Постанова

від 17.03.2015 по справі 803/367/15-а

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року м. ЛуцькСправа № 803/367/15-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Смокович В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області до Приватного підприємства «Теза» про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області (далі - позивач, інспекція, Луцька ОДПІ) звернулася в суд з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Теза» (далі - відповідач, підприємство, ПП «Теза») про стягнення податкового боргу у розмірі 7 314,31 грн з банківських рахунків платника податків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач перебуває на обліку як платник податків у Луцькій ОДПІ та всупереч вимогам податкового законодавства не сплатив узгоджені грошові зобов'язання у розмірі 7 314,31 грн. Інспекцією вживалися заходи досудового погашення заборгованості шляхом надіслання податкової вимоги, однак це не призвело до повного погашення податкового боргу, тому позивач просить суд стягнути його з банківських рахунків підприємства на користь Державного бюджету України.

Представник позивача, суб'єкта владних повноважень, у судове засідання не прибув, однак у клопотанні від 17 березня 2015 року просить суд розглядати справу за його відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити (а.с.27).

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, заперечень на позовну заяву не подав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи повісткою, яка повернулася на адресу суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» (а.с.19).

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні. Частиною першою статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки в судове засідання сторони не прибули (при цьому, позивач просить суд розглядати справу за відсутності його представника, що є його правом), зазначене не перешкоджає судовому розгляду, а дану справу можливо розглянути і вирішити на основі наявних матеріалів, судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Теза» 23 лютого 2010 року зареєстроване Виконавчим комітетом Луцької міської ради як юридична особа, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.25-26). Підприємство з 23 червня 2006 року перебуває на податковому обліку в Луцькій ОДПІ за №119810200000, що підтверджено довідкою за формою №4-ОПП від 20 лютого 2015 року №1503181401359 (а.с.5).

Як слідує з матеріалів справи, грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10 894,00 грн самостійно нараховане підприємством у податковій декларації від 20 грудня 2013 року №9082807050. У зв'язку з наявністю у відповідача переплати в розмірі 3 579,69 грн, сума зобов'язання з цього платежу наразі становить 7 314,31 грн. (а.с.8-10).

Доказів сплати вищезазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як визначено у підпунктах 14.1.39, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання; грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Позивач, суб'єкт владних повноважень, вживав заходів досудового погашення заборгованості шляхом направлення відповідачу податкової вимоги від 09 вересня 2014 року №8581-25 форми «Ю», яка вручена поштою 07 жовтня 2014 року. Вказані заходи не призвели до сплати боргу (а.с.11).

Як визначено у пункті 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

На думку суду, всі податкові зобов'язання відповідача є узгодженими, податковий орган дотримався 1095-денного строку на їх стягнення, а, отже, в суду немає перешкод для стягнення податкового боргу.

Відповідно до пункту 41.5 статті 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

За правилами пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Наявність у відповідача відкритих банківських рахунків підтверджується довідкою Луцької ОДПІ від 18 лютого 2015 року (а.с.6).

Оскільки матеріалами справи підтверджена наявність у Приватного підприємства «Теза» податкового боргу у розмірі 7 314,31 грн, а відповідачем доказів сплати зазначеної заборгованості не надано, тому суд дійшов висновку, що вимоги Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Керуючись частиною шостою статті 128, статтями 162-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області до Приватного підприємства «Теза» про стягнення податкового боргу - задовольнити повністю.

Стягнути з банківських рахунків Приватного підприємства «Теза» (43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. Бенделіані, буд.3А, кв.18, ідентифікаційний код юридичної особи 34396424) на користь Державного бюджету України податковий борг у розмірі 7 314,31 грн (сім тисяч триста чотирнадцять гривень тридцять одна копійка).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В. І. Смокович