Рішення

від 17.03.2015 по справі 917/359/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2015 Справа №917/359/15

м. Полтава

за позовом Заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі: 1) Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. Горького, 51, м. Київ-150, 03680

2) Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. Куйбишева, 22а, м. Полтава, 36024

3) Державне агентство автомобільних доріг України, вул. Фізкультури, 9, м. Київ, 03680 (орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах);

до Приватного підприємства "Інтертрейд", пров. Ломаний, 1-А, м. Полтава, 36022

про стягнення 77 790,98 грн.

Суддя Пушко І.І.

Представники:

Від прокуратури: Вороненко А.М. - ст. прокурор відділу прокуратури м. Полтави;

Від позивача: 1) Урбанська О.В., довіреність від 06.01.2015 року №01-11/01-2;

2) не з'явився;

3) не з'явився;

Від відповідача: не з'явився.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 77 790,98 грн. заборгованості за договором на виконання робіт та надання послуг № 98 від 03.11.2011 року, з яких: 56000,00 грн. - основний борг; 14 343,90 грн. - інфляційні витрати; 7447,08 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати отриманого товару у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості та підстави для нарахування інфляційних витрат та 3% річних.

Позивач та прокурор підтримують позовні вимоги в повному обсязі.

Публічне акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", Державне агентство автомобільних доріг України уповноважених представників в судове засідання не направили, про час та місце його проведення повідомлені належним чином.

Відповідач в засідання не з'явився. Ухвали, які направлялись відповідачу на 2 адреси: юридичну адресу згідно даних спеціального витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та адресу, зазначену в позовній заяві, були повернуті органом зв'язку як неотримані адресатом з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (ч. 3 п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

В зв'язку з наведеним суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, а його неявка не перешкоджає розгляду спору по суті, тому суд визнав за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Між сторонами по справі укладено договір № 98 на виконання робіт на надання послуг від 03.11.2011 року (далі - Договір), згідно якого постачальник (позивач) зобов'язався виконати наступні роботи (надати послуги): відпустити пісок кар'єрний замовнику (відповідачу) в кількості 20 000,00 грн. м3 по ціні 48,00 грн. за 1 м3 в т.ч. ПДВ 20%.

Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до акта виконаних робіт (рахунку за послуги) (п. 1.3. Договору).

На виконання умов Договору, 25.11.2011 року передано замовнику у власність пісок кар'єрний у кількості 1157.000 куб. м на загальну суму 55 536,00 грн. (з урахуванням ПДВ), що підтверджується видатковою накладною № 1010 від 25.11.2011 року, виданою відповідачем довіреністю на одержання цінностей №103 від 25.11.2011 року.

30.11.2011 року передано замовнику у власність пісок кар'єрний у кількості 1158.000 куб. м на загальну суму 55 584,00 грн. (з урахуванням ПДВ), що підтверджується видатковою накладною № 1008 від 30.11.2011 року, виданою відповідачем довіреністю на одержання цінностей №103 від 25.11.2011 року.

01.12.2011 року передано замовнику у власність пісок кар'єрний у кількості 684. 000 куб. м на загальну суму 32 832,00 грн. (з урахуванням ПДВ), що підтверджується видатковою накладною № 1054 від 01.12.2011 року, виданою відповідачем довіреністю на одержання цінностей № 108 від 01.12.2011 року.

Як свідчать матеріали справи товар отримувався відповідачем без будь-яких зауважень щодо його кількості чи якості.

Договір, укладений між сторонами по справі називається «договір на виконання робіт та надання послуг», проте предметом цього договору є «відпуск піску кар'єрного», за узгоджену плату, а сторонами Договору є «замовник» та «постачальник», тобто Договір містить ознаки купівлі-продажу, тому при кваліфікації спірних правовідносин суд застосовує правові норми, які регулюють договір купівлі-продажу.

Виходячи зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За п. 3.4. Договору розрахунок за виконані роботи проводиться у місячний термін (30 календарних днів) після підписання акту виконаних робіт (наданих послуг).

Виходячи з правовідносин сторін, що склалися, оплату за товар відповідач повинен був здійснювати на протязі 30 календарних днів з дати підписання сторонами накладної. Виходячи з цього, за накладною ВН №1008 від 30.11.2011 року прострочка розпочалася 31.11.2011 року, а за накладною ВН№1054 від 01.12.2011 року прострочка розпочалася з 03.01.2012 року.

Свої зобов'язання щодо проведення розрахунку за отриманий товар відповідач в повному обсязі не виконав. Як свідчить наявна у справі банківська виписка від 25.10.2012 року оплата товару відповідачем була здійснена частково, на суму 25 000,00 грн.

Позивач посилається, що залишається неоплаченим товар, отриманий за накладною ВН №1008 від 30.11.2011 року та ВН№1054 від 01.12.2011 року на загальну суму 56000,00 грн.

Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Строк на який укладався Договір закінчився, згідно п. 5.2. Договір діє до 31.12.2011 року.

Проте, згідно норм ЦК України (п. 4. ст. 631) закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач передав відповідачу у власність товар, а відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань за Договором, а саме не сплатив у повному обсязі вартість отриманого товару, тому позов в цій частині вимог є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 Цивільного кодексу України).

Позивач заявив до стягнення 14343,90 грн. інфляційних витрат за період з 26.10.2012 року по 11.02.2015 року (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 8).

При вирішенні позову в цій частині вимог суд приймає до уваги наступне.

Інфляційні витрати є невід'ємною частиною боргу, вимоги про сплату яких кредитор вправі заявити з моменту виникнення права на позов про повернення боргу.

Згідно п.п 3.2 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних витрат суд також керувався листом Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62/97р. "Про рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ" за змістом якого, при нарахуванні індексу інфляції треба мати на увазі, що індекс нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно треба рахувати, що сума внесена в період з 1 по 15 число місяця, наприклад, березня, індексується за період з урахуванням березня, а якщо з 16 по 30 (31) число, то розрахунок починається з наступного місяця - квітня.

Судом встановлено, що за накладною ВН №1008 від 30.11.2011 року прострочка розпочалася 31.11.2011 року, а за накладною ВН№1054 від 01.12.2011 року прострочка розпочалася з 03.01.2012 року. Позивач почав нараховувати інфляцію з 26.10.2012 року (наступний день після сплати відповідачем 25000,00 грн. боргу), що є помилковим, оскільки розрахунок потрібно розпочинати з наступного місяця (з 1 листопада).

З урахуванням рекомендацій Верховного Суду України, за розрахунком суду інфляція на суму боргу повинна нараховуватися з листопада 2012 року по січень 2015 року. Проте заявлена позивачем інфляція не є завищеною, а саме - інфляція за період з жовтня 2012 року по лютий 2015 року не перебільшує сумарний розмір інфляційних втрат позивача на заборгованість за період з листопада 2012 року по січень 2015 року. При перевірці розміру інфляційних витрат судом враховувалося, що сукупний розмір інфляції за період з моменту виникнення заборгованості по жовтень 2012 року був від'ємним та бралася до уваги часткова сплата боргу відповідачем. Таким чином, суд задовольняє позов в цій частині вимог в межах заявленої суми.

Також позивач просить стягнути з відповідача 7447,08 грн. 3% річних за період з 01.01.2012 року по 11.02.2015 року (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 7).

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що позивач рахує святковий неробочий день - 01.01.2012 року (ст. 73 Кодексу законів про працю) як день прострочки та починає нараховувати річні за цей день, такий розрахунок є невірним, оскільки 1 січня 2012 року - це неділя, тому 2 січня (понеділок) є вихідним днем, а прострочка відповідача починається з 03.01.2012 року.

Таким чином, 3% річних за загальний період з 03.01.2012 року по 11.02.2015 року складають 7423,41 грн., які задовольняються судом, в іншій частині у позові відмовляється.

Перевірка правильності розрахунків інфляційних витрат та 3 % річних проводилась за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ".

Стосовно звернення прокурора з позовом в інтересах держави суд враховує таке.

У даному випадку прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», оскільки ДП «Полтавський облавтодор» виконує функції підрядного підприємства по будівництву та експлуатаційному утриманню автомобільних доріг на замовлення Служби автомобільних доріг у Полтавській області. Фінансування на дані цілі проводиться з державного бюджету України, що на даний час є нестабільним та спричиняє проблеми у дорожній галузі в цілому.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності (ст. 4-3 ГПК України).

Згідно ст. 33, ст. 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов'язань з оплати вартості отриманого товару.

Позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором, відповідач факт прострочення сплати коштів за отриманий товар не спростував. З урахуванням зібраних у справі доказів позов підлягає задоволенню частково, з відповідача підлягає до стягнення 77767,31 грн. заборгованості за договором на виконання робіт та надання послуг № 98 від 03.11.2011 року, з яких: 56000,00 грн. - основний борг; 14 343,90 грн. - інфляційні витрати; 7423,41 грн. - 3% річних.

Судові витрати покладаються відповідно до ст. 44, частини 5 ст. 49 ГПК України, на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44 (ч.5), 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Інтертрейд", пров. Ломаний, 1-А, м. Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 32844530 на користь : Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. Горького, 51, м. Київ-150, 03680, код 31899285 в особі Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. Куйбишева, 22а, м. Полтава, 36024, код ЄДРПОУ 32017261 - 56 000 грн. 00 коп. - основного боргу; 7423 грн. 41 коп. - 3% річних; 14 343 грн. 90 коп. - інфляція.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Інтертрейд", пров. Ломаний, 1-А, м. Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 32844530, в доход Державного бюджету України (рахунок УДКСУ у м. Полтаві, р/р 31214206783002 в ГУ ДКСУ у Полтавській області, МФО 831019, ЄДРПОУ 38019510, код платежу 22030001) 1826 грн. 44 коп. судового збору.

4. В частині вимог про стягнення 23,67 грн. 3% річних у позові відмовити.

5. Видати накази з набранням цим рішенням законної сили.

Суддя Пушко І.І.