Рішення

від 12.03.2015 по справі 368/202/15-ц

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/202/15-ц

Провадження № 2/368/101/15

Рішення

іменем України

"12" березня 2015 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого судді Шевченко І.І.

при секретарі Гребеневич А.І.

з участю представника позивача ОСОБА_1

з участю представників відповідача Глуші С.А. та Капишина М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлик справу за позовом ОСОБА_4 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма Перемога», третя особа: Реєстраційна служба Кагарлицького районного управління юстиції в Київській області про розірвання договорів оренди землі та скасування державної реєстрації, -

в с т а н о в и в:

представник позивача уточнив позовні вимоги позивача та просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_4 та СВК «Агрофірма Перемога», зареєстрований 10.06.2011 року в Управлінні Держкомзему у Кагарлицькому районі з записом у Єдиному Державному реєстрі земель України за № 322220004000775, згідно Державного Акту на право приватної власності на землю від 15.06. 2001 p., Р2 № 427092, скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, зобов'язати СВК «Агрофірма Перемога» передати ОСОБА_4 земельну ділянку за кадастровим номером 322220004000775, відповідно до акту приймання - передачі від 05.04.2011 року, розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_4 та СВК «Агрофірма Перемога», зареєстрований 10.06.2011 року в Управлінні Держкомзему у Кагарлицькому районі з записом у Єдиному Державному реєстрі земель України за № 322220004000776, згідно Державного Акту на право приватної власності на землю від 15.06. 2001 р., І - КВ № 054337, скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, зобов'язати СВК «Агрофірма Перемога» передати ОСОБА_4 земельну ділянку за кадастровим номером 322220004000776, відповідно до акту приймання - передачі від 05.04.2011 року, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 487,20 грн., покласти на відповідача, відповідно до ст. 88 ЦПК, посилаючись на те, що 05 квітня 2011 року між ОСОБА_4 та СВК «Агрофірма Перемога» були укладені договори оренди земельної ділянки, які були зареєстровані 10.06.2011 року в Управлінні Держкомзему у Кагарлицькому районі з записом у Єдиному Державному реєстрі земель України за № № 322220004000775 та 322220004000776, із розміром 2,61 та 2,65 умовних кадастрових гектарів, згідно Державних Актів на право приватної власності на землю від 15.06.2001 р. Р2 № 427092 та І - КВ № 054337 відповідно. Умови договорів оренди є ідентичними.

Згідно вищенаведених договорів оренди орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке знаходиться в адміністративних межах Буртівської сільської ради Кагарлицького району.

Як передбачено п. п. 9, 10 договорів оренди, орендна плата вноситься орендарем у грошовій, натуральній та відробітковій формі на суму 1 290,00 грн., не пізніше 30 листопада кожного року, починаючи з 2011 року.

Відповідно до п. п. 11, 13 вищевказаних договорів, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції і переглядається один раз на рік.

Починаючи з 2012 року відповідач не проводив оплату свого зобов'язання перед позивачем з урахуванням індексу інфляції, про що вказують додатки: розрахунки по договору оренди землі, які є їх невід'ємною частиною.

Лише за 2014 рік індекс інфляції складає 124,9 %, що повинні були враховуватись та склали б - 1 611,21 грн., орендної плати, не кажучи про розрахунок такої оплати за весь строк користування земельними ділянками, що ставить позивача в скрутне фінансове становище та позбавляє належної за договорами оренди оплати за користування землею.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 21 Закону розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити нормативному акту, чинному на час укладення договору оренди. Відповідно до п. «д» ч. 1 ст.141 Земельного кодексу України, підставою для припинення права користування земелькою ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст. 24, 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно із п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати яка випливає з неналежного виконання орендарем зазначеної договорами оплати з урахуванням індексів інфляції.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до закону та умов договору.

Більше того, як передбачено п. 20 договорів оренди, передача земельної ділянки орендарю здійснюється безпосередньо після державної реєстрації цього договору за актом її приймання - передачі.

Так, за змістом ч. 2 ст. 125 ЗК України, право па оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Державна реєстрація даних договорів оренди землі проводилася 10.06.2011 року, а Акт приймання - передачі земельних ділянок відбувся 05.04.2011 року, що являється грубим порушенням умов договорів та зловживанням відповідача прав та обов'язків позивача, внаслідок чого останній був позбавлений свого законного права відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 78 Земельного кодексу України,- володіти, користуватися та розпоряджатися належними йому земельними ділянками.

Пунктом 41 договорів оренди визначено те, що дані договори набирають чинності з моменту їх державної реєстрації.

Таким чином, відповідач більше 2 місяців незаконно та безоплатно користувався земельною ділянкою позивача, обробляючи її, та позбавляючи власника можливості провести весняний посів зернових культур та займатися особистим сільським господарством.

До того ж, для отримання прибутку, орендар, не дотримуючись правил сівозміни: (посів одних і тих же, зернових культур на одному і тому місці протягом декількох років), зокрема, на вказаних вище земельних ділянках позивача, що призводить до значного зниження родючості належних останньому земельних ділянок, порушуючи при цьому умови договорів оренди, в яких зазначається, що після припинення строку дії договору, орендар повертає земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду, (п. 21 договорів оренди), чим позбавляє орендодавця можливості у майбутньому на отримання законного прибутку.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1 Закону, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У відповідності до статті 24 Закону України «Про оренду землі», - орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, а у відповідності до вимог статті 25 вказаного закону, орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Згідно з абзацом 3 ч. 1 ст. 15 Закону, однією із істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Оплата відповідно до умов договорів проводилась або в натуральній або у відробітковій формі, передача продукції відбувалась, без оформлення відповідних документів, - додаткові угоди до договорів про відповідну оплату не надавалися та до договорів не долучалися. Розрахунки, які передбачені п. 12 договорів проводились без урахування індексів інфляції, інші послуги, такі як обробка городів: оранка, культивація, що вважаються загальновстановленими та загальновідомими для орендаторів земельних ділянок, взагалі не проводилися.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди - ст. 21 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до ч. З ст. 31, ст. 32, Закону, який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні щодо даних правовідносин, на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання Сторонами обов'язків, передбачених ст.ст. 24, 25, Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відсутня також істотна умова в договорах оренди землі, що передбачена ст. 15 Закону України «Про оренду землі»: умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 34 Закону, у разі припинення або розірвання договору оренди землі, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Таким чином, невиконання орендарем - СВК «Агрофірма Перемога» зобов'язання щодо розмірів виплати орендної плати, відсутністю істотних умов договорів таких як, невизначеність Сторін які несуть ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди, а також умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, додаткові угоди до договорів про оплату в натуральній чи відробітковій формі, є підставами для розірвання договору оренди землі, скасування їх державної реєстрації та повернення орендодавцеві земельних ділянок.

Представники відповідача позовні вимоги позивача не визнали та просили суд у їх задоволенні відмовити з наступних підстав. Як вбачається із розрахунків до договорів оренди землі розмір орендної плати становить 1290,00 гривень. Позивач отримав продукції в натуральній формі за 2011 рік на суму 1346,46 грн. по кожному з них, що становить 104% від суми вказаної в договорі. За 2012 рік - на загальну суму 2259,48 грн., за 2013 рік на загальну суму 2257,06 грн. За ці роки вартість землі не змінювалась, але відповідач за власною ініціативою збільшив розмір орендної плати по договору до 2175,00 гривень. Очевидно особа, яка складала позовну заяву взагалі не володіє фактичними даними з цього питання. За 2014 рік позивач отримав орендну плату у натуральній формі на загальну суму 2930,98 грн. по кожному з договорів, що становить 135% від суми договору, (а не 124,9% як вказує позивач) від розміру орендної плати встановленої відповідачем, тобто від 2175,00 грн. Всього за 2014 рік позивачу нарахована орендна плата по договору на суму 3460,39 грн., і якщо виходити з розміру орендної плати вказаної в договорі, то вона збільшилася майже в 3(три) рази. Взагалі в позовній заяві не вказано, яка недоплата по орендній платі мала місце в кожному році, оскільки ч. 1 ст. 141 ЗК України, на який посилається позивач, передбачає припинення права користування земельною ділянкою лише у випадках систематичної несплати орендної плати, а це три і більше разів. Позивач також посилається на п. 20 договору оренди, де передбачено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється безпосередньо після державної реєстрації договору за актом прийому-передачі, а відповідач грубо порушив умови договорів та своїм зловживанням порушив права та свободи позивача, внаслідок чого він нібито був позбавлений законного права володіти, користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою належним чином. На думку позивача, відповідач більше двох місяців незаконно та безоплатно користувався земельною ділянкою, обробляючи її, та позбавляючи власника можливості провести весняний посів зернових культур та займатися особистим сільським господарством. Викладені доводи та мотиви взагалі не мають ніякого підґрунтя, надумані з метою ввести суд в оману. Договори оренди зазначених ділянок були укладені ще 10 січня 2003 року строком на 5 років і відповідно з ними земельні ділянки передані орендарю. П.2.1 договору оренди передбачав, що чинність їх може бути автоматично продовжена на наступний термін 5 років за умови, якщо сторони не виявили бажання припинити дію цього договору (підпис позивача), тобто до 2012 року, що підтверджується підписами позивача. Станом на 10 червня 2011 року земля перебувала в оренді за попереднім договором і лише після реєстрації нових договорів оренди вони втратили чинність. Тому відповідач правомірно користувався земельними ділянками. Акт приймання - передачі земельної ділянки відповідно до договору від 5 квітня 2011 року це - є дата укладання договорів оренди, а не передачі земельних ділянок в оренду, тому позивач вказав неправдиві дані. Цей акт є невід'ємною частиною договору оренди, а тому при його відсутності в реєстрації може бути відмовлено (п.41 договору оренди). Щодо документів на виплату орендної плати. Оскільки відповідач орендує земельні ділянки не лише у позивача, а таких осіб більше тисячі, то бухгалтерією агрофірми складаються відомості (акти на виплату орендної плати) або списки всіх орендодавців де проти прізвища кожного з них в спеціальних графах ставиться кількість сільгосппродукції. Ці акти підписуються головою агрофірми, головним бухгалтером та скріпляються печаткою, а з іншого боку свої підписи ставлять особи, які отримують продукцію у матеріально відповідальної особи - комірника. Згідно п. 29 Договору оренди орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, а тому позивач не має повноважень втручатись в господарську діяльність, а також не володіє він і інформацією щодо використання землі. Тому доводи з цього питання є безпідставними. Відповідач зацікавлений в ефективному використані землі, щоб

