Рішення

від 19.03.2015 по справі 904/1176/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.03.15р. Справа № 904/1176/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Фудс" (с. Щасливе, Бориспільського району, Київської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудторг" (м. Дніпропетровськ)

про стягнення заборгованості за договором поставки товарів № 25 від 01.11.2012 у загальному розмірі 552 661 грн. 92 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: Липський М.І. - представник (довіреність б/н від 24.12.2014)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Фудс" (далі-позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудторг" (далі-відповідач) заборгованість за договором поставки товарів № 25 від 01.11.2012 у загальному розмірі 552 661 грн. 92 коп.

Ціна позову складається з суми основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки товарів № 25 від 01.11.2012 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений у період з 05.05.2014 по 15.12.2014 товар (продукти харчування та алкогольні напої), наявністю боргу у сумі 552 661 грн. 92 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 05.03.2015.

Представник позивача у судове засідання 05.03.2015 з'явився, вимоги ухвали суду від 18.02.2015 виконав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 05.03.2015 не з'явився, вимоги ухвали суду від 18.02.2015 не виконав, але надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю прибути до судового засідання.

Так, ухвалою суду від 05.03.2015 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 19.03.2015, у зв'язку з задоволенням клопотання відповідача, необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі.

Вказане свідчить про достатність часу для підготовки відповідача до судового розгляду, подання заперечень та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Від позивача 19.03.2015 надійшло клопотання про долучення доказів, в якому позивач просить суд долучити до справи відновлені видаткові накладні та відповідні довіреності за спірний період, які не були подані разом із позовною заявою.

Представник відповідача у судове засідання вдруге не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2015 була отримана відповідачем 24.02.2015, що підтверджується поштовим повідомленням № 4994523902105 (4903805899330), яке повернулося до господарського суду з відповідною відміткою про отримання (а.с.1 том 2).

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду від 18.02.2015 та від 05.03.2015 були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Так, ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2015 була також отримана відповідачем 12.03.2015, що підтверджується поштовим повідомленням № 4994524316811 (4903805930378), яке повернулося до господарського суду з відповідною відміткою про отримання (а.с.20 том 2).

При цьому, судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Крім цього, відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті і розгляд справи можливий без присутності представника відповідача.

Крім того, відповідачем 05.03.2015 було подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом. При цьому, станом на 19.03.2015 відповідачем не подано жодного документу чи доказу, відзиву на позов чи інших документів, які б містили його заперечення з приводу заявлених позивачем позовних вимог.

Крім того, представник позивача у судовому засіданні наполягав на тому, що причини для відкладення розгляду справи відсутні, оскільки матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Крім того, представником позивача у судовому засіданні повідомлено, що з моменту порушення провадження у даній справі відповідач жодних проплат не здійснював. Так, представник позивача наголошував, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для розгляду справи по суті, в той час, як інфляційні процеси в економіці держави негативним чином відображаються на його фінансовому стані, а затягування моменту прийняття рішення, з урахуванням вказаних обставин, порушує його права, оскільки у даній справі до стягнення заявлений лише основний борг.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника позивача, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.11.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Фудс" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фудторг" (далі - покупець, відповідач) було укладено договір поставки товарів № 25 (далі - договір) (а.с.36-45 том 1), відповідно до умов якого постачальник передає, а покупець приймає й оплачує на умовах і в порядку, визначеному договором, продукти харчування та/або алкогольні напої, що поставляються (далі - товар), в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у накладних, що свідчать про прийом-передачу товару від постачальника до покупця, і які є невід ємною частиною договору. Постачальник передає покупцю товар на умові, що він є ексклюзивним дистриб'ютором на території м. Донецька і Донецької області, м. Луганська та Луганської області, в мережі супермаркетів "Амстор" на території всієї України (пункти 1.1. та 1.2. договору).

Постачання товару здійснюється на умовах DАР склад покупця (м. Донецьк, вул. Рогачевська, 1в або м. Луганськ, 8-й Лутугінський проїзд, 5) у редакції Інкотермс-2010 (пункт 2.1. договору).

У пункті 10.1. сторони узгодили, що договір набирає сили з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2013, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань. У випадку, якщо за 30 днів до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін письмово не повідомить іншу сторону про намір розірвати договір, то термін дії договору автоматично пролонгується на один рік.

Доказів зміни або розірвання договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

У пункті 2.7. договору сторони погодили, що постачання товару постачальником покупцю проводиться окремими партіями на підставі замовлення покупця у терміни, зазначені в замовленні.

