Ухвала

від 10.03.2015 по справі 818/3704/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2015 р.Справа № 818/3704/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Водолажської Н.С., Сіренко О.І.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28 січня 2015 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту ФОП ОСОБА_1.), звернулася до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача - Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - ДПІ у м. Сумах) від 17 листопада 2014 року № 0055861701, яким на підставі акта перевірки № 4329/18-19-17-01-17/НОМЕР_1/212 від 29.10.2014 року, за встановлені порушення пп. 198.1, пп. 198.2, пп. 198.6 ст. 198, пп. 200.1, пп. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на суму 2.916 грн. 00 коп., у тому числі - 1.944 грн. основний платіж, 972 грн. штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає про хибність висновків податкового органу про порушення ним податкового законодавства, викладених в акті перевірки від 29.10.2014 року № 4329/18-19-17-01-17/НОМЕР_1/212 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 за період з 01.06.2012 року по 30.06.2012 року», оскільки господарські операції по придбанню ТМЦ у ТОВ «Метал Сервіс» є реальними, поставки фактично виконані та оплачені, що підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, а саме: договорами, видатковими та податковими накладними, документами про оплату та ін. Позивач вважає, що наявність всіх документів, які підтверджують поставку товарів (послуг), надає їй право на відображення указаних господарських операцій у податковому обліку, зокрема формувати податковий кредит при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28 січня 2015 року адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 задоволено.

Судове рішення вмотивоване тим, що податковий кредит сформований позивачем за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено письмовими доказами, господарські операції по поставці товару між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Метал Сервіс» фактично здійснені, направлені на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами. Тобто, позивач має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку при визначенні об'єкту оподаткування податком на додану вартість, зокрема формування податкового кредиту.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі ДПІ у м. Сумах, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволені позовних вимог ФОП ОСОБА_1 у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 200 КАС України задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.10.2014 року ДПІ у м. Сумах за наслідками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з питань повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.06.2012 року по 30.06.2012 року в частині фінансово-господарських відносин з ТОВ «Метал Сервіс» складений акт № 4329/18-19-17-01-17/НОМЕР_1/212 (а.с.10-20).

За висновками акту перевірки позивачем порушені пп.198.1, пп. 198.2, пп.198.6 ст. 198, пп.200.1, пп.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено повноту нарахування сплати в бюджет податку на додану вартість за червень 2012 року в сумі 1.944 грн.

Так, в ході проведення перевірки встановлено завищення позивачем податкового кредиту за червень 2012 року на суму ПДВ - 1.944 грн. яке відбулося в результаті включення до складу податкового кредиту податкових накладних, виписаних від ТОВ «Метал Сервіс», код ЄДРПОУ - 32024106. Перевіркою з'ясовано, що операції із придбання ТМЦ у ТОВ «Метал Сервіс»,мають безтоварний характер, оскільки товар фактично не перевозився і не зберігався, послуги по транспортуванню товару не надавались.

На лист ДПІ у м. Сумах від 30.10.2013 року №14624/7/17-06 (отримано 30.10.2013 року), направлений на адресу позивача з метою перевірки правильності податкового кредиту в декларації за червень 2012 року, про надання засвідчених підписом та скріплених печаткою копій документів, що підтверджують придбання та поставку товару від ТОВ «Метал Сервіс» підприємцем лише частково надано документальні правомірності формування податкового кредиту.

Проведеною перевіркою не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «Метал Сервіс» до ОСОБА_1, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів купівлі-продажу, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

По підприємству ТОВ «Метал Сервіс» відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення господарської діяльності, надання послуг іншим платникам.

В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від постачальників у періоді з 01.06.2012 року по 31.06.2012 року ТОВ «Метал Сервіс», що, на думку контролюючого органу, свідчить про те, що правочини між та ОСОБА_1 здійснені без мети настання реальних наслідків.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем 17 листопада 2014 року прийняте оспорювань податкове повідомлення-рішення № 0055861701 (а.с.21).

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції колегія суддів зазначає, правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені ст. 201 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України). Виходячи із змісту положень наведеної норми права, формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких актив як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, надані президентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачанні яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітної періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) і послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Пунктом 138.2 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що ФОП ОСОБА_1 під час проведення перевірки документально підтвердила своє право на віднесення сум податку на додану вартість по господарським операціям з вищевказаним контрагентом до податкового кредиту.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 придбала у ТОВ «Метал Сервіс» товарно-матеріальні цінності (труби ГОСТ 8734-75 Д.16 та круг 20х30 Ф-180).

Факт оплати поставленого товару підтверджено платіжними дорученнями від 05.07.2012 року № 840 та банківським виписками по рахунку НОМЕР_2, відповідно до виставлених між позивачем та ТОВ «Метал Сервіс» рахунків від 07.06.2012 року № СФ-0000182, від 06.06.2012 року № 0000177 (а.с. 22-23, 30-31).

Контролюючому органу до перевірки надавалися видаткова накладна від 27.06.2012 року № РП-0000135, податкові накладні від 27.06.2012 року № 33, від 06.06.2012 року № 4, а також розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 06.06.2012 року № 4, складений у зв'язку з поверненням коштів від ТОМ «Метал Сервіс» у зв'язку з відсутністю потрібного позивачу товару на складі (а.с. 25-29).

В подальшому, отриманий товар реалізовано позивачем ТОВ «Сумська компанія насосного обладнання», що підтверджено наявними у матеріалах справи копіями видаткової накладної № РН-0000929 від 07.08.2012 року, рахунку-фактури № СФ-0001322 від 07.08.2012 року, зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних податковою накладною від 07.08.2012 року № 12 (а.с. 43-46).

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що копії долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995року за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, містять визначені законом реквізити, виписані за визначеною законом подією, складені реально існуючими суб'єктами права.

Крім того, ДПІ у м. Сумах не встановила порушень позивача щодо відображення в податкових деклараціях сум податкових зобов'язань, а недотримання контрагентом позивача податкового законодавства не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом встановлено, що у господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 використовувала власний автотранспорт, орендувала нежитлове (складське) приміщення (а.с. 40-42, 54-55).

Доводи позивача щодо перевезення придбаного товару контролюючим органом не спростовані.

Таким чином, відповідачем, відповідно до приписів ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності.

На думку колегії суддів, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно обґрунтованості позовних вимог ФОП ОСОБА_1, які не спростовані доводами апеляційної скарги.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст. 202 КАС України для скасування судового рішення та приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення, відповідно до положень ст. 200 КАС України, - без змін.

В порядку, передбаченому ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України, розгляд справи відбувся за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 41 ч. 1, 160, 167, 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28 січня 2015 року - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) Н.С. Водолажська

(підпис) О.І. Сіренко

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 16 березня 2015 року.