отримувати високі врожаї, а тому застосовує 5-ти цільну систему сівозміни. Жодного разу позивач не звертався до правління агрофірми стосовно припинення дії договорів оренди. 15 січня 2015 року ним подана заява про надання земельної ділянки, але не дочекавшись результатів розгляду в місячний термін, позивач звернувся до суду. Помилково позивач вважає, що відсутність, вказаних ним, істотних умов договорів є підставою для їх розірвання. Згідно зі ст. 15 Закону України про оренду землі їх відсутність є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договорів недійсними, а не для його розірвання.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений завчасно, про що свідчить розписка про отримання судової повістки, а тому суд вважає ухвалити рішення на підставі наявних в справі матеріалів.

Вислухавши представників сторін та вивчивши матеріали справи, суд вважає у задоволенні уточнених позовних вимогах позивачу необхідно відмовити з наступних підстав.

В судовому засіданні суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

05 квітня 2011 р. між Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Агрофірма Перемога» та ОСОБА_4 було укладено два договори оренди земельної ділянки, площею 2,61 га та 2,65 га, яка розташована на території Буртівської сільської ради Кагарлицького району Київської області та належать ОСОБА_4 на підставі державного акта на право приватної власності серії Р2 № 427092, отриманого на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.06.2001 року № 2855, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 910 від 11.09.2003 року, кадастровий номер 3222281200:03:304:0025 та на підставі державного акта на право приватної власності серії І-КВ № 054337, отриманого на підставі рішення 16 сесії ХХІІІ скликання Буртівської сільської ради від 23.02.2001 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 581 від 15.06.2001 року, кадастровий номер 3222281200:03:304:0026. Термін дії вказаних договорів становить 5 років від дати його реєстрації в установленому законодавством порядку. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій, натуральній та відробітковій формі на суму 1 290,00 грн., не пізніше 30 листопада кожного року, починаючи з 2011 року.

Вказані договори оренди зареєстровані в Управлінні Держкомзему у Кагарлицькому районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.06.2011 р. за № № 322220004000775 та 322220004000776.

Актом приймання -передачі земельної ділянки від 05.04.2011 року відповідно договору ОСОБА_4 передав, а СВК «Агрофірма Перемога» отримав земельні ділянки. Земельні ділянки передані в належному стані придатному для її цільового використання відповідно до Договорів оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі підлягає державній реєстрації та на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України , ч. 2 ст. 125 ЗК України й ст. 18 Закону України "Про оренду землі" є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

На підставі статті 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру, тобто реєстрацією є запис, фіксація фактів або явищ з метою обліку та надання їм статусу офіційно визнаних актів, внесення до списку або книги обліку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що моментом вчинення правочину слід вважати момент, коли сторони свого часу досягли згоди з усіх істотних умов.

Відповідно до роз'яснень які містяться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" недійсним може бути визнано лише укладений договір.

Відповідно до вимог статті 214 ЦК України відмова від двостороннього правочину може відбуватися лише за взаємною згодою сторін.

Згідно правової позиції, висловленої Судовою палатою у цивільних справах ВСУ під час розгляду справи № 6-118цс13 від 25.12.2013 року вбачається, що аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що при вирішенні судом спору про визнання договору недійсним з підстав відсутності у сторони волі на його укладення правове значення має наявність такої волі на момент досягнення сторонами договору згоди в належній формі з усіх істотних умов договору, а не на момент його державної реєстрації, вчинення правочину слід вважати момент, коли сторони свого часу досягли згоди з усіх істотних умов.

Одностороння незгода сторони з реєстрацією раніше підписаного нею договору не може визнаватися обставиною для визнання його недійсним із підстав, передбачених частиною третьою статті 203 та частиною першою статті 215 ЦК України.

Отже, позивач підписав договори і передав земельні ділянки в оренду відповідачу, який сплачував орендну плату, тобто фактичне тривале виконання умов договору є підтвердженням того, що його укладення відповідало внутрішній волі позивачу ОСОБА_4

Орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі (стаття 25 Закону № 161-XIV), а орендодавець, відповідно до частини першої статті 24 Закону № 161-XIV, має право вимагати від орендаря безпосереднього використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди та своєчасного внесення орендної плати.

Як вбачається доданих представником відповідача документів із розрахунків до договорів оренди землі розмір орендної плати становить 1290,00 гривень. Позивач отримав продукції в натуральній формі. Зокрема, за 2011 рік позивач отримав на суму 1346,46 грн. по кожному з них, що становить 104% від суми вказаної в договорі. За 2012 рік позивач отримав продукції на загальну суму 2259,48 грн., за 2013 рік на загальну суму 2257,06 грн. За ці роки вартість землі не змінювалась, але відповідач, по документах наданих представником, за власною ініціативою збільшив розмір орендної плати по договору до 2175,00 гривень. За 2014 рік позивач отримав орендну плату у натуральній формі на загальну суму 2930,98 грн. по кожному з договорів, що становить 135% від суми договору, (а не 124,9% як вказує позивач) від розміру орендної плати встановленої відповідачем, тобто від 2175,00 грн. Всього за 2014 рік позивачу нарахована орендна плата по договору на суму 3460,39 грн., і якщо виходити з розміру орендної плати вказаної в договорі, то вона збільшилася майже в 3(три) рази.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Об'єктом оренди є земельна ділянка.

За змістом статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з нормою статті 79 1 ЗК України земельна ділянка набуває ознак об'єкта цивільних прав з моменту її формування з присвоєнням кадастрового номера та внесення в Державний земельний кадастр.

Оскільки відповідач орендує земельні ділянки не лише у позивача, а таких осіб більше тисячі, то бухгалтерією агрофірми складаються відомості (акти на виплату орендної плати) або списки всіх орендодавців де проти прізвища кожного з них в спеціальних графах ставиться кількість сільгосппродукції. Ці акти підписуються головою агрофірми, головним бухгалтером та скріпляються печаткою, а з іншого боку свої підписи ставлять особи, які отримують продукцію у матеріально відповідальної особи - комірника. Згідно п. 29 Договору оренди орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, а тому позивач не має повноважень втручатись в господарську діяльність, а також не володіє він і інформацією щодо використання землі, тому доводи з цього питання є безпідставними. Відповідач зацікавлений в ефективному використані землі, щоб отримувати високі врожаї, а тому застосовує 5-ти цільну систему сівозміни, тому твердження представника в цій частині також не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

За ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України ). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України (ч. 1 ст. 32 ЗУ «Про оренду землі» ).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 24 ЗУ «Про оренду землі» серед іншого передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, а тому, за переконанням суду своєчасне внесення орендної плати є обов'язком орендаря. В разі ж невиконання обов'язків передбачених договором та Законом для орендаря неминуче мають настати негативні наслідки.

Судом встановлено, що з моменту укладення договору оренди і до моменту вирішення спору судом позивач ОСОБА_4, який є орендодавцем належної йому земельної ділянки, який отримав орендної плати за користування відповідачем його майном.

Згідно ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Позивачем, на виконання вимог ст. ст. 10 , 60 ЦПК України , не надано суду належних та допустимих доказів порушення умов договору оренди землі відповідачем.

Отже, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на те, що відповідачем проводиться своєчасна оплата орендної плати за користування земельною ділянкою. Представник відповідача спростував надані представником позивача докази, тому, аналізуючи в цілому доводи представника позивача та представників відповідача, а також всі досліджені в судовому засіданні докази по справі, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача, тому суд відмовляє позивачу у задоволенні його уточнених позовних вимогах повністю.

На підставі викладеного та керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", Земельним кодексом України, ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні уточнених позовних вимогах ОСОБА_4 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма Перемога», третя особа: Реєстраційна служба Кагарлицького районного управління юстиції в Київській області про розірвання договорів оренди землі та скасування державної реєстрації відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Кагарлицький районний суд протягом десяти днів з дня проголошення, а особами, які брали участь у справі і не були присутніми в судовому засіданні протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: І. І. Шевченко