Право власності на товар, а з ним і ризик випадкової загибелі переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладних, що свідчать про передачу товару.

Так, позивач посилається на те, що між сторонами існують тривалі відносини з постачання товарів згідно договору поставки товарів № 25 від 01.11.2012, але починаючи з травня 2014 року відповідачем стали порушуватись строки оплати отриманого від відповідача товару.

Так, в матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.04.2014 між відповідачем та позивачем, відповідно до якого станом на 30.04.2014 заборгованість відповідача перед позивачем складає 627 743 грн. 80 коп.

Крім того, позивач на виконання умов договору у період з 05.05.2014 по 15.12.2014 поставив відповідачу товар на загальну суму 1 708 815 грн. 65 коп., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями до них, які містяться в матеріалах справи (а.с. 52-130 том 1, та а.с. 22-40 том 2).

На підтвердження частини позовних вимог, позивачем було надано в матеріали справи копії податкових накладних на поставку визначеного позивачем товару, що складені на господарські операції з поставок товару за спірними видатковими накладними, оскільки вказані видаткові накладні були втрачені.

Позивачем при зверненні із позовом було заявлено клопотання про витребування доказів, яке мотивоване тим, що ним втрачено частину видаткових накладних підписаних відповідачем та довіреностей на прийняття поставленого товару, у зв'язку з чим у позивача відсутні наступні видаткові накладні:

- № РНЮ-004254 від 17.06.2014 на суму 10 172,16 грн.;

- № РНЮ-007335 від 20.10.2014 на суму 27 518,64 грн.;

- № РНЮ-007337 від 20.10.2014 на суму 25 915,74 грн.;

- № РНЮ-007706 від 03.11.2014 на суму 17 883,12 грн.;

- № РНЮ-007707 від 03.11.2014 на суму 30 967,26 грн.;

- № РНЮ-007708 від 03.11.2014 на суму 39 489,24 грн.;

- № РНЮ-007709 від 03.11.2014 на суму 16 857,84 грн.;

- № РНЮ-007711 від 03.11.2014 на суму 4 872,18 грн.;

- № РНЮ-008066 від 17.11.2014 на суму 16 598,04 грн.;

- № РНЮ-008077 від 17.11.2014 на суму 32 206,14 грн.;

- № РНЮ-008076 від 18.11.2014 на суму 14 807,52 грн.;

- № РНЮ-008080 від 18.11.2014 на суму 15 682,14 грн.;

- № РНЮ-008449 від 01.12.2014 на суму 15 738,54 грн.;

- № РНЮ-008906 від 12.12.2014 на суму 48 373,80 грн.;

- № РНЮ-008911 від 12.12.2014 на суму 55 462,56 грн.

Таким чином, позивач просив суд витребувати від Державної податкової служби у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області відомості щодо відображення у податковому обліку з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудторг" по відповідним податковим накладним, виписаних Товариству з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Фудс".

Вказане клопотання було задоволено судом та 18.02.2015 винесено ухвалу щодо витребування вказаної інформації.

Так, в матеріалах справи міститься відповідь Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, крім того, 19.03.2015 позивачем долучені до матеріалів справи видаткові накладні, які на момент звернення із позовом не були подані до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкованості оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив їх сукупності, керуючись законом.

Так, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Пунктом 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99, передбачено, зокрема, що товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреностями одержувачів.

Довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. Зазвичай її скріплюють з накладною та зберігають разом. Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреність разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку.

Враховуючи викладене, довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ (накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну), який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей. А тому, при виникненні фінансових спорів факт отримання товару саме покупцем або уповноваженими ним особами продавець повинен підтвердити первинними документами, зокрема, довіреностями.

Товар, зазначений у вище вказаних видаткових накладних, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до оформлення видаткової накладної, вказані накладні підписані представниками відповідача за довіреністю.

Також до матеріалів справи не надано доказів щодо наявності претензій відповідача по кількості та якості поставленого позивачем товару.

Так, протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу отримання товару за зазначеними видатковими накладними відповідачем також не заявлено.

З огляду на зазначене, підписання відповідачем спірної накладної без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленого товару свідчить про прийняття відповідачем цього товару та, відповідно, породжує в останнього обов'язок з його оплати у повному обсязі у строки, що погоджені сторонами у договорі.

