Рішення

від 16.03.2015 по справі 925/248/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2015 року Справа № 925/248/15

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: Вакуленко О.П. - адвокат, Пятін Є.В. - за довіреністю;

від відповідача: - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом фізичної особи - підприємця Панченко Ніни Іванівни до приватного підприємства "Інком тайм" про стягнення 16 451,23 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 16 451,23 грн. з яких 15 500 грн. основного боргу, 951,23 грн. неустойки на підставі договору перевезення вантажу автомобільним транспортом № 12-11 від 12 листопада 2014 року, укладеного між сторонами.

26 лютого 2015 року позивач надав суду заяву про зміну розміру позовних вимог в якій просить стягнути з відповідача 10 800,00 грн. основного боргу, 1 566,85 грн. інфляційних витрат, 123,18 грн. як 3 % річних, 1 313,50 грн. неустойки та 3 000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

05 березня 2015 року позивач надав суду заяву про зміну розміру позовних вимог в якій просить суд стягнути з відповідача 13 835,54 грн. основного боргу, 557,57 грн. інфляційних втрат, 44,35 грн. 3% річних, 576,54 грн. пені та 3 000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

16 березня 2015 року позивач надав суду остаточну заяву про зміну позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 12 035,54 грн. основного боргу, 557,57 грн. інфляційних витрат, 44,35 грн. 3% річних, 576,54 грн. пені та 3 000,00 грн. витрат на послуги адвоката. При цьому позивач вказав, що 1800,00 грн., отриманих від відповідача до часу проведення останнього засідання у справі, були зараховані в погашення основного боргу, а всі попередньо перераховані відповідачем грошові кошти в першу чергу спрямовувалися на сплату нарахованих пені, інфляційних та 3% річних.

Суд ухвалює прийняти до розгляду заяви позивача про зміну позовних вимог, оскільки вони подані в порядку ст. 22 ГПК України та не змінюють підстави і предмету позову.

В частині стягнення 1800,00 грн., які позивач отримав 10.03.2015 року і зарахував у погашення основного боргу, провадження у справі слід припинити за відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

У судовому засіданні представники позивача уточнені позовні вимоги підтримали повністю та просять суд їх задовольнити.

Відповідач, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, свого представника в судове засідання не направив, заперечень проти позову суду не надав. Клопотання про відкладення розгляду справи відповідач не подавав.

Суд вважає, що перешкод у розгляді справи за відсутності представника відповідача немає і справу слід розглянути в порядку ст. 75 ГПК України.

Заслухавши доводи і пояснення представників позивача, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається наступне:

12 листопада 2014 року між фізичною особою - підприємцем Панченко Ніною Іванівною (Перевізник) та приватним підприємством "Інком Тайм" (Замовник) було укладено договір перевезення вантажу автомобільним транспортом № 12-11 (а.с. 9-10) у відповідності до якого Замовник замовляє та зобов'язується оплатити, а Перевізник відповідно до узгодженої Сторонами плати за послуги зобов'язується надати транспортно-експедиційні послуги з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом (п. 2.1 договору).

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31 грудня 2014 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення ( п. 8.2 договору).

Заперечень проти недійсності договору від 12.11.2014 року, який надано позивачем у справу, відповідач суду не надав.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті 202 ГК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 ст. 908 ЦК України визначено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Укладений між сторонами договір перевезення вантажу автомобільним транспортом № 12-11 від 12.11.2014 року за своїм юридичним змістом відповідає договорам перевезення, доказів його недійсності сторонами суду не надано.

Позивач доводить, що згідно заявки № 76 від 12.11.2014 року ( а.с. 12) він на користь відповідача надав послуги з перевезення вантажу за маршрутом : Україна, м. Черкаси - Росія, м. Каменск Шахтарський - м. Зерноград на загальну суму 19 800 грн., що підтверджується Актом виконаних робіт № 96 від 17.11.2014 року ( а.с.13) підписаним обома сторонами.

Доказів про існування спору між сторонами з приводу якості наданих послуг у справі немає, послуги перевезення позивачем належним чином надавалися та прийняті відповідачем без зауважень.

Відповідач не направив суду заперечень проти позову із доказами, які б звільняли його від виконання зобов'язання по оплаті отриманих послуг за перевезення вантажів.

Вартість послуги транспортного експедирування узгоджується в Заявках і зазначається у рахунках - фактурах Перевізника ( п. 5.1 договору) .

Розрахунки за договором здійснюються у безготівковій формі по факту надання послуг перевезення вантажу на підставі рахунку - фактури, переданого Перевізником Замовнику за допомогою факсимільного зв'язку, з наступним наданням Перевізником оригіналу рахунка-фактури, товарно-транспортної накладної (СМR/ТТН) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акта виконаних робіт з додатками та податкової накладної ( п. 5.2 договору).

Якщо умови оплати, зазначені в Заявці, відрізняються від умов п. 6.1 Договору, оплата здійснюється на умовах Заявки ( п. 5.3 договору).

Згідно заявки № 79 вартість послуг перевезення складає 19 800,00 грн., з яких 5 000,00 грн. передоплата при отриманні документів (CMR) та 14 800,00 грн. 3-5 днів після вигрузки на складі в Росії ( а.с. 12).

З акту виконаних робіт № 82 (а.с. 13) від 17.11.2014 року вбачається, що перевезення вантажу здійснено з 13.11.2014 року по 17.11.2014 року за маршрутом: м. Черкаси (Україна) - м. Зерноград, Ростовська область ( Росія).

Строк виконання зобов'язання по повній оплаті послуг перевезення вантажів для відповідача настає по факту надання послуги перевезення на підставі рахунку-фактури. Оскільки сторонами підписано акт виконання робіт № 82 від 17.11.2014 року із посиланням у ньому на рахунок № 82 від 17.11.2014 року, то слід вважати, що строк оплати вартості послуг перевезення для відповідача є таким, що настав з 23.11.2014 року (+ 5 днів від дати підписання акту).

Зобов'язання у відповідності до ст. 526 Цивільного Кодексу України та ст. 193 Господарського Кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За твердженням позивача, відповідач здійснив частковий розрахунок за позовними вимогами і станом на 16 березня 2015 року борг відповідача перед позивачем становить лише 12 035,54 грн. Оскільки відповідач проводив часткові розрахунки за надані послуги перевезення, то слід вважати, що у нього в наявності були всі необхідні документи для проведення розрахунку за отриманими послугами.

Доказів про проведення з позивачем повного розрахунку відповідач суду не надав, заперечень проти позову не направив, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 12 035,54 грн. залишку боргу за надані послуги перевезення. Строк виконання даного зобов'язання є таким, що настав.

В частині сплаченої відповідачем після останнього уточнення позивачем своїх вимог суми в розмірі 1800,00 грн. провадження у справі слід припинити за відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач до заяви про зміну розміру позовних вимог від 05.03.2015 року ( а.с. 32) надав розрахунок грошових вимог, з якого вбачається, що всі отримані від відповідача кошти в оплату боргу на підставі ст. 534 ЦК України позивач зараховував в першу чергу у погашення нарахованого боргу по інфляційних, 3% річних та пені, які позивач розраховував самостійно з 23.11.2014 року.

Ст. 534 ЦК України визначає, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

З урахуванням цього станом на 20.02.2015 року позивач обліковував за відповідачем залишок боргу за послуги перевезення в розмірі 13 835,54 грн. ( в погашення яких потім зарахував 1800,00 грн.). З цієї суми боргу були розраховані позивачем інфляційні, 3% річних та пеня ( а.с. 34).

Згідно остаточних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача 44,35 грн. 3% річних за період з 20.02.2015 року по 11.03.2015 року та 557,57 грн. інфляційних втрат за період з лютого 2015 року по березень 2015 року на підставі ст. 625 ЦК України.

Суд перевіривши ці нарахування встановив, що за обраний позивачем період з 20.02.2015 року по 11.03.2015 року з урахуванням сплати боргу в сумі 1800,00 грн., які прийшли на рахунок позивача 10.03.2015 року, належні до стягнення суми 3% річних та інфляційних становлять:

13 835,54 грн. х 3% : 365 х 37 днів = 42,07 грн.

12 035,54 грн. х 3% : 365 х 2 дні = 1,98 грн.

Загальний розмірі 3% річних становить 44,05 грн.

Інфляційні за вказаний період позивач має право нарахувати лише за період лютого 2015 року, оскільки інфляційні за березень 2015 року станом на час прийняття у справі рішення ще не відомі.

13 835,54 х 105,3% - 13 835,54 = 733,28 грн.

Однак позивач просить стягнути з відповідача лише 557,57 грн. інфляційних і своїх вимог в цій частині не змінив, тому суд приймає до розгляду заявлену до стягнення суму інфляційних у позові.

Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати на користь позивача інфляційних та 3% річних, то до стягнення належить 44,05 грн. як 3% річних та 557,57 грн. інфляційних.

Відповідно до п. 6.1 договору за несвоєчасну оплату послуг Замовник сплачує Перевізнику пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день затримки.

Така умова договору відповідає ст. 551 ЦК України та ст. 1,3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якими передбачено, що розмір пені встановлюється договором сторін та при її сплаті не може перевищувати розмір подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення.

Нараховану відповідачу пеню за період з 23.11.2014 року по 19.02.2015 року позивач погасив за рахунок одержаних від відповідача коштів на часткову сплату боргу у відповідності до ст. 534 ЦК України, на що мав право.

За період з 20.02.2015 року по 11.03.2015 року позивач просить стягнути з відповідача 576,54 грн. пені. Однак враховуючи сплату в цей період 1800,00 грн. відповідачем на погашення боргу, які позивачем зараховані в погашення основного боргу, то за належним розрахунком пеня складає лише 572,69 грн., виходячи з такого:

13 835,54 грн. х 39% : 365 х 37 днів = 546,97 грн.

12 035,54 грн. х 39% : 365 х 2 дні = 25,72 грн.

Оскільки борг по пені відповідачем не сплачено, то до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 572,69 грн. пені.

В решті вимог у задоволенні позову слід відмовити повністю через помилки у розрахунках позивача.

Позивач заявою про зміну позовних вимог (а.с. 24) просить суд стягнути з відповідача 3 000,00 грн. судових витрат на послуги адвоката. Дане клопотання підлягає до повного задоволення, виходячи з такого:

У відповідності до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У відповідності до п. 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зі змінами та доповненнями, витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

За доводами позивача, 25 лютого 2015 року між адвокатом Вакуленко Олександром Петровичем та суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою Панченко Ніною Іванівною було укладено договір про надання правової допомоги та представництво в суді (а.с. 28), за умовами якого клієнт замовляє, а адвокат зобов'язується відповідно до замовлення клієнта, надавати йому правову допомогу та представляти інтереси в суді.

На доказ оплати послуг адвоката позивач надав квитанцію від 09.02.2015 року на суму 3 000,00 грн. за правову допомогу ( а.с. 29).

Адвокат Вакуленко О.П. представляв інтереси позивача у всіх засіданнях в ході розгляду справи, надавав пояснення по суті спору та вказав, що він склав всі документи, які містяться у позовній заяві. Актом приймання-передачі послуг від 12.03.2015 року адвокат перелічив всі складові для нарахування ним вартості наданих адвокатських послуг, які суд вважає достатньо необхідними для складення позовної заяви з урахуванням складності спору та представництва у суді.

Пунктом 12 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" увагу судів звернуто на те, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Суд вважає, що з урахуванням складності справи, уточнення позивачем розрахунків в ході її розгляду, зростання цін на всі товари, роботи і послуги в державі, визначена сума адвокатських послуг у даній справі є обґрунтованою.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Правомірність підстав позовних вимог позивачем доведена наданими у справу доказами, заперечень проти позову відповідачем суду не надано.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача, як із винної особи у виникненні спору, на користь позивача слід стягнути судові витрати у розмірі 1 827,00 грн. на відшкодування судового збору.

Керуючись ст. 49, п. 1-1 ст. 80, ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Інком Тайм" (ідентифікаційний код 38930829, м. Черкаси, вул. Ватутіна, 12/7) на користь фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності Панченко Ніни Іванівни (ідентифікаційний номер 2292415147, м. Дніпродзержинськ, вул. Дружби народів, 63-а кв. 56) - 12 035,54 грн. залишку основного боргу за послуги перевезення, 557,57 грн. інфляційних, 44,05 грн. як 3 % річних, 572,69 грн. пені на підставі договору перевезення вантажу автомобільним транспортом № 12-11 від 12 листопада 2014 року, 1827,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору та 3000,00 грн. адвокатських витрат.

3.В частині стягнення 1800,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4. В решті вимог у позові відмовити повністю.

Наказ видати .

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 18 березня 2013 року

Суддя Н.М. Спаських