Постанова

від 10.03.2015 по справі 34/5005/1971/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2015 року Справа № 34/5005/1971/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Ткаченко Н.Г.

Суддів - Катеринчук Л.Й.

Куровський С.В.

За участю : представника ТОВ "Юкас-Ленд" - Федоренка О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ліквідатора ТОВ "Юкас-Ленд" Шелепова Д.О.

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 по справі № 34/5005/1971/2012 за позовом ТОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал" до ТОВ "Юкас-Ленд" в особі ліквідатора Шелепова Д.О., ТОВ "Дніпро 2010", Компанія Рarsival Business Limited (Компанія "Парсівал Бізнес Лімітед"), Комунального підприємства МБТІ м. Дніпропетровська; третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсними угод,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Укрпромбанк" в лютому 2012 звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ "Юкас-Ленд" в особі ліквідатора Шелепова Д.О. про визнання недійсним : договору купівлі-продажу будівель та споруд від 10.03.2011, укладеного між ТОВ "Юкас-Ленд" та ТОВ "Дніпро 2010" і договору купівлі-продажу будівель та споруд від 20.05.2011, укладеного між ТОВ "Дніпро 2010" та Компанії "Парсівал Бізнес Лімітед"; та про забов'язання Дніпропетровське МБТІ зареєструвати право власності на будівлі та споруди загальною площею 10 490,4 кв.м за ТОВ "Юкас-Ленд".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2012 залучено до участі у справі №34/5005/1971/2012 відповідачів: ТОВ "Дніпро 2010" та Компанію "Парсівал Бізнес Лімітед".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2012 залучено до участі у справі №34/5005/1971/2012 відповідача - Комунальне підприємство МБТІ м. Дніпропетровська.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2013 здійснено процесуальне правонаступництво у справі №34/5005/1971/2012, а саме: змінено позивача з ТОВ "Укрпромбанк" на ТОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал".

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2014 по справі № 34/5005/1971/2012 /суддя Примак С.А./ у задоволенні позовних вимог ТОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал" відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 по справі № 34/5005/1971/2012 /судді : Чимар Л.О., Чоха Л.В., Антонік С.Г./ рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2014 частково скасовано, прийнято нове рішення по справі, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу від 10.03.2011, укладений між ТОВ "Юкас- Ленд" та ТОВ "Дніпро-2010", договір купівлі-продажу від 20.05.2011, укладений між ТОВ "Дніпро 2010" та Компанією Parsival Business Limited; відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал" до КП "Дніпропетровське МБТІ" про зобов'язання зареєструвати право власності на нерухоме майно загальною площею 10490,4 кв.м., що розташоване за адресою: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Енергетична, 14а за ТОВ "Юкас-Ленд"; стягнуто з ТОВ "Юкас -Ленд" на користь ТОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал" судові витрати у розмірі 1682 грн.

В касаційній скарзі ліквідатор ТОВ "Юкас-Ленд" Шелепов Д.О. просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.11.2014, посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2014 залишити без змін.

В судове засідання Вищого господарського суду України 10.03.2015 з"явився представник ТОВ "Юкас-Ленд", представники інших сторін не з"явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином за адресами зазначеними в матеріалах справи та касаційній скарзі (а.с.2, 24 т.1).

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника ТОВ "Юкас-Ленд", перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи і було встановлено судами попередніх інстанцій, 08.02.2007 між ТОВ "Український промисловий банк" та ТОВ "Юкас-Ленд" укладено іпотечний договір № 9/Zквіп-07, відповідно до умов якого, іпотека за цим договором забезпечує вимоги ТОВ "Український промисловий банк" за кредитним договором № 9 КВ-07 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 08.02.2007 року. Предметом іпотеки є будівлі та споруди, загальною площею 10490,4 кв.м., які розташовані за адресою: Дніпропетровська обл., м.Дніпропетровськ, вул. Енергетична, 14 (а.с. 13-14 т.1).

Даний договір 08.02.2007 посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, з одночасною забороною на відчуження зазначених в іпотечному договорі будівель та споруд (а.с.14-15 т.1).

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 18.03.2011 по справі №2-3781/2011 визнано недійсним договір іпотеки № 9/Zквіп-07 від 08.02.2007, укладений між ТОВ "Український промисловий банк" та ТОВ "Юкас-Ленд" (а.с.53, 54 т.1).

Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 21.02.2011 № 2-378/2011, яким задоволено зустрічний позов ОСОБА_6 до ТОВ "Юкас-Ленд", ТОВ "Укрпромбанк", ПАТ "Дельта Банк" про витребування майна із чужого, незаконного володіння та усунення перешкод у праві власності, визнано іпотечний договір № 9/Zквіп-07 від 08.02.2007, укладений між ТОВ "Український промисловий банк" та ТОВ "Юкас-Ленд" недійсним; зобов'язано нотаріуса вилучити із Державного реєстру іпотек запис №1684 від 08.02.2007, зобов'язано нотаріуса зняти заборону на відчуження нерухомого майна, розташованого за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Енергетична, 14; зобов'язано нотаріуса виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за договором іпотеки № 9/Zквіп-07 від 08.02.2007 (а.с.155-158 т.3).

Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 10.03.2011 знято заборону на відчуження нерухомого майна, розташованого за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Енергетична, 14а та виключено запис із Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, на підставі рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 21.02.2011 № 2-378/2011.

Між ТОВ "Юкас-Ленд"(продавець) та ТОВ "Дніпро-2010"(покупець) 10.03.2011 укладено договір купівлі - продажу купівлі-продажу будівель та споруд загальною площею 10490,4 кв.м., що розташовані за адресою: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Енергетична, 14. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 10.03.2011 (а.с.154 т.3).

В подальшому, між ТОВ "Дніпро 2010" (продавець) та Компанією Parsival Business Limited (покупець) 20.05.2011 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна : що знаходяться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Енергетична, 14а. Вказаний договір був зареєстрований в реєстрі № 1276 приватним нотаріусом ОСОБА_8 (а.с.25-25 т.1).

Позивач , звертаючись до суду з позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, посилався на те, що за спірними договорами купівлі-продажу порушені його права, оскільки він є іпотекодержателем нерухомого майна, яке було відчужено за спірними договорами без його згоди.

Рішення суду першої інстанції від 26.06.2014, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог мотивовано тим, що оскільки позивач не є учасником спірних договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 10.03.2011 та 20.05.2011, відповідно, то ним невірно обрано спосіб захисту порушеного права, і він може захистити своє порушене право шляхом звернення з віндикаційним позовом, в порядку ст. 388 ЦК України та крім того, на момент укладання спірного договору від 20.05.2011 між ТОВ "Дніпро 2010" та Компанією Parsival Business Limited заборона на відчуження об'єктів нерухомого майна була вилучена із реєстру заборон, а отже, Компанія Parsival Business Limited є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна і позивачем не надано відповідного рішення суду, яким було би встановлено факт незаконності дій нотаріуса ОСОБА_4 з приводу зняття заборони відчуження нерухомого майна.

Відповідно до вимог ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме, повідомлення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська № 4016/12 від 20.07.2012 із якого вбачається, що Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська 21.02.2011 рішення щодо визнання недійсним іпотечного договору № 9/Zквіп-07 від 08 лютого 2007 року та зобов'язання зняти заборону на відчуження нерухомого майна, яке розташоване по вул. Енергетичній, 14 в м. Дніпропетровську не приймалось (а.с.119 т.1, а.с.155-158 т.3).

Зазначені вище обставини також підтверджуються результатами перевірки Міністерством юстиції України за зверненням ТОВ "Український промисловий банк" (а.с.41 т.1).

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.03.2011 по справі №2-3781/2011, яким визнано недійсним договір іпотеки № 9/Zквіп-07 від 08.02.2007, було скасовано, цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ТОВ "Юкас-Ленд" та ТОВ "Укрпромбанк" про витребування майна із чужого незаконного володіння та усунення перешкод у праві власності, передано на розгляд Красногвардійському районному суду м. Дніпропетровська і ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 26.12.2011 по справі №2-2326/2011 позовну заяву ОСОБА_6 до ТОВ "Юкас-Ленд" та ТОВ "Укрпромбанк" про витребування майна із чужого незаконного володіння та усунення перешкод у праві власності залишено без розгляду (а.с.119, 15 т.1).

Оскаржувана постанова апеляційного господарського суду від 03.11.2014, якою визнано недійсними договори купівлі-продажу нерухомого майна від 10.03.2011 та 20.05.2011, відповідно, мотивована тим, що зняття заборони на відчуження майна здійснено на підставі підробленої копії неіснуючого рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 21.02.2011, дії приватного нотаріуса ОСОБА_4 по зняттю заборони щодо відчуження спірного майна не відповідають Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами (п.253), а отже, на момент зняття заборони, укладення договорів купівлі-продажу і до теперішнього часу іпотечний договір № 9/Zквіп-07 від 08.02.2007 року є чинним та таким, що підлягає обов'язковому виконанню.

Таким чином, господарський суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, що за спірними договорами купівлі-продажу нерухомого майна від 10.03.2011 та від 20.05.2011, відповідно, в порушення вимог Закону України "Про іпотеку" та ст. 586 ЦК України, було відчужено нерухоме майно без згоди Іпотекодержателя - позивача, що є підставою для визнання їх недійсними, згідно ст.ст.203, 215 ЦК України.

Частиною 2 ст.509 ЦК України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.1 п.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як правильно було встановлено судом апеляційної інстанції, договір іпотеки № 9/Zквіп-07, укладений 08.02.2007 між ТОВ "Український промисловий банк" та ТОВ "Юкас-Ленд" є чинним, оскільки суду не надано належних доказів визнання його недійсним.

Згідно ст.1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 5 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Згідно із п.2 ст.586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 3.1.2 договору іпотеки № 9/Z квіп-07 від 08.02.2007 сторони погодили, що іпотекодавець зобов'язаний не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов'язанням з боку третіх осіб, не видавати довіреності на користування та розпорядження предметом іпотеки, а також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди на це від іпотекодержателя.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя, зокрема, відчужувати предмет іпотеки.

Згідно із ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Як вбачається із матеріалів справи і було встановлено апеляційним судом, згоди на відчуження нерухомого майна, що розташоване за адресою: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Енергетична, 14, позивач - іпотекодержатель не надав.

Господарським судом апеляційної інстанції було встановлено, що позивачем - ТОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал"/ правонаступника ТОВ "Укрпромбанк"/ належним чином доведено, що спірні угоди від 10.03.2011 та від 20.05.2011 порушують його права та охоронювані законом інтереси, оскільки за даними угодами було відчужене заставне майно.

Згідно ст.ст.55, 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 25.12.1997, № 9-зп "Справа за конституційним зверненням громадян ОСОБА_10, ОСОБА_11 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України" ч.1 ст.55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов'язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист.

Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене.

Відповідно до ст.1 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", яка набула чинності для України з 11.09.1997, високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Згідно ст.6 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на ефективний засіб юридичного захисту та заборона дискримінації передбачені ст.ст.13,14 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", згідно яких кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження та користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 положення ч.2 ст.124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.

Згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009, № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, право позивача обрати такий спосіб захисту свого порушеного права як визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, залежить від того, чи порушеного таким правочином його право. У випадку встановлення такого порушення, визнання правочину недійсним є способом захисту порушеного права позивача, котрий він може обирати на власний розсуд (ст. 20 ЦК України).

Належним чином переглянувши справу в апеляційному порядку господарський суд апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що позивачем обраний вірний спосіб захисту порушеного права, відповідно до Коституції України, вимог ч.2 ст. 16 ЦК України , ч.3 ст.15 ЦК України, ст.20 ЦК України, ч.5 п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" .

Згідно із ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відтак, господарський суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про те, що укладення спірних договорів купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна від 10.03.2011 та від 20.05.2011, відповідно, суперечить вимогам ст. 586 ЦК України, ст.ст.9, 12 Закону України "Про іпотеку", порушує права та законні інтереси позивача, що є підставою для визнання таких договорів недійсними, відповідно до ст.ст.203, 215 ЦК України.

Як вбачається із матеріалів справи, КП "Дніпропетровське МБТІ" повідомило суд про те, що з 01.01.2013 року припинились повноваження БТІ щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, відповідно до п.п.3, 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень"ёа отже, комунальне підприємство не є належним відповідачем по справі (а.с.39 т.2).

Таким чином, суд апеляційної інстанції обгрунтовано погодився із висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову щодо забов'язання Дніпропетровське МБТІ зареєструвати право власності на будівлі та споруди загальною площею 10 490,4 кв.м за ТОВ "Юкас-Ленд".

Господарський суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, згідно вимог ст.ст.99-101 ГПК України, давши належну оцінку зібраним по справі та дослідженим судом доказам, доводам та заперечення сторін, обгрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу будівель та споруд від 10.03.2011 та договору купівлі-продажу будівель та споруд від 20.05.2011, як таких, що укладені з порушенням норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 по справі № 34/5005/1971/2012 постановлена у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваної апеляційної постанові.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.111 5 , 111 7 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ліквідатора ТОВ "Юкас-Ленд" Шелепова Д.О. залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 по справі № 34/5005/1971/2012 залишити без змін.

Головуючий - Ткаченко Н.Г.

Судді - Катеринчук Л.Й.

Куровський С.В.