Ухвала

від 16.03.2015 по справі 635/7089/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження: 22-ц/790/2040/15 Справа: № 635/7089/13-ц Категорія: "спадкове право" Головуючий 1 інстанції: Сітбаталова Н.І. Доповідач: Малінська С.М.

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

Головуючого судді - Малінської С.М.,

Суддів - Швецової Л.А.,

Даниленка В.М.,

за участю секретаря - Лотох І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 24 грудня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

в с т а н о в и л а:

У грудні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з названим позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а саме: на частину домоволодіння, загальною вартістю 34218,50грн., у житловому будинку , яка складається з коридору ІІ площею 6,6кв.м. , кімнат 2-1 площею 15,20кв.м., та 2-2, площею 9,2кв.м., надвірних будівель сарай "Б", половина сараю "В", половина льоху "Г", літній душ "Е", вбиральня "У", та половина огорожі 1-3; визнати право власності на самовільно побудовану прибудову - житлову кімнату 2-3, площею 16,6кв.м. (літ "А1-1"); перерозподілити ідеальні частини вказаного домоволодіння між співвласниками наступним чином: ОСОБА_2 - 32/100 частини домоволодіння; ОСОБА_3 - 68/100 частини домоволодіння; визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на ? частину земельної ділянки загальною площею 0,1146га, що розташована за вказаною адресою , кадастровий номер 6325157900:00:005:0060.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_4 Після смерті матері залишилося спадкове майно, яке складається з 51/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, а також з ? частини земельної ділянки, кадастровий номер 6325157900:00:005:0060. Нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом в зв'язку з тим, що неможливо визначити обсяг спадкового майна, крім того власниками житлового будинку були самочинно побудовані прибудови, надвірні будівлі. Її мати користувалася квартирою №2, що складається з коридору ІІ, площею 6,6кв.м.; кімнати 2-1, площею 15, 2кв.м., кухнею 2-2 площею 9,2кв.м. ; кімнати 2-3 площею 19,6кв.м.; надвірними будівлями: сараєм "Б"; літнім душем "Е", вбиральнею "У", 1/2 частиною сараю "В",1/2 частиною льоху "Г" та ? частиною огорожі 1-3. Згідно висновку судово-будівельної експертизи її ідеальна частка у житловому будинку без врахування самочинних прибудов складає 47/100 частин, а з врахуванням самочинного будівництва складає 32/100 частини.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 24 грудня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано за нею право спільної часткової власності в 1/2 частини земельної ділянки, загальною площею 0,1140га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 6325157900:00:005:0060 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, а тому судова колегія розглядає справу в межах заявлених представником в апеляційній скарзі доводів.

Як встановлено судовим розглядом, житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований в 51\100 частині за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 23 грудня 1992 року Другою державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області ; в 49/100 частинах за ОСОБА_3 на підстві свідоцтва про право на спадщину, виданого 04 квітня 2006 року Балаклійською державною нотаріальною конторою Харківської області, реєстр за № 2-972. Власники будинку самочинно побудували прибудови та надвірні будівлі, що підтверджується витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 27.11.2009 року.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та після її смерті до Другої державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернулася її дочка ОСОБА_2

Оскільки до вказаного житлового будинку прибудовані прибудови А1-1 та А2-1, на які відсутні правовстановлюючі документи та частки співвласників не розподілені, а земельна ділянка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі Державного акту на праві власності на земельну ділянку серії ЯД № 020992, виданого Пісочинською селищною радою, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом позивачу було відмовлено.

Відповідно до ст. 1218 ЦПК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування за законом на нерухоме майно, суд першої інстанції виходив з того, що до нерухомого майна, на яке позивач просить визнати право власності, входить самовільно побудована прибудова - житлова кімната 2-3, площею 16,6 кв.м літ. А1-1.

ОСОБА_2 всупереч вимогам ст.60 ЦПК України не надала суду доказів того, що вказана прибудова введена в експлуатацію.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Як роз'яснено у п.6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень ст.1218 ЦК України та з урахуванням роз'яснень, наданих у п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування". Це майно не є об'єктом права власності, воно не може бути предметом поділу та встановлення порядку користування в судовому порядку; на нього не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, у тому числі продаж його з прилюдних торгів.

Вимоги особи, яка самочинно збудувала нерухоме майно, або заінтересованої особи, що не пов'язані з правом власності на ці будівлі, зокрема, про визнання права на матеріали, одержані при їх знесенні, підлягають розгляду судами на загальних підставах.

Крім того у постанові Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13 висловлено позицію про те, що не підлягають поділу (виділу) об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна.

Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині визначення права власності на самочинно побудовану прибудову "А1-1", перерозподілу ідеальних частин та в визнанні за ОСОБА_2 права власності з урахуванням самочинної прибудови на 32/100 частини вказаного вище житлового будинку.

При розгляді справи судом першої інстанції повно та всебічно з'ясувано дійсні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам і постановлено законне й обґрунтоване рішення у справі, підстав для скасування якого судова колегія не вбачає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 24 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді