Постанова

від 13.03.2015 по справі 819/336/15-а

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/336/15-a

13 березня 2015 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чепенюк О.В.,

при секретарі судового засідання Калиняк О.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Чайнюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Елтехніка» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Елтехніка» (далі - ПП «Елтехніка», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - Тернопільська ОДПІ, відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.01.2015 року № 0000302203.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.

Тернопільською ОДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Елтехніка» по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Денікс Груп» (далі - ТОВ «Денікс Груп») за період з 01.06.2014 року по 31.08.2014 року, про що складено акт від 26.12.2014 року. На підставі вказаного акту перевірки 31.01.2015 року Тернопільською ОДПІ прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000302203, яким ПП «Елтехніка» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) на 59961,00 грн., у тому числі за основним платежем 47969,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 11992,00 грн. Позивач не погоджується із вказаним податковим повідомленням-рішенням, вважає його неправомірним з огляду на таке.

В акті перевірки від 26.12.2014 року відповідач вказує на те, що ПП «Елтехніка» занижено ПДВ у зв'язку із безпідставним включенням до податкового кредиту сум по операціях з поставки товарів від ТОВ «Денікс Груп», оскільки взаємовідносини між цими суб'єктами господарювання є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків. Проте, договір купівлі-продажу від 02.06.2014 року, укладений між позивачем та ТОВ «Денікс Груп» виконаний, проведена фактична поставка товару з документальним оформленням господарських операцій, виконані розрахунки, що підтверджується належними первинними документам. Відтак, позивач вважає, що правомірно сформував податковий кредит на підставі податкових накладних, виписаних контрагентом, по господарських операціях, що носили реальний характер, а висновки податкового органу є безпідставними, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

В обґрунтування позовних вимог ПП «Елтехніка» посилається на положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2, директор підприємства, адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та додатково зазначив, що підприємство займається діяльністю у сфері купівлі-продажу електрокомплектуючих та інструментів. Пошук постачальників та покупців позивач здійснює, зокрема, через мережу Інтернет, в подальшому ведуться переговори, узгоджуються ціна, номенклатура товару та інші умови, поставка товару в більшості проводиться автотранспортом підприємства, для зберігання продукції використовується орендоване складське приміщення. Щодо спірних господарських операцій, то ОСОБА_2 зазначив, що безпосередньо сам вів переговори з постачальником, здійснював прийняття, перевезення товару, що оформлено належними видатковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, ТТН. Далі електрокомплектуючі були реалізовані підприємствам в межах господарської діяльності позивача. Будь-яких сумнівів щодо недобросовісності контрагента у позивача не було, ТОВ «Денікс Груп» виконало свої зобов'язання за договором купівлі-продажу від 02.06.2014 року у повному обсязі. Щодо відсутності сертифікатів якості, то представник ПП «Елтехніка» зауважив, що чинне законодавства не передбачає сертифікацію товарів, що були предметом поставки. При цьому, на самих приладах та електрокомплектуючих містились відомості про відповідність їх встановленим державним стандартам. У судовому засіданні представник позивача просив позовні вимоги задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову від 23.02.2015 року (а. с. 35-37), та зазначила, що за результатами перевірки ПП «Елтехніка» встановлено порушення порядку формування податкового кредиту з ПДВ при придбанні товарів у ТОВ «Денікс Груп». В ході проведення перевірки ПП «Елтехніка» не підтверджено фактичного постачання товару. Такі висновки зроблені на підставі того, що позивачем не надані для перевірки сертифікати якості та якісні посвідчення на товар, а також у ТТН не зазначено точного місця завантаження та розвантаження товару, лише вказівка на місто, не представлено журналу виданих доручень. Також при перевірці ПП «Елтехніка» використані матеріали акту Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 01.09.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ТОВ «Денікс Груп», яким не встановлено придбання товару, що реалізовувався позивачу в інших постачальників, відсутнє підтвердження фактичного руху активів. У зв'язку з цим, Тернопільською ОДПІ зроблено висновок, що правочин укладений між ПП «Елтехніка» та ТОВ «Денікс Груп» на поставку товару у червні-вересні 2014 року не спричинив реального настання юридичних наслідків, відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання товару у ТОВ «Денікс Груп», а тому позивачем завищено суму податкового кредиту у деклараціях з ПДВ у відповідних звітних періодах. При цьому, представник відповідача погоджується з тим, що мала місце поставка товару ПП «Елтехніка», проте ставить під сумнів його придбання саме у ТОВ «Денікс Груп».

В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача покликається на положення Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 31.01.2015 року № 0000302203 Тернопільською ОДПІ прийнято правомірно, та просила у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ПП «Елтехніка» зареєстроване як юридична особа, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, позивач здійснює господарську діяльність згідно зі статутом, у тому числі проводить торгівлю товарами широкого асортименту, знаходиться на обліку як платник податків у Тернопільській ОДПІ, зареєстрований платником податку на додану вартість (а. с. 72-80).

Тернопільською ОДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Елтехніка» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Денікс Груп» за період з 01.06.2014 року по 30.09.2014 року, про що складено акт № 10138/22-03/31383873 від 26.12.2014 року (а. с. 45-50). Позивачем подано до податкової інспекції заперечення на даний акт перевірки, за наслідками розгляду якого Тернопільською ОДПІ висновки акту перевірки залишені без змін (а. с. 26).

Перевіркою встановлено, що позивачем укладено договір купівлі-продажу № 0206-1 від 02.06.2014 року з ТОВ «Денікс Груп» (постачальник), на підставі якого протягом червня-вересня 2014 року оформлено поставку товарів. По таких операціях ПП «Елтехніка» включено до податкового кредиту за червень-вересень 2014 року ПДВ у загальній сумі 47968,40 грн. згідно з податковими накладними, виписаними ТОВ «Денікс Груп», та відображено у податкових деклараціях з ПДВ за цей період. Для перевірки позивачем були надані такі документи: договір, видаткові накладні та податкові накладні, ТТН, платіжні доручення на підтвердження проведення розрахунків між сторонами.

При проведенні перевірки відповідачем використані матеріали акту Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 01.09.2014 року № 2623/26-55-22-07/37882958 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Денікс Груп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2014 року по 31.08.2014 року». Зі змісту даного акту слідує, що платник податків відсутній за місцезнаходженням, через що підтвердити факт реальності здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Денікс Груп» не представилось можливим, всі висновки контролюючого органу зроблені на підставі аналізу інформації з автоматизованих інформаційних систем податкового органу, податкової звітності товариства. Зокрема, податковою інспекцією зазначено про відсутність реального вчинення господарських операцій ТОВ «Денікс Груп», зважаючи на ненадання пояснень та документальних підтверджень платником податків даних податкових декларацій, а також неможливість встановити номенклатуру товару, який товариство отримало в червні-серпні 2014 року через відсутність реєстрації контрагентами податкових накладних на суму до 10 тисяч гривень в Єдиному реєстрі податкових накладних (а. с. 38-44).

Перевіркою Тернопільської ОДПІ зроблено висновок про те, що правочин між ПП «Елтехніка» та ТОВ «Денікс Груп» є таким, що вчинено без наміру створення правових наслідків. При цьому, податковий орган виходив з матеріалів акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента та врахував те, що в перевізних документах ТТН, наданих для перевірки позивачем, не зазначено точного місця завантаження та розвантаження товару, не надано журналу виданих доручень, відсутні сертифікати якості та якісні посвідчення. В акті перевірки від 26.12.2014 року № 10138/22-03/31383873 зазначено про порушення ПП «Елтехніка» пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму ПДВ на 47968,40 грн. у тому числі за червень 2014 року на 11658,59 грн., липень 2014 року - 12217,34 грн., серпень 2014 року - 11676,76 грн., вересень 2014 року - 12415,71 грн.

На підставі акту перевірки від 26.12.2014 року № 10138/22-03/31383873 Тернопільською ОДПІ 31.05.2015 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000302203, яким ПП «Елтехніка» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 59961,00 грн., у тому числі за основним платежем 47969,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 11992,00 грн. (а. с. 13). Позивач оскаржив дане податкове повідомлення-рішення до суду.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (ПК України) від 02.12.2010 року № 2755-VI (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення перевірялося судом на відповідність критеріям, визначеним у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, якої повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владні суб'єкти.

Зокрема, чи оскаржуване рішення прийняте суб'єктом владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в межах своєї компетенції, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами; обґрунтовано. Так, прийняття рішення обґрунтовано зобов'язує суб'єкта владних повноважень врахувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації, уникаючи висновків, що базуються на припущеннях. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

При вирішенні справи та прийнятті постанови суд враховує наступні обставини та застосовує такі положення чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 181 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства України та доводи Тернопільської ОДПІ про відсутність реальних правових наслідків по правочину, укладеному між позивачем та ТОВ «Денікс Груп», судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій, за якими ПП «Елтехніка» сформований податковий кредит по ПДВ, зокрема, належного оформлення первинних документів та дотримання умов формування податкового кредиту з ПДВ, руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, наявність можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів і господарською діяльністю платника податків.

Оцінюючи докази, які є у справі, суд враховує норми частини другої та третьої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно якої підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З метою з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами суд вживав заходи, визначені частинами четвертою, п'ятою статті 11 КАС України, зокрема, суд зобов'язував сторін надати всі докази на підтвердження обгрунтування позовних вимог та заперечення.

Оцінюючі надані сторонами докази на підтвердження мотивації сторін, суд не погоджується з позицією податкового органу у даній справі про те, що господарські взаємовідносини між ПП «Елтехніка» та ТОВ «Денікс Груп», по яких позивач формував податковий кредит, є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, оскільки такі господарські операції носили реальний характер, підтверджені первинними документами, виходячи з такого.

Як встановлено судом, між позивачем (покупець) та ТОВ «Денікс Груп» (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу № 0206-1 від 02.06.2014 року, відповідно до якого постачальник зобов'язувається поставити покупцю товар, найменування, одиниця виміру, загальна кількість (асортимент, номенклатура), вартість якого остаточно узгоджується сторонами у видаткових накладних (а. с. 27-30). Транспортування товару здійснюється згідно усної домовленості між сторонами (пункт 4.2 договору). Відповідно до пункту 5.1 якість і комплектність товару повинні відповідати вимогами нормативно-технічної документації товаровиробника, сертифікату відповідності уповноваженого органу України (якщо товар підлягає обов'язковій сертифікації), а також додатковим умовам за якістю і комплектністю.

Як вбачається з пояснень представника позивача, директора ПП «Елтехніка» ОСОБА_2, кожна поставка товару, а саме: електрокомплектуючих та інструментів (пускачі, свердла, автоматичні вимикачі, різці, фрези, втулки, напилки та інше), здійснювалась безпосередньо за його участі, при якій ним узгоджувався з постачальником асортимент та ціна товару, про що виписувались видаткові накладні, відвантаження товару проводилось зі складу продавця у місті Києві, на отримання товарно-матеріальних цінностей позивачем виписувались довіреності, перевезення товару здійснювалось ОСОБА_2, який є одночасно і водієм, транспортом ПП «Елтехніка» - автомобілем Subaru Forester, що оформлено відповідними ТТН. На кожну поставку товару виписані податкові накладні.

На підтвердження зазначених обставин позивачем надано суду видаткові накладні та податкові накладні № 2, № 3 від 02.06.2014 року, № 52, № 53 від 09.06.2014 року (а. с. 105-111), № 21, № 22 від 03.07.2014 року (а. с. 131-133), № 6, № 7 від 01.08.2014 року, № 28 від 04.08.2014 року (а. с. 153-157), № 6, № 7 від 01.09.2014 року, № 58, 59 від 08.09.2014 року (а. с. 185-191). Кожна з видаткових накладних містить усі необхідні реквізити та відомості про зміст господарської операції у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Для отримання товару ОСОБА_2 були видані довіреності № 13 від 02.06.2014 року, № 15 від 03.07.2014 року, № 17 від 01.08.2014 року, № 19 від 01.09.2014 року, про що свідчать відповідні записи в журналі реєстрації довіреностей за 2014 рік (а. с. 102) та відповідні відмітки на видаткових накладних. Розрахунки між сторонами проведені в повному обсязі на суму 221250, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями про перерахування коштів (а. с. 215-219).

