Постанова

від 13.03.2015 по справі 826/19490/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 березня 2015 року № 826/19490/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Енергоспецпроект" доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними дій та зобов'язати вчинити дії О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоспецпроект" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві з позовом, в якому просить:

1) визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо складання акту №430/26-57-22-01-10/31780106 від 05.09.2014р. "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоспецпроект" з питань дотримання вимог податкового законодавства при оформленні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ "Міленіум білд" за період з 01.03.2014 р. по 31.03.2014 р.";

2) зобов'язати ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві вилучити з АІС "Податковий блок" інформацію щодо складання акту №430/26-57-22-01-10/31780106 від 05.09.2014р. "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоспецпроект" з питань дотримання вимог податкового законодавства при оформленні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ "Міленіум білд" за період з 01.03.2014 р. по 31.03.2014 р.";

3) зобов'язати ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відновити показники податкового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоспецпроект" по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ "Міленіум білд" за період з 01.03.2014 р. по 31.03.2014 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що висновки акту перевірки від 05.09.2014р. №430/26-57-22-01-10/31780106 про порушення позивачем вимог п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України не відповідають дійсності, оскільки, позивач вимог законодавства не порушував, висновки акта перевірки мають бути скасовані. Інформація щодо зазначеного акту перевірки, збереження внесених даних та їх використання у подальшому може призвести до визнання нікчемності угод, укладеними за ланцюгами постачання, та визнання відсутньою бази об'єкта оподаткування податком на додану вартість, і негативно відобразиться на взаємовідносинах з контрагентами позивача та державою.

Відповідач проти позову заперечує у задоволенні позову просить відмовити з підстав викладених у запереченнях.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд в судовому засіданні 24.02.2015 року дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

На підставі Наказу від 22.08.2014 р. № 1549 та направлення виданого ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 22.08.2014 р. за №1542/26-57-22-01-21П ОСОБА_1, головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоспецпроект» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Мілленіум білд» (код ЄДРПОУ 38913342) за період 01.03.2014р. по 31.03.2014р.

За результатами проведеної перевірки податковим органом було складено Акт від 05.09.2014р. №430/26-57-22-01-10/31780106 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоспецпроект" з питань дотримання вимог податкового законодавства при оформленні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ "Міленіум білд" за період з 01.03.2014 р. по 31.03.2014 р." (далі - Акт перевірки від 05.09.2014р. №430/26-57-22-01-10/31780106).

Під час проведення перевірки посадовими особами було використано отриманий від ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві акт від 14.05.2014 № 347/26-55-22-07/38913342 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Мілленіум Білд" (код ЄДРПОУ 38913342) щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.02.2014 по 31.03.2014 року. В ході аналізу податкової звітності, поданої ТОВ "Мілленіум Білд" до податкового органу встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Таким чином, за результатами звірки ТОВ "Мілленіум Білд" не підтверджено задекларовані податкові зобов'язання з ПДВ за період з 01.02.2014 по 31.03.2014. та не підтверджено задекларований податковий кредит з ПДВ за період з 01.02.2014 по 31.03.2014.

З вищезазначених фактів, перевіряючими було зроблено висновок, що фінансово - господарська діяльність «Енергоспецпроект» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «Енергоспецпроект», фінансово - господарські взаємовідносини між ТОВ «Енергоспецпроект» та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Так, за висновками Акта перевірки від 05.09.2014р. №430/26-57-22-01-10/31780106 встановлено, що ТОВ «Енергоспецпроект» безпідставно сформовано податкові зобов'язання за період 01.03.2014р. по 31.03.2014р. за рахунок сум ПДВ на підставі видаткових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг), придбаних у ТОВ "Мілленіум білд" та реалізованих на адресу ТОВ «Електро-Монтаж-Труп» (код ЄДРПОУ 38538349), ТОВ «ГРАДБУД-1» (код ЄДРПОУ 32347218), ТОВ «Металургійний центр» (код ЄДРПОУ 25201389) та ПАТ «Київенерго» (код за ЄДРПОУ 131305), які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги п. 185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст. 198, п.201.1 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (зі змінами і доповненнями), а саме, позивачем завищено податкове зобов'язання за березень 2014 р. на суму 152 500 грн. та завищено податковий кредит за березень 2014 р. на суму 152 500 грн.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки, позивач просить суд визнати дії посадових осіб податкового органу щодо складання Акта перевірки №430/26-57-22-01-10/31780106 від 05.09.2014р. протиправними, мотивуючи це тим, що висновки перевіряючих спростовуються наявними у позивача первинними документами, які під час перевірки не враховано.

Суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Як установлено частиною другою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Отже, за змістом наведеної норми Конституції України судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні відносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини.

В свою чергу, неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року № 6-зп «Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України» частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо вважають, що ці рішення, дія чи бездіяльність порушують їхні права і свободи або перешкоджають здійсненню цих прав і свобод, а тому потребують правового захисту в суді.

З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що підставою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

Порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи. Так само протиправним є покладення на особу додаткового обов'язку, який не випливає зі змісту конкретних правовідносин за участі цієї особи.

Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Таким чином, якщо особа вважає, що її суб'єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов'язок, така особа має право звернутися за судовим захистом.

Водночас, за відсутності об'єктивного порушення прав чи законних інтересів особи її вимоги не підлягають задоволенню.

Викладені конституційні норми кореспондуються із нормами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 3 КАС України переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини першої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Водночас пунктом 8 частини першої статті 3 КАС України визначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Отже, судовому захисту в адміністративних судах України підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у публічно-правовому спорі є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.

В свою чергу, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли сталися зміни стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто відбудеться припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку в публічно-правових відносинах.

Відповідні зміни або перешкоди можуть бути створені протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Якщо відповідні рішення, дії чи бездіяльність протиправно на думку особи спричинили виникнення, зміни чи припинення прав та обов'язків особи (тобто є юридично значимими), особа може поставити питання про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними в судовому порядку.

Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

При цьому позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення , що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Дії суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо відповідні дії не повинні вчинюватися таким суб'єктом стосовно цієї особи, виходячи з наданої йому компетенції.

Бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такою, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо певні дії повинні, але не вчинюються суб'єктом владних повноважень на реалізацію покладеної на нього компетенції.

При цьому, оспорювані дії або бездіяльність повинні бути юридично значимими, тобто мати безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом або позбавлення можливості повністю чи в частині реалізувати належне цій особі право, або шляхом безпідставного покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Таким чином, в порядку адміністративного судочинства можуть розглядатися спори щодо будь-яких дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень без обмежень, але відповідні вимоги особи можуть бути задоволені за умови, що такі дії (бездіяльність) є юридично значимими для позивача, тобто порушують права та інтереси останнього шляхом обмежень у реалізації його прав чи покладення на нього необґрунтованих обов'язків.

Виходячи з наведеного, не порушують права чи інтереси ті дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які не впливають на суб'єктивні права та обов'язки особи, зокрема ті, вчинення яких особа не вправі вимагати від суб'єкта владних повноважень. Тобто, особа не вправі вимагати визнання протиправними тих дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які не є юридично значимими для позивача.

Такими діями, зокрема, є дії державних органів із забезпечення внутрішньої взаємодії між підрозділами та посадовими особами державного чи самоврядного органу, дії, що мають процедурний характер із здійснення внутрішнього документообігу державних та самоврядних органів, фактичні дії з фіксації певних обставин (акти звірок, акти перевірки, акти обстеження тощо) та інші дії, які не впливають на реалізацію особою належних їй суб'єктивних прав та не призводять до покладення на таку особу певних обов'язків.

Крім того, дії та/або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не мають самостійного правового значення в тому разі, якщо вони не являють собою остаточне волевиявлення владного суб'єкта у певних правовідносинах, зокрема, в тому разі, коли в подальшому з урахуванням вчинених дій має бути прийнято рішення суб'єкта владних повноважень стосовно прав та/або обов'язків певної особи.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою у відповідності із підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

У відповідності до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, за наявності такої обставини як отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Відповідно до пунктів 86.1 та 86.10 статті 86 Податкового Кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаних баз даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Водночас, відповідно до п.п. 4.2.1 та 4.2.2 п. 4.2 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 276 від 18.07.2005 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за № 843/11123 податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, розраховані органом державної податкової служби, обліковуються у картках особових рахунків за даними електронного реєстру податкових повідомлень у частині узгоджених сум згідно з Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків.

У відповідності до п.71.1 ст.71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної податкової служби - комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань.

Відповідно до п.74.1 ст.74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Наказом ДПА України від 18.04.2008р. №266 "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів" затверджено методичні рекомендації взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у контрагентів.

Так, у відповідності до п.1.3 даного Наказу для реалізації методичних рекомендацій створені відповідні програмні продукти, у тому числі "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України".

В свою чергу, ч. 1 ст. 16 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року за № 2657-ХІІ визначено, що податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Водночас, ст. 74 Податкового кодексу України встановлено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Аналізуючи положення Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що передбачений у ст.ст.37,38 ПК України податковий обов'язок в грошовому еквіваленті підлягає відображенню платником податків у складеній за правилами ст.46 ПК України і поданій до контролюючого органу в порядку ст.49 ПК України податковій декларації або у прийнятому контролюючим органом за правилами ст.ст.54, 58 Податкового кодексу України податковому повідомленні-рішенні. При цьому, відповідно до ст.54 Податкового кодексу України підставою для винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення є факт як заниження, так і завищення платником податків грошових зобов'язань з податку (збору). Будь-яких інших документальних підстав для виникнення чи зміни податкового обов'язку, в тому числі і у спосіб зменшення розміру грошового зобов'язання з податку і збору, закон не містить.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується позивачем, за результатами прийняття Акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Енергоспецпроект» від 05.09.2014 № 430/26-57-22-01-10/31780106 податкові повідомлення-рішення податковим органом не приймались.

При цьому, слід зазначити, що суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта (в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки) може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта, або у випадку можливого використання такого акта, як доказу вчинення правопорушення при розгляді відповідного спору.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання дій відповідача щодо складення Акта перевірки від 05.09.2014р. №430/26-57-22-01-10/31780106 неправомірними, оскільки, посадові особи податкового органу діяли у межах повноважень визначених законом.

Слід зазначити, що позовні вимоги про зобов'язання ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві вилучити з АІС "Податковий блок" інформацію щодо складання акту №430/26-57-22-01-10/31780106 від 05.09.2014р. "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоспецпроект" з питань дотримання вимог податкового законодавства при оформленні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ "Міленіум білд" за період з 01.03.2014 р. по 31.03.2014 р.", та зобов'язання ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відновити показники податкового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоспецпроект" по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ "Міленіум білд" за період з 01.03.2014 р. по 31.03.2014 р., є похідними від вимоги про визнання неправомірними дій відповідача щодо складення Акта перевірки від 05.09.2014р. №430/26-57-22-01-10/31780106, тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову і в цій частині.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, враховуючи, що посилання, наведені позивачем не доводять наявності фактів порушення податковим органом охоронюваних законом прав позивача, а позивачем не доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, доводи позивача щодо порушення відповідачем вимог чинного законодавства матеріалами справи не підтверджуються, тому суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоспецпроект " відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук