Рішення

від 12.03.2015 по справі 914/329/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2015 р. Справа№ 914/329/15

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія», м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства «Інвестиційно-фінансова група», м. Львів

про стягнення 511 979 грн. 00 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився

Приватне акціонерне товариство «Українська гірничо-металургійна компанія», м. Київ звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства «Інвестиційно-фінансова група», м. Львів про стягнення 511 979 грн. 00 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 04.02.2015р. призначив розгляд справи на 16.02.2015 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем 04.03.2010 р. було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №Б 299/2. Загальна вартість відчужених за вказаних договором цінних паперів склала 511 979 грн. 00 коп. Як стверджує позивач, згідно з актом прийому-передачі цінних паперів від 14.04.2010 р. цінні папери передані відповідачу. Крім цього, позивач здійснив всі дії для переказу цінних паперів з власного рахунку в цінних паперах на відповідний рахунок відповідача. Відтак, до відповідача перейшло право власності на цінні папери. В свою чергу, відповідач, в порушення п.2.5 договору, не здійснив оплату цінних паперів. Таким чином, позивач просив суд стягнути з відповідача 511 979 грн. 00 коп. заборгованості.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 04.02.2015 р. не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що згідно ст. 64 ГПК України є врученням належним чином.

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, суд встановив наступне.

4 березня 2010 року між Відкритим акціонерним товариством «Українська гірничо-металургійна компанія», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Українська гірничо-металургійна компанія», що було представлене Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінтайм» (продавець) та Приватним підприємством «Інвестиційно-фінансова група» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № ДД13-4.

За умовами вказаного договору продавець (позивач) зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець (відповідач) купити 509 979 штук простих іменних акцій Закритого акціонерного товариства «Бескид-парк», загальною вартістю 511 979 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 2.3. договору право власності на цінні папери, які є предметом даного договору, переходить від продавця до покупця з моменту зарахування вказаних цінних паперів на рахунок у цінних паперах покупця.

Згідно п. 2.4. договору продавець зобов'язаний забезпечити передачу, а покупець зобов'язаний забезпечити прийняття цінних паперів, які є предметом даного договору, протягом 60 календарних днів з дати укладення даного договору.

Судом встановлено, що продавцем було здійснено всі дії для переказу цінних паперів з власного рахунку в цінних паперах на відповідний рахунок покупця. 14 квітня 2010 року між позивачем та відповідачем складено та підписано акт прийому-передачі цінних паперів, яким сторони засвідчили, що цінні папери передані продавцем та отримані покупцем. Крім цього, відповідні зміни були внесені до рахунку в цінних паперах продавця, що підтверджується довідкою ТзОВ «Фінтайм» за вих. №884/01 від 26.01.2015 р. Відтак, до відповідача перейшло право власності на цінні папери.

Відповідно до п. 2.5. договору покупець зобов'язаний сплатити продавцю 511 979 грн. 00 коп. в безготівковій формі із застосуванням платіжних доручень шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця протягом 2 років з дати укладення даного договору.

У зв'язку із простроченням оплати, позивач 24.12.2014 р. надіслав відповідачу претензію за вих. №6094 від 24.12.2014 р. про оплату заборгованості, яка залишена останнім без розгляду та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач оплату вартості цінних паперів за договором не здійснив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 4 ст. 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Згідно ч. 1 ч. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В силу приписів ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач, в порушення п. 2.5. договору, не здійснив оплату вартості цінних паперів.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 511979грн. 00 коп. основного боргу.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 194, 509, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 655, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Інвестиційно-фінансова група», м. Львів, вул. Виговського, буд. 47, кв. 49 (ідентифікаційний код 31145389) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія», м.Київ, вул. Баренбойма, 11 (ідентифікаційний код 25412086) 511 979 грн. 00 коп. основного боргу, 10 239 грн. 58 коп. судового збору.

3. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 12.03.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 17.03.2015 р.

Суддя Мазовіта А.Б.