 вказаного Закону встановлено, що повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.

Згідно з ч. 5 статті 48 Закону організації колективного управління на основі одержаних повноважень надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

За визначенням ч. 4 ст. 47 Закону України «Про авторське право і суміжні права» особи, які використовують твори, виконання, програми мовлення, примірники фонограм (відеограм), зобов'язані надавати організаціям колективного управління точний перелік використаних творів, виконань, примірників фонограм (відеограм), програм мовлення разом з документально підтвердженими даними про одержані прибутки від їх використання та повинні виплачувати організаціям колективного управління винагороду в передбачений термін і в обумовленому розмірі.

Організація колективного управління має право вимагати від осіб, які використовують об'єкти авторського права і суміжних прав, надання їм документів, що містять точні відомості про використання зазначених об'єктів, необхідні для збирання і розподілу винагороди (частина шоста статті 48 Закону).

Крім того, відповідно до ст. 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права» організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема такі функції: збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об'єктів авторського права і(або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону; вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручень цих суб'єктів. Організації колективного управління, діючи в межах наданих їм суб'єктами авторського та/або суміжних прав повноважень, звертаються до господарського суду з позовами на захист прав таких суб'єктів без подання їх довіреностей на право представництва у суді в кожному окремому випадку.

Судом встановлено, що позивач (ПО «УЛАСП») є організацією, що має повноваження надавати дозвіл на використання об'єктів авторського права та здійснювати збір винагороди (роялті) за використання об'єктів суміжних прав способом публічного виконання на підставі Свідоцтва про реєстрацію в якості організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України за № 19/2011 від 24.01.2011 р.

Також у судовому засіданні встановлено, що позивач виконав умови договору № КБР-22/02/03/11 від 22.02.2011 р. та надав ПП "Фуд Груп" право на використання об'єктів інтелектуальної власності - музичних творів, фонограм і зафіксованих у них виконань способом їх публічного виконання.

Разом з тим, відповідач зобов'язання за вказаним договором виконав неналежним чином, оскільки частково сплачував позивачу погоджену суму винагороди. Так, судом встановлено, що, починаючи з серпня 2013 р., та по листопад 2014 р. ПП "Фуд Груп" перестало сплачувати винагороду за використання опублікованих творів, про що свідчить наданий позивачем реєстр платіжних документів за період з 01.01.2011 р. по 24.12.2014 р. та вказаного факту не заперечував представник відповідача.

Отже, у зв'язку з неналежним виконанням договору у ПП "Фуд Груп" виникла заборгованість в розмірі 17000 грн., доказів сплати якої відповідач суду не надав.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позивач правомірно заявив вимоги про стягнення з відповідача 17 000 грн. заборгованості за публічне виконання музичних творів.

При цьому суд відхиляє доводи представника ПП "Фуд Груп" щодо відсутності у договорі погодженого переліку творів, право на користування яких позивач надав у користування відповідачу, та зазначає, що зі змісту укладеного між позивачем та відповідачем правочину вбачається, що за своєю правовою природою він є ліцензійним договором, а також одним з видів договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.

Відповідно до частини першої статті 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Так, у даному випадку сторони домовились, що предметом договору є надання користувачу на умовах, визначених цим договором, права (невиключної ліцензії) на публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, відеограм, аудіовізуальних творів, тобто творів у необмеженому переліку та кількості.

При цьому відомості щодо вилучення правовласниками у встановленому порядку певних творів з управління УЛАСП - позивача (з дозволів на використання, які нею надаються) у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до статей 638, 1109 ЦК України, статті 180 ГК України визначення творів, використання яких дозволяється, є істотною умовою ліцензійного договору, яка потребує узгодження сторонами.

Водночас надання організацією колективного управління дозволу на публічне виконання (демонстрацію) музичних творів, фонограм, відеограм та зафіксованих у них виконань без будь-якого обмеження їх переліку якраз і свідчить про узгодження сторонами відповідної істотної умови договору, оскільки за відсутності будь-яких винятків (стосовно певних об'єктів та/або суб'єктів прав) така умова не потребує подальшої конкретизації.

Окрім того, як зазначено у п. 49-1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» від 17 жовтня 2012 року № 12, господарським судам необхідно мати на увазі, що згідно з приписами пункту "в" частини першої статті 49 Закону України "Про авторське права і суміжні права" до функцій організацій колективного управління належить збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об'єктів авторського і (або) суміжних прав не лише суб'єктам авторського і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також й іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону.

Разом з тим, згідно з положеннями частини другої тієї ж статті суб'єкти авторського права, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об'єкти.

Отже, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які хоча й не перебувають в їх управлінні, але не вилучені з нього в установленому порядку, законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо).

Крім того, з умов укладеного правочину вбачається, що сторони погодили, що ПО «УЛАСП» буде розподіляти отриману від користувача винагороду у відповідності до звітів мережевих українських радіостанцій про публічне сповіщення ними фонограм музичних творів за звітний період (календарний квартал). При цьому буде вважатись, що користувач виконав свої зобов'язання згідно з п. 2.4 договору і не зобов'язаний надавати УЛАСП відповідний звіт (п. 3 додатку № 2 до договору).

За таких обставин, суд дійшов висновку про погодження сторонами в момент укладення правочину усіх істотних умов договору, зокрема, і його предмету.

Щодо заяви, поданої позивачем до пояснень представника відповідача про неукладеність договору № КБР-22/02/03/11, про застосування строку позовної давності суд зазначає, що вказана заява не має значення для вирішення спору у даній справі, оскільки її предметом є стягнення грошової заборгованості, а не визнання угоди недійсною, а тому суд її відхиляє.

Зважаючи на викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ПО «УЛАСП» про стягнення з відповідача 17 000,00 грн. винагороди за публічне виконання оприлюднених музичних творів підлягають задоволенню.

Окрім вказаної суми основного боргу позивач також просить суд на підставі п. 2.6 договору стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідний період, розмір якої за розрахунком позивача за загальний період прострочки з 25.07.2013р. по 19.12.2014 р. складає 1301,43 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення суми неустойки з урахуванням періоду, визначеного законом, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 1 119, 67 грн. за період з серпня 2013 р. по січень 2014 р., а в решті заявленої до стягнення суми пені необхідно відмовити з огляду на її безпідставність.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в сумі 2 155, 26 грн., 3% річних в сумі - 375, 76 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає, що здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат і трьох процентів річних з простроченої суми грошового зобов'язання відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про часткову обґрунтованість вимог позивача, суд задовольняє позов частково.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору розподіляються між сторонами пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.cт. 32 - 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" до Приватного підприємства "Фуд Груп" про стягнення 20 832,45 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Фуд Груп" (01004, м. Київ, вул. Басейна, буд. 15, прим. 23-А, ідентифікаційний код 35265510) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02100, м. Київ, вул. Бажова, 15/20, ідентифікаційний код 37396233) 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. - основної заборгованості, 1 119, 67 (одна тисяча сто дев'ятнадцять) грн. 00 коп. - пені, 2 155 (дві тисячі сто п'ятдесят п'ять) грн. 26 коп. - інфляційних втрат та 375 (триста сімдесят п'ять) грн. 76 коп. - 3% річних.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "Фуд Груп" (01004, м. Київ, вул. Басейна, буд. 15, прим. 23-А, ідентифікаційний код 35265510) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02100, м. Київ, вул. Бажова, 15/20, ідентифікаційний код 37396233) судовий збір у сумі 1 811 (одну тисячу вісімсот одиннадцять) грн. 00 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 16 березня 2015 року.

Повний текст рішення підписаний 18 березня 2015 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна