Рішення

від 17.03.2015 по справі 906/265/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "17" березня 2015 р. Справа № 906/265/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Ходаківська В.П. - директор (протокол №1 від 24.04.2014);

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніттрансбуд" (м. Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТрансЭкспресс" (м. Брянськ Російська Федерація)

про стягнення 194875,92 рос.руб. (86059,16грн.)

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 194875,92руб. РФ, що еквівалентно 86059,16грн., з яких: 193240,00руб. РФ (85336,72грн.) - основний борг, 1635,92руб. РФ (722,44грн.) - 3% річних. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. На виконання вимог ухвали суду надав довідку про стан заборгованості станом на 16.03.2015, з якої вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем на день розгляду справи не змінилась та складає 194875,92 російських рублів.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно і належним чином.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 12.06.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Граніттрансбуд" (продавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТрансЭкспресс" (покупець/відповідач) укладено договір №7/06-14 (а.с.15), за умовами якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити щебеневу продукцію (надалі - Товар), вказану в Додатковій угоді, яка є невід'ємною частиною даного договору (п.1.1 договору).

Поставка товару по даному договору здійснюється на умовах FCA - ст. Коростень-Житомирський (в термінах ІНКОТЕРМС 2000) і залізничним транспортом до українсько-російського кордону, до станції Зерново, на умовах DAF - кордон (в термінах ІНКОТЕРМС 2000). Товар призначений для ввезення на територію РФ (п.3.1 договору).

Загальна сума по даному договору складає 100000000,00 російських рублів (п.5.2 договору).

Крім того між тими ж сторонами підписано Додаткові угоди №№1-6 (а.с.16-21), якими визначено кількість товару, що продається, ціну та строки оплати.

Так, відповідно до п.2 Додаткової угоди №6 оплата за поставлений товар проводиться з відстрочкою платежу за кожну партію товару протягом 5 банківських днів з моменту отримання товару покупцем на станції призначення в російських рублях на валютний рахунок ТОВ "Граніттрансбуд".

На виконання вимог договору позивач за період з 03.07.2014 по 05.11.2014 поставив відповідачу товар на суму 7011905,00 російських рублів, що підтверджується вантажно-транспортними накладними та рахунками - фактурами, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с.22-42,44-64).

Проте в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за поставлений товар за вищезазначеними накладними та рахунками-фактури розрахувався частково, внаслідок чого станом на час звернення позивача з позовом до суду у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за отриману продукцію згідно договору №7/06-14 від 12.06.2014 у розмірі 193240,00 російських рублів.

Несплата відповідачем коштів за поставлену продукцію стало приводом для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Згідно положень статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема з договору.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Між позивачем та відповідачем виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити продукцію, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.

Згідно з пунктом 1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару

Приписами ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 193240,00 російських рублів обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в сумі 1635,92 російських рублів.

Приписами ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому у відповідності до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Перевіривши розрахунок 3% річних (а.с.12), суд дійшов висновку, що останні нараховані позивачем обґрунтовано та відповідно до приписів чинного законодавства.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору за правилами ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТрансЭкспресс" (241013, Російська Федерація, м. Брянськ, вул. Літєйна, 36А, оф.608, код 3257014000)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніттрансбуд" (10003, м.Житомир, пров. Червоний, буд.41, кв.85, код 39232960) - 194875,92 руб. РФ, що еквівалентно 86059,16грн., з яких: 193240,00 руб. РФ (85336,72грн.) - основний борг, 1635,92 рос. РФ (722,44 грн.) - 3% річних, а також 1827грн. сплаченого судового збору, що еквівалентно 4137,13 руб. РФ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 19 березня 2015 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу (рек. з повід.)