Постанова

від 05.08.2009 по справі 2а-8687/08/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа

№2а-8687/08/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

5 серпня

2009 року

Львівський окружний

адміністративний суд у складі:

головуючого судді

Брильовського Р.М.,

при секретарі Лемеха Л.Я.

за участю:

представника позивача -

ОСОБА_1 (дов. №1 від 10.11.2007 р.)

             представника відповідача  - ОСОБА_2 (дов. №62/10 від 19.05.2008 р.)

розглянувши у відкритому

судовому засіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Товариства

з обмеженою відповідальністю "Листопад - 7"  до Державної податкової інспекції у

Франківському районі м. Львова про визнання нечинним податкового повідомлення -

рішення

, -

Встановив:

ТзОВ "Листопад-7"

звернулось до суду з адмісінстативним позовом до ДПІ у Франківському районі м.

Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 28458/10/23-219

від 25.11.2008р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на

прибуток на суму 569 748 грн., в т.ч. основний платіж - 379 832 грн. і штрафні

санкції в сумі 189 916 грн.

Позовні вимоги мотивовані

тим, що позивач не згідний з оскаржуваним рішенням, прийнятим ДПІ у

Франківському районі м. Львова на підставі акту № 3813/23-2/34668591 від

17.11.2008р. виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог

податкового законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.06.2008р., в ході чого

встановлено порушення п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про

оподаткування прибутку підприємств" -безпідставно завищено валові витрати

за 3 кв.2007р. на суму 1 519 328,00 грн.

Підставою для такого висновку

стала інформаційна довідка ДПІ у м. Черкаси від 20.10.2008р. 11620/23-416 про

те, що по ВАТ "Свемон-Центр" звіт по декларації про прибуток за 9

місяців подавався з нульовими показниками, а за липень-вересень 2007р.

показники не відповідають даним обліку позивача.

Відповідач помилково на

підставі даних податкової звітності ВАТ "Свемон-Центр" вважає, що

господарські операції між підприємствами не відбувались і робить висновок про

те, що такий правочин є нікчемним, однак такі висновки не ґрунтуються на

чинному законодавству.

11.06.2009 р. позивачем

подано до суду заяву про збільшення позовних вимог у справі з проханням визнати

нечинним податкове повідомлення-рішення № 28460/10/17-229 від 25.11.2008р.,

яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних

осіб на суму 49 257,36 грн., в т.ч. основний платіж - 12 794,12 грн. і штрафні

санкції в сумі 36463,24 грн. Позивач вважає, що оскаржуване рішення, прийняте

на підставі акту № 3813/23-2/34668591 від 17.11.2008р. виїзної планової

перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за

період з 01.07.2007р. по 30.06.2008р., в ході чого встановлено порушення п.3.4

ст.З; пп.4.2.15 п.4.2 ст.4; п.7.1 ст.7; пп.6.1, пп.8.1., пп.8.1.2. п.8.1 ст.8.

пп.9.10.1, пп.9.10.3. п.9.10 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів

фізичних осіб" - не утримано з працівника податок з доходів фізичних осіб

до бюджету за 2007 рік на суму 12 794,12 грн.

Підприємством перераховані

кошти директору на корпоративний рахунок (корпоративну картку) в вересні 2007р.

на загальну суму 51 550,00 грн. та в жовтні 2007р. на загальну суму 20 950,00

грн. і авансові звіти про використання даних коштів відсутні. За таких обставин

на працівника накладається штраф в розмірі 15% суми неповернутих підзвітних

коштів та з працівника утримується податок з доходів фізичних осіб в розмірі

15% суми неповернутих коштів.

Позивач заперечує

правомірність визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних

осіб, оскільки кошти директором не використовувались, а тому авансові звіти не

складались.

11.06.2009 р. позивачем

подано до суду ще одну заяву про збільшення позовних вимог у справі  з проханням визнати нечинним також податкове

повідомлення-рішення № 28459/10/23-219 від 25.11.2008р., яким позивачу

визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 455 798

грн., в т.ч. основний платіж - 303 865 грн. і штрафні санкції в сумі 151 933

грн.