Позивачем на підтвердження транспортування товару (інструментів і електрокомплектуючих) надано копії ТТН № 06/1 від 02.06.2014 року, № 06/2 від 09.06.2014 року, № 07/1 від 03.07.2014 року, № 08/1 від 01.08.2014 року, № 08/2 від 04.08.2014 року, № 09/1 від 01.09.2014 року, № 09/2 від 08.09.2014 року (а. с. 112-113, 134, 158-159, 192-193) за типовою формою № 1-ТН. З даних ТТН вбачається, що перевезення товару здійснювалось в усіх випадках ПП «Елтехніка» автомобілем Subaru Forester ВО 9109АА, водій ОСОБА_2 Згідно з ТТН пункт навантаження зазначено місто Київ (місцезнаходження постачальника), місце розвантаження - місто Тернопіль (місцезнаходження позивача). ТТН містять відомості про найменування товару з посиланням на номер та дату видаткової накладної, суму поставки, особу, яка відпустила (здала) вантаж, та особу, яка вантаж одержала, а також інформацію про довіреність, виписану ПП «Елтехніка», матеріально-відповідальній особі на отримання товару.

Позивачем надано суду копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіля марки Subaru Forester ВО 9109АА за ПП «Елтехніка», видаткові накладні та податкові накладні на придбання позивачем цього транспортного засобу, акт приймання-передачі основних засобів від 09.11.2004 року автомобіля марки Subaru Forester та інвентарну картку обліку основних засобів - автомобіля Subaru Forester, накладні, видаткові накладні за період червня-вересня 2014 року на придбання паливно-мастильних матеріалів для заправки автомобіля, що підтверджують перебування у власності транспортного засобу та витрати підприємства, пов'язані з транспортуванням товару, придбаного у ТОВ «Денікс Груп».

З пояснень директора ПП «Елтехніка» вбачається, що підприємство використовує в господарській діяльності для зберігання товару складське приміщення по АДРЕСА_2 в місті Тернополі, яке орендує у фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (а. с. 81-84).

В подальшому придбаний у ТОВ «Денікс Груп» товар позивач продав суб'єктам господарювання в межах Тернопільської та Львівської областей: відкритому акціонерному товариству «Тернопільське об'єднання «Текстерно», акціонерному товариству закритого типу «Фібос», публічному акціонерному товариству ТРЗ «Оріон», комунальному підприємству теплових мереж Тернопільської обласної ради «Тернопільтеплокомуненерго», державному підприємству «Стрийський вагоноремонтний завод» та ряду інших підприємств, про що до матеріалів справи долучені копії видаткових накладних та податкових накладних за період з червня 2014 року по вересень 2014 року (а. с. 114-130, 135-152, 160-184, 194-214). Крім того, як вбачається з наданих суду доказів, позивач придбав такі електрокомплектуючі і інструменти та в подальшому реалізував їх за вищою ціною з метою отримання прибутку від такої діяльності, тобто прибуток підприємства формувався не за рахунок податкової вигоди, такі господарські операції обгрунтовані розумною економічною причиною (діловою метою).

Оцінюючі такі докази на відповідність вимогам чинного законодавства суд враховує положення Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 16.05.1996 року №99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України

12.06.1996 року за №293/1318 (чинної на час виникнення спірних правовідносин), пунктами 2-4 якої передбачено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. Позивачем такі вимоги дотримані.

Згідно зі статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, товарно-транспортна накладна визначена як обов'язковий документ, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом та зберігатися як у вантажовідправника, так і у вантажоодержувача. Згідно із пунктом 1 зазначених Правил товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Зазначені вимоги законодавства позивачем виконані, всі наявні первинні документи бухгалтерського обліку складені належним чином та підтверджують обставини реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, належними доказами підтверджено отримання товару від постачальника та його перевезення.

Доказом щодо відсутності об'єктів оподаткування у позивача при придбанні товарів, на який посилається податковий орган, є акт Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 01.09.2014 року № 2623/26-55-22-07/37882958 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Денікс Груп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2014 року по 31.08.2014 року». Разом з тим, зі змісту даного акту слідує, що всі висновки контролюючого органу зроблені на підставі аналізу інформації з автоматизованих інформаційних систем податкового органу, податкової звітності товариства без дослідження первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, так як платник податків відсутній за місцезнаходженням і підтвердити факт реальності здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Денікс Груп» не представилось можливим.

Суд не приймає мотивацію представника відповідача про те, що відсутній факт придбання ТОВ «Денікс Груп» саме того товару, що реалізовувався позивачу, оскільки з акту Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 01.09.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки слідує, що податковий орган не дослідив придбання усіх товарів та не зміг встановити номенклатуру товару, який товариство отримало в червні-серпні 2014 року від постачальників, через відсутність реєстрації податкових накладних на суму до 10 тисяч гривень в Єдиному реєстрі податкових накладних (а. с. 38-44). Також не досліджувалось питання щодо придбання такого товару у попередні періоди. Тобто висновки податкового органу при перевірці контрагента ґрунтуються на припущеннях через відсутність первинних документів бухгалтерського і податкового обліку.

Крім того, зважаючи на вказані законодавчі положення та обставини справи, суд вважає за необхідне зазначити, що сама по собі неможливість реалізації контролюючими органами визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок господарюючого суб'єкта не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства, тим більше особою, якої така зустрічна звірка безпосередньо не стосувалася. Отже, акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть розглядатися як належне підтвердження фактів порушення платником податків податкового законодавства, здобуте в ході перевірки.

Слід також зауважити, що висновки про порушення податкового законодавства контрагентами позивача чи іншими особами не можуть автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства самим позивачем, а позивач як платник податку не повинен відповідати за наслідки невиконання своїми контрагентами чи третіми особами вимог закону. Така позиція узгоджується й з висновками Верхового Суду України, висловленими, зокрема, у постанові від 31.01.2011 року в справі №21-47а10, постанові від 11.12.2007 року у справі №21-1376во06.

Суд оцінює достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємних зв'язок доказів у їх сукупності. В даному випадку, в матеріалах справи є достатні докази на підтвердження фактичної поставки (перевезення) та використання у господарській діяльності електрокомплектуючих та інструментів ПП «Елтехніка», які придбані у ТОВ «Денікс Груп».

З огляду на встановлений судом реальний характер зазначених вище господарських операцій, можливі недоліки у заповненні ТТН (не зазначення повної адреси місця навантаження та розвантаження вантажу) не можуть бути підставою для позбавлення позивача як добросовісного платника податків права на податковий кредит з ПДВ. Щодо відсутності сертифікатів якості та якісних посвідчень на товар, то відповідачем не доведено перед судом, що така продукція підлягає сертифікації в Україні з видачею відповідних сертифікатів якості. Найменування такого товару відсутнє у переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженому наказом Держспоживстандарту України № 28 від 01.02.2005 року, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 04.05.2005 року за № 446/10746, що також підтверджується довідкою від 17.01.2012 року, виданою позивачу державним підприємством «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (а. с. 95).

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що доводи податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту з ПДВ є обов'язковою, але, не безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) не мали реального характеру. В даній справі відповідач Тернопільська ОДПІ не довела, що відомості у наведених вище документах, складених по операціях придбання товару у ТОВ «Денікс Груп», не відповідають дійсності. Подані відповідачем докази (акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента) не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданих господарських операції і підтверджувати обізнаність позивача про можливе сумнівне ведення господарської діяльності його контрагентом. Як вбачається з матеріалів справи контрагент позивача на час здійснення операцій був зареєстрований як юридична особа, така юридична особа не припинена, а також зареєстрований платниками податку на додану вартість.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Крім того, чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та дотримання ним податкової дисципліни перед тим як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту. Разом з тим, реальність спірних господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується матеріалами справи, а придбані у контрагентів товари та послуги використовувався позивачем у власній господарській діяльності. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з ПДВ та правомірно сформовано податковий кредит у червні-вересні 2014 року по операціях з придбання товару у ТОВ «Денікс Груп», а тому Тернопільська ОДПІ безпідставно визначила позивачу грошове зобов'язання з ПДВ в сумі 59961,00 грн., у тому числі за основним платежем 47969,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 11992,00 грн.

Відтак, з наведених вище підстав та враховуючи положення статті 162 КАС України, адміністративний позов підлягає до задоволення повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ 31.01.2015 року № 0000302203.

Згідно із частиною першою статті 94 КАС України на користь позивача слід присудити з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 187,20 грн., сплачений згідно з платіжним дорученням № 14 від 11.02.2015 року (а. с. 3).

Керуючись статтями 2, 11, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області від 31 січня 2015 року № 0000302203.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Елтехніка» (місто Тернопіль, вулиця Березова, будинок 11, квартира 82, код ЄДРПОУ 31383873) судовий збір у розмірі 187 (сто вісімдесят сім) гривень 20 (двадцять) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова складена 18 березня 2015 року.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.

копія вірна

Суддя Чепенюк О.В.