Рішення

від 12.03.2015 по справі 583/3996/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №583/3996/14 Головуючий у суді у 1 інстанції - Олійник О.В. Номер провадження 22-ц/788/405/15 Суддя-доповідач - Сибільова Л. О. Категорія - 23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Сибільової Л. О.,

суддів - Криворотенка В. І. , Дубровної В. В.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 січня 2015 року

у справі за позовом кооперативного підприємства «Універмаг» до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и л а:

10 листопада 2014 року позивач КП «Універмаг» звернулось до суду з зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 18 квітня 2006 року між КП «Універмаг» та ОСОБА_3 був укладений договір оренди об'єкта нерухомості №118, відповідно до п. 1.1 якого позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове платне володіння і користування частину нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1. В оренду була передана торгівельна площа 13,48 кв. м на другому поверсі магазину.

Нежитлове приміщення, що являлось предметом договору №118 від 18 квітня 2006 року, належить КП «Універмаг» на праві колективної власності, що підтверджується свідоцтвами про право власності від 02 серпня 2001 року і від 28 вересня 2001 року, виданими виконавчим комітетом Охтирської міської ради, та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №4935498 від 17 червня 2013 року, виданим реєстраційною службою Охтирського міськрайонного управління юстиції.

Орендна плата за договором оренди становила 29 грн. 60 коп. за 1 кв. м (399,01 гр. за один місяць) відповідно до додатку до договору оренди об'єкта нерухомості від 01 червня 2007 року.

Відповідно до п. 4.1 договору, термін оренди складав 7 років, починаючи з 01 квітня 2005 року по 01 листопада 2012 року.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що якщо кожна із сторін у місячний термін до закінчення цього договору не заявить про намір його розірвати, цей договір автоматично пролонгується на такий самий термін.

15 серпня 2012 року підприємство направило відповідачу повідомлення №148 про відмову від продовження (пролонгації) договору оренди об'єкта нерухомості №118 від 18 квітня 2006 року на новий термін, внаслідок чого договір припинився по закінченню терміну його дії.

Ці обставини встановлені рішенням господарського суду Сумської області від 12 лютого 2013 року, яке за наслідками апеляційного перегляду набрало законної сили 11 грудня 2013 року, у справі №5021/1920/12 за позовом КП «Універмаг» до ФОП ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення 798 грн. 00 коп.

З урахуванням того, що договір оренди від 18 квітня 2006 року № 118 припинив свою дію 01 листопада 2012 року, рішенням господарського суду Сумської області від 12 лютого 2013 року відповідача ФОП ОСОБА_3 було зобов'язано повернути КП «Універмаг» отримане ним за договором оренди об'єкта нерухомості від 18 квітня 2006 року № 118 нежитлове приміщення, площею 13,48 кв. м, розташоване на другому поверсі універмагу за адресою АДРЕСА_1, демонтувати виконане ним обладнання торгівельного місця та повернути приміщення у первісному стані.

Свій обов'язок по звільненню торгівельної площі, яка була об'єктом оренди за договором № 118 від 18 квітня 2006 року, відповідач виконав лише 05 грудня 2013 року. Ці обставини встановлені постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2013 року по справі № 5021/1920/12. Зокрема, встановлено, що на виконання рішення суду від 30 травня 2013 року, згідно акту від 05 грудня 2013 року про звільнення торгівельної площі, що складає 13,48 кв. м, орендовану ФОП ОСОБА_3 згідно спірного Договору, він звільнив приміщення на другому поверсі магазину за адресою: АДРЕСА_1, на підтвердження чого надав фотознімки звільненого приміщення.

В силу умов договору та вимог закону, договір оренди об'єкта нерухомості №118 від 18 квітня 2006 року є таким, що припинив свою дію 01 листопада 2012 року, що підтверджено рішенням господарського суду Сумської області від 12 лютого 2013 року та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2913 року, але в порушення умов договору та приписів статті 785 ЦК України, об'єкт оренди був звільнений відповідачем лише 05 грудня 2013 року, тобто більше ніж через рік після встановленого строку для його звільнення.

Відповідач допустив порушення терміну повернення об'єкту з орендного користування, фактично продовжував користуватися ним після припинення договору оренди до 05 грудня 2013 року.

Неустойку за прострочення повернення об'єкта з орендного користування за період з 01 листопада 2012 року по 01 грудня 2012 року було стягнуто з відповідача на користь позивача рішенням господарського суду Сумської області від 12 лютого 2013 року по справі № 5021/1920/12.

Порушення відповідача, яке полягає в простроченні повернення об'єкту оренди з орендного користування, фактично тривало до 05 грудня 2013 року, що надає право позивачу звернутися до суду з позовом про стягнення неустойки за весь період фактичного користування об'єктом оренди після припинення договору оренди № 118 від 18 квітня 2006 року.

На підставі ст. ст. 526, 785 ЦК України ОСОБА_3 зобов'язаний сплатити позивачу неустойку за прострочення повернення майна з орендного користування за весь період такого прострочення, починаючи з 02 грудня 2012 року по 05 грудня 2013 року включно в сумі 9679,21 грн.

З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача була направлена претензія № 210 від 08 липня 2014 року з вимогою про сплату неустойки, яка була залишена ним без задоволення та відповіді.

Посилаючись на те, що відповідач допустив порушення договірних зобов'язань, а також обов'язків, покладених на орендаря цивільним законодавством України, позивач просив стягнути з ОСОБА_3 неустойку за прострочення повернення приміщення з орендного користування за період з 02 грудня 2012 року по 05 грудня 2013 року в сумі 9 679 грн. 21 коп. та судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 січня 2015 року позов КП «Універмаг» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1, на користь КП «Універмаг» неустойку за прострочення повернення приміщення в сумі 9679 грн. 21 коп. та судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

Вказує, зокрема, що правовідносини між КП «Універмаг» та фізичною особою-підприємцем є господарсько-правовими, а не цивільно-правовими. Позивач пропустив строк звернення до нього з позовом, оскільки він припинив свою діяльність як підприємець.

Він не мав можливості захистити себе, надати пояснення, виступити в суді в зв'язку з його хворобою з 14 по 19 січня 2015 року, про що повідомив суд письмовою заявою 14 січня 2015 року, але в зв'язку з тим, що є безробітним, не міг надати в цей день лікарняний, який безробітному не видають, а надав лише довідку з печаткою та підписом лікаря.

Суд порушив його права, задовольнивши вимоги кооперативу та стягнувши з нього неустойку в сумі 9679,21 грн. Така санкція в договорі оренди не прописана.

Неустойка порахована невірно, суд не перевірив розрахунок її суми, не витребував бухгалтерські документи, стягнув неустойку в подвійному розмірі орендної плати в повному обсязі - 9679,21 грн., хоча він сплатив кооперативу орендну плату за договором № 118 за листопад 2012 року - січень 2013 pоку по 889,48 грн. щомісяця.

Його дружина ОСОБА_4 є співзасновником кооперативного підприємства, співвласником нерухомого майна, їй та двом іншим співзасновникам виділялась рішенням суду у спільну часткову власність частина нерухомого майна. КП «Універмаг» не є власником торгівельної площі 13,48 кв. м. Це майновий пай його дружини ОСОБА_4 - 35/100 від 165,43 кв. м - спільна часткова власність, право розпоряджатися даною площею належить ОСОБА_4, а тому вони не повинні платити за користування цим майном орендну плату.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача та його представника, які підтримали скаргу з мотивів, в ній викладених, представника позивача, яка заперечує проти скарги та вважає рішення суду вірним, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду не повністю відповідає вказаним вимогам процесуального закону.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав зобов'язань за договором оренди об'єкта нерухомості щодо повернення об'єкта оренди по закінченню строку дії договору, право позивача порушене, а тому у останнього виникло право вимагати стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати.

Висновок суду в частині порушення відповідачем прав позивача узгоджується з обставинами справи, вірно встановленими судом, та відповідає вимогам матеріального та процесуального права, проте суд невірно визначив розмір неустойки, а тому в цій частині рішення суду підлягає зміні.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 квітня 2006 року між КП «Універмаг» та ОСОБА_3 укладений договір оренди об'єкта нерухомості №118.

Згідно п.1.1 договору КП «Універмаг» передає, а ОСОБА_3 приймає в тимчасове, платне володіння і користування частину нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. В оренду здається торгівельна площа 13,48 кв. м на другому поверсі магазину, балансовою вартістю 4340,00 грн.

Згідно п. 4.1 договору, термін оренди складає 7 років, починаючи з 01 квітня 2005 року по 01 листопада 2012 року, згідно рішення господарського суду Сумської області від 30 січня 2006 року №3/670-05.

(Рішенням господарського суду Сумської області від 30 січня 2006 року було частково задоволено позов приватного підприємця ОСОБА_3, зобов'язано КП «Універмаг» укласти з підприємцем ОСОБА_3 додаткові угоди до договорів оренди нежитлових приміщень від 28 березня 2005 року №№ 100, 101, згідно наданих останнім проектів додаткових угод від 15 жовтня 2005 року, виклавши пункт 30 договорів в наступній редакції: «Термін дії договору оренди з 1 квітня 2005 року по 1 листопада 2012 року», а також внести зміни до п.п. 29, 59 договорів згідно проектів додаткових угод від 15 жовтня 2005 року) (а.с.101-102).

Відповідно до п. 4.2 договору оренди, якщо кожна із сторін у місячний термін до закінчення цього договору не заявить про намір його розірвати, цей договір автоматично пролонгується на такий самий термін.

Відповідно до п.5.1 договору, розмір орендної плати за весь орендований об'єкт у цілому складає 291,17 грн.(а.с.5 - 6).

Згідно п. 1 додатку від 1 червня 2007 року до договору оренди об'єкта нерухомості №118 від 01 квітня 2005 року відповідно до п. 5.1 договору оренди сторони погодили, що орендна плата з 01 червня 2007 року становить 399,01 грн. за один місяць. Ціна за 1 кв. м торгової площі - 29,60 грн.(а.с.7).

Повідомленням №148 від 15 серпня 2012 року КП «Універмаг» повідомило ОСОБА_3 про відмову від продовження (пролонгації) договору оренди об'єкта нерухомості №118 від 18 квітня 2006 року на новий термін (а.с.8).

Рішенням господарського суду Сумської області від 12 лютого 2013 року у справі №5021/1920/12, залишеним без зміни постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2013 року, зобов'язано ФОП ОСОБА_3 повернути КП «Універмаг» отримане ним за договором оренди об'єкта нерухомості від 18 квітня 2006 року №118 нежитлове приміщення, площею 13,48 кв. м, яке розташоване на другому поверсі універмагу за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язано ФОП ОСОБА_3 демонтувати виконане ним обладнання торгівельного місця та повернути приміщення у первісному стані; стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь КП «Універмаг» неустойку за прострочення повернення приміщення з 1 листопада 2012 року по 1 грудня 2012 року в розмірі 798 гр. (а.с.9-14).

08 липня 2014 року на адресу ОСОБА_3 КП «Універмаг» надіслало повторну претензію, в якій вимагало в строк до 20 липня 2014 року сплатити 9 097,20 грн. неустойки за прострочення повернення об'єкту з орендного користування за період з 02 грудня 2012 року по 09 грудня 2013 року (а.с.14-15).

Предмет оренди перебував у користуванні відповідача по 5 грудня 2013 року включно (а.с.158).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 припинив підприємницьку діяльність 17 липня 2014 року за власним рішенням (а.с.32).

Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Позивач довів порушення його прав відповідачем.

Оскаржуючи рішення суду, відповідач посилається на не врахування судом того, що договір оренди №118 від 18 квітня 2006 року, згідно пункту 4.1 цього договору, укладався також і на підставі рішення господарського суду Сумської області від 30 січня 2006 року у справі №3/670-05 за позовом приватного підприємця ОСОБА_5, треті особи на стороні позивача ОСОБА_4, ОСОБА_6, до КП «Універмаг» про укладання додаткових угод до договорів оренди нежитлових приміщень, яким встановлені факти, які не потребують, згідно ст. 61 ЦПК України, доказування.

Посилається на те, що згідно з пунктом 10.2 договору оренди № 118 від 18 квітня 2006 року його невід'ємною частиною є експлікація торгівельної площі з генеральної схеми з установленими межами, на якій вказано, що вона виготовлена згідно рішення зборів співзасновників від 18 березня 2005 року, протокол № 13. Згідно рішення зборів від 18 березня 2005 р., його дружина, співзасновник ОСОБА_4 має право на володіння та розпорядження з 18 березня 2005 року торгівельною площею 13,48 кв. м, яка розташована на другому поверсі магазину «Універмаг», згідно затвердженого проекту по розподілу торгівельної площі між співзасновниками відповідно до їх внесків (паїв) на викуп першого та другого поверхів магазину «Універмаг». Рішенням господарського суду Сумської області від 30 січня 2006 року у справі № 3/670-05 встановлено, що внесок ОСОБА_4 на викуп першого та другого поверхів магазину складає 27 551 грн. 38 коп. - 8,2%. 8,2% із 100% всієї площі 710,1 кв. м складає 58,22 кв. м.

Рішенням зборів співзасновників - фізичних осіб КП «Універмаг» від 18 березня 2005 року у торгівельному залі № 14 за планом другого поверху пропонувались торгівельні площі співзасновникам відповідно до проекту (від праворуч до ліворуч): ОСОБА_7 - 15.68 кв. м, ОСОБА_8 - 13.09 кв. м, ОСОБА_9 - 8.47 кв. м, ОСОБА_10 -15.89 кв. м, ОСОБА_11 -15.89 кв. м, ОСОБА_4 -10.49 кв. м. В зв'язку з недостатністю торгівельної площі співзасновнику ОСОБА_4 пропонувалось надати додаткову площу для оформлення вітрини уздовж стіни на другому поверсі між установленою роздягальнею та до кута торгівельної зали № 13, шириною 1,0 м, що загалом складає 11,15 кв. м.

Зазначає, що вказаним рішенням зборів співзасновників - фізичних осіб КП «Універмаг» від 18 березня 2005 року була закріплена та розподілена торгівельна площа на першому та другому поверхах, яка була викуплена за особисті гроші у Охтирського РайСТ п'ятнадцятьма співзасновниками кооперативу.

ОСОБА_4 є його дружиною. Згідно ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте за час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя. Даний факт встановлений постановою Вищого господарського суду України від 05 грудня 2013 року по справі № 920/1483/13.

За погодженням загальними зборами членів кооперативу торгівельна площа, яка виділена фізичній особі - засновнику кооперативу ОСОБА_4 оформлена договором оренди №118 від 18 квітня 2006 року на другому поверсі та передана в оренду КП «Універмаг» в особі ОСОБА_12 згідно акту передачі - прийому орендованого нежитлового приміщення за договором № 118 йому і його дружині, про що свідчать два підписи на даному акті. У 2006 році ще не було рішення Апеляційного суду Сумської області від 30 травня 2013 pоку, яким було виділено в рахунок майнових паїв 23,3 % -165,43 кв. м. від 710,1 кв. м на першому поверсі: ОСОБА_4 - 8,2%, ОСОБА_13 - 8,2%, ОСОБА_6 - 6,9%.

Площа 13,48 кв. м як частина майнового паю була передана в оренду та оформлена договором оренди, згідно рішення суду від 30 січня 2006 року та рішення загальних зборів засновників КП «Універмаг», протокол № 24 від 27 січня 2006 року, про надання права голові правління ОСОБА_12 укладати з бажаючими засновниками довгострокові договори оренди на торгівельну площу, згідно внеску до статутного фонду (до виділення майнової частки) на будь-який термін, але не більше 20 років.

Те, що торгова площа 13,48 кв. м належить як майновий пай колишньому співзасновнику ОСОБА_4, закріплено також в самому договорі оренди № 118 від 18 квітня 2006 року.

З огляду на зазначене вважає безпідставними вимоги позивача до нього, оскільки його дружина є власником орендованої ним площі.

Такі доводи відповідача суд обґрунтовано не взяв до уваги з огляду на те, що між сторонами склались договірні правовідносини, що випливають з договору оренди нерухомого майна, яке є власністю лише позивача як юридичної особи.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 ч.1 ЦПК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з положеннями ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання, або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Рішення суду відповідає вказаним вимогам матеріального права.

Не спростовують висновків суду і посилання в скарзі на те, що згідно рішення Апеляційного суду Сумської області від 30 травня 2013 року у справі № 2-44/12, залишеним без зміни ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 жовтня 2013 року, дружині відповідача ОСОБА_4 належить торгівельна площа 35/100 від 165,43 кв. м, або 8,2 % від усієї площі 710,1 кв. м, як виділений колишньому засновнику кооперативу майновий пай, що відповідач вважає встановленим і рішенням господарського суду Сумської області від 30 травня 2006 р. у справі №3/670-05.

Відповідач зазначає, що рішенням апеляційного суду Сумської області від 30 травня 2013 року колишнім членам кооперативу ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_13 виділено реально в рахунок майнових паїв майно, яке вони викупали за особисті кошти: 23,3 % - 165,43 кв. м торгівельної площі нежитлового приміщення кооперативного підприємства «Універмаг» згідно з варіантом 1 повторної судової будівельно-технічної експертизи № 02/02 від 18 квітня 2013 року (зал № 5, зал 2а), визнане за ними право спільної часткової власності на це нерухоме майно на першому поверсі. У інших членів кооперативу залишаються на першому та другому поверхах їх майнові паї (710,1 кв. м - 165,43 кв. м = 544,57 кв. м).

Посилається на те, що 04 липня 2013 р. ОСОБА_4 реєстраційною службою Охтирського міськрайонного управління юстиції Сумської області видане свідоцтво про право спільної часткової власності на нерухоме майно площею 35/100 від 165,43 кв. м згідно рішення апеляційного суду Сумської від 30 травня 2013 року, а у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08 серпня 2013 року, виданого КП «Універмаг», зазначено про те , що нежитлове приміщення, об 'єкт - в процесі виділу частки.

Проте в справі відсутні докази про те, що дружині відповідача як співзасновнику реально виділена у власність спірна площа на другому поверсі магазину - 13, 48 кв. м.

З огляду на відсутність таких доказів є безпідставними посилання відповідача на те, що кооперативу було відомо про необхідність звільнення торгівельної площі - 165,43 кв. м з моменту ухвалення рішення Апеляційного суду Сумської області від 30 травня 2013 року, і кооператив отримав від власників ОСОБА_4, ОСОБА_13, ОСОБА_6 листи від 08 липня 2013 року, 20 липня 2013 року, 11 листопада 2013 pоку, претензію від 12 серпня 2013 року, в яких вони як власники вимагали звільнити площу до 11 липня 2013 pоку, а потім надали термін до 23 липня 2013 року.

Вказані обставини не впливають на висновки суду про те, що орендована відповідачем площа 13,48 кв. м на другому поверсі магазину є власністю КП «Універмаг» і дії відповідача порушили його права як власника.