Позивач вважає, що

оскаржуване рішення прийняте на підставі акту № 3813/23-2/34668591 від

17.11.2008р. виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог

податкового законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.06.2008р., в ході чого

встановлено порушення п.1.7. ст.1, п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України

"Про податок на додану вартість" -занижено суму податку на загальну

суму 303 865 грн. Дану суму становить податковий кредит по операціях із ВАТ

"Свемон-Центр".

Відповідач безпідставно

вважає, що за перевірений період позивачем товар отримувався від осіб - ВАТ

"Свемон-Центр", які відповідно до ст. 9 Закону України "Про

податок на додану вартість" не підлягає під визначення платника податку

згідно ст. 2 цього Закону.

В акті перевірки відсутні

будь-які дані про те, що ВАТ "Свемон-Центр" на момент виписки

податкових накладних по операціях з позивачем не був зареєстрований платником

податку на додану вартість або його реєстрація платником даного податку була

анульована. За таких обставин позивачем правомірно включено до податкового

кредиту суми ПДВ за податковими накладними, отриманими від ВАТ

"Свемон-Центр".

В судовому засіданні

представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог- по справі, в

якій уточнено правові підстави для визнання нечинними податкових

повідомлень-рішень.

В судовому засіданні

представник позивача позовні вимоги підтримав, надавши пояснення аналогічні

змісту позовної заяви, просить задовольнити позов.

Представник відповідача в

судовому засіданні проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що

позивачем безпідставно включено до складу валових витрат вартість отриманих від

ВАТ "Свемон-Центр" (м. Черкаси) товарів за 3 кв.2007р. на суму 1 519

328,00 грн., оскільки постачальник ВАТ "Свемон-Центр" не підтверджує

факт реалізації товарів, а тому позивач втрачає право на формування валових

витрат, оскільки відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про

оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу -

це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або

нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт,

послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх

подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно приписів

п.п. 5.3.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку

підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не

підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами,

обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення

податкового обліку.

Позивачем порушено вимог п.

3.4 ст. 3, п. 7.1 ст. 7, п.п. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2 п.

8.1 ст.8, п.п. 9.10.3 п. 9.10 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів

фізичних осіб". Такий висновок зумовлений тим, що згідно авансових звітів

та банківських виписок підприємством перераховано директору на корпоративний

рахунок /корпоративну картку/ суму коштів в розмірі 72 500 грн. на придбання

товару у ВАТ "Свемон-Центр". Проте підтверджуючих документів щодо їх

використання платником не надано.

Законом України "Про

податок з доходів фізичних осіб" в п.9.10.2 ст. 9 передбачено, що звіт про

використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надасться за формою,

встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього

банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку завершує

виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що

надала кошти під звіт. Якщо платник податку повертає суму надміру витрачених

коштів пізніше граничного строку, встановленого підпунктом 9.10.2 цього пункту,

але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого

граничного строку, то такий платник податку сплачує штраф у розмірі 15

відсотків суми таких надміру витрачених коштів, який стягується за процедурою

утримання податку, встановленою підпунктом 9.10.1 цього пункту. Якщо платник

податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на

який припадає такий граничний строк, то така сума підлягає оподаткуванню за

правилами, встановленими підпунктом 9.10.1 цього пункту, та платник податку

сплачує штраф, встановлений абзацом першим цього підпункту.

Представник відповідача

просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши думку сторін,

з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та

заперечень та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що

позов підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

Відповідачем у період з

29.09.2008р. по 31.10.2008р. проведено виїзну планову перевірку позивача з

питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007р. по

30.06.2008р.

За результатами перевірки

складено акт№ 3813/23-2/34668591 від 17.11.2008р.

На підставі акту перевірки

відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 28458/10/23-219 від

25.11.2008р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на

прибуток на суму 569 748 грн., в т.ч. основний платіж - 379 832 грн. і штрафні

санкції в сумі 189 916 грн.

В акті перевірки зазначено,

що на порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування

прибутку підприємств" ТзОВ "Листопад-7" безпідставно завищено

валові витрати в сумі 1 519 328,0 грн., в тому числі: - за III квартал 2007

року на 1 519 328,0 грн. Перевіркою оборотно-сальдових відомостей по рахунку

63.1 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками " встановлено, що

підприємством віднесено до складу валових витрат вартість отриманого товару від

ВАТ "Свемон-Центр" (ЄДРПОУ 01190505) на суму 1 519 328,0 грн. у ІІІ

кварталі 2007 року.

В ході перевірки ТОВ

"Листопад -7" вручено вимогу від 15.10.2008 р. № 224575/10/23-219 про

надання документів, що відображають взаєморозрахунки ТОВ "Листонад-7"

з ВАТ "Свемон-Центр". Однак, жодних документів, які підтверджували б

правові відносини між вказаними підприємствами до перевірки не надано. Згідно

отриманої відповіді підприємства ТзОВ "Листопад-7" від 16.10.2008 р.

за № 16/10/08 зазначено, що підприємство не може надати документи зазначені в

вимозі, а саме - відсутні первинні документи.

Для проведення перевірки

своєчасності відображення в обліку та звітності ТзОВ "Листопад-7"

операцій по господарських відносинах з ВАТ "Свемон-Центр" за період з

01.07.2007р.-30.06.2008р. в ході документально перевірки направлено лист-запит

на проведення зустрічної перевірки ВАТ "Свемон-Центр" в ДПІ у м.

Черкаси (№24371/7/23-213 від 13.10.2008 р.).

Згідно отримано інформаційної

довідки з ДПІ у м. Черкаси від 20/10/2008 р. 1162023-416 зазначено, що по ВАТ

"Свемон- Центр" звіт по Декларації про прибуток за 9 місяців, 2007

рік подавався з нульовими показниками, а за липень-вересень 2007 рік показники

не відповідають поданому запиту.

З огляду на це у відповідача

виникли сумніви щодо фінансово-господарської операції (купівлі-продажу товарів)

та реальним існуванням товару, який ніби було реалізовано (згідно видаткових

накладних) та вартість якого включено до складу валових витрат, як витрати на

придбання товару ТзОВ "Листопад-7", отриманих від ВАТ

"Свемон-Центр" на суму 1 519 328,00 грн., оскільки в ВАТ

"Свемон-Центр" господарська операція з ТзОВ "Листопад-7" в

Декларації по податку па прибуток за III кв. 2007 р. шляхом формування

відповідних податкових зобов'язань не відображена.

Надалі в акті перевірки

відповідачем зроблено висновок, що дані податкової звітності ВАТ

"Свемон-Центр" свідчать, що господарські операції між підприємствами

не відбувались, отже такий правочин с нікчемним. Як зазначено у частині 2

статті 215 Цивільного кодексу України, визнання судами нікчемних правочинів

недійсними не вимагається. Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного

кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що

пов'язані з його недійсністю. Статтею 236 Цивільного кодексу України

встановлено, що нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, ТзОВ

"Листопад-7" при формуванні даних податкового обліку за III квартал

2007 року не повинен враховувати первинні документи, які вказують на проведення

господарських операції з ВАТ оскільки ці документи є недостовірними у зв'язку

із нікчемністю правочину, що укладений між ТзОВ "Листопад-7" та ВАТ

"Свемон-Центр". Отже, підприємством     в порушення п.5.3.9 ст.5. Закону України

"Про оподаткування прибутку підприємств" завищено валові витрати за

період з 01.07.2007 р. по 30.06.2008 р. на суму 1 519 328,00 грн., в т.ч. за

III квартал 2007 року.

Відповідач у своїх

запереченнях на позовну заяву посилається на те, що з метою дослідження

господарських відносин позивача із ВАТ "Свемон-Центр", податковою

інспекцією скеровано запит в ДПІ у м. Черкаси на предмет їх підтвердження.

Проте, згідно відповіді ВАТ "Свемон-Центр" від 18.10.07 К 128/3

повідомлено, що жодних взаємовідносин з ТзОВ "Листопад-7" за час

існуванням підприємства не було.

