Постанова

від 18.02.2015 по справі 826/18357/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 лютого 2015 року 09:02 № 826/18357/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Білоус А.С., за участю представників: позивача - Наталюк Н.В., відповідача - Мартинчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТАХІМ» доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 жовтня 2014 року № 0007532203, № 0007542203, - На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 лютого 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24 листопада 2014 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬТАХІМ» (далі - ТОВ «АЛЬТАХІМ», позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 жовтня 2014 року № 0007532203, № 0007542203, прийнятих Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що винесені податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах та нормах чинного законодавства.

Позивач вказує, що укладений Договір поставки № 09/08/12-Т від 09.08.2012 р. з суб'єктом господарювання: ТОВ «ТОРЕНІЯ» відповідає вимогам чинного законодавства. На виконання умов договору були належним чином оформлені та підписані накладні на поставку товару та податкові накладні, що на думку позивача, свідчить про реальний та фактичний характер взаємовідносин між ним та вказаним контрагентом.

Позивач наголошує, що укладений ним договір та складені на підтвердження його виконання первинні документи спрямовані на здійснення господарської діяльності товариства.

На переконання позивача, досліджені під час перевірки, проведеної відповідачем, фактичні обставини проведення господарських операцій між ним та ТОВ «ТОРЕНІЯ» за період з 01.08.2012 р. по 30.06.2013 р., досліджені не в повному обсязі.

Також, на думку позивача, посилання контролюючого органу, як на доказ невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльної позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність, на наявність матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32014100000000036, а також на свідчення директора контрагента позивача, не підтверджених іншими об'єктивними документальними доказами у судовому або кримінально-процесуальному провадженні (наприклад вирок суду) не можуть використовуватися під час перевірок, які проводяться контролюючими органами, як безапеляційні докази.

Позивач вказує на те, що відповідачем доводи стосовно незаконної діяльності ТОВ «ТОРЕНІЯ», здійснюваної з метою мінімізації податкових зобов'язань позивача, яка має ознаки злочину, повинні обґрунтовуватись належними засобами, якими в розумінні кримінально-процесуального законодавства України є відповідні судові рішення, що набрали законної сили, зокрема, вирок суду.

Позивач вважає, що відповідач при складанні акту перевірки вийшов за межі своїх повноважень і суб'єктивно, однобічно та необґрунтовано здійснив донарахування.

Крім того, позивач вказує на презумпцію правомірності рішень платника податків, за приписами якої, відомості, що містяться в первинних бухгалтерських документах та податковій звітності позивача є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Позивач також зазначає, що відповідач, продублювавши нічим не доведені висновки акту № 458/26-56-22-01-03/38091691 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТОРЕНІЯ» щодо господарських взаємовідносин із платниками податків за період з 30.05.2012 р. по 31.12.2013 р. та довідки № 162/26-56-22-01-03/38091691 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТОРЕНІЯ» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2014 р. по 28.02.2014 р., зробив необґрунтовані припущення, що взаємовідносини зі своїм контрагентом платник податку декларував з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат, без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Також, в період здійснення позивачем фінансово-господарських відносин з ТОВ «ТОРЕНІЯ», останнє перебувало на обліку в ЄДРЮОФОП, в ЄДРПОУ, в ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

На переконання позивача, висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки ТОВ «АЛЬТАХІМ», не відповідають дійсності та фактичним обставинам, жодним чином не підтверджені, суперечать первинним документам, що містять відомості про господарські операції, які підтверджують та фіксують факти здійснення операцій між підприємством позивача та ТОВ «ТОРЕНІЯ».

За вказаних обставин, на переконання позивача, податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств за перевіряємий період визначені ним на підставі наявних в нього первинних документів обґрунтовано та правомірно, а висновки контролюючого органу в акті перевірки від 29.09.2014 р. № 5181/26-56-22-03-09/36630093 є необґрунтованими та упередженими щодо платника податків.

За вказаних обставин, позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення № 0007532203, № 0007542203 від 16.10.2014 р. є такими, що підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Контролюючий орган подав заперечення на адміністративний позов, в яких зазначає, що відповідно до матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32014100000000036 було встановлено, що у вказаних банківських установах ПАТ «Реал Банк», АТ «Брокбізнесбанк» відкриті рахунки інших суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, ТОВ «ТОРЕНІЯ», яке має ознаки «фіктивності». Службові особи вказаного вище підприємства надавали послуги по незаконному формуванню податкового кредиту, через використання рахунків яких за участю службових осіб АТ «Брокбізнесбанк», ПАТ «Реал Банк», ПАТ «Банк «Ринкові технології» проводилось незаконне обготівкування грошових коштів.

Відповідно до пояснень ОСОБА_3 - директора та головного бухгалтера ТОВ «ТОРЕНІЯ» встановлено, що останній до створення та діяльності даного підприємства ніякого відношення не мав, контрагент позивача зареєстрований на його ім'я обманним шляхом, документів фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства останній не підписував.

А тому, позивач за рахунок проведення псевдорозрахункових операцій з вказаним контрагентом, незаконно сформував податковий кредит з податку на додану вартість та витрати з податку на прибуток приватних підприємств, що свідчить про правомірність збільшення такому платнику податків сум грошових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток приватних підприємств.

Також, відповідач вказує на те, що враховуючи висновки акту № 458/26-56-22-01-03/38091691 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТОРЕНІЯ» щодо господарських взаємовідносин із платниками податків за період з 30.05.2012 р. по 31.12.2013 р., довідки № 162/26-56-22-01-03/38091691 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТОРЕНІЯ» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2014 р. по 28.02.2014 р. та враховуючи норми законодавчих актів, документи по взаємовідносинах з ТОВ «ТОРЕНІЯ» складені всупереч вимогам діючого законодавства України, в зв'язку з чим не має можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій та відсутні підстави для формування валових витрат та включення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість вартості товару, оформленого як поставленого вказаним вище контрагентом.

За таких обставин, відповідач вважає, що на підставі виявлених порушень, контролюючим органом правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення.

В наданих запереченнях, відповідач просить в задоволенні позовних вимог повністю відмовити, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову представник відповідача заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬТАХІМ» (ідентифікаційний код юридичної особи 36630093) зареєстроване Головним управлінням юстиції у місті Києві за № 10691020000024949 від 05.08.2009 р. Вказане товариство розташоване за адресою: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, будинок 6.

ТОВ «АЛЬТАХІМ» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 06.08.2009 р. за № 34220, на дату підписання акту перевірки суб'єкт господарювання перебував на обліку в ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Згідно Свідоцтва № 100274983 від 19.03.2010 р. ТОВ «АЛЬТАХІМ» є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 366300926547).

ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТАХІМ» (код за ЄДРПОУ 36630093) з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «ТОРЕНІЯ» (код за ЄДРПОУ 38091691) за період з 01.08.2012 р. по 30.06.2013 р., за результатами якої складено Акт № 5181/26-56-22-03-09/36630093 від 29.09.2014 р. (далі - Акт № 5181/26-56-22-03-09/36630093).

В ході перевірки контролюючим органом встановлено порушення наступних вимог:

- пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями), внаслідок чого занижено податок на прибуток, на загальну суму 2 241 445 грн., у тому числі по періодам:

- за 9 місяців 2012 року на загальну суму 602 945 грн. (у т. ч. за III квартал 2012 року на суму 602 945 грн.);

- за 2012 рік на загальну суму 1 205 118 грн. (у т. ч. за IV квартал 2012 року на суму 602 173 грн.);

- за 2013 рік на загальну суму 1 036 327 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 238 600 грн., у тому числі по періодам:

- серпень 2012 року - 242 060 грн.;

- вересень 2012 року - 332 173 грн.;

- жовтень 2012 року -321 246 грн.;

- листопад 2012 року - 182 322 грн.;

- грудень 2012 року - 69 930 грн.;

- січень 2013 року - 65 369 грн.;

- лютий 2013 року - 194 923 грн.;

- березень 2013 року - 208 244 грн.;

- квітень 2013 року - 270 540 грн.;

- травень 2013 року - 167 300 грн.;

- червень 2013 року - 184 493 грн.

16 жовтня 2014 року ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки № 5181/26-56-22-03-09/36630093, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0007532203, яким згідно з підпунктами 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями за порушення вимог пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями) нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 2 801 806 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 2 241 445 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 560 361 грн.

16 жовтня 2014 року ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки № 5181/26-56-22-03-09/36630093, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0007542203, яким згідно з підпунктами 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до п. 7 підрозділу 10 розділу XX, абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями за порушення вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 2 798 250 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 2 238 600 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 559 650 грн.

Незгода з зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями відповідача обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТАХІМ», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Положення № 88).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 1 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Як вбачається з акту перевірки, за наслідками проведення останньої контролюючим органом встановлені порушення наступних вимог: п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України зі змінами і доповненнями.

З цього приводу, суд зазначає, що відповідно до п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Також, згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Приписами пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до п. 137.1 ст. 137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Пунктом 185.1 ст. 185 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що на підставі наказу ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.09.2014 р. № 1059, постанови заступника начальника 2 відділу КР СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві Демченко О.Б. про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «АЛЬТАХІМ» від 01.09.2014 р., проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТАХІМ» з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «ТОРЕНІЯ» за період з 01.08.2012 р. по 30.06.2013 р. Направлення від 16.09.2014 р. № 1051 пред'явлено для ознайомлення та копія наказу від 16.09.2014 р. № 1059 вручено директору ТОВ «АЛЬТАХІМ» Трикіші Ганні Миколаївні.

Матеріалами справи підтверджено, що 09.08.2012 р. між ТОВ «ТОРЕНІЯ» (Постачальник) та ТОВ «АЛЬТАХІМ» (Покупець) був укладений Договір поставки № 09/08/12-Т (далі - Договір № 09/08/12-Т), по умовам якого Постачальник зобов'язується передавати у власність (поставляти), а Покупець приймати та оплачувати полімерну сировину, матеріали тощо (Товар) (пп. 1.1 п. 1 Договору № 09/08/12-Т).

Відповідно до пп. 4.1 п. 4 Договору № 09/08/12-Т поставка Товару здійснюється на підставі належним чином оформлених видаткових накладних.

Разом з тим, як вбачається з акту перевірки підприємства позивача, відповідачем було отримано постанову заступника начальника 2 відділу КР СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві Демченко О.Б. про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «АЛЬТАХІМ» від 01.09.2014 р., винесену на основі кримінального провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32014100000000036 від 05.03.2014 р.

Як встановлено під час розгляду справи, в провадженні СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві знаходиться кримінальне провадження № 32014100000000036 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у вказаних банківських установах ПАТ «Реал Банк», АТ «Брокбізнесбанк» відкриті рахунки інших суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, ТОВ «ТОРЕНІЯ», яке має ознаки «фіктивності». Службові особи вказаного вище підприємства надавали послуги по незаконному формуванню податкового кредиту, через використання рахунків яких за участю службових осіб АТ «Брокбізнесбанк», ПАТ «Реал Банк», ПАТ «Банк «Ринкові технології» проводилось незаконне обготівкування грошових коштів.

Під час досудового розслідування були вилучені реєстраційні, банківські та інші документи ТОВ «ТОРЕНІЯ», які підписані від імені директора ОСОБА_3

Відповідно до пояснень ОСОБА_3 - директора та головного бухгалтера ТОВ «ТОРЕНІЯ» (протокол допиту свідка - ОСОБА_3 від 31.03.2014 р.) встановлено, що останній до створення та діяльності даного підприємства ніякого відношення не мав, вказане підприємство зареєстроване на його ім'я обманним шляхом, документів фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства останній не підписував.

В рамках кримінального провадження № 32014100000000036 було призначено почеркознавчу експертизу (Постанова при призначення експертизи від 07.04.2014 р.).

У Висновку експерта сектору технічної експертизи документів та почеркознавчої експертизи відділу криміналістичної експертизи НДЕКЦ при УМВС України на Південно-Західній залізниці від 09.04.2014 р. № 107 відзначено, що підпис від імені директора ТОВ «ТОРЕНІЯ», гр. ОСОБА_3, у сертифікаті відкритого ключа ЕЦП клієнта у системі «iBank 2 UA» ПАТ «Реал Банк» від 19 грудня 2013 року, у графі: «Керівник організації ____ підпис» - виконаний однією особою, а підпис від імені директора ТОВ «ТОРЕНІЯ», гр. ОСОБА_3, у сертифікаті відкритого ключа ЕЦП клієнта у системі «iBank 2 UA» ПАТ «Реал Банк» від 24 грудня 2012 року, у графі: «Керівник організації ____ підпис» - виконаний іншою особою.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 26.08.2014 р. (Справа № 758/9746/14-к) ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 закрито.

Таким чином, закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_3 відбулось з нереабілітуючих обставин, що підтверджує факт причетності останнього до створення фіктивного підприємства - ТОВ «ТОРЕНІЯ».

Крім того, в ході досудового розслідування було встановлено, що контролюючим органом були складені Акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТОРЕНІЯ» (код за ЄДРПОУ 38091691) щодо господарських взаємовідносин із платниками податків за період з 30.05.2012 р. по 31.12.2013 р.» № 458/26-56-22-01-03/38091691 від 21.08.2014 р. (далі - Акт № 458/26-56-22-01-03/38091691) та Довідка «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТОРЕНІЯ» (код за ЄДРПОУ 38091691) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2014 р. по 28.02.2014 р.» № 162/26-56-22-01-03/38091691 від 31.03.2014 р. (далі - Довідка № 162/26-56-22-01-03/38091691).

З дослідженого в судовому засіданні Акту № 458/26-56-22-01-03/38091691 вбачається, що ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві встановила, що у ТОВ «ТОРЕНІЯ» відсутнє право на формування витрат по операціях з підприємствами-постачальниками в розумінні ст. 134 Податкового кодексу України, що свідчить про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

З дослідженої в судовому засіданні Довідки № 162/26-56-22-01-03/38091691 вбачається, що ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві встановила, що взаємовідносини між ТОВ «ТОРЕНІЯ» не спричиняють реального настання правих наслідків.

З приводу встановлених під час розгляду справи фактів суд зазначає, що відповідно до п. 83.1 ст. 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є:

- документи, визначені цим Кодексом;

- податкова інформація;

- експертні висновки;

- судові рішення;

- інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року за № 2657-XII визначено, що податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Джерела отримання податкової інформації, яка може бути використана контролюючими органами для забезпечення їх діяльності визначені ст. 72 ПК України.

Зокрема, відповідно до пп. 72.1.5 п. 72.1 ст. 72 ПК України контролюючими органами використовується інформація від підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю.

Враховуючи викладене, суд вважає, що використання контролюючим органом під час проведення перевірки та складання за її результатами висновку матеріалів досудового слідства, а також інформації, викладеної в актах (довідках) перевірок (звірок) інших платників податків є правомірним, оскільки вони підтверджують або спростовують дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється та отримані у спосіб, що передбачений чинним законодавством.

Окрім цього, суд зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відсутність факту придбання товарів (робіт, послуг) або в разі якщо придбані товари (роботи, послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В той же час з наявних в матеріалах справи документів неможливо встановити реальність господарської операції, виходячи з наступного.

З метою з'ясування факту здійснення господарської операції необхідно з'ясувати зокрема такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів, супроводженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податків.

Саме такої правової позиції притримується Вищий адміністративний суд України, що вбачається зі змісту листа від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» та листа № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» (далі - Лист від 02.06.2011 р.).

Згідно Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р., дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Отже, з досліджених в судовому засіданні первинних документів та матеріалів перевірки контрагента позивача, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентом, який не виконує свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України.

Відповідно до абзацу одинадцятого ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого п. 2.1 Положення № 88 господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що в ТОВ «АЛЬТАХІМ» відсутні об'єкти оподаткування по операціях з купівлі Товару в ТОВ «ТОРЕНІЯ» за перевіряємий період.

Також, під час розгляду справи судом досліджені докази, а саме: договір поставки № 09/08/12-Т, видаткові, податкові накладні, рахунки-фактури, які надані позивачем, суд вважає неналежними, оскільки належним чином оформлені документи не дають підстав для нарахування податкового кредиту та формування валових витрат при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність поставленого Товару.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовані податковий кредит та валові витрати за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на їх формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

Таких достатніх та належних доказів позивачем у судове засідання надано не було, а тому аналіз матеріалів справи дає суду підстави вважати, що товар не був поставлений саме цим контрагентом (ТОВ «ТОРЕНІЯ»).

Також, надані представником позивача під час розгляду справи первинні документи (у тому числі договори, видаткові накладні, рахунки-фактури тощо), що стосуються використання наданих позивачу товарів у власній господарській діяльності, судом прийнятими бути не можуть, оскільки останні не можуть слугувати підтвердженням факту укладання угоди між позивачем та його контрагентом та поставки товару.

За вказаних обставин, суд погоджується з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки позивача, оскільки досліджені докази не дають суду сумнівів стосовно нереальності поставленого товару.

З встановлених в судовому засіданні фактів та досліджених матеріалів справи, суд встановив, що дії позивача, як платника податків свідчать про його недобросовісність, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що свідчить про відсутність підстав для формування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 16 жовтня 2014 року № 0007532203, № 0007542203 ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому є правомірними.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, в зв'язку із чим, в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд вирішив стягнути з позивача 4 384,80 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТАХІМ» відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТАХІМ» судовий збір у розмірі 4 384,80 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 02.03.2015 р.