Є необгрунтованими з точки зору заперечень проти позову і посилання відповідача на те, що кооператив не проводить виробничу діяльність на першому поверсі на тій площі, яка виділена рішенням Апеляційного суду Сумської області площею 165,43 кв. м (23,3%) в рахунок майнових паїв ОСОБА_4, ОСОБА_13, ОСОБА_6 (зали №2а, №5 по АДРЕСА_1), здає в оренду своїм же членам кооперативу, згідно договорів оренди торгівельної площі з КП «Універмаг»: № 129 від 23 січня 2008 року ОСОБА_14; договір оренди № 127 від 16 травня 2006 року ОСОБА_7; договір оренди № 125 від 16 травня 2006 року ОСОБА_9; договір оренди №122 від 22 травня 2006 року ОСОБА_15; договір оренди № 126 від 16 травня 2006 року ОСОБА_16 договір оренди № 119 від 18 травня 2006 року ОСОБА_10; договір оренди № 124 від 23 травня 2006 року ОСОБА_17; договір оренди № 130 від 25 травня 2006 року ОСОБА_12, у яких залишилися майнові паї - торгівельна площа згідно їх внесків на викуп торгівельної площі на першому та другому поверхах.

Відповідач зазначає, що він торгівельну площу розміром 13,48 кв. м, яка знаходиться на другому поверсі будівлі магазину «Універмаг» за адресою АДРЕСА_1, яка перебувала в його користуванні згідно договору оренди № 118 від 18 квітня 2006 pоку, протоколу загальних зборів співзасновників № 24 від 27 січня 2006 року, звільнив та повернув 05 грудня 2013 року, але взамін кооператив його дружині ОСОБА_4 паю не виділив. Пай був виділений ОСОБА_4, ОСОБА_13, ОСОБА_6 рішенням Апеляційного суду Сумської обл. від 30 травня 2013 року.

Від кооперативу ОСОБА_4 ніякої торгівельної площі не отримала, акту про отримання нею іншої площі від кооперативу немає. Кооператив користується і своєю власністю, і власністю ОСОБА_4 більше 21 місяців (з 30 травня 2013 року по теперішній час), бажає, щоб вони сплатили орендну плату і за свій пай на другому поверсі магазину «Універмаг», і хоче отримувати дохід з власності ОСОБА_4, ОСОБА_13, ОСОБА_6 з площі 165,43 кв. м, яка знаходиться на першому поверсі.

Виділену рішенням апеляційного суду Сумської області від 30 травня 2013 року трьом співзасновникам ОСОБА_4, ОСОБА_13, ОСОБА_6, 165,43 кв. м площі кооператив не звільнив за добровільним взаємообміном на виконання рішення суду, а голова правління КП «Універмаг» з деякими членами кооперативу перешкоджала виконанню рішення суду.

Відповідач посилається на те, що за цими фактами СВ Охтирським MB УМВС України в Сумській області 10 грудня 2013 року розпочате досудове слідство у кримінальному провадженні № 12013200060001576 за фактом перешкоджання 16 листопада 2013 року особами з числа членів КП «Універмаг», зокрема головою правління КП «Універмаг» ОСОБА_18, виконанню рішення суду ОСОБА_4, ОСОБА_13, ОСОБА_6, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

Згідно доводів скарги, право власності ОСОБА_4 на нерухоме майно підтверджується свідоцтвом від 04 липня 2013 року про право власності на нерухоме майно - спільну часткову власність 35/100 по АДРЕСА_1 Сумської обл., загальна площа 165,43 кв. м, її частка - 58,22 кв. м., витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_4 від 04 липня 2013 року та технічним паспортом на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 від 14 червня 2013 року, виданим ТОВ «Бюро технічної інвентаризації та експертиз» м. Охтирки та експлікацією внутрішніх площ за планом будівлі. Він з дружиною не мають грошових відносин з КП «Універмаг», не повинні платити орендну плату за свою власність кооперативу - за виділений майновий пай згідно рішення суду від 30 травня 2013 року.

В цій частині доводів апеляційної скарги колегія суддів приймає до уваги те, що площа нежитлових приміщень на першому поверсі магазину не є предметом спору в даній справі.

Таким чином, є необґрунтованими доводи відповідача про те, що торгівельна площа 13,48 кв. м, за не повернення якої кооператив просить стягнути з нього неустойку, належить як пай його дружині ОСОБА_4 згідно рішення господарського суду Сумської області від 30 січня 2006 року у справі № 3/670-05, яким доведено, що внески (паї) на викуп першого (2001 рік) та другого (2004 рік) поверхів магазину універмаг ОСОБА_4 складає 27 551 грн. 38 коп. - 8,2%.