Крім того, у пункті 3.10 договору передбачено, що покупець вправі повертати постачальнику нереалізований товар, термін придатності якого набігає до кінця. Крім того, якщо протягом 2 місяців з моменту отримання товару, його попит не буде відповідати очікуванням покупця стосовно реалізації у відповідній товарній категорії, покупець вправі припинити його продаж та повернути постачальнику.

З урахуванням вказаного положення у період з 06.05.2014 по 17.12.2014 відповідачем було частково повернуто отриманий ним товар на загальну суму 79 936 грн. 80 коп. , що підтверджується накладним на повернення постачальнику за вказаний період, що містяться в матеріалах справи (а.с. 131-194 том 1).

Так, у пунктах 4.1., 4.2., 4.3. договору сторони узгодили, що загальна сума договору визначається згідно з накладними, що свідчить про прийом-передачу товару від постачальника до покупця. Форма оплати - безготівкова. Покупець зобов'язаний здійснювати оплату за поставлений товар у платіжні (банківські дні) покупця (по вівторках та/або четвергах), які настануть після спливу 60 календарних днів з моменту отримання товару. При цьому, якщо вівторок та/або четвер припадає на неробочий (небанківський) день, платіж переноситься на вівторок та/або четвер, що є найближчим робочим (банківським днем).

В порушення умов пункту 4.3. договору відповідачем в порядку та строки, визначені вказаним пунктом, отриманий товар у повному обсязі оплачений не був.

Так, відповідач оплатив отриманий товар лише частково - в сумі 1 703 960 грн. 73 коп. , а саме: у період з 13.05.2014 по 30.12.2014 відповідач частково оплачував товар, що підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи (а.с.195-223 том 1).

Враховуючи вищевикладене, свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару відповідач порушив, оплативши отриманий товар лише частково, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 552 661 грн. 92 коп.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить також із наступного.

Згідно із частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом також враховано, що у пункті 2.10. договору визначено зобов'язання постачальника надати разом з кожною партією товару наступні документи:

- товарну (товаро-транспорту накладну);

- замовлення;

- санітарно-гігієнічний висновок;

- посвідчення якості товару;

- ветеринарне свідоцтво;

- копію декларації виробника про оптову ціну на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання або для імпортного товару повідомлення (лист) про митну вартість товару з урахуванням транспортних витрат;

- на товари, які підлягають сертифікації, постачальник надає належним чином оформлений сертифікат відповідності;

- інші документи на товар, надання яких передбачено чинним законодавством України;

- довіреність на представника постачальника або перевізника, що надає право передачі товару, складання актів невідповідності товару умовам договору або вимогам законодавства. Крім того, постачальник на кожну партію товару зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, а у разі повернення товару - корегувальну накладну.

Якщо визначені документи не будуть надані у строки, визначені даним пунктом договору, або будуть надані в неналежному вигляді, то покупець має право відстрочити дату розрахунку з постачальником на строк затримки оформлення (надання) необхідних документів.

З приводу зобов'язання, визначеного у вказаному пункті договору, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, статтею 666 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Так, матеріали справи не містять, а сторонами у справі не надано доказів:

- звернення відповідача до позивача з вимогою надати визначені пунктом 2.10. договору документи, встановивши при цьому, розумний строк для їх передання;

- відмови відповідача від договору поставки товарів № 25 від 01.11.2012;

- доказів повного повернення отриманого за період з 05.05.2014 по 15.12.2014 товару на загальну суму 1 708 815 грн. 65 коп. чи вчинення інших дій, які б могли свідчити про невиконання позивачем своїх зобов'язань за договором у повному обсязі у відповідності до вимог законодавства та умов укладеного між сторонами договору.

Враховуючи викладене, а також визначені контрагентами у пункті 4.3. порядок та строк оплати поставленого товару, приймаючи до уваги отримання покупцем товару за спірним правочином, господарський суд встановив, що строк оплати товару за вказаними вище видатковими накладними настав, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення, суд виходив також із наступного.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 552 661 грн. 92 коп.

Відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 11 053 грн. 24 коп. покладається на відповідача, як на сторону, внаслідок неправомірних дій якої виник спір.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудторг" (49000, м.Дніпропетровськ, вул. Пастера, 10; ідентифікаційний код 37133981) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Фудс" (08325, Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Фестивальна, 19; ідентифікаційний код 36993630) - 552 661 грн. 92 коп. - основного боргу, 11 053 грн. 24 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.В. Фещенко