Разом з тим, наявна в матеріалах

справи постанова Сихівського районного суду м. Львова від 19.02.2009р. у справі

6/09 свідчить, що відповідь про відсутність взаємовідносин із ТзОВ

"Листопад-7" надавалась не ВАТ "Свемон-Центр", а Черкаською

філією ВАТ "Свемон-Центр".

Відповідно до п. 2.1. Закону

України "Про оподаткування прибутку підприємств" платниками податку

є:

п.2.1.1. З числа резидентів -

суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства,

установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання

прибутку як на території України, так і за її межами.

п.2.1.2. З числа нерезидентів

- фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі,

які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та

організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними

договорами України або законом.

п.2.1.3. Філії, відділення та

інші відокремлені підрозділи платників податку (далі - філії"), зазначених

у підпункті 2.1.1 цього пункту, що не мають статусу юридичної особи,

розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної

громади.

Відповідно до п.2.2.1 п.2.1

Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженої

наказом державної податкової адміністрації України № 80 від 19.02.1998р. та

зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.1998р. за № 172/2612 з

наступними змінами дія цього порядку поширюється на таких платників податків з

числа резидентів:

- юридичні особи незалежно

від форм власності, а саме:

підприємства, установи та

організації (в тому числі неприбуткові установи й організації), які здійснюють

діяльність як на території України, так і за її межами або мають об'єкти

оподаткування;

- філії, представництва,

відділення та інші відокремлені підрозділи платника податків (далі

-відокремлені підрозділи);

- фізичні особи (в тому числі

підприємці), які мають об'єкти оподаткування.

Вищенаведене свідчить про те,

що філія юридичної особи та сама юридична особа є окремими платниками податків.

Відповідач звертався із

запитом до ДПІ в м. Черкаси щодо підтвердження взаємовідносин позивача з ВАТ

"Свемон-Центр", однак отримав відповідь з ДПІ в м. Черкаси, яка

ґрунтується на відповіді не ВАТ "Свемон-Центр", а іншого платника податків

- Черкаської філії ВАТ "Свемон-Центр", з яким позивач не мав

взаємовідносин і не декларував наявність таких взаємовідносин.

За таких обставин доводи

відповідача про нікчемність правочину, а отже відсутність господарських

операцій позивача із ВАТ "Свемон-Центр" спростовуються матеріалами

справи, оскільки відповідь про господарські операції із позивачем від ВАТ

"Свемон-Центр" не отримувалась.

Відповідно до п.5.3.9. ст.5

Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у разі

втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право

письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для

поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з

поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник

податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених

документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним,

непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими

витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі

облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Матеріали справи свідчать, що

позивач у листі від 16.10.2008 р. за № 16/10/08 повідомив про відсутність

первинних документів щодо взаємовідносин із ВАТ "Свемон-Центр" та

просив надати час для їх відновлення.

З урахуванням наведеного, у

відповідача на час закінчення проведення перевірки (31.10.2008р.) та винесення

оскаржуваного податкового повідомлення-рішення (25.11.2008р.) не було підстав

для висновку про завищення позивачем валових витрат за операціями із ВАТ

"Свемон-Центр" на суму за 3 кв. 2007р. на суму 1 519 328,00 грн.,

відносно яких позивачем заявлено про відсутність первинних документів та роботу

із їх відновлення. Відповідно відсутні правові підстави для визначення позивачу

податкового зобов'язання з податку на на прибуток на суму 569 748 грн., вт.ч.

основний платіж-379 832 грн. і штрафні санкції в сумі 189 916 грн.

В акті перевірки зазначено,

що на порушення п.1.7. ст.1, пп.7.2.4 п.7.2., пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону

України "Про податок на додану вартість" підприємством занижено

податок на додану вартість за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2008р. на

загальну суму 303 865,00 грн., в тому числі по періодах: липень 2007 року - 94

514,0 грн., серпень 2007 року - 161 426,00 грн., вересень 2007 року - 47 925,00

грн.,

Для проведення перевірки

своєчасності відображення в обліку та звітності ТзОВ "Листопад-7"

операцій по господарських відносинах з ВАТ "Свемон-Центр" за період з

01.07.2007р.-30.06.2008р. в ході документально перевірки направлено лист-запит

на проведення зустрічної перевірки ВАТ "Свемон-Центр" в ДПІ у м.

Черкаси (№24371/7/23-213 від 13.10.2008 р.).

Згідно отримано інформаційної

довідки з ДПІ у м. Черкаси від 20/10/2008 р. 1162023- 416 зазначено, що по ВАТ

"Свемон-Центр" звіт по Декларації про прибуток за 9 місяців, 2007 рік

подавався з нульовими показниками, а за липень-вересень 2007 рік показники

декларації по ПДВ не відповідають поданому запиту.

Тому відповідач прийшов до висновку,

що ТзОВ "Листопад-7" за перевірений період отримував товар від осіб,

які відповідно до статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість

не підлягають під визначення платника податку згідно ст.2 цього Закону, що не

дає права віднести відповідні суми податку на додану вартість ТзОВ

"Листопад-7" до складу податкового кредиту за відповідні податкові

періоди.

Включивши податкові накладні

до податкового кредиту у відповідні податкові періоди підприємство завищило

податковий кредит на загальну суму 303 865,0 грн., в тому числі по періодах:

липень 2007 року - 94 514,00 грн., серпень 2007 року 161 426,00 грн., вересень

2007 року -

    47 925,00 грн., та одночасно занизило

податок на додану вартість на загальну суму 303 865,00 грн.

Як зазначено в п.7.2.4 ст.7

Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають

включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку

у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними

чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6

цього пункту).

Відповідно до п.7.2.4 ст.7

Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування

податку та складання податкових накладних надається виключно особам,

зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього

Закону.

Пунктом 9.8. ст. 9 Закону

України "Про податок на додану вартість" передбачено, що реєстрація

платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

В акті перевірки відсутні

будь-які дані про те, що ВАТ "Свемон-Центр" на момент виписки

податкових накладних по операціях з позивачем не був зареєстрований платником

податку на додану вартість або його реєстрація платником даного податку була

анульована.

За таких обставин позивачем

правомірно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану

вартість згідно виданих ВАТ "Свемон-Центр" податкових накладних на

суму 303 865,00 грн. і факт завищення позивачем податкового кредиту відсутній.

З огляду на це безпідставним

є визначення відповідачем в податковому повідомленні-рішенні № 28459/10/23-219

від 25.11.2008р. позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість

на суму 455 798 грн., в т.ч. основний платіж - 303 865 грн. і штрафні санкції в

сумі 151 933 грн.

В акті перевірки зазначено,

що позивачем на порушення на порушення п.3.4 ст.3; пп.4.2.15 п.4.2 ст.4; п.7.1

ст.7; пп.6.1, пп.8.1., пп.8.1.2. п.8.1 ст.8. пп.9.10.1, пп.9.10.3. п.9.10 ст. 9

Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" не утримано з працівника

податок з доходів фізичних осіб до бюджету за 2007 рік на суму 12 794,12 грн.

Такий висновок зумовлений

тим, що згідно авансових звітів та банківських виписок підприємством

перераховано директору на корпоративний рахунок /корпоративну картку/ суму

коштів в розмірі 72 500,00 грн. на придбання товару у ВАТ

"Свемон-Центр". Проте підтверджуючих документів щодо їх використання

платником не надано.

Відповідно до п. 3.10.

Постанови НБУ "Про затвердження Положення про порядок емісії платіжних

карток і здійснення операцій з їх застосуванням" від 19.04.05 № 137,

держателі корпоративних платіжних карток можуть здійснювати операції з

безготівкової оплати товарів (послуг) та одержувати готівку для здійснення

розрахунків у безготівковій формі в гривнях, пов'язаних із статутною та

господарською діяльністю, витратами представницького характеру, а також

витратами на відрядження в межах України; одержання готівки в іноземній валюті

за межами України та в установленому порядку на території України для оплати

витрат на відрядження. При цьому, відповідно до п. 3.12 кошти, які списані з

картрахунку юридично особи або фізичної особи - підприємця за операціі, що

здійснені з використанням корпоративних платіжних карток, уважаються виданими

під звіт держателю платіжної картки. Ці кошти можуть бути використані виключно

за цільовим призначенням. Використання коштів має бути підтверджене

відповідними звітними документами. Залишки коштів на картрахунку, не

використані за призначенням довіреною особою юридичної особи або фізичної особи

- підприємця у визначені терміни, можуть бути за платіжним дорученням або

меморіальним ордером (у разі договірного списання коштів) повернені на рахунок,

з якого вони були перераховані, або на інший рахунок клієнта.

Оскільки на вимогу

відповідача підприємство не змогло надати авансових звітів, на думку

перевіряючих працівник не повернув суми невикористаних підзвітних коштів.

За таких обставин на

працівника накладається штраф в розмірі 15% суми неповернутих підзвітних коштів

та з працівника утримується податок з доходів фізичних осіб в розмірі 15% суми

неповернутих коштів.

Порядок використання в

Україні платіжних карток регулюється "Положенням про порядок емісії

платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням", затвердженим

Постановою Національного банку України № 137 від 19.04.2005р., яка

зареєстрована в Міністерстві юстиції України за№ 543/10823 від 19.05.2005р.

Відповідно до п.1.2 даного

положення корпоративна платіжна картка - платіжна картка, яка дає змогу її

держателю здійснювати операції за картрахунком юридичної особи або фізичної

особи-підприємця.

Згідно п. 13.2. цього ж

Положення кошти, які списані з картрахунку юридичної особи або фізичної

особи-підприємця за операції, що здійснені з використанням корпоративних

платіжних карток, уважаються виданими під звіт держателю платіжної картки. Ці

кошти можуть бути використані виключно за цільовим призначенням.

Таким чином, кошти на

корпоративному рахунку (картці) вважаються виданими під звіт тільки в тому

разі, якщо вони були списані із корпоративного рахунку (картки).

Відповідно до ст. 69 КАС

України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на

підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що

обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші

обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані

встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх

представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків

експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС

України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її

вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах

про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень

обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності

покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що відповідач

у справі є суб'єктом владних повноважень та заперечує про адміністративного

позову, на нього покладається обов'язок доказування факту порушення податкового

законодавства позивачем.

В акті перевірки відсутні

будь-які дані про те, що кошти були списані з корпоративного рахунку (картки),

а отже використані працівником Позивача під звіт. Факт використання коштів

позивач заперечує.

Оскільки факт списання коштів

з корпоративної платіжної картки, а отже отримання працівником коштів під звіт

документально не підтверджений, то у відповідача відсутні правові підстави для нарахування

податку з доходів фізичних осіб та штрафу на такі кошти за не підтвердження їх

використання, а тому податкове повідомлення-рішення № 28460/10/17-229 від

25.11.2008р. про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку з

доходів фізичних осіб на суму 49 257,36 грн., в т.ч. основний платіж - 12

794,12 грн. і штрафні санкції в сумі 36463,24 грн. прийняте неправомірно.

З огляду на викладене, суд

приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а

позов таким, що підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14,

23, 69, 70, 86, 160-163, 167   Кодексу

адміністративного судочинства  України, суд  -

Постановив:

Позов задовольнити.

Визнати

нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова                   № 28458/10/23-219 від

25.11.2008р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на

суму 569 748 грн., в т.ч. основний платіж - 379 832 грн. і штрафні санкції в

сумі 189 916 грн.

Визнати

нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м.

Львова                  № 28460/10/17-229

від 25.11.2008р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з

доходів фізичних осіб на суму 49 257,36 грн., в т.ч. основний платіж - 12

794,12 грн. і штрафні санкції в сумі 36463,24 грн.

Визнати нечинним податкове

повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова                 № 28459/10/23-219 від

25.11.2008р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану

вартість на суму 455 798 грн., в т.ч. основний платіж - 303 865 грн. і штрафні

санкції в сумі 151 933 грн.

Копії постанови надіслати

сторонам.

Постанова набирає законної

сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не

було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна

скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає

законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги

судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення

апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде

поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне

оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної

інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду

апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої

інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна

скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів

після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути

подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга

подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                     Р. Брильовський

Повний текст постанови виготовлено

10.08.2009 р.