Ст. 3 ЦПК України та ст. ст. 15, 16 ЦК України передбачають право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Ст. 3 ЦК України передбачає, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Вказані норми законів, а також ст. 6 ЦК України, передбачають добровільність в укладенні угод.

Ст. 628 ЦК визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір оренди, укладений між сторонами, не визнавався з підстав, на які посилається відповідач, недійсним, а тому всі наслідки його не виконання, в тому числі, не повернення приміщення власнику після закінчення строку дії договору, суд застосував вірно.

Рішення суду відповідає ст. 204 ЦК України, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не вставлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Є безпідставними і доводи відповідача про те, що зазначена справа, згідно пункту 1 частини 1 статті 205 ЦПК України, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а правовідносини між кооперативом та фізичною особою-підприємцем є господарсько-правовими, а не цивільно-правовими.

Відповідач також посилається на те, що 21 жовтня 2014 року господарським судом Сумської області було відкрите провадження у справі № 920/1764/14 за позовом КП «Універмаг» до відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 9815 грн.65 коп., а ухвалою від 17 листопада 2014 року за заявою позивача КП «Універмаг» позов залишений без розгляду, що не позбавляло права КП «Універмаг» звернутися до суду з аналогічним позовом згідно ст. 81 ГПК України, згідно якої після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, господарський суд залишив позов без розгляду з тих підстав, що аналогічний позов розглядається Охтирським міськрайонним судом (а.с.45-48).

В цій частині суд обґрунтовано врахував роз'яснення, які містяться в п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ».

Відповідач також посилається в скарзі на те, що 17 липня 2014 року він припинив свою підприємницьку діяльність, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 19481595 від 22 жовтня 2014 року та повідомленням про проведення державної реєстрації припинення його підприємницької діяльності як фізичної особи - підприємця від 17 липня 2014 року.

Зазначає, що у витягу визначені відомості про строк, визначений фізичною особою - підприємцем для заявлення кредиторами своїх вимог - 20 квітня 2014 року. В цей строк кооператив до нього вимоги не заявляв, з заявою про поновлення пропущеного строку до ліквідатора ОСОБА_3 не звертався. 17 липня 2014 року ФОП ОСОБА_5 ліквідований, були проведені повні розрахунки з усіма кредиторами.

Строк для заявлення кооперативом своїх вимог до ліквідатора ОСОБА_5 до 20 квітня 2014 року відповідач вважає пропущеним.

Такі доводи відповідача є безпідставними, оскільки вказані обставини не позбавляють права позивача звернутися до суду за захистом свого порушеного права в порядку цивільного судочинства з дотриманням строків позовної давності та з врахуванням того, що він, припинивши свою діяльність як підприємець, відповідає за своїми зобов'язаннями як фізична особа всім своїм майном.

Не спростовують висновків суду і доводи відповідача про те, що його дружина ОСОБА_4 разом з ОСОБА_6 і ОСОБА_13 оплатила за централізоване опалення 8372,88 грн. згідно договору від 01 листопада 2013 року № 252ТОФ/2013 року, згідно рахунку - фактури №СФ-0000745 від 01 жовтня 2013 року внесла на рахунок кооперативу передоплату за послуги централізованого опалення за жовтень - 458 грн. 64 коп., та про те, що в зв'язку з обставинами, що склалися щодо користування та поділу майна кооперативу, він, ОСОБА_5, змушений був звільнити двох найманих працівників - продавців, які працювали згідно трудових договорів, і взагалі припинити підприємницьку діяльність, тому що залишився без приміщення, у якому міг вести свою господарську діяльність (торгівлю). Позивач - кооператив отримав за користування власністю ОСОБА_3 (ОСОБА_4І.) з 31 травня 2013 року по 14 листопада 2014 року 39 282,34 грн., а разом з майна ОСОБА_6, ОСОБА_13 як спільної часткової власності - 112 223,21 грн.

Вказані обставини не є предметом спору в даній справі, не відносяться до прав та обов'язків сторін, визначених спірним договором оренди.

Власником нерухомого майна, згідно правовстановлюючих документів, є юридична особа КП «Універмаг», яке, відповідно до свого статуту та норм ЦК України, розпорядилось у встановленому порядку, своїм майном, в тому числі і шляхом передачі в оренду відповідачеві 13,48 кв. м належної підприємству площі на другому поверсі.

У власність ні відповідачеві, ні його дружині вказана площа не виділялась, правовстановлюючі документи на неї має лише позивач, про що зазначено і в п. 1.7 договору оренди, укладеного між сторонами.

Крім того, і рішення апеляційного суду Сумської області від 30 травня 2013 року, яким виділено дружині відповідача і ще двом співзасновниками у спільну часткову власність частину площі на першому поверсі нежитлового приміщення, за касаційною скаргою інших співзасновників КП «Універмаг».скасоване ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 червня 2014 року, а справу надіслано на новий розгляд до суду першої інстанції. (а.с.245-248).

Доводи скарги про те, що стягнення неустойки не передбачене договором оренди, також є безпідставними, оскільки воно передбачене ст. 785 ЦК України.

Не спростовують висновків суду і доводи скарги про порушення судом процесуальних прав відповідача в зв'язку з його хворобою, оскільки і апеляційному суду відповідач не надав доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Таким чином, доводи скарги в цій частині є безпідставними. Відповідач не навів у апеляційній скарзі фактів, які б підтвердили необґрунтованість рішення суду в частині наявності правових підстав для застосування ст. 785 ЦК України і для стягнення неустойки.

В той же час колегія суддів вважає обґрунтованими доводи скарги про те, що суд безпідставно стягнув з відповідача подвійну орендну плату за грудень 2012 року і січень 2013 року.

В цій частині доводи відповідача підтвердив і позивач, надавши копії бухгалтерських документів, з яких вбачається, що відповідач сплатив позивачеві за ці два місяці по 399,01 гр. - всього 798,02 гр., а тому стягнену з відповідача суму слід зменшити на вказану суму, що складе 9679,21 гр. - 799,02 гр. = 8881,19 гр.

Розрахунок неустойки, наведений позивачем та врахований судом, є вірним, його правильність відповідач не спростовує, крім доводів щодо неврахування судом проведених ним платежів.

Посилання відповідача на те, що він сплатив орендну плату і за листопад 2012 року, а також виконав і рішення господарського суду про стягнення з нього подвійної орендної плати за інший спірний період, не впливають на законність рішення суду у даній справі, в якій спірним є період з 2 грудня 2012 року. Відповідач не позбавлений можливості захистити своє, як він вважає, порушене право щодо переплати орендної плати за інший період.

При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 243, 6 гр. Оскільки вимоги позивача задоволені на 92 %, з відповідача на його користь слід стягнути на підставі ст. 88 ЦПК України на повернення судового збору 224,11 гр.

При оскарженні рішення суду відповідач сплатив 121, 8 гр. судового збору. На його користь слід стягнути з позивача 8% з вказаної суми, тобто 9, 74 гр.

Шляхом взаємного заліку на користь позивача з відповідача слід стягнути 214,37 гр. судового збору.

Згідно п. п. 3, 4 ч.1, ч. ч. 2, 3 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права; невідповідність висновків суду обставинам справи, норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 січня 2015 року в даній справі змінити.

Стягнути з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь кооперативного підприємства «Універмаг» (42700, АДРЕСА_1, р/р 26002060498490 в Сумській філії ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 337546, код ЄДРПОУ 31525553), 8881,19 гр. неустойки за прострочення повернення приміщення.

Стягнути з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь кооперативного підприємства «Універмаг» (42700, АДРЕСА_1, р/р 26002060498490 в Сумській філії ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 337546, код ЄДРПОУ 31525553), на повернення судового збору 214,37 гр.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді -