Рішення

від 02.03.2015 по справі 908/5750/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 2/135/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2015 Справа № 908/5750/14

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон", м. Донецьк,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Кайлас", м. Донецьк,

про стягнення 26594273,45 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Вязміна М.Г., довіреність №34 від 06.06.2013р.;

від відповідача: Савчук А.П., довіреність б/н від 20.01.2015р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Регіон" з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Кайлас" про стягнення за договором №0738 від 07.09.2010р. заборгованості у розмірі 20949539,28 грн., пені - 1955821,79 грн., 3% річних - 325826,96 грн., інфляційних втрат - 3363085,42 грн., усього - 26594273,45 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі та на виконання умов договору №0738 від 07.09.2010р. він поставив відповідачу товар на суму 22405923,68 грн. В порушення умов договору відповідач частково сплатив вартість поставленого товару на суму 1456384,40 грн. Решту поставленого товару на суму 20949539,28 грн. відповідач не сплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 525, 526, 530, 549, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 230, 232 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.12.2014 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/135/14 та призначено розгляд справи на 03.02.2015р.

Ухвалою суду від 03.02.2015р. у зв'язку з перебуванням судді Мойсеєнко Т.В. на лікарняному, розгляд справи перенесено на 16.02.2015р.

Ухвалою суду від 16.02.2015р. за клопотанням відповідача продовжено розгляд справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 25.02.2015р.

Ухвалою суду від 25.02.2015р. відкладено розгляд справи на 02.03.2015 р. для надання додаткових доказів.

В судовому засіданні 25.02.2015р. були присутні представники обох сторін, за заявою яких фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.

Представник позивача підтримав позовні вимоги відповідно до заяви про збільшення позовних вимог з подальшими уточненнями до розрахунку інфляційних втрат. Просить стягнути з відповідача суму основного боргу 20949539,28 грн., пеню в розмірі 1955821,79 грн., 3% річних в розмірі 446358,55 грн., інфляційні втрати в розмірі 4641007,31 грн.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві. У відзиві відповідач зазначає, що усі специфікації, на яких здійснені спірні поставки, не відповідають вимогам законодавства, оскільки з них не вбачається, хто підписав ці специфікації (крім підпису відсутні дані, які б могли ідентифікувати особу, яка їх підписала). Також відсутні дані про посаду тієї особи, яка підписала специфікації, та чи мала вона повноваження на таке підписання. Тому відповідач вважає, що усі зазначені специфікації не є чинними. Крім того, відповідач вважає, що за умовами п. 6.1 договору та специфікацій обов'язок відповідача оплатити товар виникає лише після поставки всього товару. Згідно специфікації № 47/1 від 26.09.2013 р. позивач повинен був поставити товар у кількості 400,00 тон., а згідно наданих позивачем документів було поставлено лише 76,04 тони. Згідно специфікації № 50 від 30.11.2013 р. позивач повинен був поставити товар у кількості 1650,00 штук, а згідно наданих позивачем документів поставлено товар у кількості 1050,00 штук. Тому відповідач вважає, що обов'язок відповідача оплатити цей товар не настав, а відповідні розрахунки штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат є неправильними. Також зауважує, що до специфікації № 49/2 від 31.10.2013 р. позивачем надані видаткові накладні № 1923 від 15.11.2013 р., № 2069 від 15.11.2013 р., які оформлені з порушенням вимог оформлення первинних документів, які встановлені в п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки вони не містять даних про особу, яка їх підписала. Аналогічні порушення допущені при оформленні видаткових накладних до специфікації № 50 від 30.11.2013 р. Згідно наданої до специфікації № 51/1 від 10.01.2014 р. видаткової накладної №024 від 13.01.2014 р., її підписано з боку відповідача Слуцьким М.В. за довіреністю від 13.01.2013 р., але такої довіреності надано не було.

Враховуючи вказані обставини, відповідач заявив клопотання про призначення судової експертизи, на вирішення якої поставити запитання: чи виконано підпис від імені директора ТОВ «НВП «Кайлас» Горбенка Дмитра Вікторовича у специфікаціях: №47/1 від 26.09.2013р., № 49/1 від 31.10.2013 р., №49/2 від 31.10.2013 р., №51/1 від 10.01.2014 р., № 50 від 30.11.2013 р., № 51 від 15.01.2014 р., № 52 від 31.03.2014 р., що є невід'ємними додатками до договору №0738 від 07.09.2010 р., Горбенком Дмитром Вікторовичем, чи іншою особою? Проведення судової експертизи доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Позивач надав письмові заперечення на відзив відповідача та клопотання про призначення експертизи, в яких вважає доводи відповідача необґрунтованими, а клопотання про призначення експертизи таким, що не відповідає вимогам законодавства.

Розглянувши клопотання відповідача про призначення судової експертизи, суд відмовив у його задоволенні, виходячи з наступного.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Статтею 33 ГПК України встановлено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У ст. 32 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Частиною 1 статті 41 ГПК України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

У ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» встановлено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Згідно з роз'ясненням, викладеним в п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

В даному випадку суд вважає, що наявних у справі документів достатньо для розгляду справи по суті, і надані сторонами докази дозволяють надати оцінку дійсним правовідносинам сторін без призначення судової експертизи з урахуванням норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини. Зокрема, оспорювання відповідачем підпису директора на специфікаціях, на підставі яких здійснювались спірні поставки, не спростовує факту прийняття відповідачем товару, підписання відповідачем актів прийому-передачі товару для засвідчення факту поставки товару за спірними накладними, а також факту часткової оплати відповідачем товару, поставленого за спірними накладними.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину, яка передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір поставки та специфікації, які є невід'ємними частинами цього договору, в судовому порядку відповідачем не оспорювались. За фактом підробки підпису на цих специфікаціях відповідач до правоохоронних органів не звертався, що підтвердив представник відповідача в своїх усних поясненнях суду. Сам факти поставки товару відповідач не заперечує.

Отже, в даному випадку, встановлення фактичних обставин справи можливе на підставі наявних у справі доказів шляхом надання їм відповідної правової оцінки, а висновок експерта не замінить інших засобів доказування. Тому в задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи суд відмовляє.

В судовому засіданні 02.03.2015 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.

07.09.2010 р. товариством з обмеженою відповідальністю "Регіон" (постачальник, позивач) та товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Кайлас" (покупець, відповідач) укладено договір № 0738, за яким постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити на умовах, викладених у даному договорі, товар, що іменується надалі за текстом «товар», асортимент, кількість та ціна якого зазначені в протоколах погодження цін та/або специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, що є його невід'ємною частиною.

У п. 4.4 договору погоджено, що датою поставки товару вважається дата надходження товару в місце доставки відповідно до базису поставки, визначеного в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, що є його невід'ємною частиною. Датою відвантаження товару вважається дата штемпелю пункту відправлення на товаросупровідних документах.

Сторони узгодили у п. 5.2 договору, що на підставі актів прийому-передачі товару, а також інших необхідних документів, сторони щомісячно до 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за звітним, проводять звірку взаєморозрахунків за даним договором.

Згідно з п. 10.1 договору даний договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2011 р., а в частині невиконаних зобов'язань - до повного виконання кожною із сторін своїх зобов'язань.

17.09.2010 р. сторонами підписано додаткову угоду № 1 до договору, якою викладено преамбулу договору в іншій редакції, зазначивши, що з боку відповідача договір підписаний в особі директора Геращенко А.С.

31.03.2011 р. сторони підписали додаткову угоду № 2 до договору, якою передбачили в п. 4.5 договору, що датою переходу права власності від постачальника до покупця вважається дата оформлення видаткової накладної.

Додатковою угодою № 3 від 16.09.2011 р. сторони передбачили, що договір діє до 31.12.2013 р.

Додатковими угодами № 4 від 21.11.2011 р. та № 5 від 31.05.2012 р. доповнено договір платіжними реквізитами постачальника та покупця.

Додатковою угодою №6 від 07.06.2012 р. сторони виклали преамбулу договору в іншій редакції, зазначивши, що з боку позивача договір підписаний в особі директора Дорофеєва В.Л.

11.12.2013 р. сторони підписали додаткову угоду № 7 до договору, якою встановили, що договір діє до 31.12.2014 р., а в частині невиконаних зобов'язань - до повного виконання кожною із сторін своїх зобов'язань.

Отже, умови договору є чинними на момент розгляду спору судом.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору сторони підписали специфікації, які оформлені невід'ємними додатками до договору, і здійснили поставку та прийняття товару на підставі цих специфікацій.

Так, специфікацією № 47/1 від 26.09.2013 р. передбачена поставка товару (профілі, кутки, вагонні стійки) на загальну суму 3277200,00 грн. з ПДВ. Умови поставки: залізничним транспортом: FCA - станція Краматорськ Донецької залізниці, автотранспортом EXW - ТОВ «Краматорський металопрокатний завод», м. Краматорськ. Вантажоотримувач: ПАТ «Азовзагальмаш», станція призначення: Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці, умови оплати: 30 календарних днів з дати поставки, строк поставки: жовтень 2013 року.

По цій специфікації позивач здійснив поставку товару відповідачу за видатковими накладними:

- від 23.10.2013 р. № 00000001690 на суму 150192,00 грн. (рахунок-фактура №00000001683 від 23.10.2013 р.),

- від 25.10.2013 р. № 00000001712 на суму 150024,00 грн. (рахунок-фактура №00000001711 від 25.10.2013 р.);

- від 29.10.2013 р. № 00000001729 на суму 162324,00 грн. (рахунок-фактура №00000001728 від 29.10.2013 р.);

- від 30.10.2013 р. № 00000001751 на суму 170184,00 грн. (рахунок-фактура №00000001751 від 20.10.2013 р.).

Товар за цими накладними отриманий представником відповідача Слуцьким М.В. на підставі довіреності № 37 від 21.10.2013 р.

31.10.2013 р. підписані специфікація № 49/1 на поставку товару (профілі, вагонна стійка) на загальну суму 1977960,00 грн. з ПДВ та специфікація № 49/2 на поставку товару (коло) на загальну суму 959040,00 грн. Умови поставки: залізничним транспортом: FCA - станція Краматорськ Донецької залізниці, автотранспортом EXW - ТОВ «Краматорський металопрокатний завод», м. Краматорськ. Вантажоотримувач: ПАТ «Азовзагальмаш», станція призначення: Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці, умови оплати: 30 календарних днів з дати поставки, строк поставки: листопад 2013 року. За умовами цих специфікацій при відвантаженні товару залізничним транспортом покупець оплачує залізничний тариф згідно виставлених рахунків.

По цим специфікаціям позивач здійснив поставку товару відповідачу за видатковими накладними та виставив до оплати залізничний тариф, про що свідчать видаткові накладні:

- від 01.11.2013 р. № 00000001780 на суму 153933,00 грн. (рахунок-фактура №00000001781 від 01.11.2013 р.);

- від 04.11.2013 р. № 00000001781 на суму 151631,04 грн. (рахунок-фактура №00000001782 від 04.11.2013 р.);

- від 05.11.2013 р. № 00000001802 на суму 258619,32 грн. (рахунок-фактура №00000001803 від 05.11.2013 р.);

- від 06.11.2013 р. № 00000001804 на суму 146980,80 грн. (рахунок-фактура №00000001805 від 06.11.2013 р.);

- від 07.11.2013 р. № 00000001805 на суму 150966,72 грн. (рахунок-фактура від 07.11.2013 р. № 00000001806);

- від 08.11.2013 р. № 00000001808 на суму 164966,88 грн. (рахунок-фактура №00000001808 від 08.11.2013 р.);

- від 11.11.2013 р. № 00000001811 на суму 123111,36 грн. (рахунок-фактура від 11.11.2013 р. № 00000001811);

- від 13.11.2013 р. № 00000001851 на суму 250794,48 грн. (рахунок-фактура №00000001849 від 12.11.2013 р.);

- від 13.11.2013 р. № 00000001832 на суму 242491,68 грн. (рахунок-фактура від 13.11.2013 р. № 00000001826);

- від 14.11.2013 р. № 00000001840 на суму 248644,68 грн. (рахунок-фактура №00000001840 від 14.11.2013 р.);

- від 15.11.2013 р № 00000002069 на суму 120,00 грн. (рахунок-фактура № від 15.11.2013 р.);

- від 15.11.2013 р. № 00000001845 на суму 252189,24 грн. (рахунок-фактура №00000001843 від 15.11.2013 р.);

- від 15.11.2013 р. № 00000001923 на суму 413018,48 грн. (рахунок-фактура від 15.11.2013 р. № 00000001913);

- від 18.11.2013 р. № 00000001871 на суму 147479,04 грн. (рахунок-фактура №00000001863 від 18.11.2013 р.);

- від 20.11.2013 р. № 00000001894 на суму 148807,68 грн. (рахунок-фактура №00000001884 від 20.11.2013 р.).

Товар за переліченими видатковими накладними, окрім видаткових накладних від 15.11.2013 р № 00000002069 на суму 120,00 грн. та від 15.11.2013 р. № 00000001923 на суму 413018,48 грн., отримував представник відповідача Слуцький М.В. на підставі довіреностей № 39 від 01.11.2013 р. № 41 від 11.11.2013 р.

Видаткові накладні від 15.11.2013 р № 00000002069 на суму 120,00 грн. та від 15.11.2013 р. № 00000001923 на суму 413018,48 грн. з боку відповідача підписані та скріплені його печаткою, однак не містять зазначення, ким підписано накладні.

Специфікацією №50 від 30.11.2013 р. сторони погодили поставку товару (вісь напівоброблена) на суму 9379260,00 грн. Умови поставки: EXW - склад ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського», м. Дніпродзержинськ. Самовивіз автотранспортом вантажоотримувача. Вантажоотримувач: ПАТ «Азовзагальмаш», умови оплати: 25 календарних днів з дати поставки, строк поставки: грудень 2013 року.

По цій специфікації позивач здійснив поставку товару відповідачу за видатковими накладними:

- від 06.12.2013 р. № 00000001995 на суму 1705320,00 грн. (рахунок-фактура №00000001976 від 06.12.2013 р.);

- від 09.12.2013 р. № 00000002000 на суму 852660,00 грн. (рахунок-фактура №00000001981 від 09.12.2013 р.);

- від 10.12.2013 р. № 00000002010 на суму 852660,00 грн. (рахунок-фактура №00000001995 від 10.12.2013 р.);

- від 11.12.2013 р. № 00000002020 на суму 852660,00 грн. (рахунок-фактура №00000002020 від 11.12.2013 р.);

- від 12.12.2013 р. № 00000002055 на суму 852660,00 грн. (рахунок-фактура №00000002040 від 12.12.2013 р.);

- від 13.12.2013 р. № 00000002067 на суму 852660,00 грн. (рахунок-фактура №00000002050 від 13.12.2013 р.);

Зазначені накладні підписані з боку відповідача та скріплені його печаткою, однак ким підписано накладні, не зазначено, окрім накладної від 11.12.2013 р. № 00000002020 на суму 852660,00 грн., яка підписана Слуцьким М.В. (довіреність не надана). Разом із цим, актом приймання-передачі №1/12 від 13.12.2013 р. відповідач за підписом директора Горбенко Д.В., який скріплений печаткою підприємства, засвідчив факт прийняття товару на загальну суму 9379260,00 грн., у тому числі за спірними накладними на суму 5968620,00 грн.

Специфікацією № 51 від 15.01.2014р. сторони погодили поставку товару (вісь напівоброблена) на суму 8526600,00 грн. Умови поставки: EXW - склад ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського», м. Дніпродзержинськ. Самовивіз автотранспортом вантажоотримувача. Вантажоотримувач: ПАТ «Азовзагальмаш», умови оплати: 25 календарних днів з дати поставки, строк поставки: січень-березень 2014 року.

По цій специфікації позивач здійснив поставку товару відповідачу за видатковими накладними:

- від 17.01.2014 р. № 00000000036 на суму 852660,00 грн. (рахунок-фактура №00000000037 від 17.01.2014 р.);

- від 21.01.2014 р. № 00000000051 на суму 852660,00 грн. (рахунок-фактура №00000000049 від 21.01.2014 р.);

- від 22.01.2014 р. № 00000000053 на суму 1705320,00 грн. (рахунок-фактура №00000000052 від 22.01.2014 р.);

- від 23.01.2014 р. № 00000000069 на суму 2557980,00 грн. (рахунок-фактура №00000000065 від 23.01.2014 р.);

За видатковою накладною від 17.01.2014 р. № 00000000036 на суму 852660,00 грн. товар отриманий Слуцьким М.В. (довіреність не надана), інші видаткові накладні з боку відповідача підписані та скріплені його печаткою, однак не містять зазначення, ким підписано накладні. Разом із цим, актом приймання-передачі №1/01 від 31.01.2014 р. відповідач за підписом директора Горбенко Д.В., який скріплений печаткою підприємства, засвідчив факт прийняття даного товару на загальну суму 5968620,00 грн.

Також за видатковою накладною від 21.02.2014 р. № 00000000232 позивач поставив відповідачу товар на суму 852660,00 грн. (рахунок-фактура №00000000199 від 21.02.2014р.). Ця видаткова накладна підписана з боку відповідача та скріплена його печаткою, однак не містить зазначення, ким підписано накладну. Разом із цим, актом приймання-передачі №1/02 від 28.02.2014 р. відповідач за підписом директора Горбенко Д.В., який скріплений печаткою підприємства, засвідчив факт прийняття даного товару на суму 852660,00 грн.

Крім того, позивач поставив відповідачу за видатковими накладними від 07.03.2014 р. №00000000278 на суму 852660,00 грн. (рахунок-фактура №00000000243 від 07.03.2014 р.) та від 31.03.2014 р. № 00000000370 на суму 852660,00 грн. (рахунок-фактура № 00000000314 від 31.03.2014 р.). Видаткові накладні підписані з боку відповідача та скріплені його печаткою, однак не містять зазначення, ким підписано накладні. Разом із цим, актом приймання-передачі №1/03 від 31.03.2014 р. відповідач за підписом директора Горбенко Д.В., який скріплений печаткою підприємства, засвідчив факт прийняття даного товару на загальну суму 1705320,00 грн.

Специфікацією № 51/1 від 10.01.2014 р. сторони передбачили поставку товару (вагонна стійка) на суму 913440,00 грн. Умови поставки: залізничним транспортом: FCA - станція Краматорськ Донецької залізниці, автотранспортом EXW - ТОВ «Краматорський металопрокатний завод», м. Краматорськ. Вантажоотримувач: ПАТ «Азовзагальмаш», станція призначення: Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці, умови оплати: 30 календарних днів з дати поставки, строк поставки: січень-лютий 2014 року.

По цій специфікації позивач здійснив поставку товару відповідачу за видатковими накладними:

- від 13.01.2014 р. № 00000000024 на суму 148641,60 грн. (рахунок-фактура №00000000027 від 13.01.2014 р.);

- від 14.01.2014 р. № 00000000025 на суму 144489,60 грн. (рахунок-фактура №00000000028 від 14.01.2014 р.);

- від 15.01.2014 р. № 00000000026 на суму 148807,68 грн. (рахунок-фактура №00000000029 від 15.01.2014 р.);

- від 24.01.2014 р. № 00000000075 на суму 297449,28 грн. (рахунок-фактура №00000000068 від 24.01.2014 р.);

- від 04.02.2014 р. № 00000000130 на суму 151797,12 грн. (рахунок-фактура №00000000111 від 04.02.2014 р.).

Товар за переліченими видатковими накладними отримав представник відповідача Слуцький М.В. на підставі довіреностей № 1 від 13.01.2014 р., № 3 від 24.01.2014 р., № 4 від 04.02.2014 р.

Специфікацією № 52 від 31.03.2014 р. сторони погодили поставку товару (вісь напівоброблена) на суму 3533040,00 грн. Умови поставки: EXW - склад ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського», м. Дніпродзержинськ. Самовивіз автотранспортом вантажоотримувача. Вантажоотримувач: ПАТ «Азовзагальмаш», умови оплати: 25 календарних днів з дати поставки, строк поставки: квітень 2014 року.

За цією специфікацією позивач здійснив поставку товару відповідачу за видатковими накладними:

- від 04.04.2014 р. № 00000000394 на суму 883260,00 грн. (рахунок-фактура №00000000342 від 04.04.2014 р.);

- від 09.04.2014 р. № 00000000395 на суму 883260,00 грн. (рахунок-фактура №00000000345 від 09.04.2014 р.);

- від 24.04.2014 р. № 0000000475 на суму 883260,00 грн. (рахунок-фактура №00000000423 від 24.04.2014 р.);

- від 29.04.2014 р № 00000000485 на суму 883260,00 грн. (рахунок-фактура №00000000438 від 29.04.2014 р.);

За видатковою 24.04.2014 р. № 0000000475 № 00000000036 на суму 883260,00 грн. товар отриманий Слуцьким М.В. (довіреність не надана), інші видаткові накладні підписані з боку відповідача підписані та скріплені його печаткою, однак не містять зазначення, ким підписано накладні. Разом із цим, актом приймання-передачі №1/04 від 30.04.2014 р. відповідач за підписом директора Горбенко Д.В., який скріплений печаткою підприємства, засвідчив факт прийняття даного товару на загальну суму 3533040,00 грн.

Всього за вищезазначеними видатковими накладними поставлено товару на суму 22405923,68 грн.

Правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У спірному періоді відповідач здійснював оплати поставленого товару 13.03.2014 р. на суму 100000,00 грн. (призначення платежу - згідно договору №0738 від 07.09.2010 р.), 19.03.2014 р. на суму 150000,00 грн. (призначення платежу - за профіль вагонної стійки згідно договору №0738 від 07.09.2010 р.), 29.04.2014 р. на суму 792600,00 грн. та 940000,00 грн. (призначення платежу - за вісь напівоброблену згідно договору №0738 від 07.09.2010р.), 20.05.2014 р. на суму 111600,00 грн. (призначення платежу - за профіль вагонної стійки згідно договору №0738 від 07.09.2010 р.), 13.06.2014 р. на суму 576000,00 грн. (призначення платежу - за вісь напівоброблену згідно договору №0738 від 07.09.2010р.), всього проведено оплат на суму 2670200,00 грн. З них в рахунок оплати спірних поставок позивачем зараховано 1456384,40 грн.

В письмових поясненнях вих. № 2483 від 02.12.2014 р. (т.1, а.с. 140) позивач повідомив суду, що вказані платежі були зараховані позивачем у хронологічному порядку в рахунок оплати товару наступним чином:

- оплату за 13.03.2014 р. в сумі 100000,00 грн. та частину платежу за 19.03.2014 р. в сумі 36529,60 грн. зараховано в рахунок оплати спірної поставки за видатковою накладною від 25.10.2013 р. № 00000001712 (рахунок-фактура №00000001711 від 25.10.2013 р.);

- залишок платежу за 19.03.2014 р. в сумі 113470,40 грн. зараховано в рахунок оплати спірної поставки за видатковою накладною від 29.10.2013 р. № 00000001729 (рахунок-фактура №00000001728 від 29.10.2013 р.);

- частину платежу за 20.05.2014 р. в сумі 77626,40 грн. зараховано в рахунок оплати спірної поставки за видатковою накладною від 23.10.2013 р. № 00000001690 (рахунок-фактура №00000001683 від 23.10.2013 р.);

- частину платежу за 29.04.2014 р. в сумі 552758,00 грн. та оплату за 13.06.2014 р. в сумі 576000,00 грн. зараховано в рахунок оплати спірної поставки за видатковою накладною від 23.10.2013 р. № 00000001690 (рахунок-фактура №00000001683 від 23.10.2013 р.).

Відповідач здійснений позивачем розподіл сум оплат не оспорює.

В порушення умов специфікацій від 31.10.2013 р. № 49/1 та № 49/2, № 51/1 від 10.01.2014 р. відповідач не здійснив повну оплату товару протягом 30 календарних днів з дати поставки.

В порушення умов специфікацій №50 від 30.11.2013 р., № 51 від 15.01.2014 р., № 52 від 31.03.2014 р. відповідач не здійснив повну оплату товару протягом 25 календарних днів з дати поставки.

Таким чином, внаслідок порушення відповідачем умов п. 6.1 договору та специфікацій до нього, які є невід'ємними частинами договору, утворилась заборгованість за отриманий товар в сумі 20949539,28 грн. (22405923,68 грн. - 1456384,40 грн.).

На час розгляду справи відповідач не надав доказів сплати заборгованості.

Проти позову відповідач заперечує посилаючись на те, що усі специфікації, на яких здійснені спірні поставки, не відповідають вимогам законодавства, оскільки з них не вбачається, хто підписав ці специфікації (крім підпису відсутні дані, які б могли ідентифікувати особу, яка їх підписала). Також відсутні дані про посаду тієї особи, яка підписала специфікації, та чи мала вона повноваження на таке підписання. Тому відповідач вважає, що усі зазначені специфікації не є чинними. Крім того, відповідач вважає, що за умовами п. 6.1 договору та специфікацій обов'язок відповідача оплатити товар виникає лише після поставки всього товару. Згідно специфікації № 47/1 від 26.09.2013 р. позивач повинен був поставити товар у кількості 400,00 тон., а згідно наданих позивачем документів було поставлено лише 76,04 тони. Згідно специфікації № 50 від 30.11.2013 р. позивач повинен був поставити товар у кількості 1650,00 штук, а згідно наданих позивачем документів поставлено товар у кількості 1050,00 штук. Тому відповідач вважає, що обов'язок відповідача оплатити цей товар не настав, а відповідні розрахунки штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат є неправильними. Також зауважує, що до специфікації № 49/2 від 31.10.2013 р. позивачем надані видаткові накладні № 1923 від 15.11.2013 р., № 2069 від 15.11.2013 р., які оформлені з порушенням вимог оформлення первинних документів, які встановлені в п. 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки вони не містять даних про особу, яка їх підписала. Аналогічні порушення допущені при оформленні видаткових накладних до специфікації № 50 від 30.11.2013 р. Згідно наданої до специфікації № 51/1 від 10.01.2014 р. видаткової накладної №024 від 13.01.2014 р., її підписано з боку відповідача Слуцьким М.В. за довіреністю від 13.01.2013 р., але такої довіреності надано не було.

Як вбачається із відзиву відповідача, факт поставки товару на спірну суму відповідач не заперечує, однак не погоджується з тим, що поставка здійснювалась на умовах спірних специфікацій, оскільки вважає, що вони підписані не встановленою особою.

Суд зазначає, що всі спірні специфікації № 49/1 та № 49/2 від 31.10.2013 р., №50 від 30.11.2013 р., № 51 від 15.01.2014 р., № 51/1 від 10.01.2014 р., № 52 від 31.03.2014 р. з боку відповідача підписані та скріплені печаткою підприємства, однак у них не зазначено, ким саме підписані ці специфікації.

Разом із тим, у спірних специфікаціях зазначено, що вони є додатками до договору №0738 від 07.09.2010, тобто є невід'ємними частинами цього договору.

Підписані дані специфікації були в період дії договору, оскільки додатковою угодою 11.12.2013 р. № 7 до договору сторони продовжили дію договору до 31.12.2014 р.

Товар, що поставлявся за спірними накладними відповідає погодженому у специфікаціях найменуванню, ціні, кількості товару та строкам поставки. Відповідач, у свою чергу, прийняв товар на таких умовах, про що свідчать усі підписані з його боку та скріплені печатками підприємства спірні видаткові накладні.

У видаткових накладних та рахунках за спірними поставками міститься посилання на умови договору №0738 від 07.09.2010. Інших правовідносин у спірний період, окрім цього договору, сторони не мали.

Пунктом п. 5.1 договору передбачено, що приймання товару за кількістю якістю та комплектністю здійснюється покупцем відповідно до інструкцій держарбітражу П-6 та П-7 (з подальшими змінами та доповненнями).

Отже, приймання товару мало здійснюватися відповідачем з дотриманням вимог Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення товарів народного споживання - за кількістю № П-6 та якістю № П-7.

За приписами п. 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6, встановлено, що приймання продукції за кількістю здійснюється по транспортним та товаросупровідним документам (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів або деяких із них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документі відсутні.

Відповідачем не надано до матеріалів справи будь-яких актів про відсутність товаросупровідних документів, фактичну наявність продукції, претензій щодо кількості та якості.

Факт отримання товару відповідач не заперечує.

На суму поставленого товару позивачем виписані податкові накладні, а податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість задекларовані в податкових деклараціях, що підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи копіями податкових накладних, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних та податкових декларацій з податку на прибуток.

Відповідач, у свою чергу, здійснював у спірному періоді оплату поставленого товару з посиланням на умови договору № 0738 від 07.09.2010 р.

При цьому суд зауважує, що спірні специфікації не можуть розглядатися як самостійні підстави виникнення прав та обов'язків сторін, оскільки вони не є окремими правочинами, а є додатками до договору № 0738 від 07.09.2010 р., а тому мають розглядатися як його невід'ємні частини і не можуть розглядатися окремо від договору.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину, яка передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір поставки, у тому числі спірні специфікації, які є невід'ємними частинами цього договору, в судовому порядку відповідачем не оспорювались. За фактом підробки підпису на цих специфікаціях відповідач до правоохоронних органів не звертався, що підтвердив представник відповідача в своїх усних поясненнях суду. Крім того, відповідачем не доведено і того, що специфікації до договору та накладні підписані саме не уповноваженою особою підприємства чи будь-якою іншою особою, яка не мала права представляти покупця у спірних правовідносинах. Не доведено і того факту, що печаткою підприємства відповідача останній міг завірити на вказаних документах не підпис уповноваженої особи, а іншої особи.

Отже, на момент розгляду справи судом спірні специфікації як невід'ємна частина договору вважаються діючими та правомірними.

