Ухвала

від 10.03.2015 по справі 816/4463/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2015 р.Справа № 816/4463/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.12.2014р. по справі № 816/4463/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АРС Транс"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "АРС Транс", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, якому згідно заяви про зміну позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.10.2014 року №0047191502 в частині зменшення розміру бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, сформованого позивачем за наслідками господарських взаємовідносин із ТОВ "Сервісна компанія "Формула".

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.12.2014р. по справі № 816/4463/14 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 24.10.2014 року №0047191502 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за червень 2014 року у розмірі 63250 грн. та в частині застосування штрафної санкції у розмірі 15812 грн.

Відповідач, Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, та зазначає, що позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту за червень 2014 року суми податку на додану вартість за зведеними податковими накладними, виписаними ТОВ "Сервісна компанія "Формула", оскільки чинне податкове законодавство не передбачає прав платника-продавця на складення зведених податкових накладних у випадку реалізації товару на умовах попередньої оплати (авансу). Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.12.2014р. по справі № 816/4463/14 та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що з 01.09.2014 року по 12.09.2014 року ДПІ у м. Полтаві проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за червень 2014 року, про що було складено акт № 5254/16-01-15-02/38610206 від 19.09.2014 року (а.с. 22-48).

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог пунктів п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п.п. 200.4, 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України при відображенні у декларації за червень 2014 року від'ємного значення з ПДВ в сумі 18326,00 грн. та бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 217015,00 грн., в результаті чого:

- завищено суму від'ємного значення по податковій декларації з ПДВ за червень 2014 року у розмірі 6618,34 грн.;

- завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку по податковій декларації з ПДВ за червень 2014 року в розмірі 65493,00 грн.;

- занижено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів по податковій декларації з ПДВ за вересень 2013 року в розмірі 2005,00 грн.;

- завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за червень 2014 року в розмірі 54186,00 грн.;

- занижено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів по податковій декларації з ПДВ за червень 2014 року в розмірі 41293,00 грн.

На підставі акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.10.2014 року №0047191502, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 63488,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 15 872,00 грн. (а.с. 21).

Позивач не погодився з оскаржуваним рішенням податкового органу в частині зменшення розміру бюджетного відшкодування з ПДВ, сформованого по господарських відносинах із ТОВ "Сервісна компанія "Формула", звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав всі умови для формування податкового кредиту, тому податкове повідомлення-рішення № 0047191502 від 24.10.2014 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за червень 2014 року у розмірі 63250,00 грн. та в частині застосування штрафної санкції у розмірі 15812, 50 грн. не відповідає вимогам Закону, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

В перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з контрагентом ТОВ "Сервісна компанія "Формула".

З матеріалів справи встановлено, що 01.08.2013 року між ТОВ "АРС Транс" (покупець) та ТОВ "Сервісна компанія "Формула" (продавець) укладено договір поставки товарів з використанням пластикових смарт-карток №СКФ/СК/ПО/014-7917, у відповідності до умов якого продавець зобов'язується передавати у власність покупця товари на АЗС з використанням пластикових смарт-карток, а покупець зобов'язується приймати у власність товари та повністю оплачувати їх вартість (ціну), в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі. Покупець гарантує, що кожен, хто пред'являє смарт-картку для отримання товарів на АЗС, вправі отримувати від його імені та за його рахунок товари та гарантує своєчасну та повну оплату отриманих за цим договором товарів (а.с. 49-52).

На виконання умов зазначеного договору позивач у період із серпня 2013 року по червень 2014 року здійснював придбавання у ТОВ "Сервісна компанія "Формула" дизельного палива з використання пластикових смарт-карт.

Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Сервісна компанія "Формула" підтверджують наявні в матеріалах справи документи: оборотні відомості (а.с. 54, 60, 67, 74, 81, 90, 96, 102, 112, 128) та видаткові накладні (а.с. 57, 65, 71, 79, 88, 94, 99, 110, 125, 129, 138).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися в безготівковій формі, про що в матеріалах справи наявні виписки з банківського рахунку (а.с. 55-56, 61-64, 68-70, 75-78, 83-87, 91-93, 97-98, 103-109, 115-124, 131-137).

За наслідками реалізації дизельного палива з використанням пластикових смарт - карток ТОВ "Сервісна компанія "Формула" було виписано зведені податкові накладні: від 31.08.2013 року №6076 на суму 3391,50 грн., у тому числі 565,25 грн. ПДВ (а.с. 58), від 31.08.2013 року №6077 на суму 2 608,50 грн., у тому числі 434,75 грн. ПДВ (а.с. 59), від 30.09.2013 року №5743 на суму 27500,00 грн., у тому числі 4 583,33 грн. ПДВ (а.с. 66), від 31.10.2013 року №6167 на суму 1248,04 грн., у тому числі 208,01 грн. ПДВ (а.с. 72), від 31.10.2013 року №6166 на суму 29751,96 грн., у тому числі 4958,66 грн. ПДВ (а.с. 73), від 30.11.2013 року №5812 на суму 34964,40 грн., у тому числі 5827,40 грн. ПДВ (а.с. 80), від 30.11.2013 року №5813 на суму 5035,60 грн., у тому числі 839,27 грн. ПДВ (а.с. 81), від 31.12.2013 року №6075 на суму 37500,00 грн., у тому числі 6250,00 грн. ПДВ (а.с. 89), від 31.01.2014 року №4862 на суму 25000,00 грн., у тому числі 4 166,67 грн. ПДВ (а.с. 95), від 28.02.2014 року №5046 на суму 817,48 грн., у тому числі 136,25 грн. ПДВ (а.с. 100), від 28.02.2014 року №5045 на суму 33182,52 грн., у тому числі 5 530,42 грн. ПДВ (а.с. 101), від 31.03.2014 року №5553 на суму 77000,00 грн., у тому числі 12833,33 грн. ПДВ (а.с. 111), від 30.04.2014 року №6442 на суму 105763,44 грн., у тому числі 17627,24 грн. ПДВ (а.с. 126), від 30.04.2014 року №6443 на суму 10736,56 грн., у тому числі 1 789,43 грн. ПДВ (а.с. 127), від 31.05.2014 року №5604 на суму 62000,00 грн., у тому числі 10333,33 грн. ПДВ (а.с. 130), від 30.06.2014 року №5598 на суму 39 710,02 грн., у тому числі 6 618,34 грн. ПДВ (а.с. 139).

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем з контрагентом ТОВ "Сервісна компанія "Формула" належним чином оформлені договірні відносини та на виконання вимог податкового законодавства оформлені документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неправомірного формування позивачем податкового кредиту за спірними зведеними податковими накладними у зв'язку з тим, що оплата платіжними дорученнями вважається попередньою оплатою за товар і першою з подій щодо виникнення податкового зобов'язання у постачальника та, відповідно, права на податковий кредит покупця, враховуючи наступне.

За приписами п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, право на податковий кредит з податку на додану вартість у покупця виникає одночасно з податковими зобов'язаннями продавця.

Враховуючи специфіку господарських відносин позивача з ТОВ «Сервісна компанія «Формула» на підставі договору №СКФ/СК/ПО/014-7917 від 01.08.2013р. поставки товарів з використанням пластикових старт-карт, у застосуванні до спірних відносин, смарт-карта, за своєю сутністю є дебетовою карткою, за якою здійснюється придбання товарів.

Відповідно до п. 187.5 ст. 187 Податкового кодексу України у разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється з використанням, серед іншого, дебетових карток, датою збільшення податкових зобов'язань вважається дата, що засвідчує факт постачання платником податку товарів/послуг покупцю, оформлена податковою накладною, або дата виписування відповідного рахунка (товарного чека), залежно від того, яка подія відбулася раніше.

Аналіз наведеної норми вказує, що при використанні смарт-картки (дебетової), для придбання товарів, датою виникнення податкових зобов'язань є тільки дата однієї події - дата поставки платником податків товарів покупцю, тобто положення п. 187.1 Податкового кодексу України щодо події - "передплата за поставлений товар" не застосовуються.

Таким чином, в спірних правовідносинах передоплати вартості товару, в розумінні припсів Податкового кодексу України, не було, тобто оплата здійснювалась під час фактичного отримання покупцем такої продукції від продавця.

Положеннями п. 17 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 957 від 22.09.2014 року визначено, що у разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер при постійних зв'язках з покупцем, продавцем може бути складена зведена податкова накладна.

Періодичність складання таких накладних встановлюється відповідно до визначеної в договорі періодичності оплати фактично поставлених товарів/послуг (один раз на п'ять днів; один раз на десять днів тощо), але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця. Така дата складання проставляється у графі 2 зведеної податкової накладної.

Таким чином, враховуючи специфіку, безперервний характер спірних взаємовідносин, постійні зв'язки продавця з покупцем за договором поставки товарів з використанням пластикових смарт-карт, позивачем правомірно сформований податковий кредит на підставі зведених податкових накладних, виписаних ТОВ «Сервісна компанія «Формула».

Враховуючи викладене, а також те, що позивачем належним чином було підтверджено правомірність віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені у складі вартості придбаних товарі у продавця, наданими до перевірки належно оформленими документами, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами господарських операцій, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість позивачу, а тому суд першої інстанції правомірно скасував податкове повідомлення - рішення повідомлення-рішення від 24.10.2014 року №0047191502 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ за червень 2014 року у розмірі 63250,00 грн. та в частині застосування штрафної санкції у розмірі 15812,50 грн.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності свого рішення.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 09.12.2014р. по справі № 816/4463/14 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.12.2014р. по справі № 816/4463/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М. Судді (підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 16.03.2015 р.