Статтею 241 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідач, своїми діями, а саме: прийнявши товар на умовах спірних специфікацій, у тому числі уповноваживши свого представника Слуцького М.В. на підставі довіреностей на отримання товару за договором у спірному періоді, здійснивши часткову оплату такого товару, а також підписавши додаткові акти прийому-передачі, якими за підписом директора ТОВ «НВП «Кайлас» Горбенко Д.В., було повторно засвідчено передачу товару за спірними специфікаціями, схвалив погоджені у специфікаціях умови поставки та оплати.

Таким чином, оспорювання відповідачем підпису директора на спірних специфікаціях, на підставі яких здійснювались поставки, не спростовує факту прийняття відповідачем товару на умовах спірних специфікацій.

Посилання відповідач на те, що за умовами п. 6.1 договору та специфікацій обов'язок відповідача оплатити товар виникає лише після поставки всього товару, а не його окремих партій суд визнав необґрунтованими, оскільки така умова в договорі відсутня. Натомість в п.6.1 договору зазначено, що розрахунки за даним договором здійснюються на умовах специфікацій, якими, у свою чергу, передбачені строки оплати товару від дати поставки. В п.4.4 договору сторони обумовили, що датою поставки є дата надходження товару в місце поставки. Отже, оплата здійснюється за фактично поставлений товар. Крім того, до стягнення позивачем пред'явлено лише вартість не оплаченого товару, у той час як фактично було поставлено більше товару. Про це, зокрема, свідчить оформлений сторонами акт приймання-передачі №1/12 від 13.12.2013 р. про поставку товару на загальну суму 9379260,00 грн., у тому числі за спірними накладними по специфікації № 50 від 30.11.2013р. на суму 5968620,00 грн.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У зв'язку з цим, у відповідача виникло зобов'язання оплатити прийнятий товар на умовах спірних специфікацій.

В порушення договору відповідач не здійснив повного розрахунку за поставлений товар. Доказів сплати боргу відповідач суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений товар в сумі 20949539,28 грн. є законними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що прострочення оплати товару тягне за собою право добросовісної сторони на стягнення пені (штрафної неустойки) з винної сторони з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої на момент прострочення від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня (штрафна неустойка) нараховується протягом всього періоду прострочення до моменту повного виконання зоб в'язань, зокрема, погашення заборгованості.

Таким чином, в договорі сторони передбачили інший термін нарахування пені, ніж визначений у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, і погодили, що пеня нараховується за весь час прострочення оплати.

За прострочення оплати товару позивач нарахував пеню за загальний період з 23.11.2013 р. по 20.11.2014 р. в сумі 1955821,79 грн.

Розрахунок пені судом перевірений і вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 1955821,79 грн. визнані обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення строків оплати товару в період з 23.11.2013 р. по 14.02.2015 р. позивач нарахував на суму боргу 3% річних в сумі 446358,55 грн. та інфляційні втрати в сумі 4641007,31 грн.

Розрахунки 3% річних та інфляційних втрат судом перевірені, вимоги про стягнення 3% річних в сумі 446358,55 та інфляційних втрат в сумі 4641007,31 грн. визнані обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги задоволені судом в повному обсязі.

Відповідно до 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Кайлас" (вул. Куйбишева, 96, м. Донецьк, 83049, код ЄДРПОУ 37041896, р/р 26000000000423 в ПАТ «ВБР» в м. Донецьк, МФО 380719, р/р 260063283 в ПАТ «ПУМБ» м.Київ, МФО 334851) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Кайлас" (вул. Артема, 97, м. Донецьк, 83000, код ЄДРПОУ 25096372, р/р 26003300002477 в АТ «ЗЛАТОБАНК» м. Київ, МФО 380612) суму основного боргу в розмірі 20 949 539,28 грн. (двадцять мільйонів дев'ятсот сорок дев'ять тисяч п'ятсот тридцять дев'ять грн. 28 коп.), пеню в розмірі 1 955 821,79 грн. (один мільйон дев'ятсот п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот двадцять одна грн. 79 коп.), 3% річних в розмірі 446 358,55 грн. (чотириста сорок шість тисяч триста п'ятдесят вісім грн. 55 коп.), інфляційні втрати в розмірі 4 641 007,31 грн. (чотири мільйони шістсот сорок одна тисяча сім грн. 31 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 73 080,00 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят грн. 00 коп.).

Видати наказ.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Рішення оформлено та підписано 18.03.2015р.

і набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня його підписання.